копія
25 грудня 2013 р. Справа № 818/8284/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Сумцової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/8284/13-a
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі по тексту - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення - рішення №0001081712 від 21.06.2013 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період з 14.05.2013 р. по 27.05.2013 р. на підставі п.п. 20.1.4. пункту 20.1. статті 77, статті 78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу в.о. начальника Конотопської ОДПІ від 29.04.2013 р. № 342 та направлень від 14.05.2013 р. №0171-088 та №0171-089, виданих Конотопською ОДПІ та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проводилась документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. За результатами даної перевірки складено акт перевірки №348 /17-1/НОМЕР_1/198 від 07.06.2013 р.
21.06.2013 р. на підставі вищезгаданого акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001081712, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 51854 грн. 22 коп. та нараховано 1125 грн. 17 коп. пені.
Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та актом перевірки, подала первинну скаргу від 26.06.2013 року на вищевказане повідомлення-рішення та на акт перевірки до ГУ Міндоходів у Сумській області.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у Сумській області: податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 21 червня 2013 року №0001081712 (форма «Р») про збільшення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб (на 34569,48 грн. за основним платежем та 17284,74 грн. за штрафними санкціями) залишено без змін, а первинну скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів у Сумській області, податковим повідомленням-рішенням та актом перевірки, позивач подала повторну скаргу від 31.07.2013 р. на вищевказане рішення ГУ Міндоходів у Сумській області.
Рішенням від 25.09.2013 р. № 4693/л/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України (як правонаступник Державної податкової служби України відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 18.03.2013р. №141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України») залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення ГУ Міндоходів у Сумській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги.
Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, актом перевірки, рішенням ГУ Міндоходів у Сумській області про результати розгляду первинної скарги та рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги у зв'язку з наступним.
Позивач зазначає, що податкові накладні мають юридичну силу документу, що підтверджує дані податкового обліку та дають право на формування податкового кредиту, так як вони складені з дотриманням вимог ст.201 Податкового Кодексу України та найголовніше: під час здійснення реальної господарської операції. На думку позивача, фіктивність правочину між ФГ «Троценко» та позивачем є абсолютно недоведеною.
На підтвердження купівлі ріпаку 1-го класу позивачем надається звіт про дебітові та кредитові операції ФОП ОСОБА_3 за березень 2012 р. Під порядковим номером № 381 та №383 значаться операції зі списання грошових коштів в сумі 180000 грн. та 64020 грн. на користь ФГ «Троценко» відповідно 15.03.2013 р. та 16.03.2013 р. Таким чином, зобов'язання з оплати по договору купівлі-продажу № 6 від 16.03.2012 р. позивачем були виконані.
В той же день, 16.03.2013 p., позивачем був отриманий товар відповідно до договору, а саме: ріпак 1-го класу масою 58, 8 тонн, який в подальшому був реалізований ПАТ «Компанія «РАЙЗ» за договором поставки сільськогосподарської продукції №15-1/11-0050 від 06.03.2012 р. Відповідно до звіту про дебетові та кредитові операції на рахунок позивача від ПАТ «Компанії «РАЙЗ» від продажу ріпаку 1-го класу надійшли грошові кошти 16.03.2013 р. та 19.03.2013 р.
Відповідно до 7 Податкового Кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються база оподаткування, згідно до п.п. 164.1 Податкового Кодексу України базою оподаткування для податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду .
Згідно з п.п. 164.1.2. Податкового Кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
У Акті головні державні податкові ревізори - інспектори посилаються на п.п. 138.2. ст. 138, 139.1.9. п.139.1 ст.139; п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, поряд з цим ними не приймаються до уваги положення п.п. 164.2.1. Податкового Кодексу України та п.п 4.1.4, згідно до якого діє презумпція правомірності рішень платника податку і в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Отже, позивачка приходить до висновку, що зазначене податкове повідомлення - рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним.
Заслухавши доводи представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 14.05.2013 р. по 27.05.2013 р. Конотопською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки №348/17-1/НОМЕР_1 від 07.06.2013 р. (а.с. 10-34).
21.06.2013 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки Конотопською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0001081712, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, в розмірі 51854,22 грн., з яких: 34569,48 грн. - за основним платежем, 17284,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8).
Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та актом перевірки, подала первинну скаргу від 26.06.2013 року на вищевказане повідомлення-рішення та на акт перевірки до ГУ Міндоходів у Сумській області.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у Сумській області: податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 21 червня 2013 року №0001081712 (форма «Р») про збільшення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб (на 34569,48 грн. за основним платежем та 17284,74 грн. за штрафними санкціями) залишено без змін, а первинну скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів у Сумській області, податковим повідомленням-рішенням та актом перевірки, позивач подала повторну скаргу від 31.07.2013 р. на вищевказане рішення ГУ Міндоходів у Сумській області.
Рішенням від 25.09.2013 р. № 4693/л/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення ГУ Міндоходів у Сумській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги (а.с. 35-36).
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходить з правомірності дій відповідача щодо прийняття 21.06.2013 р. оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001081712 та визначення позивачці грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб .
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення є висновок відповідача в акті перевірки про наявні ознаки безтоварності угоди, укладеної позивачкою із ФГ «Троценко».
Судом встановлено, що 06.03.2012 року ФОП ОСОБА_3 із ПАТ «Компанія «Райз» укладено договір поставки №15-1/11-0050 (а.с. 39).
06.03.2012 року ФОП ОСОБА_3 із ПАТ «Компанія «Райз» укладено додаткову угоду до договору поставки №15-1/11-0050, згідно якої ФОП ОСОБА_3 зобов'язана поставити ПАТ «Компанія «Райз» ріпак 1 класу вагою 240 +/- 5 %тон (.а.с 40).
16.03.2012 р. ФОП ОСОБА_3 укладено із ФГ «Троценко» договір купівлі-продажу №6, відповідно до якого позивачка придбала у ФГ «Троценко» 58,8 тонн ріпаку 1-го класу загальною вартістю 244020,00 грн., в т.ч. ПДВ - 40670 грн. (а.с. 38).
На підтвердження реальності господарської операції позивачкою також надано до суду:
- довіреність №48
- накладні №1 від 14.03.2012 року, №2 від 16.03.2013 року;
- податкові накладні №1 від 14.03.2012 року, №2 від 16.03.2012 року, №3 від 19.03.2012 року;
- залізничні накладні (а.с. 41-48).
Проте, суд не приймає в якості доказів підтвердження реальності здійснення господарської операції зазначені документи, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що працівниками ВПМ Конотопської ОДПІ було проведено опитування головного бухгалтера ДП ДАК "Хліб України" ВАТ "Буринський елеватор", яка пояснила, що з ФГ "Троценко" було укладено договір складського зберігання зерна № 48 від 18.07.2011 року, де "поклажодавцем" виступає ФГ "Троценко".
Так, на зберіганні знаходились зернові культури (ріпак) на загальну кількість 62,7 т., які відвантажені на склад "Буринського елеватора'' фермерським господарством «Троценко» відповідно до накладних № 24 від 22.07.2011 року а кількості 5,9 т. № 24 від 21.07.2011 року в кількості 19,24 т., № 28 від 20.07.2011 року в кількості 18.8 т., № 11 від 18.07.2011 року в кількості 16.5 т., № 1 від 07.08.2011 року в кількості 2,26 т. Факт знаходження зерна на "Буринському елеваторі" підтверджується відповідними складськими квитанціями (№ 93 від 19.07.2011р.. № 138 від 21.07.2011 р„ № 168 від 22.07.2011 р..№ 196 від 23.07.2011 р.,№430від 08.08.2011 р.,№ 1538 від 31.05.2012р.).
15 березня 2012 року згідно довіреності № 11 ріпак в кількості 59,8 т. був відвантажений та отриманий ОСОБА_4 Переоформлення ріпаку по складському обліку на ФОП ОСОБА_3 не відбувалось. Рахунок № 20 від 16.03.2012 року на оплату послуг тепловоза, відвантаження зернових на залізничний транспорт та зважування на вагонних вагах виписаний також на ФГ "Троценко". Перевезення ріпаку в кількості 58,8 тон зі складу "Буринського елеватора' здійснювалось також ФГ "Троценко" на підставі товарно-транспортної накладної від 16.03.2012 року.
Крім того, головний бухгалтер ДП ДАК "Хліб України" ВАТ "Буринськии елеватор", зазначила, що ніяких взаємовідносин підприємство з ФОП ОСОБА_3. протягом 2012 року не було і взагалі їй невідомий такий підприємець.
Отже, з вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_3 та ФГ "Троценко" здійснюється пола межами правового поля, що у свою чергу свідчить, що зазначені угоди вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися зазначеним правочином
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором с домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір с обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). За ст. 662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передач и покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку якщо власник не має права його повернення.
Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар мас бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, па підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового етапу платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 етапі 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом її цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Оскільки позивачем не підтверджено наявність поставок товарів від ФГ «Троценко» до ФОІІ ОСОБА_3, що свідчить про те, що правочин між ФГ «Троценко» та Ф01І ОСОБА_3 здійснено без мети настання реальних наслідків.
Відповідно до п. п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України визначено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своєї позовної вимоги, а тому, суд дійшов до висновку про відсутність обставин для задоволення позову про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001081712 від 21.06.2013 р. відсутні.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 157, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Прилипчук
Повний текст постанови складено 30.12.2013 року.