Справа № 500/7997/13-а
Провадження № 2-а/500/186/13
Іменем України
26 грудня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника третьої особи:Кулава М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Атмажова Харлампія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізмаїльська міська рада, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Атмажова Х.І. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2013 року відповідачем відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень. Також, було винесено припис, яким на нього покладений обов'язок протягом 30 днів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вважає дану постанову необґрунтованою, так як рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих за №1667 від 30.10.1954 року «Про результати обміру земель будівельного кварталу №198 м. Ізмаїлу» у відповідності з рішенням виконкому Ізмаїльської обласної Ради депутатів трудящих за №917 від 02.08.1952 року було затверджено представлені Ізмаїльським міжміським бюро технічної інвентаризації матеріали по обміру земель будівельного кварталу №198 загальною площею 38 238 кв.м та пропозиції комісії; зареєстровано за землекористувачами будівельний квартал №198 загальною площею 38 238 кв.м; виявлені надлишки земельної ділянки в розмірі 5 301 кв.м залишені у тимчасове користування за землекористувачами зазначеного кварталу (за землекористувачами будинку АДРЕСА_2 - 910 кв.м). З часом за рахунок наявних надлишків земель будівельного кварталу площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, постійно збільшувалася та на даний час складає 0, 1038 га. В подальшому, вул. Електрична була перейменована на вул. Г. Музиченка та нумерація зазначеної земельної ділянки неодноразово змінювалася. На даний час у технічній документації адреса ділянки зазначена: АДРЕСА_1. Спочатку земельна ділянка була виділена ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в подальшому вона перейшла у користування ОСОБА_9, ОСОБА_12, після чого ОСОБА_10 та йому. Таким чином, на його думку, земельна ділянка площею 910 кв.м була виділена у користування мешканцям м. Ізмаїлу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на законних підставах, а тому самовільного зайняття земельної ділянки не було. Далі, з переходом права власності на домоволодіння, яке розташоване на спірній земельній ділянці, власникам переходило й право користування даною земельною ділянкою. Так, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.04.2009 року за ним та ОСОБА_10 визнано право спільної власності у рівних частках на житловий будинок з надвірними спорудами за АДРЕСА_1. Право власності було зареєстровано у реєстрі прав власності на нерухоме майно. В технічній документації на домоволодіння зазначено, що воно розташоване на земельній ділянці площею 940 кв.м. В подальшому, ним та ОСОБА_10 була знесена стара будівля та рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за №650 від 22.04.2011 року «Про індивідуальне житлове будівництво по АДРЕСА_1» дозволено будівництво двоповерхового, двохквартирного житлового будинку за індивідуальною проектною пропозицією, розробленою ОКП-3 «НИИпроектреконструкция», узгодженою з начальником управління містобудування та архітектури м. Ізмаїлу, інспекцією з благоустрою міста, МНП, ПУВКГ, КП «Житсервіс-2». Звернув увагу, що під час підготовки матеріалів на будівництво житлового будинку, їх узгодження та розгляду виконавчим комітетом будь-яких питань про самовільне зайняття земельної ділянки не виникало, зауважень не було. Після отримання дозволу на будівництво житлового будинку ОСОБА_10 звернулася із заявою до міського голови про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 49 років для обслуговування та будівництва житлового будинку площею 0, 1038 га. Рішеннями 33 сесії від 31.05.2013 року за №2975-VІ та 34 сесії від 27.06.2013 року за №3058-V Ізмаїльської міської ради ОСОБА_10 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою про відвід земельної ділянки площею 0, 1038 га у довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. На даний час відбувається підготовка відповідних документів. Таким чином, на його думку, оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 09.12.2013 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучена Ізмаїльська міська рада (а.с.41).
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні на підставі доводів, викладених у позовній заяві.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання для розгляду по суті не з'явився, надавши заперечення проти позову (а.с.51-55). Так, за змістом заперечень, позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ним була проведена на підставі наказу Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 05.11.2013 року за №1299 та згідно з направленням на проведення позапланової перевірки від 05.11.2013 року за №1069. Під час проведення перевірки ним виявлено порушення вимог земельного законодавства, яке полягає у використанні земельної ділянки площею 0, 1038 га за вищезазначеною адресою без правовстановлюючих документів на землекористування для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Звернув увагу, що при подачі позову ОСОБА_1 не надав жодного правовстановлюючого документу на житловий будинок. Вважав, що після укладення договору дарування (купівлі-продажу) земельної ділянки позивач повинен був вирішити питання про надання у користування земельної ділянки, на якій розташований належний йому житловий будинок, та здійснити реєстрацію такого права. Однак, як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 зазначені заходи вжиті не були. Зазначив, що ЗК України не вимагає від особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлі або споруди, реєстрації права користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться. Однак, з огляду на те, що право власності на жилий будинок та господарські споруди виникло у позивача у 2004 році, при вирішенні питання щодо реєстрації права користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, необхідно керуватися положеннями законодавства України, чинними на момент виникнення правовідносин. Таким чином, на його думку, ОСОБА_1 після отримання у власність житлового будинку з господарськими будівлями повинен був здійснити реєстрацію права користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані. Відсутність права власності або користування земельною ділянкою підтверджується рішенням Ізмаїльської міської ради від 31.05.2013 року за №2975-VІ «Про надання дозволу ОСОБА_10 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Такими чином, стверджував, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог ст.ст.125, 126 ЗК України.
Представник третьої особи вирішення позову залишила на розсуд суду. Разом з тим, вважала, що хоча позивач користується земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, проте земельна ділянка не була зайнята ним самовільно.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи та обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, перевіривши їх доказами, суд приходить наступного висновку.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частина 1 ст.9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 53-1 КУпАП передбачена відповідальність громадян та посадових осіб за самовільне зайняття земельної ділянки.
У судовому засіданні встановлено, що 08.06.1948 року рішенням народного суду м. Ізмаїлу за ОСОБА_8 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с.63).
30.10.1954 року рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради трудящих за №1667 «Про результати обміру земель будівельного кварталу №198 м. Ізмаїла» на підставі рішення виконкому Ізмаїльської обласної ради депутатів трудящих за №917 від 02.08.1952 року затверджені надані Ізмаїльським міжміським бюро технічної інвентаризації матеріали з обміру земель будівельного кварталу №198 загальною площею 38 238 кв.м, зареєстровано за землекористувачами будівельний квартал №198 у розмірі 32 937 кв.м, виявлені надлишки земельної ділянки у розмірі 5 301 кв.м залишені у тимчасове користування за землекористувачами даного кварталу (за землекористувачами будинку АДРЕСА_2 зареєстровано 910 кв.м). (а.с.10).
19.09.1963 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину, яка залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8, та складається із житлового будинку АДРЕСА_4 (а.с.64).
11.05.1976 року ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_9 прийняв у дар житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3 (а.с.65).
19.07.1982 року рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів за №362 вул. Електрична перейменована на вул. Гаврила Музиченка (а.с.11).
21.10.2002 року ОСОБА_12 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилися після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13, та складається із житлового будинку з надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9, спадкоємицею якого була його дружина, яка фактично прийняла спадщину, але юридично не оформила своїх спадкових справ (а.с.66).
16.12.2004 року ОСОБА_12 подарував, а ОСОБА_10 прийняла в дар житловий будинок з надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_10 зареєстровано 16.06.2005 року (а.с.67, 68).
03.04.2009 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області договір дарування від 16.12.2004 року визнано недійсним, визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за АДРЕСА_1, укладений 16.12.2004 року між ОСОБА_12 з одного боку, ОСОБА_10 та ОСОБА_1, з іншого, визнано за останніми право власності на зазначене нерухоме майно у рівних долях по 1/2 частині (а.с.6-9).
09.12.2009 року рішенням апеляційного суду Одеської області визнано договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами за АДРЕСА_1, укладений 16.12.2004 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10, договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 і ОСОБА_1 Право власності ОСОБА_10 та ОСОБА_1 зареєстровано 29.03.2010 року (а.с.9, 69, 70).
Отже, вивченням матеріалів інвентарної справи, судом встановлено, що адреса, на якій розташована спірна земельна ділянка, неодноразово змінювалася; на час розгляду справи становить: АДРЕСА_1 (а.с.71-74).
22.04.2011 року рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за №650 «Про індивідуальне житлове будівництво по АДРЕСА_1» ОСОБА_1 та ОСОБА_10 дозволено будівництво двоповерхового двоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно наданої проектної пропозиції (а.с.15).
31.05.2013 року рішенням Ізмаїльської міської ради за №2975-VІ ОСОБА_10 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1038 га у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
27.06.2013 року рішенням Ізмаїльської міської ради за №3058-VІ внесено зміни до рішення Ізмаїльської міської ради за №2975-VІ від 31.05.2013 року в частині адреси земельної ділянки: АДРЕСА_1 (а.с.17).
31.10.2013 року рішенням Ізмаїльської міської ради за №3386-VІ ОСОБА_10 та ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1038 га у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50).
12.11.2013 року державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Атмажовим Х.І. складено протокол про адміністративне правопорушення №001003, згідно з яким ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0, 1038 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, без будь-яких рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або власність, без розроблення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки (а.с.26).
12.11.2013 року за результатами розгляду вищезазначеного протоколу, державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Атмажовим Х.І. винесено постанову №000655 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень (а.с.27).
12.11.2013 року державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Атмажовим Х.І. ОСОБА_1 вручено припис за №001515 у термін 30 днів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (а.с.28).
29.11.2013 року рішенням Ізмаїльської міської ради за №3540-VІ внесено зміни до рішення Ізмаїльської міської ради за №3386-VІ від 31.10.2013 року в частині адреси земельної ділянки: АДРЕСА_1 (а.с.49).
Стаття 2 Наказу ПВР СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків» передбачала, що відвід громадянам земельних ділянок як у місті, так і поза містом для будівництва індивідуальних житлових будинків проводиться у безстрокове користування. Розміри визначаються виконкомами згідно з проектом планування (відводу) та забудови і у відповідності із загальними нормами, встановленими Радою Міністрів СРСР.
За змістом п.3 постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок застосування наказу ПВР СРСР від 26.08.1948 року» за №3211 від 26.08.1948 року розмір ділянок у містах повинен складати від 300 до 600 метрів квадратних, а поза містом - від 700 до 1 200 метрів квадратних».
Відповідно до ст.134 ЦК УРСР від 18.07.1963 року № 1540-VI при переході права власності на будинок, який розташований у місті або селищі міського типу, до набувача будинку переходить і право користування земельною ділянкою, яка закріплена за ним. Жилий будинок, що знаходиться в сільській місцевості (або частина його), може відчужуватись громадянинові лише за умови, коли йому в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком продажу будинку на знос.
Згідно з чч.1, 2 ст.90 ЗК УРСР від 08.07.1970 року на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.
Частина 1 ст.30 ЗК УРСР від 18.12.1990 року за № 561-XII визначала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Згідно з ч.2 ст.120 ЗК України від 25.10.2001 року № 2768-III якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року визначено термін самовільного зайняття земельної ділянки. Це - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Фактичне використання земельної ділянки означає, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю, зареєстрованою в установленому порядку, або знаходиться в оренді юридичних і фізичних осіб.
Рішенням Конституційного Суду України за №5-рп від 22.09.2005 року визнані неконституційними положення пункту 6 Перехідних положень ЗК України, згідно з яким громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за даним Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити в установленому порядку право власності або право оренди на них.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо.
Як вбачається з вищезазначеної постанови, державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Атмажовим Х.І. в порушення ст.ст.251, 280 КУпАП не було зазначено на підставі яких конкретних доказів він прийшов до висновку про наявність вини позивача у самовільному зайнятті земельної ділянки.
Таким чином, відповідачем не надано будь-яких фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку він встановив наявність адміністративного правопорушення, винність позивача у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи відповідача про те, що позивач підписав протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності без будь-яких заперечень, що свідчить про фактичну згоду з ними, суд до уваги не приймає, адже підпис особи у даних документах свідчить про ознайомлення з їх змістом.
Твердження відповідача, що позивач набув право власності на об'єкт нерухомості у 2004 році не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, адже момент вчинення договору купівлі-продажу відповідно до ст.ст.210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, яка була проведена 29.03.2010 року.
Факт не самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки узгоджується із рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22.04.2011 року про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_10 дозволу на будівництво двоповерхового двоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно наданої проектної пропозиції (а.с.15).
За змістом ст.288 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 ст.11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку суду, державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Атмажовим Х.І. не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-11, 35, 71, 158-163, 167, 171-2 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Атмажова Харлампія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізмаїльська міська рада, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення №000655 від 12.11.2013 року, винесену державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Атмажовим Харлампієм Івановичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.53-1 КУпАП, - скасувати.
Копію постанови надіслати для відома відповідачу.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: