24 грудня 2013 року Справа № 901/542/13-г
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Голика В.С.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
прокурор, Пилипенко Наталя Володимирівна, наказ № 1100к від 09.12.2013, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя,
представник відповідача, не з'явився, Масандрівська селищна рада,
представник відповідача, Філоненко Вікторія Василівна, довіреність № б/н від 23.08.2013, Всеукраїнська громадська організація "Спілка третейських суддів України",
представник третьої особи, Запара Олег Васильович, довіреність № 10-19/34 від 16.05.2013, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим
розглянувши апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Спілка третейських суддів України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (судді Шаратов Ю.А., Гризодубова А.М., Лукачов С.О.) від 12 листопада 2013 року у справі №901/542/13-г
за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)
до Масандрівської селищної ради (вул. Стаханівська, 21,Масандра,98650) Всеукраїнської громадської організації "Спілка третейських суддів України" (вул. Новоконстантинівська, 13/10,Київ 80,04080)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)
про визнання недійсним рішень Масандрівської селищної ради та договору оренди земельної ділянки
08 лютого 2013 року заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Масандрівської селищної ради (далі - Відповідач 1), Всеукраїнської громадської організації "Спілка третейських суддів України" (далі - Відповідач 2) про визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради "Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради" 28 жовтня 2005 року № 25, яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для будівництва бази відпочинку за адресою: селище Нікіта в оренду ВГО "Спілка третейських суддів України"; про визнання недійсним підпункт 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради "Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради" від 22 березня 2006 року № 24, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га ВГО "Спілка третейських суддів України" (кадастровий № 0111948100:04:001:0123); про визнання недійсним договору оренди землі від 29 квітня 2010 року між Масандрівською селищною радою та ВГО "Спілка третейських суддів України" земельної ділянки площею 1,5 га, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 01 березня 2011 року за № 011194814000004.
Позовні вимоги про визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради "Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради" 28 жовтня 2005 року № 25, із посиланням на статті 14, 19, 121 Конституції України, частини третю, четверту статті 123, частини першу та третю статті 124, частину п'ятнадцяту статті 151 Земельного кодексу України, статтю 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обґрунтовані безпідставністю прийнятого рішення через відсутність матеріалів погодження місця розташування об'єкту, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Позовні вимоги про визнання недійсним підпункту 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради "Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради" від 22 березня 2006 року № 24, із посиланням на частину шосту статті 123 Земельного кодексу України, статтю 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", обґрунтовані затвердженням проекту землеустрою без наявності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи. Прокурор також зазначає, що відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації Державного комітету України по земельних ресурсах від 19 вересня 2006 року № 972-06, наданого вже після прийняття Масандрівською селищною радою рішення від 22 березня 2006 року № 24, поданий на державну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачу 2 був визнаний таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим був повернутий на доопрацювання. Вказані недоліки проекту землеустрою були усунені лише 18 вересня 2009 року, тобто зі спливу двох років після прийняття оскаржуваного рішення. Окрім того, Позивач вказує на те, що частина погоджень проекту землеустрою була отримана вже після прийняття Масандрівською селищною радою рішення від 22 березня 2006 року № 24, зокрема, висновок Комітету з охорони культурної спадщини від 24 березня 2006 року, висновок Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 31 березня 2006 року.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 29 квітня 2010 року між Масандрівською селищною радою та ВГО "Спілка третейських суддів України" земельної ділянки площею 1,5 га, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 01 березня 2011 року за № 011194814000004, із посиланням на статті 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 20, 207 Господарського кодексу України, статтю 152 Земельного кодексу України, обґрунтовані його укладенням на підставі оспорюваних рішень Відповідача 1. Позивач також вказує на те, що в порушення частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" оспорюваний договір не містить усіх істотних умов, зокрема, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Окрім того, прокурор зазначає, що, в порушення статті 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилася, та відповідно до довідки про визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 26 березня 2006 року оцінка виконана по найближчому 83-му оціночному району.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2013 року позов задоволений у повному обсязі.
Визнаний недійсним підпункт 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради "Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради" від 28 жовтня 2005 року № 25, яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для будівництва бази відпочинку за адресою селище Нікіта в оренду Всеукраїнській громадській організації "Спілка третейських суддів України".
Визнаний недійсним підпункт 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради "Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться в віданні Масандрівської селищної ради" від 22 березня 2006 року № 24, яким затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га Всеукраїнській громадській організації "Спілка третейських суддів України" (кадастровий номер 0111948100:04:001:0123).
Визнаний недійсним договір оренди землі від 29 квітня 2010 року між Масандрівською селищною радою та Всеукраїнською громадською організацією "Спілка третейських суддів України" земельної ділянки площею 1,5, га який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 01 березня 2011 року за № 011194814000004.
Не погодившись із зазначеним рішенням, 10 грудня 2013 року Всеукраїнська громадська організація "Спілка третейських суддів України" звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на приписи статей 123, 151 Земельного кодексу України, як на підставу задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради 28 жовтня 2005 року №25, оскільки статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) регламентовано порядок передачі земельних ділянок у постійне користування, але у даному випадку, земельна ділянка передавалась на умовах оренди. При цьому посилання суду на частину третю статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень) є помилковим, оскільки передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам здійснювалась за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 Земельного кодексу України лише у двох випадках: при зміні цільового призначення земельної ділянки та надання земельної ділянки із земель запасу під забудову. У даному випадку рішення органом місцевого самоврядування про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка надавалась у користування ВГО «Спілка третейський суддів України», не приймалось. Крім того, висновок суду першої інстанції стосовно того, що землями запасу визначаються всі землі, які не передані у власність або не надані у постійне користування, є хибним.
Також, заявник апеляційної скарги вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання недійсним підпункту 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради „Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віддані Масандрівської селищної ради" від 22 березня 2006 року № 24, оскільки застосування порядку погодження відведення земельної ділянки з дотриманням процедури, встановленої статтею 123 Земельного кодексу України, було у даному випадку необов'язковим. Заявник апеляційної скарги вважає, що надання земельної ділянки в оренду ВГО „Спілка третейський суддів України" повинно було відбуватись у відповідності до приписів статті 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України „ Про оренду землі" без розроблення проекту її відведення.
ВГО „Спілка третейський суддів України" вважає, що до вказаних правовідносин слід застосовувати приписи статті 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України „Про оренду землі", які регулюють порядок передачі земельних ділянок в оренду.
Висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки укладений між сторонами договір оренди містить усі істотні умови договору оренди. Посилання суду першої інстанції щодо відсутності нормативно грошової оцінки земельної ділянки спростовується наявним у матеріалах справи витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 28 квітня 2010 року №15502/10-25-2, виданим Управлінням Держкомзему у м. Ялта АРК.
Порушення норм процесуального права полягає у вчиненні дій щодо визначення складу суду для розгляду справи №901/542/13-г в той час, коли провадження по справі було зупинено. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги посилання відповідача щодо застосування строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2013 року заявнику апеляційної скарги відновлений строк на її подачу, та апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду у складі судової колегії: Сотула В.В., Голик В.С., Черткова І.В. розгляд справи призначений на 24 грудня 2013 року.
23 грудня 2013 року за розпорядженням секретаря судової палати, у зв'язку з відпусткою судді Черткової І.В. здійснено заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у справі на суддю Сікорську Н.І.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 24 грудня 2013 року, з'явились прокурор, представник Всеукраїнської громадської організація "Спілка третейських суддів України", представник Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, які підтримали свої доводи та заперечення.
Представник Масандрівської селищної ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Стаття 22 Господраського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на викладене, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутності представника Масандрівської селищної ради, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Рішенням 29 сесії 4 скликання Масандрівської селищної ради "Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради" від 28 жовтня 2005 року № 25 у підпункті 1.2 пункту 1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, із земель, що знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради, Всеукраїнській громадській організації "Спілка третейських суддів" орієнтовною площею 1,5 га для будівництва бази відпочинку за адресою: селище Нікіта (в оренду) (т. 1 а.с. 13).
Рішенням 35 сесії 5 скликання Масандрівської селищної ради "Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради" від 22 березня 2006 року № 24 у підпункті 1.7 пункту 1 затверджено проект землеустрою та передано Всеукраїнській громадській організації "Спілка третейських суддів", в оренду строком на 50 років земельну ділянку (кадастровий № 0111948100:04:001:0123) площею 1,5 га із земель, що знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради, які не передані у власність та не надані у постійне користування в межах населеного пункту (рядок 12.3, шифр 96 форми 6-зем), в т.ч. за угіддями: 1,5000 га - землі під іншими захисними насадженнями включаючи одиничну рослинність (графа 25 форми 6-зем), для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: смт. Нікіта (т. 1 а.с. 14).
На підставі вказаного рішення між Масандрівською селищною радою та Всеукраїнською громадською організацією "Спілка третейських суддів України" укладено договір оренди земельної ділянки від 29 квітня 2010 року, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01 березня 2011 року за № 011194814000004 (т. 1 а.с. 89-104).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.3, 2.5, 3.1, 4.1 вказаного договору, орендодавець (Відповідач 1) надає, а орендар (Відповідач 2) приймає в оренду строком на п'ятдесят років земельну ділянку (згідно із Українським класифікатором цільового використання землі "рекреаційного призначення", код 1.17) загальною площею 1,5 га за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Нікіта, Масандрівської селищної ради. Класифікація угідь земельної ділянки, згідно із Звітом про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності - форма 6-зем, - "Землі загального користування" (рядок 12.4, шифр 97 форми 6-зем), по угіддям - "Зелені насадження загального користування" (графа 56 форми 6-зем). Кадастровий номер 0111948100:04:001:0123. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 6 107 569,78 грн. Орендну плату встановлено в сумі 355 800,00 грн. на рік, яка вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Об'єкт оренди має обмеження за кодом 1.3 Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок - дотримання правил утримання зелених насаджень міст і інших населених пунктів України.
Прокурор, вважаючи прийняті Масандрівською селищною радою рішення незаконним, а договір оренди недійсним, звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора, представника Всеукраїнської громадської організації „Спілка третейських суддів України" та представника третьої особи - Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Предметом розгляду в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради 28 жовтня 2005 року № 25; визнання недійсним підпункту 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради від 22 березня 2006 року № 24 , а також про визнання недійсним договору оренди землі від 29 квітня 2010 року, укладеного між Масандрівською селищною радою та ВГО "Спілка третейських суддів України".
Отже, до предмету доказування входять встановлення обставин щодо наявності чи відсутності порушення Масандрівською селищною радою вимог земельного законодавства під час прийняття оскаржуваних рішень, а також визнання недійсним договору оренди землі.
Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до частини другої статті 1 , частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, визначених законодавчими актами України.
Відповідно до частини другої статті 2, частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 18 вересня 2012 року прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.
Центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу президента України „ Про державну інспекцію сільського господарства України" від 13 квітня 2011 року №459/2011 є Держсільгоспінспекція України.
Разом з тим, Законом України „ Про державну інспекцію сільського господарства України" не передбачено повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду в агропромисловому комплексі, відповідно до яких має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсними рішень органу суддівського самоврядування та договорів оренди землі. Не передбачено таких повноважень й Положенням про державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 зазначено, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
Таким чином, оскільки чинним законодавством визначений орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор в даній справі виступає позивачем.
Обставини щодо фактичного існування порушення прав або законного інтересу особи, яка звернулась із позовом, мають бути з'ясовані господарським судом під час здійснення провадження у відповідній справі.
Згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеними Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність передбачених законом підстав для визнання оскаржуваних рішень Масандрівської селищної ради та договору оренди земельної ділянки недійсними.
Однак судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
В частині вимог прокурора щодо визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради „Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віддані Масандрівської селищної ради" 28 жовтня 2005 року №25 колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Основним нормативним актом, що визначає повноваження органів місцевого самоврядування, у тому числі і міської ради, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Статтею 116 Земельного кодексу України ( в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України ( в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною третьою статті 124 Земельного кодексу України унормовано, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Статтею 125 Земельного кодексу України ( в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 16 Закону України „ Про оренду землі" ( в редакції закону від 23 травня 2005 року) визначено, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.
Отже, порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений статтею 124 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону України „ Про оренду землі".
Порядок встановлення та зміни цільового призначення землі регламентовано статтею 20 Земельного кодексу України ( в редакції закону, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення). Зокрема, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що органом місцевого самоврядування приймалось рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка надавалась у користування ВГО „ Спілка третейський суддів України", а отже, зміна цільового призначення спірної земельної ділянки не відбувалась.
Також колегія суддів звертає увагу, що механізм розроблення проектів землеустрою з відведення земельних ділянок визначений Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677.
Так, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування без зміни її цільового призначення.
Як вбачається з довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 21 квітня 2006 року №5975-2/10-25 земельній ділянці, яка надавалась ВГО „ Спілка третейських суддів України", присвоєно кадастровий номер 0111948100:04:001:0123, згідно з рішенням Масандрівської селищної ради від 28 жовтня 2005 року №25 ( т. 1 а.с. 228 )
Отже, надання в оренду земельної ділянки, межі якої визначені в натурі без зміни її цільового призначення, здійснюється без розробки проекту відведення такої земельної ділянки.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії передбачені статтею 19 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України ( в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Висновок суду першої інстанції про те, що землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування, є хибним, оскільки чинним Земельним кодексом України окрема категорія земель, як землі запасу, не визначена.
Так, станом на дату прийняття рішення від 28 жовтня 2005 року №25 Масандрівською селищною радою розмежування понять „землі запасу" та „інші землі" надавалось у Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель ( форми NN 6-зем, 6а-зем,6б- зем,2-зем), затвердженої наказом державного комітету статистики України 05 листопада 1998 року №377 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за №788/3228.
У вищевказаній Інструкції зазначено, що у рядку 93 ураховуються дані про землі запасу та землі не передані у власність та постійне користування в межах населених пунктів, які ще не надані у тимчасове користування.
Тобто, розмежовується дві категорії земель (які визначаються не за цільовим призначенням ) - землі запасу та землі не надані у користування (постійне чи тимчасове).
Як вбачається з оскаржуваних рішень Масандрівської селищної ради, спірна земельна ділянка надавалась відповідачу із земель, які перебувають у віддані Масандрівської селищної ради, які не передані у власність та не надані у постійне користування в межах населеного пункту для будівництва рекреаційного комплексу.
Отже, доказів стосовно того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу суду надано не було.
З огляду на викладене, висновки господарського суду першої інстанції про застосування статей 123, 151 Земельного кодексу України в частині визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради „Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віддані Масандрівської селищної ради" від 28 жовтня 2005 року №25 є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради "Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради" від 22 березня 2006 року № 24 колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Як вже зазначалось вище, надання земельної ділянки в оренду ВГО „Спілка третейських суддів України" повинно було відбуватися відповідно до приписів статті 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України „ Про оренду" , тобто без розроблення проекту її відведення.
Статтею 9 Закону України „ Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень), обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відтак, враховуючи, що розроблення проекту землеустрою було необов'язковим, передбачених законом підстав вважати, що отримання висновку державної землевпорядної експертизи є обов'язковим, не має.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним підпункту 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради "Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради" від 22 березня 2006 року № 24 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Крім того, прокурор вимагав визнати недійсним договір оренди землі від 29 квітня 2010 року, однак зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (стаття 4 Закону України "Про оренду землі").
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6 Закону України "Про оренду землі").
За приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину (його частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якими, зокрема, передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У пункті 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року № 6 роз'яснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, позивач посилався на те, що, в порушення частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі", оспорюваний договір не містить усіх істотних умов, зокрема, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Окрім того, прокурор зазначає, що в порушення статті 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилася, та відповідно до довідки про визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 26 березня 2006 року оцінка виконана по найближчому 83-му оціночному району.
Задовольняючи позовні вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із визнанням недійсними рішень Масандрівської селищної ради від 28 жовтня 2005 року №25 та від 22 березня 2006 року №4 в частині надання дозволу на розробку проекту відведення, затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки від 29 квітня 2010 року, укладений на підставі цих рішень, суперечить частині першій статті 6 та частині другій статті 16 Закону України „ Про оренду землі", частині першій статті 124 Земельного кодексу України ( в редакції Закону України від 16 вересня 2008 року №509-VI ), а відтак, вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України. Також, судом першої інстанції зазначено, що в порушення статті 13 Закону України „ Про оцінку землі" нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що належить до комунальної власності, з метою визначення розміру орендної плати, не проводилась. Відсутність у договорі оренди земельної ділянки істотних умов про передачу у заставу права оренди земельної ділянки та внесення до статутного фонду цього права, передбачених частиною першою статті 15 Закону України „Про оренду землі" є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до частини другої вказаної статті .
Такий висновок суду не відповідає обставинам справи з наступних підстав.
Як було встановлено, 29 квітня 2010 року між Масандрівською селищною радою (орендодавцем) та Всеукраїнською громадською організацією "Спілка третейських суддів України" (орендарем) укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01 березня 2011 року за № 011194814000004 ( т.1 а.с. 15-20 )
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору - орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (згідно із Українським класифікатором цільового використання землі "рекреаційного призначення", код 1.17) за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Нікіта, Масандрівської селищної ради.
Згідно з пунктом 2.1 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5 га. за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Нікіта, Масандрівської селищної ради. Класифікація угідь земельної ділянки, згідно із Звітом про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності - форма 6-зем, - "Землі загального користування" (рядок 12.4, шифр 97 форми 6-зем), по угіддям - "Зелені насадження загального користування" (графа 56 форми 6-зем). Кадастровий номер 0111948100:04:001:0123.
Договір укладений строком на 50 років ( пункт 3.1 договору)
Пунктом 2.3 визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 6 107 569,78 грн.
Орендну плату встановлено в сумі 355 800,00 грн. на рік, яка вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. (пункт 4.1 договору).
Частиною четвертою пункту 8.2 договору передбачено, що застава земельної ділянки не допускається.
Відповідно до пункту 9.3.2 договору орендар має право передавати у користування земельну ділянку чи її частину іншим особам тільки за згодою орендодавця.
Отже, судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги зазначені пункти договору оренди землі, зокрема, пункт 8.2 та пункт 9.3.2 договору.
Також не може погодитись судова колегія з висновком суду першої інстанції щодо відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до статті 13 Закону України „ Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться в обов'язковому порядку у тому числі, при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 23 Закону України „ Про плату за землю" ( чинного на час укладання договору) встановлено, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Дані про нормативну грошову оцінку оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Висновок суду першої інстанції щодо відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалась ВГО „Спілка третейських суддів" спростовується наявним в матеріалах справи витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28 квітня 2010 року №15502/10-25-2, виданий Управлінням держкомзему у м. Ялта АРК, в якому зазначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду на підставі рішення 35 сесії 5 скликання Масандрівської селищної ради від 22 березня 2006 року №24, загальною площею 15 000 кв.м , становить 407,17 грн. за 1 кв.м або 6 107 569,78 грн. ( а.с. т. 1 а.с. 243)
Доводи заявника апеляційної скарги про застосування строку позовної давності не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
Позовна давність, за приписами статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Заявник апеляційної скарги наголошує, що позивач, без поважних причин пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
З роз'яснень пункту 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року № 10 вбачається, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Посилання заявника апеляційної скарги на порушення норм процесуального права щодо визначення складу суду для розгляду справи №901/542/13-г, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначеним обставинам судом першої інстанції була надана оцінка під час розгляду заяви про відвід та з цього питання було прийняте відповідне процесуальне рішення.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції було безперечно встановлено, що інтереси держави не порушені оскарженими рішеннями органу місцевого самоврядування та оспорюваним договором оренди землі, судова колегія скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, приймає рішення про відмову у задоволенні позову прокурора з підстав його необґрунтованості.
Керуючись ст. 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Спілка третейських суддів України" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2013 року у справі № 901/542/13-г скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відмовити.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді В.С. Голик
Н.І. Сікорська
Розсилка:
1. Заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)
2. Масандрівська селищна рада (вул. Стаханівська, 21,Масандра,98650)
3. Всеукраїнська громадська організація "Спілка третейських суддів України" (вул. Новоконстантинівська, 13/10,Київ 80,04080)
4. Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)