24 грудня 2013 р. Справа № 804/13074/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - суддів - Юркова Е.О., Степаненко В.В.,Коренева А.О.
при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.
за участю:
позивача - представників відповідачів - ОСОБА_3, не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення заробітної плати і щомісячного грошового утримання,
Позивач, ОСОБА_3, 21.01.11 звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, територіального правління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо неповного забезпечення фінансування суддів та не в повному обсязі нарахування заробітної плати судді та щомісячного грошового утримання за період з 1 січня 2006 року по грудень 2010 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн., та про стягнення з Міністерства фінансів України, шляхом списання коштів із розрахункового рахунку Державного казначейства України на його користь не нарахованої та невиплаченої заробітної плати, невиплаченого щомісячного грошового утримання, частину не сплаченого посадового окладу та одноразових премій за період з січня 2006 року по грудень 2010 року в загальній сумі 538 483 грн. 48 коп. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в порушення вимог ст. 92 Конституції України Постановою КМУ від 31.12.05 №1310 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005року №865» Постанова КМУ №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» була доповнена пунктом 4-1 яким було встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться. Цією постановою Кабінет Міністрів України обмежив, на думку позивача, його права як судді що призвело до того, що щорічне поетапне збільшення мінімальної заробітної плати не призвело до збільшення його заробітної плати. Також позивач зазначив, що Державна судова адміністрація України та Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області не забезпечило нарахування та виплату йому заробітної плати з урахуванням щорічного поетапного збільшення мінімальної заробітної плати. З приводу строків звернення з даним позовом до адміністративного суду позивач зауважив, що не пропустив строки звернення до суду, оскільки приписами ч.2 ст.233 КЗпП України, за якими у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. На підставі викладеного позивач зазначив, що дії відповідачів мають бути визнані протиправними та не нарахована та не виплачена йому заробітна плата та щомісячне грошове утримання з урахуванням індексу інфляції має бути стягнена на його користь.
Відповідач-1, Міністерство фінансів України, проти задоволення позову заперечував, навівши доводи, викладені в поясненнях (том 2, а.с.48-51), зазначивши, що головним розпорядником коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для фінансування заборгованості заробітної плати з Міністерства фінансів України.
Відповідач-2, Державне казначейство України, правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечення проти позову не надав, причини неявки не повідомив.
Відповідач-3 та відповідач-4, Державна судова адміністрація України та територіального правління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечували з підстав, наведених в запереченнях (том 2 а.с.54-57). Мотиви незгоди зводяться до того, що ТУ ДСА в Дніпропетровській області правомірно застосовувало положення постанови КМУ №865 від 03.09.05 при нарахуванні і виплаті заробітної плати та грошового утримання позивачу, адже згаданою Постановою не скасовуються і не змінюються, а навпаки встановлюються надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначено порядок преміювання тощо. Крім того, відповідачами -3 та -4 зазначено, що Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без зміну хвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року, визнано протиправним та скасовано пункт 41 постанови Кабінету Міністрів від 03 вересня 2005 року№865. Резолютивна частина зазначеної постанови суду не опублікована Кабінетом Міністрів України в Офіційному віснику України за правилами частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів від 03 вересня 2005 року №865 у порядку, визначеному Указом Президента України «Про держану реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» не вносились. Окружним адміністративним судом м. Києва постановою від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України № 1243 від 21 грудня 2005 року в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів від 03 вересня 2005 року №865. Резолютивна частина зазначеної постанови суду опубліковано в «Офіційному віснику України»від 25 січня 2010 року № 2. Зміни до постанови Кабінету Міністрів від 03 вересня 2005 року №865 у порядку, визначеному Указом Президента України «Про держану реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» не вносились. 13.04.11 Вищий адміністративний суд України ухвалив постанову (справа № К-37929/09), якою скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 19 серпня 2011 року, в задоволенні позову відмовив.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд при винесені постанови виходить за наступних підстав та мотивів.
Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування та виплати позивачу в період з січня 2006 р. по грудень 2010р. заробітної плати та щомісячного грошового утримання під час перебування ним на посаді голови суду та судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. В період з 01.01.06 по 31.12.10 заробітна плата позивачу нараховувалась та виплачувалась з урахуванням мінімальної заробітної плати 332 грн.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян, в тому числі їх матеріальне і побутове забезпечення, під час виникнення та існування спірних правовідносин визначає Закон України «Про статус суддів» від 15.12.92 №2862-ХІІ (далі - Закону №2862). Згідно зі ст.4 Закону №2862 трудові відносини суддів (крім суддів військових судів), не врегульовані цим Законом, визначаються законодавством України про працю. Питання щодо строків звернення до суду судді з позовом про стягнення належної йому заробітної плати вказаним законом не врегульовано. За приписами ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Наведеним положенням КЗпП Конституційним Судом України в рішенні від 15.10.13 №8-рп/2013 надано офіційне тлумачення, згідно з яким у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить,тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно зі ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ст.44 Закону №2862заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
На підставі викладеного, враховуючи приписи ч.1 ст.99 КАС України, за якими адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, суд доходить до висновку, що звернення позивача до суду з позовом про стягнення заробітного плати за період з 01.01.06 по 31.12.10 не обмежується будь-яким строком.
Виходячи зі змісту Закону №2862 суд зазначає, що особливість щомісячного грошового утримання судді полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді. Наведене відповідає висновку Конституційного суду України, викладеному в Рішенні від 14.11.11 № 18-рп/2011. Отже приписи ст.233 КЗпП не підлягають застосуванню до вимог позивача в частині стягнення щомісячного грошового утримання. Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на день звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, згідно з ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач просить визнати протиправними дії відповідачів, що вчинені в період з 01.01.06 по 31.12.10, а також стягнути щомісячне грошове утримання за вказаний період, що, з огляду на наведені приписи процесуального закону, заявлено позивачем з пропуском визначених строків звернення до суду.
Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Враховуючи наведені позивачем в судовому засіданні доводи, суд своєю ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, визнав причини пропуску позивачем строків звернення поважними.
Розв'язуючи спір, суд зважує на наступне. Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Приписами ч.1 ст.130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Згідно з положеннями ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови та розмір оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого ч. 1 ст. 10 вказаного закону.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також загальний порядок забезпечення діяльності судів встановлює на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про судоустрій України». Відповідно до ст.123 означеного Закону розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.
За змістом ч.2 ст.44 Закону №2862 розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бутименшимивід50відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Крім того ч.4 означеної статті визначено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у
розмірах:при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Постановою КМУ від 03.09.05 № 865 «Про оплату праці суддів» суддям підвищено посадові оклади пропорційно до окладів голів названих судів та затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів. апеляційних та місцевих судів згідно з додатками, визначено умови преміювання. Набрання чинності цієї постанови визначено з 1 січня 2006 року. Прийняття означеної постанови урядом узгоджується з наведеними вище приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких умови та розмір оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
В подальшому означену постанову КМУ від 03.09.05 №865 доповнено пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться (постанова КМУ від 31.12.05 №1310).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.08визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.09дана постанова окружного суду залишена без змін, проте питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято. Відтак Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865"та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року, тобто з часу набрання чинності рішення суду першої інстанції та є обов'язковою для виконання з цього часу.
На підставі викладеного суд доходить до висновку, що п. 4-1 Постанови КМУ від 03.09.05 № 865 «Про оплату праці» втрачає чинність з 19 серпня 2009 року. Відтак відповідачі зобов'язані були враховувати та застосовувати Постанову № 865 в первісній редакції, тобто проводити розрахунок посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати на дату 19.08.09 з послідовним збільшенням відповідно до ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні в місяць.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" мінімальна заробітна плата на 2010 рік установлюється в такому місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
За викладених обставин, починаючи з 19 серпня 2009 року по 31.12.10 заробітна плата позивача повинна складатися з наступних складових: - Посадовий оклад позивачу встановлюється відповідно до п.2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" та додатку 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05№ 865, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, установленому Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік»; - надбавки за кваліфікаційний клас 2,що визначається на підставі Постанови КМУ № 19 від 16 січня 2008 року та складає - 350 грн.; - надбавки за вислугу років відповідно до п. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»: у розмірі 40% від сукупного доходу; - надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи відповідно до постанови КМУ від 03.09.05 №865; - премії (згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів" (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 248 від 03.03.06) преміювання суддів здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці.
Враховуючи положення наведених законодавчих актів, при складанні кошторису фонду заробітної плати суддів відповідного суду вищезазначені складові заробітної плати є законодавчо захищеними і повинні бути профінансовані державою у повному розмірі.
Відповідачі -3 та -4 не заперечують, що грошові кошти в сумі, достатній для правильного нарахування заробітної плати суддям, через органи Державного казначейства України не надходили від Державної судової адміністрації України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів та яку не профінансувало належним чином Міністерство фінансів України для необхідних витрат судової влади, що є порушенням ст. 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів і діяльності суддів.
Суд також зважує, що рішенням Ради суддів України від 27.06.08 № 105 Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України зобов'язано обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
За приписами ст.ст.32 - 37 Бюджетного кодексу України обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України покладено на Міністерство фінансів України. Розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України організують головні розпорядники бюджетних коштів.
Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Згідно зі ст. 111 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів, що визначено Указом Президента № 182 від 03.03.03.
Повноваження Державної судової адміністрації України визначені Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою КМУ від 14 січня 2009 року № 14, згідно з яким Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь Державної судової адміністрації; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.
Забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів (ст.130 Конституції України та ст.118 Закону України "Про судоустрій України»).
Статтею 126 Закону України "Про судоустрій України" встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів. За змістом ст. 58 Бюджетного кодексу України передбачено головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу, приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
На підставі викладеного суд доходить до висновку, що саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконним п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці». В порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 09.06.2004 року №82/04 "Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів" територіальні управління державної судової адміністрації перевіряють обґрунтованість формування штатних розписів, після чого штатні розписи підписуються начальниками відповідних територіальних управлінь державної судової адміністрації та головними бухгалтерами (начальниками відділів планово-фінансової діяльності, обліку та звітності) цих територіальних управлінь. На підставі штатних розписів апаратів місцевих судів територіальні управління державної судової адміністрації формують зведені штатні розписи місцевих судів відповідної області та надсилають їх на затвердження до Державної судової адміністрації України разом зі штатними розписами апаратів кожного місцевого суду та поданнями голів місцевих судів.
Відповідно Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою КМУ від 21.12.05 № 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Основними завданнями Державного казначейства України є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Державне казначейство України відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю (пункту 3 Положення). Згідно зі ст.9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.07№ 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
Таким чином, приймаючи до уваги обов'язковість рішень суду, що є конституційною засадою судочинства, Міністерством фінансів України, Державною судовою адміністрацією України, Державним казначейством України та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області протиправно не були здійснені відповідні перерахунки посадового окладу та інших складових заробітної плати, грошового забезпечення позивачу з 19.08.09 по 31.12.10 та виплати йому належних сум.
Адміністративний суд визначає право на нарахування та виплату заробітної плати, в розмірі встановленому чинним законодавством, проте не може перебирати на себе функції щодо нарахування конкретної належної до сплати суми заборгованості заробітної плати судді, тому суд вважає за необхідне зобов'язати здійснити нарахування належних до сплати сум Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області.
Вимоги позивача про стягнення сум не донарахованого щомісячного довічного грошового утримання задоволенню не підлягають з огляду на таке. Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Отже, оскільки розмір заробітної плати працюючого судді не змінювався, а перерахунок та виплата щомісячного довічного грошового утримання не може бути здійсненна на підставі можливих в майбутньому перерахунків заробітної плати, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення сум не донарахованого щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.06 по 31.12.10 відсутні.
За викладених обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними дії Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України,територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області щодо неповного забезпечення фінансування судді та не в повному обсязі нарахування ОСОБА_3 заробітної плати за період з 19 серпня 2009 року по грудень 2010 року та стягнення з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів із розрахункового рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 суму ненарахованої та невиплаченої ОСОБА_3 заробітної плати за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року відповідно до перерахунку, проведеного Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З огляду на викладені положення, задля повного захисту прав та інтересів позивача та виконання постанови суду в частині стягнення на користь ОСОБА_3 суми ненарахованої та невиплаченої ОСОБА_3 заробітної плати за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року суд вважає за необхідне зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, а саме з послідовним збільшенням посадового окладу судді та інших складових заробітної плати з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області щодо неповного забезпечення фінансування судді та не в повному обсязі нарахування ОСОБА_3 заробітної плати за період з 19 серпня 2009 року по грудень 2010 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, а саме з послідовним збільшенням посадового окладу судді та інших складових заробітної плати з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року.
Стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів із розрахункового рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 суму ненарахованої та невиплаченої ОСОБА_3 заробітної плати за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року відповідно до перерахунку, проведеного Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області.
В задоволені іншої частини адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1 грн. (однієї гривні) 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складений 30.12.13.
Суддя А.О. Коренев