20 грудня 2013 р. Справа № 804/13214/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання Василенко К.Е.
за участю:
представника позивача Матвєєвої М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССТАНДАРТ-2002" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001652220 від 03.06.2013 р.,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССТАНДАРТ-2002» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:
- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська № 0001652220 від 03.06.2013 р. на загальну суму 68400,00 грн. та скасувати його в повному обсязі.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстандарт-2002» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 22.05.2013 року № 2127/22-4/31971392. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001652220 від 03.06.2013 року, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 54720,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 13680,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0001652220 від 03.06.2013 року, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 54720,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 13680,00 грн. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
В судовому засіданні Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було замінено її правонаступником Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстандарт-2002» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за січень 2013 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- ст.203, ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;
- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в грудні 2012 року від ПП «ЕКОСКАН СЕРВІС» на загальну суму 54720,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 54720,00 грн., а саме: грудень 2012 року - 54720,00 грн.
За результатами перевірки складено Акт від 22.05.2013 року № 2127/22-4/31971392 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0001652220 від 03.06.2013 року, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 54720,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 13680,00 грн.
Як вбачається з акут перевірки, між ТОВ «Трансстандарт-2002» (покупець) та ПП «ЕКОСКАН СЕРВІС» (постачальник) укладено договір поставки від 12.12.2012 року №58, предметом якого є зобов'язання постачальника передати, а покупця - прийняти та оплатити товар виробничо-технічного призначення.
ТОВ «Трансстандарт-2002» оприбутковано від ПП «ЕКОСКАН СЕРВІС» товар (рами бокові візка двовісного 18-100 б/у в кількості 32 шт., балки надресорні візка двовісного 18-100 б/у в кількості 16 шт.) в грудні 2012р. на загальну суму 328320 грн. (в т.ч. ПДВ 54720,00 грн.) згідно договору поставки від 12.12.2012р. № 58.
Виконання умов Договору від 12.12.2012р. № 58 підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та копією вантажно-митної декларації, копією акту здачі-прийняття робіт, копією СМR :
- видаткова накладна від 17.12.2012р. № 356, податкова накладна від 17.12.2012p. №356 на загальну суму 54720,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9120 грн., ТТН від 17.12.2012р. №58;
- видаткова накладна від 19.12.2012р. № 405, податкова накладна від 19.12.2012р. №405 на загальну суму 54720,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9120 грн., ТТН від 19.12.2012р. № 64;
- видаткова накладна від 21.12.2012р. № 463, податкова накладна від 21.12.2012р. №463 на загальну суму 54720,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9120 грн., ТТН від 21.12.2012р. № 68;
- видаткова накладна від 24.12.2012р. № 509, податкова накладна від 24.12.2012 р. №509 на загальну суму 54720,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9120 грн., ТТН від 24.12.2012р. № 72;
- видаткова накладна від 26.12.2012р. № 565, податкова накладна від 26.12.2012 р. №565 на загальну суму 54720,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9120 грн., ТТН від 26.12.2012р. № 79;
- видаткова накладна від 28.12.2012р. № 636, податкова накладна від 28.12.2012 p. №636 на загальну суму 54720,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9120 грн., ТТН від 28.12.2012р. № 82;
- товарно - транспортні накладні;
- копія акту № ОУ - 0000015 здачі - прийняття робіт/послуг;
- копія контракту № 1 від 25.12.2012р.;
- копія вантажно-митної декларації № UA/0031971392 від 18.01.2013р.;
- копія СМR А № 135390;
- податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 1 квартал 2013р.;
- податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 4 квартал 2012р.;
- накази про прийняття та звільнення працівників;
- договір № 1012.12від 10.12.2012р. з ФОП ОСОБА_2;
- реєстраційні документи на транспортний засіб;
- креслення до товару, що був придбаний у ТОВ «Екоскан Сервіс» та реалізований по експортним операціям;
- довідка про відсутність за межами України, валютних цінностей та майна;
Представником відповідача, також не заперечувалось, що відвантаження продукції на адресу позивача підтверджується первинними документами - накладними, які зведені в таблицю (аркуш 11 акту).
Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_2, на замовлення позивача, згідно договору № 101212 від 10.12.2012р. та товарно-транспортних накладних № 64 від 19.12.2012р., № 58 від 17.12.2012р., № 68 від 19.12.2012р., № 72 від 24.12.2012р., № 79 від 26.12.2012р., № 82 від 28.12.2012р. та підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-0000015 від 28.12.2012р.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби при перевірці використано наступні акти перевірок, а саме:
- ПП "Екоскан Сервіс" (код за ЄДРПОУ 33517827) №77207/224/33517827 від 21.12.12р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків БПП «Сура» код ЄДРПОУ 30668399 за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, яким встановлено порушення ПП «ЕКОСКАН CИPBIC» ст. 185 ПК України, в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.
В судовому засіданні встановлено, що з 34 сторінок акту, 20 сторінок з 13 по 32, займає витяг з акту перевірки контрагента ПП «Екоскан Сервіс», а не виявлені порушення самого позивача щодо досліджених документів.
Під час розгляду справи по суті, представником позивача звернуто увагу суду на те, що в митній декларації зазначено про експортний висновок № 12-е від 17 січня 2013р. та відповідачу про це було відомо під час проведення перевірки, тому, посилання представника відповідача під час розгляду справи на те, що експертний висновок надано тільки суду, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від від 06 березня 2013 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі № 804/1932/13-а, адміністративний позов Приватного підприємства "Екоскан Сервіс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведенні перевірки ПП «Екоскан Сервіс» (код ЄДРПОУ 33517827) в результаті яких, складено акт фінансово-господарської діяльності № 7207/224/33517827 від 21.12.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства України, Приватним підприємством «Екоскан Сервіс» (код ЄДРПОУ 33517827) під час здійснення господарських відносин з БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399) за листопад 2011 року. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, інші), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.
Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами (відповідно до вимог ст. 61 Конституції України).
Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Верховний Суд України у вказаному рішенні, також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також, сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".
Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".
Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".
Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССТАНДАРТ-2002" судовий збір в розмірі 680,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССТАНДАРТ-2002" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001652220 від 03.06.2013 р. - задовольнити повністю.
Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001652220 від 03.06.2013 р. на загальну суму 68 400 грн. (в т.ч. основний платіж - 54 720,00 грн., штрафні санкції - 13 680 грн.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССТАНДАРТ-2002" судовий збір в розмірі 680,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька