"15" листопада 2013 р. справа № 2а-9392/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Центрально-міської районної у місті ради м. Кривого Рогу на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2011 р. у справі № 2а-9392/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Центрально-міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання протиправними дій,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити позивачу, згідно встановленої у відповідний час категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум за 2011 рік
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2011 р. у справі № 2а-9392/11, прийнятої за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження адміністративний позов задоволено повністю.
Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2011 рік
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , є інвалідом ІІІ групи та одержує компенсаційні виплати згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виплату позивачу допомоги на оздоровлення здійснено відповідачем у 2011 році -в розмірі 90,00 грн. з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836, від 12.07.05 № 562.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність таких дій відповідача.
На момент здійснення відповідачем відповідних виплат позивачу, розміри щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, особам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, встановлені вказаним Законом в редакції, відновленій згідно Рішенню Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008р.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, згідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам III групи, дітям-інвалідам виплачується в розмірі - чотири мінімальні заробітні плати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Посилання відповідача в обґрунтування своїх дій, зокрема, на ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірним, оскільки надані вказаною нормою повноваження Кабінету Міністрів України підвищувати конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати не свідчать про можливість встановлення Кабінетом Міністрів України інших розмірів доплат, пенсій і компенсацій, ніж визначено відповідними статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також слід зазначити, що станом на момент існування спірних відносин, нормативних актів Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не приймалося.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення є неправомірним, оскільки означена постанова суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, нарахування позивачу одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відсутність грошових коштів на виплату допомоги на оздоровлення в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання цієї допомоги. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення та поклала виконання цього обов'язку на органи соціального захисту населення за місцем проживання позивача, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Тобто, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс законне та обґрунтоване рішення, що не дає підстав для задоволення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Центрально-міської районної у місті ради м. Кривого Рогу на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2011 р. у справі № 2а-9392/11 залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2011 р. у справі № 2а-9392/11 залишити без змін.
Ухвала суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко