23 грудня 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/2543/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого, судді Смокович В.І.,
при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,
за участю представника позивача Гринишина В.М.,
представників відповідача Остапчука Я.В., Демиденко С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гербор-Холдінг» до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гербор-Холдінг» (далі - ТзОВ «Гербор-Холдінг», позивач, підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Ягодинської митниці Міндоходів (далі - відповідач, митниця) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205120000/2013/00017 від 02 грудня 2013 року, заборону коригування митної вартості та списання грошової застави до державного бюджету.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 листопада 2013 року позивачем через декларанта для митного оформлення й митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, було подано партію товару - фурнітуру меблеву з недорогоцінних металів, що використовується для виготовлення меблів - вагою нетто 7 973,50 кг за ціною 4,55 дол. США за 1 кг. на загальну суму 36 279,82 дол.США, придбаного підприємством згідно контракту № 09/09-10UA від 09 вересня 2010 року, укладеного з фірмою "EURROWKRET" K.M. Piasta I Wspolnicy Sp.J. (Польща) та фактури №18/2013/EXP від 25 листопада 2013 року. При цьому зазначає, що підприємством через декларанта надано усі необхідні документи для митного оформлення товару.
Проте, 02 грудня 2013 року відповідачем - Ягодинською митницею Міндоходів було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205120000/2013/00017, у зв'язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам ст.53 Митного кодексу України, неподання додаткових відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару та запропоновано привести рівень митної вартості товару в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про коригування митної вартості товарів № 205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року.
Згідно вказаного рішення відповідачем, за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України було визначено митну вартість партії товару у кількості 7 973,50 кг на загальну суму 39 867,50 дол. США, тобто за ціною 5 дол. США за 1 кг.
Таким чином, різниця між митною вартістю, визначеною митницею та митною вартістю визначеною декларантом за першим методом складає 0,45 дол. США за 1 кг, на загальну суму 3587,68 дол. США.
З метою пропуску товару через митний кордон ТзОВ «Гербор-Холдінг» через свого декларанта було подано для митного оформлення товару нову ВМД №205070000/2013/024270 від 03 грудня 2013 року, вказавши у графах 12, 45 ВМД митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведену в фактурі №18/2013/EXP від 25 листопада 2013 року. Митне оформлення проводилося за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави.
При цьому, звертає увагу суду на те, що підприємством як того вимагає законодавство 02 грудня 2013 року засобами електронного зв'язку для підтвердження заявленої митної вартості товару, надавалися документи витребувані Ягодинською митницею в рішенні про коригування митної вартості товару № 205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року, а саме: специфікації до товару, прайс листи виробника, витяги з каталогу товарів виробника, лист Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» про підтвердження цінової інформації на фурнітуру, висновок Торгово-промислової палати від 29 листопада 2013 року №В-527, додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту №09/09-10 UA від 09 вересня 2010 року, сертифікат якості та декларація країни відправлення.
У зв'язку з чим зазначає, що Ягодинською митницею Міндоходів безпідставно застосовано шостий метод визначення митної вартості товару (резервний метод), оскільки для митного оформлення товару було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості за першим методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а тому прийняте рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
На підставі вищевикладеного, просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205120000/2013/00017 від 02 грудня 2013 року, а також заборонити відповідачу коригування митної вартості та списання грошової застави до державного бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, а саме просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205120000/2013/00017 від 02 грудня 2013 року.
Представники відповідача, Ягодинської митниці Міндоходів, в судовому засіданні позов не визнали. В письмових запереченнях (а.с.143-147) та додаткових поясненнях наголошували на тому, що посадовою особою Ягодинської митниці Міндоходів, відповідно до правил Митного кодексу України, на підставі поданих позивачем документів для митного оформлення й митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідачем було виявлено відхилення у рівні митної вартості товару, митна вартість якого перевірялась, в порівнянні із загальним рівнем цін на подібні товари.
З огляду на те, що заявлена підприємством митна вартість товару є нижчою відносно інформаційної бази митної служби, а також враховуючи те, що позивач не надав всіх документів, що витребовувалися митним органом під час здійснення контролю заявленої митної вартості товару, тому визначено митну вартість товару за резервним методом, тобто за правилами статті 64 Митного кодексу України, у зв'язку з чим позивачу відмовлено у митному оформлені товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
На підставі вищевикладеного просять суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення на підставі нижчевикладеного.
Матеріалами справи підтверджується, що 09 вересня 2010 року між ТзОВ «Гербор-Холдінг» (покупець) та явною спілкою «Євровкрент» К.М. Піаста і Спільники (Польща) (продавець) укладений контракт №09/09-10UA за умовами якого продавець зобов'язується продати покупцю товари в асортименті, кількості та термінах погоджених між сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною до даного контракту (а.с.109-111).
Між сторонами 09 квітня 2012 року, 01 червня 2012 року та 29 грудня 2012 року укладалися доповнення до контракту, відповідно до яких уточнювалися реквізити підприємства, порядок доставки товару (на умовах FCA згідно Інкотермс-2010), а також строк дії контракту (а.с.112-114).
Судом встановлено, що 27 листопада 2013 року підприємством через декларанта для митного оформлення й митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, Ягодинській митниці Міндоходів було подано партію товару - фурнітуру меблеву з недорогоцінних металів, що використовується для виготовлення меблів - вагою нетто 7 973,50 кг за ціною 4,55 дол. США за 1 кг. на загальну суму 36 279,82 дол.США, придбаного підприємством згідно контракту № 09/09-10UA від 09 вересня 2010 року та фактури №18/2013/EXP від 25 листопада 2013 року (а.с.133-134, переклад з польської - а.с.135-136).
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, декларантом для митного оформлення товару були подані наступні документи:
1) контракт № 09/09-10UA від 09 вересня 2010 року та доповнення до нього (а.с.109-114);
2) рахунок-фактура (інвойс) №18/2013/EXP від 25 листопада 2013 року (а.с.133-134);
3) вантажно-митна декларація №205120000/2013/024099 від 27 листопада 2013 року (а.с.73-75);
4) попередня митна декларація №205120000/2013/24062 від 26 листопада 2013 року (а.с.72);
5) декларація митної вартості №205070000/2013 від 27 листопада 2013 року (а.с.76-77)
6) міжнародна товаротранспортна накладна CMR від 25 листопада 2013 року (а.с.131-132);
7) сертифікат якості ISO 9001:2008 (а.с.118-119);
8) прайс лист виробника товару (а.с.120-123);
9) каталог товарів виробника (а.с.43-48);
та інші документи, які зазначені в графі 44 ВМД №205120000/2013/024099 від 27 листопада 2013 року (а.с.73, 75).
В графі 45 вантажно-митної декларації №205120000/2013/024099 від 27 листопада 2013 року позивачем було вказано митну вартість товару у розмірі 289 984,63 грн, визначену за ціною контракту відповідно до наданих документів та в порядку, передбаченому статтею 58 Митного кодексу України (а.с.74).
Оскільки декларування проводилося засобами електронного зв'язку, посадовою особою митного органу 28 листопада 2013 року повідомлено про необхідність подання в порядку статті 53 МК України додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, розрахунок(калькуляцію) від виробника товару, зовнішньоекономічний контракт з доповненнями (а.с.36).
На виконання вимог митниці 02 грудня 2013 року ТзОВ «Гербор-Холдінг» засобами електронного зв'язку додатково направило калькуляцію виробника від 12 листопада 2013 року (а.с.124-126), фактуру про понесені транспортні витрати (ас.96), специфікацію до фактури №18/2013/EXP від 25 листопада 2013 року (а.с.94-95), лист ДП «Держзовнішінформ» від 29 листопада 2013 року №12/583, висновок Волинської торгово-промислової палати від 29 листопада 2013 року №В-527 (а.с.105-107).
Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, що 02 грудня 2013 року відповідачем - Ягодинською митницею Міндоходів було відмовлено у митному оформлені товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205120000/2013/00017, у зв'язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України, неподання додаткових відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару та запропоновано привести рівень митної вартості товару в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про коригування митної вартості товарів № 205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року (а.с.23-24).
Як зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року відповідачем було визначено митну вартість партії товару у кількості 7 973,50 кг на загальну суму 39 867,50 дол. США, тобто за ціною 5 дол. США за 1 кг. Різниця між митною вартістю, визначеною митницею та митною вартістю визначеною декларантом за першим методом складає 0,45 дол. США за 1 кг, на загальну суму 3587,68 дол. США. При цьому у рішенні про коригування митної вартості вказано, що митним органом проведено процедури консультації з декларантом та досягнуто згоди, щодо неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Таким чином, митну вартість визначено за шостим (резервним) методом (стаття 64 Митного кодексу України) на підставі цінової інформації МД №500030302/3/4425 від 28 вересня 2013 року та №500030302/34425 від 28 вересня 2013 року наявної в митного органу (а.с.25-26).
З метою пропуску товару позивачем через свого декларанта було подано для митного оформлення товару нову ВМД №205120000/2013/024270 від 03 грудня 2013 року, вказавши у графах 12, 45 ВМД митну вартість, наведену у рахунку-фактурі (інвойсі) №18/2013/EXP від 25 листопада 2013 року. Митне оформлення у цьому випадку проводилось за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави. Товар випускався у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов'язань шляхом надання гарантій в розмірі 9 175,96 грн (графа В «подробиці розрахунків» ВМД), а товар випущено у вільний обіг (а.с.78).
Надаючи правову оцінку рішенню Ягодинської митниці про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205120000/2013/00017 від 02 грудня 2013 року суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами частин першої та другої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Декларація митної вартості подається, зокрема, у разі якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни.
Частиною першою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларуючи договірну вартість товару згідно з ВМД №205070000/2013/029886 від 30 травня 2013 року, тобто, за основним (першим) методом встановленим статтею 57 Митного кодексу України, позивач керувався умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 09/09-10UA від 09 вересня 2010 року та фактури (інвойсу) до нього від 25 листопада 2013 року (а.с.86-91, 133-136).
За правилами статті статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Судом встановлено, що посадовою особою митного органу 28 листопада 2013 року засобами електронного зв'язку повідомлено позивача про необхідність подання в порядку статті 53 МК України додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, розрахунок(калькуляцію) від виробника товару, зовнішньоекономічний контракт з доповненнями (а.с.36).
Відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
На виконання вимог митниці 02 грудня 2013 року ТзОВ «Гербор-Холдінг» засобами електронного зв'язку додатково направило калькуляцію виробника від 12 листопада 2013 року (а.с.124-126), фактуру про понесені транспортні витрати (ас.96), специфікацію до фактури №18/2013/EXP від 25 листопада 2013 року (а.с.94-95), лист ДП «Держзовнішінформ» від 29 листопада 2013 року №12/583, висновок Волинської торгово-промислової палати від 29 листопада 2013 року №В-527 (а.с.105-107).
Однак, надані позивачем документи Ягодинською митницею Міндоходів не в повній мірі взято до уваги за причин недостатньої інформації, тому 02 грудня 2013 року відмовила у митному оформленні товару та скоригувала його митну вартість за шостим (резервним) методом визначення митної вартості (а.с.23-26).
Як зазначено у рішенні про коригування митної вартості вона не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для її визначення за методом обраним декларантом. Надана позивачем калькуляція не містить необхідної інформація для визначення собівартості продукції, що не дає змоги відслідковувати формування ціни товару (а.с.26).
Проте суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки дослідивши у сукупності всі подані декларантом документи, можливо дійти висновку, що їх цілком достатньо для визначення митної вартості товару за першим методом - ціною договору.
Зокрема, ТзОВ «Гербор-Холдінг» було надано зовнішньоекономічний контракт з додатками, фактуру (інвойс) та специфікацію до нього, прайс лист, каталог продукції та калькуляцію виробника, декларацію країни відправлення, міжнародну товарно-транспортну накладну та сертифікат якості на товар.
Відтак, є помилковим посилання митного органу на неналежність наданої виробником калькуляції, оскільки, на думку суду, вказана калькуляція містить всі необхідні реквізити для визначення собівартості меблевої фурнітури, а саме відомості про вартість сталі, гартування, оцинкування, нікелювання, виготовлення та пакування (а.с.124-125).
Також митницею ні в рішенні про коригування митної вартості, ні в письмових запереченнях до позову не обґрунтовано, чому наданих документів не достатньо для визначення митної вартості товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було надано митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки Ягодинської митниці Міндоходів щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості партії товару є необґрунтованими.
У судовому засіданні представником Ягодинської митниці Міндоходів не подано жодного доказу того, що в митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведено обґрунтованих підстав щодо неможливості застосувати перший метод визначення митної вартості товару.
Окремо слід зазначити, що в процесі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів було використано лише інформацію Держмитслужби та дані, відображені у МД №500030302/3/4425 від 28 вересня 2013 року та №500030302/34425 від 28 вересня 2013 року, однак не враховані надані позивачем документи.
Ягодинською митницею Міндоходів в даному випадку не було доведено, що мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості товару і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.
Суд не заперечує права митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товарів, однак, це повинно відбуватись із дотриманням чинного законодавства, з використанням повноважень, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, з врахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Суд зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товарів стверджується про проведення процедури консультацій з декларантом та досягнення згоди щодо неможливості застосування методів визначення митної вартості, які передбачені статтями 50-63 Митного кодексу України.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що консультації проводилися усно. Крім того, представник відповідача не зміг обґрунтувати чому неможливо було використати попередні методи визначення митної вартості, які передбачені статтями 50-63 Митного кодексу України. Зазначені обставини свідчать про формальний характер проведеної процедури консультацій.
Таким чином, в розглядуваній справі митним органом формально проведена процедура консультацій з декларантом та не обґрунтовано чому при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару «фурнітура, для виготовлення меблів» неможливо було використати методи визначення митної вартості, які визначені у статтях 50-63 Митного кодексу України.
Правова позиція щодо необхідності дотримання митним органом процедури консультації з декларантом викладена у постановах Верховного суду України 14 травня 2013 року (справа N 21-130а13), від 21 січня 2011 року (справа N 21-56а10), від 07 лютого 2011 року (справа N 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа N 21-213а11), від 06 лютого 2012 (справа N 21-418а11), від 03 липня 2012 року (справа N 21-197а12), які в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.
Суд також зазначає, що у декларації митної вартості №205070000/2013 від 27 листопада 2013 року підприємством зазначено про непов'язаність з виробником товарів, що підлягали митному оформлені (а.с.76-77). Ця обставина також досліджувалася в судовому засіданні та підтверджена представником позивача. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гербор-Холдінг» в порядку та у строки передбачені Митним кодексом України надало всі необхідні документи для підтвердження митної вартості партії товарів «фурнітура меблева з недорогоцінних металів, що використовується для виготовлення меблів - вагою нетто 7 973,50 кг» за ціною 4,55 дол. США за 1 кг на загальну суму 36 279,82 дол.США, однак Ягодинська митниця формально провела процедуру консультації з декларантом, яка передбачена частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України, не обґрунтувала неможливості застосування інших методів визначення митної вартості крім шостого (резервного), а, відтак, неправомірно винесла рішення про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205120000/2013/00017 від 02 грудня 2013 року.
Як визначено частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідач - Ягодинська митниця Міндоходів як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205120000/2013/00017 від 02 грудня 2013 року.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши рішення про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205120000/2013/00017 від 02 грудня 2013 року суд дійшов висновку, що вони винесені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Митним кодексом України, необґрунтовано та без врахування права ТзОВ «Гербор-Холдінг» на участь у процесі прийняття рішення щодо неї.
Отже, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Гербор-Холдінг» в порядку та у строки передбачені Митним кодексом України надало всі необхідні документи для підтвердження митної вартості партії товарів «фурнітура меблева з недорогоцінних металів, що використовується для виготовлення меблів - вагою нетто 7 973,50 кг» за ціною 4,55 дол. США за 1 кг. на загальну суму 36 279,82 дол.США, однак Ягодинська митниця Міндоходів формально провела процедуру консультації з декларантом, яка передбачена частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України, не обґрунтувала неможливості застосування інших методів визначення митної вартості крім шостого (резервного), суд дійшов висновку, що Ягодинська митниця Міндоходів неправомірно винесла рішення про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205120000/2013/00017 від 02 грудня 2013 року, а, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову ТзОВ «Гербор-Холдінг» платіжними дорученнями від 06 грудня 2013 року та від 12 грудня 2013 року №2 сплатило судовий збір у загальному розмірі 206,46 грн, тобто за три вимоги немайнового характеру відповідно до заявлених позовних вимог та Закону України «Про судовий збір» (а.с.2-3).
Оскільки у судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просив суд задовольнити дві вимоги немайнового характеру, тому на користь підприємства з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір у розмірі 137,64 грн.
При цьому суд роз'яснює позивачу, що решта суми судового збору (68,82 грн) вважається надмірно сплаченою та може бути повернута підприємству лише за його письмовою заявою в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гербор-Холдінг» до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ягодинської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №205120000/2013/000001/2 від 02 грудня 2013 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Ягодинської митниці Міндоходів №205120000/2013/00017 від 02 грудня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гербор-Холдінг» (44700, Волинську область, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 211а, ідентифікаційний код 30088756) судовий збір у розмірі 137,64 грн (сто тридцять сім гривень шістдесят чотири копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст постанови виготовлений 27 грудня 2013 року.