Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
24 грудня 2013 р. №820/9359/13-а
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.,
за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.
представників : позивача - Радутний О.С., відповідача - Ковальчук Т.О., Тимошенко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Державної податкової служби № 0000215002 від 31.05.2013 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, зазначивши, що 26.10.2010 р. між компанією "Philip Morris Global Brands Sarl " (Швейцарія) та "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) укладено угоду про інтелектуальну власність (надалі - "Угода про інтелектуальну власність"). Відповідно до умов Угоди про інтелектуальну власність, "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) надані виключні, безвідкличні та майбутні права на використання прав інтелектуальної власності, які стали дійсним правом власності починаючи з 01.01.2011р. Угодою передбачено право "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) надавати своє право володіння на товарні знаки та нематеріальні активи, пов'язані із тютюновими виробами, на території одному або декільком отримувачам права на свій розсуд та на таких умовах, які вона може визначити. Компанія "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) має виключне право на будь-які роялті або інше відшкодування, що має бути виплачене будь-яким отримувачем права згідно з будь-яким договором про передачу права, укладеними відповідно до цієї угоди." На виконання положень Угоди про інтелектуальну власність, між компанією "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) та позивачем укладено угоду від 01.01.2011р. (надалі - Угода від 01.01.2011р.), якою компанія "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) надала Позивачеві невиключне право на використання торгових марок для виготовлення та продажу сигарет. Позивач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати роялті на рахунок компанії "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) за кожну продукцію, виготовлену та продану за цією угодою. В Угоді від 01.01.2011р. також зазначено, що компанія "Philip Morris Global Brands Іnc" є кінцевим одержувачем роялті та має право використовувати та керувати роялті самостійно. Таким чином, відповідно до Угоди від 01.01.2011р. та Угоди про інтелектуальну власність компанія "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) має виключне право на отримання доходу у вигляді роялті, також має право використовувати та керувати роялті самостійно. З огляду на це та враховуючи положення п. 103.3 ст. 103 ПК України, компанія "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті за Угодою від 01.01.2011р.
Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, проти позову заперечував, зазначивши, що перевіркою встановлено факт виплати роялті нерезиденту, "Philip Morris Global Brands Іnc" (США), який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, у періоді з 01.01.2011 по 30.09.2011 року, у сумі 28767699,24 дол. США (229339112,90 грн.). Перевіркою встановлено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді роялті є "Philip Morris Brands Sarl" (Швейцарія), якому належить право інтелектуальної власності (авторське право) на об'єкт такої власності, що свідчить про його фактичне право на одержання платежів за надання користування цим об'єктом, зокрема й роялті. При виплаті доходу у вигляді роялті, який було сплачено ПрАТ «Філіп Морріс Україна» нерезиденту "Philip Morris Brands Sarl" (США) за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, та який не є бенефіціарним отримувачем доходу, підприємство повинно було застосовувати норми п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 160.2 ст. 160 Податкового Кодексу України, шляхом оподаткування роялті за ставкою 15 %, а не 10 %, у зв'язку з чим за результатами цієї перевірки встановлено заниження податку на доходи нерезидента на суму 12741062 грн. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів в судовому засіданні заперечували проти позову з підстав викладених у запереченні на позов, посилаючись на матеріали перевірки.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, є правонаступником ЗАТ "Філіп Морріс Україна", набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна", з питання дотримання вимог податкового законодавства при виплаті "Філіп Морріс Україна" доходів у вигляді роялті нерезиденту "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 року, про що складено акт №269/50.2-13/00333231 від 14.05.2013 року.
На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000215002 від 31.05.2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 12741063,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 12741062,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,0 грн.
Позивачем було оскаржене вказане податкове повідомлення-рішення до Міністерства доходів та зборів. За результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 19.09.2013 року про залишення податкового повідомлення-рішення без змін, а скарги без задоволення.
Актом перевірки встановлено, що ПрАТ "Філіп Морріс Україна" за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року здійснювало виплату доходів нерезиденту у вигляді роялті на адресу нерезидента Philip Morris Global Brands Іnc" (США) (Банківськи реквізити - Citibank, N.A., 399 Park Avenue, New York, NY 10022, Свіфт : CITIUS33, код банку 021000089, рахунок 30245973) на загальну суму 28767699,24 дол. США (229339112,90 грн.). Вказані обставини підтверджуються банківськими документами, що містяться в матеріалах справи (а.с. 31-37 т.3)
До перевірки надано сертифікат резиденції за формою 6166, виданий податковим управлінням Філадельфії Міністерства доходів. Дата видачі сертифікату : 14.03.2011 на 2011 податковий рік, згідно якого засвідчено, що платник податку "Philip Morris Global Brands Іnc" (США), індивідуальний номер платника податків 13-2611790 є корпорацією США і резидентом Сполучених Штатів Америки з метою оподаткування у США, який підписано P.J. Bazick, регіональний директор ведення бухгалтерських рахунків. (а.с .126,128 т.1)
В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.
Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки №269/50.2-13/00333231 від 14.05.2013 року висновки відповідача про порушення Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна" п. 13.1, п. 13.2, ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 103.2, п. 103.3 ст. 103, п. 152.8 ст.152, п. 160.2 ст.160 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПрАТ "Філіп Морріс Україна" протягом січня - вересня 2011 недоутримано та не доплачено до бюджету податок з доходу нерезидента, "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) у сумі 12741062 грн., оскільки на думку відповідача бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді роялті є "Philip Morris Brands Sarl" (Швейцарія), якому належить право інтелектуальної власності (авторське право) на об'єкт такої власності, що свідчить про його фактичне право на одержання платежів за надання користування цим об'єктом, зокрема й роялті, а не "Philip Morris Brands Sarl" (США) який не є бенефіціарним отримувачем доходу, іншими доводами та підставами прийняття оскаржуваного рішення не обґрунтовано.
Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи, 26.10.2010р. між компанією "Philip Morris Global Brands Sarl "("ФМ Брендз") (Швейцарія) та "Philip Morris Global Brands Іnc" ("ФМГБ") (США) укладено угоду про інтелектуальну власність. Відповідно п 2.1. ст. 2 угоди на дату набрання чинності "ФМ Брендз" цим документом надає "ФМГБ" за умовами та положеннями цієї угоди безстрокове, виключне, безвідкличне та майбутнє право на використання ПІВ, пов'язаних із тютюновими виробами щодо розробки, вдосконалення, виготовлення, оформлення, продаж, збут та розповсюдження "ФМГБ" або будь-яким отримувачем права продукції на Території, починаючи з 1 січня 2011 року. До прав, наданих "ФМГБ" згідно з цією угодою, належить право на виготовлення або забезпечення виготовлення, використання, продаж, та пропозицію для продажу або імпорту продукції, охопленої діючою формулою винаходу патенту або формулою патентної заявки, що належать до ПІВ стосовно тютюнового виробництва. Товарні знаки надаються "ФМГБ" згідно цієї Угоди для використання у спосіб та тільки для товарів, для яких вони зареєстровані.
Пунктом 2.2. угоди передбачено, що "ФМГБ" може надалі надавати своє право на використання ПІВ стосовно тютюнового виробництва на Території одному або декільком отримувачам права на свій розсуд та на таких умовах, які вона може визначити; у тому випадку, якщо такі умови узгоджуються з умовами цієї Угоди та не є ширшими за них за обсягом. «ФМГБ» має виключне - право на будь-які роялті або інше відшкодування, що має бути виплачене будь-яким отримувачем права згідно з будь-яким договором про передачу права, укладеним відповідно до цієї угоди. Територія означає усі країни за межами Сполучених Штатів. (п.1.12 угоди)
Відповідно до п. 5.9 ч. 5 угоди "ФМГБ" може переуступити, продати або у інший спосіб передати свої права відповідно до цієї угоди Філії "ФМІ" (Філіп Морріс Інтернешинл Інк.) або іншим таким особам, яких "ФМ Брендз" може час від часу схвалювати письмово у такому схваленні не може бути безпідставно відмовлено за умови, що такий правонаступник оформляє такі документи та угоди за обґрунтованим запитом "ФМ Брендз" що свідчать про те. що він взяв на себе всі зобов'язання та обов'язки "ФМГБ" відповідно до цієї угоди, та що він згодний на всі її умови, та за умови, що "ФМГБ" залишається повністю відповідальним за виконання цієї Угоди у повному обсязі у строгій відповідності до її умов, та гарантує це "ФМ Брендз" ( а.с. 90-99 т. 1)
На виконання угоди про інтелектуальну власність між компанією "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) (надалі - «ФМГБ») та Закритим акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна" (як одержувач) укладено угоду від 01.01.2011 р., з урахуванням угоди про внесення поправки 1 від 31.01.2011 року, яка набирає чинності з 01.01.2011 року відповідно до п. 1 якої сторони домовилися про те, що ФМГБ цим надає одержувачу згідно з умовами та положеннями цієї Угоди невиключне право використовувати Торгові марки для : виготовлення та продажу одержувачем сигарет під Торговими марками (надалі - «Продукція») в Україні; та/або імпорту та продажу Продукції в Україні; та/або експорту такої Продукції з оплатою митного та акцизного зборів на внутрішні ринки країн, які входять до Співдружності незалежних держав (СНД), та Грузії (надалі разом - «Територія»).
Відповідно п. 4.4 угоди, з урахуванням угоди про внесення поправки 1 від 31.01.2011 року ФМГБ підтверджує, що вона є кінцевим одержувачем роялті та має право використовувати та керувати роялті самостійно. У разі якщо згідно із застосовним міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування щодо будь-яких платежів одержувача, передбачених цією Угодою, не сплачується жоден податок з доходів або податок з доходів має сплачуватися за зниженою ставкою у порівнянні зі стандартною ставкою, встановленою застосовним законодавством, ФМГБ повинна, на вимогу одержувача, надати йому довідку з відповідного податкового органу з підтвердженням її місця податкової реєстрації у Сполучених Штатах Америки та/або іншу документацію, необхідну згідно з місцевим законодавством та застосовним міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування, для забезпечення незастосування податку з доходів чи зниженої податкової ставки до оплати роялті. (а.с. 54-56 т.1)
Компанією "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) надано право позивачу використовувати торгові марки: Appollo Soyuz, Benson and Hedges, Bond Street, Marlboro, Merit, Next, Parliament, Philip Morris, Red and White, Virginia S (згідно додатку 2 до угоди) (а.с. 31 т. 1)
Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування торгівельною маркою, є роялті.
Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України.
Пунктом 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.94 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України N 334/94-ВР) передбачено, що резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату із доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з такого доходу за ставкою в розмірі 15 % його суми та за його рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Статтею 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, яка була підписана 04.03.94 та ратифікована Україною 26.05.95р., що набула чинності 05.06.2000р. (далі - Конвенція) передбачено, що роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі. (п.1 ст. 12 Конвенції) Однак, такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті. (п. 2 ст. 12 Конвенції) Термін "роялті" при використанні в цій Конвенції означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за використання або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукову роботу, включаючи комп'ютерні програми, відеокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за будь-яке інше подібне право або власність; або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду. (п. 3 ст. 12 Конвенції)
Пунктом 103.2 ст. 103 ПК України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 ПК України.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. (п. 103.4 ст. 103 ПК України)
Згідно п. 103.3 ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу.
Документом, який підтверджує, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Статтею 1107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено декілька видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Аналогічні положення, щодо передачі майнових прав передбачені ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Частиною 1 ст. 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ "Філіп Морріс Україна" (Ліцензіат) та нерезидентом-компанією "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) (Ліцензіар) укладено угоду від 01.01.2011 р. на використання об'єкта права інтелектуальної власності - торговельних марок: Appollo Soyuz, Benson and Hedges, Bond Street, Marlboro, Merit, Next, Parliament, Philip Morris, Red and White, Virginia S.
Відповідно до умов угоди від 01.01.2011 р. Ліцензіар надає Ліцензіатові на невизначений строк, невиключене право на використання ("невиключну ліцензію") для виготовлення та продажу сигарет торгівельних марок: Appollo Soyuz, Benson and Hedges, Bond Street, Marlboro, Merit, Next, Parliament, Philip Morris, Red and White, Virginia S.
Згідно відомостей з Державного реєстру свідоцтв України власником вищезазначених торговельних марок є "Philip Morris Global Brands Sarl" (Швейцарія). Власником на підставі відповідної ліцензійної угоди від 26.10.2010 року надано безстрокове, виключне, безвідкличне та майбутнє право (виключна ліцензія) компанії "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) на використання вказаних торговельних марок на території України та виключне - право на будь-які роялті або інше відшкодування, що має бути виплачене будь-яким отримувачем права згідно з будь-яким договором про передачу права, укладеним відповідно до цієї угоди., тобто, власник не має права використовувати зазначені торговельні марки на території України, як і надавати право на їх використання іншим особам та відповідно отримувати роялті за їх користування.
Угода, укладена між компанією "Philip Morris Global Brands Sarl" (Швейцарія) та "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) щодо надання виключної ліцензії на використання торговельних марок, відповідно до норм ст. ст. 1107 - 1109 ЦК України є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
В силу приписів ч. 1 ст. 1114 ЦК України ліцензія на використання об'єкта права власності та договори визначені статтями 1109,1112 та 1113 цього Кодексу не підлягають обов'язковій реєстрації. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності. Відповідно до ч. 9 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
При цьому суд зауважує, що угода про інтелектуальну власність від 01.01.2011 року передбачає виключні майнові права компанії "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) на отримання роялті, права переуступити, продати або у інший спосіб передати свої права за цим договором та не містить положень про агентські, посередницькі функції компанії "Philip Morris Global Brands Іnc" (США), що свідчить про виникнення у даної компанії фактично майнових прав власника на такі торгові знаки. Отже твердження податкового органу, про не перереєстрацію свідоцтв на торгові марки на особу яка має виключні права свідчить що така особа не є бенефіціарним (фактичним) власником доходу, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Таким чином, суд доходить до висновку, що компанія "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) є особою, що має право на отримання доходів, тобто для ЗАТ "Філіп Морріс Україна" є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п. 103.2 та п. 103.3 ст. 103 ПКУ.
Дане твердження підтверджується наданими до суду: довідкою про статус податкового резидента компанії "Philip Morris Global Brands Sarl" (Швейцарія) від 30.05.2013р. згідно якої підтверджується що компанія "Philip Morris Global Brands Sarl" (Швейцарія) не отримувала роялті, включаючи доходи від роялті, від позивача та компанії "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) у фінансових роках 2011 та 2012. (а.с .121-124); листами компанії "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) від 22.06.2011р., від 23.02.2012р., від 26.02.2013р., від 17.05.2013р., згідно з якими компанія "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) підтвердила бенефіціарний (фактичний) статус, як остаточного власника відносно платежів (роялті), отриманих від позивача та зазначив, що не є агентом чи номінальним власником отриманих платежів. (а.с. 124-136 т.1, 38-43 т.3)
Всупереч вимогам п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010р. № 984, відповідач не наводить підстав та відповідних доказів визначення компанії "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або посередником щодо доходу, отриманого за ліцензійним договором.
Так відповідачем не здійснювалось дослідження руху коштів, отриманих компанією "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) за ліцензійним договором, чи будь яких інших суттєвих обставин, чи отримала дохід компанія "Philip Morris Global Brands Sarl" (Швейцарія), при цьому угоди, що містяться в матеріалах справи таких приписів не містять.
Згідно п.п. 4.5 п. 4 угоди від 01.01.2011р. передбачено, що одержувач повинен здійснювати всі платежі, передбачені цією угодою, у доларах США або іншій валюті, визначеній ФМГБ. Платежі здійснюються шляхом банківського переказу сум на рахунок ФМГБ у банку Citibank, N.A., 399 Park Avenue, New York, NY 10022, Свіфт : CITIUS33, код банку 021000089, рахунок 30245973, або іншій особі, фірмі, корпорації чи на інший банківський рахунок, визначений ФМГБ у письмовій формі. (а.с. 23-30 т.1)
На виконання умов даної угоди позивачем перераховано кошти компанії "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) за вказаними банківськими реквізитами, що підтверджується банківськими документами та даними акту перевірки, в подальшому надходження таких коштів до компанії "Philip Morris Global Brands Sarl" (Швейцарія) або іншої особі податковим органом не встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи податковим органом проводилась документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Філіп Морріс Україна» з цих питань, про що складено акт № 42/42-1/00383231 від 18.04.2012 року, згідно п. 3.4 акту предметом було дослідження цих питань та за результатами перевірки не було встановлено порушень з цих питань. (а.с. 233-238 т.2, 1 т.3)
За таких умов суд доходить висновку, що позивачем правомірно було оподатковано виплату роялті на користь нерезидента компанії "Philip Morris Global Brands Іnc" (США) за ставкою 10 %, з урахуванням чого у СДПІ були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем п. 152.8 ст.152, п. 160.2 ст.160 Податкового Кодексу України та відповідно для винесення спірного податкового повідомлення - рішення.
Щодо підстав проведення позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.
Державною Податковою Службою України листом № 7280/7/15-1217 від 25.03.2013 року надано роз'яснення щодо визначення фактичного отримувача доходу для цілей застосування пониженої ставки податку при виплаті нерезиденту доходу у вигляді роялті. (а.с. 68-70 т.3)
Отримання такого листа СДПІ стало підставою для направлення позивачу обов'язкового письмового запиту, оформленого листом № 4014/10/50.2-23 від 10.04.2013р. (а.с. 62-63 т.3)
Позивач листом № 04/175 від 25.04.2013р. відмовив у поданні інформації, зазначивши про відсутність підстав для направлення такого запиту, у зв'язку з чим відповідачем в подальшому на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України прийнято наказ № 262 від 29.04.2013 року та проведено позапланову документальну невиїзну перевірку. (а.с . 58-60, 66-67 т.3)
На думку суду отримання такого листа, щодо роз'яснення положень законодавства в розумінні ст. 72 Податкового кодексу України не є податковою інформацією, отриманою в установленому законом порядку, аналіз якої свідчить про можливі порушення податкового або валютного законодавства та не передбачає право податкового органу в порядку п. 73.3 ст 73 Податкового кодексу України направляти відповідний письмовий запит.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи СДПІ в ході проведення планової перевірки було отримано інформацію щодо реєстрації прав власності на знаки для товарів і послуг від ДП «Український інститут промислової власності», що підтверджується листом № 1289/10/23-112 ВІД 31.01.2012Р. (а.с. 83-124 т.3) За таких обставин твердження відповідача про відсутність у податкового органу такої інформації станом на момент проведення планової перевірки судом не приймається до уваги.
Отже фактично податковим органом повторно проведено перевірку податкового періоду який був вже перевірений, без наявності визначених Податковим кодексом України підстав для її повторного проведення, що суперечить вимогам законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності прийнятих рішень, натомість позивачем було надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених вимог та обґрунтованості мотивів винесення розпорядження про звільнення.
З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000215002 від 31.05.2013 року обґрунтована та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Державної податкової служби № 0000215002 від 31.05.2013 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2013 року.
Суддя Волошин Д.А.