Справа №483/1936/13-ц 19.12.2013 19.12.2013 19.12.2013
Провадження №22-ц/784/4056/13
Головуючий у першій інстанції-Головко Л.І.
Категорія 46 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
19 грудня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Данилової О.О.
суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі - Орельській Н.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про поділ майна подружжя
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позивачка зазначала, що з жовтня 1991 року перебуває у шлюбі з відповідачем, мають двох синів, один з яких - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною - інвалідом. На даний час спільне проживання припинено. За час шлюбу подружжя придбало земельну ділянку у АДРЕСА_1 та побудували житловий будинок.
Посилаючись на відсутність узгодженості при поділі спільного майна та необхідність врахування інтересів дитини, ОСОБА_1 просила відступити від рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку та земельної ділянки, а, доповнивши позовні вимоги, також просила виділити їй частку іншого спільного майна - худоби, меблів та побутових предметів на суму 15 700 грн.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, заперечував проти відступлення від принципу рівності часток подружжя та просив поділити майно по ? частині кожному.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2013 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності по ? частині земельної ділянки площею 0,25 га та житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1. Позивачці ОСОБА_1 виділено корову вартістю 5 000 грн., двоє телят вартістю 3 000 грн., телевізор вартістю 1 000 грн., диван вартістю 1 000 грн. та доїльний апарат вартістю 3 700 грн., а всього на суму 15 700 грн. Відповідачу ОСОБА_2 виділено дві корови вартістю 10 000 грн., два телевізори вартістю 2 000 грн., мікрохвильову піч вартістю 800 грн., два холодильники вартістю 1 500 грн., а всього на суму 14 300 грн. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просила рішення змінити та визнати за нею право власності на 2/3 частини нерухомості - житлового будинку та земельної ділянки, посилаючись на ті ж обставини, що були підставою позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Так, відповідно до статті 22 КЗпШ та статті 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові та праві спільної сумісної власності. Подружжя має право на поділ спільного майна ( стаття 69 СК) і рівну частку, якщо інше не визначено домовленістю між ними ( частина 1 стаття 70 СК).
Відповідно до правил частин 2 та 3 статті 70 СК при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, а також якщо з дружиною, чоловіком проживають діти, або непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів недостатній для забезпечення їхнього фізичного розвитку та лікування.
Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 5 жовтня 1991 року, який розірвано судом 3 вересня 2013 року (а.с. 7, 37).
Подружжя має синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8, 9), який мав інвалідність, встановлену на строк до квітня 2012 року ( а.с.10).
У липні 2005 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 27-28).
Подружжя має у спільній власності худобу (4 корови, 3 телят), меблі та побутову техніку.
Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поділу частини спільного майна - худоби, меблів та побутової техніки, а також визначення часток у нерухомому майні - житловому будинку.
Такий спосіб вирішення майнових спорів, як визначення частки у спільному майні, хоча і не є поділом майна, але не суперечить нормам сімейного законодавства та є самостійним способом захисту майнових прав подружжя.
Отже, рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам вищеназваних норм сімейного законодавства.
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував правила частини 3 статті 70 СК щодо відступлення від рівності часток та збільшення частки позивачки.
Матеріали справи не містять будь-яких обґрунтувань та жодних доказів того, що аліменти, що сплачує відповідач, недостатні для забезпечення розвитку неповнолітнього сина, а також яким саме інтересам дитини буде відповідати збільшення частки позивачки у житловому будинку. Відсутні і докази необхідності постійного лікування неповнолітнього сина ОСОБА_4.
Сам факт проживання неповнолітнього з матір'ю та матеріальна допомога повнолітньому сину не може бути достатньою підставою для збільшення частки ОСОБА_1 у праві спільної власності на житловий будинок.
До того ж, інтереси неповнолітніх дітей, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу житлового будинку в натурі й в тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток ( пункт 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в частині поділу спільного майна та визначення часток у спільній власності на житловий будинок.
Разом з тим, визначаючи право власності на частку земельної ділянки площею 0,25 кв.м, суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність доказів належності цієї землі подружжю на праві спільної власності.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру (а.с.41) спірна земельна ділянка площею 0,25 га по вул..Москаленка,33 станом на 23 жовтня 2013 року перебуває у комунальній власності та використовується для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.41).
Оскільки земельна ділянка не передавалась у спільну власність сторін, то визнання її спільним майном подружжя та визнання за кожним права власності та її частку не відповідає вимогам статті 61 СК та є порушенням норм матеріального права.
Отже, рішення суду в частині визнання права власності за кожною із сторін на частку земельної ділянки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на ? частину земельної ділянки АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Рішення суду в іншій частині залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді