27 грудня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/2978/13-а
11:19 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,
представників сторін:
позивача - Шевчук С.І.,
відповідача - Меленко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Першого заступника прокурора Чернівецької області
до Садгірської районної у м. Чернівцях ради
про скасування рішення.
Перший заступник прокурора області звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення XVII сесії VI скликання Садгірської районної у м. Чернівцях ради від 27.11.2013 р. №115 "Про звернення депутатів Садгірської районної у м. Чернівцях ради до Президента України щодо виконання вимог Європейського Союзу із забезпечення підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС".
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор вказував про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Садгірська района у м. Чернівцях рада вийшла за межі своїх повноважень, порушила визначений законом порядок скликання та проведення позачергової сесії ради і не дотрималась встановленого порядку попереднього оприлюднення проекту рішення, яке підлягає обговоренню на сесії.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі та подав до суду відповідну заяву.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
27.11.2013 р. позачерговою XVII сесією VI скликання Садгірської районної у м. Чернівцях ради прийнято рішення №115 «Про звернення депутатів Садгірської районної у м. Чернівцях ради до Президента України щодо виконання вимог Європейського Союзу із забезпечення підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС», яким вирішено прийняти та направити до Президента України звернення депутатів Садгірської районної у м. Чернівцях ради щодо виконання вимог Європейського Союзу із забезпечення підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС ( а.с.9).
Вважаючи вказане рішення незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, прокурор звернувся до суду із даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заяву про визнання позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч.1 ст. Конституції України). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв'язку з положеннями ст. 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002 р. визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2002 р. № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст.ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування).
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
Статтею 41 цього Закону визначено, що питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що повноваження Садгірської районної у м. Чернівцях ради визначені рішенням 7 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 153 від 14.04.2011, за яким районна рада здійснює повноваження виключно щодо питань про затвердження районного бюджету, фінансування із загального та спеціального його фондів, благоустрою, утворення цільових фондів, утримання житлового фонду та інші питання віднесені до благоустрою Садгірського району м. Чернівці (а.с. 33-39).
Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада приймає нормативно-правові та інші акти у формі рішень лише у межах своїх повноважень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради встановлює Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 р. № 93-IV (далі - Закон № 93-IV).
Приписами ст. 11 цього Закону визначено, що при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має право, в т.ч. на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання.
Відповідно до ст. 13 Закону депутатське звернення це викладена в письмовій формі вимога місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.
Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення Садгірської районної у м. Чернівцях ради вирішила питання, що перебувають за межами наданих їй законодавством повноважень місцевого значення.
Також суд зазначає, що згідно приписів ч. 9 та 14 ст. 46 Закону № 280/97-ВР рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. Порядок проведення скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради, з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Згідно п. 2.4 Регламенту роботи Садгірської районної у м. Чернівцях ради VI скликання, затвердженого рішенням І сесії Садгірської районної у м. Чернівцях ради VI скликання від 08.12.2010 р. №3 (далі - Регламент), позачергові сесії ради скликаються у виняткових випадках, а саме: військовий стан, надзвичайний стан, техногенна катастрофа.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позачергова XVII сесії VI скликання Садгірської районної у м. Чернівцях ради 27.11.2013 проведена з порушення вимог ч. 9 та 14 ст. 46 Закону, оскільки рішення про скликання позачергової сесії та перелік питань, які на ній заплановано розглянути не доведена до відома громадян, які проживають на території Садгірського району м. Чернівці.
Суд також констатує, що відповідно до п. 2.14 Регламенту, згідно якого проекти рішень, що розроблені відповідними розпорядниками інформації, згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації», оприлюднюються ними не пізніше як за 20-ть робочих днів до дати їх розгляду районною радою на офіційному веб-порталі районної ради в мережі Інтернет і знаходяться там до прийняття щодо них рішень районною радою.
Відповідно до пункту 2.16. Регламенту для здійснення документальної експертизи та включення до порядку денного матеріали сесії подаються в організаційно-аналітичний відділ районної ради разом із первинними матеріалами (довідками, обґрунтуваннями, проектами рішення) не пізніше 20 робочих днів до дати їх розгляду районною радою.
Як зазначено в пункті 2.18 Регламенту, проекти рішень підлягають попередньому розгляду постійними комісіями, відповідними тимчасовими комісіями ради та під час проведення «Дня депутата» із залученням фахівців виконавчих органів районної ради.
Проте, при прийнятті оспорюваного рішення зазначені вимоги не були додержані.
Окрім цього, в ході прийняття вище вказаного рішення порушено положення ст.ст. 3, 4 та 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо обов'язкового попереднього оприлюднення проектів рішень, що підлягають обговоренню на сесії, за 20 робочих днів до дати їх розгляду.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Садгірська районна у м. Чернівцях рада вийшла за межі наданих їй повноважень, порушила визначений законом порядок скликання та проведення позачергової сесії ради, не дотрималась встановленого порядку щодо попереднього оприлюднення проекту рішення, яке підлягає обговоренню на сесії, наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На час вирішення справи відповідач визнав позов у повному обсязі, про що подав до суду відповідну заяву.
Відповідно до ст. 112 та 136 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково протягом усього часу судового розгляду. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова про задоволення адміністративного позову.
За наведених вище обставин, суд приймає визнання адміністративного позову відповідачем, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судом не вирішується питання про судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 70-72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення XVII сесії VI скликання Садгірської районної у м. Чернівцях ради від 27.11.2013 р. №115 "Про звернення депутатів Садгірської районної у м. Чернівцях ради до Президента України щодо виконання вимог Європейського Союзу із забезпечення підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС".
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 30 грудня 2013 р.
Суддя Левицький В.К.