"29" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/10879/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року
у адміністративній справі № 2а/0470/10879/12 за позовом ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2012 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 20 серпня 2012 року № 0001631742 про донарахування сум з податку на додану вартість в розмірі 101 946,00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26 297,00 грн., з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 стягнуто державне мито в розмірі 1282,43 грн.
Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог позивачки в повному обсязі.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 10.07.2012 року по 30.07.2012 року відповідачем відносно позивача була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 06.08.2012 року №64/17/2-2866313228, на підставі якого контролюючим органом винесено стосовно позивачки податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2012 року № 0001631742 про донарахування сум з податку на додану вартість в розмірі 101 946,00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26 297,00 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення податковим органом означеного ивще рішення - є відображені в акті перевірки висновки щодо порушення позивачкою вимог ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування», та п.181.1 ст.181, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 101946,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію ФОП НОМЕР_1» (а.с.44), є взятою на податковий облік з 06.06.2008 р., що підтверджується довідкою (а.с.43) та у період 2010-2012 року мала свідоцтво про сплату єдиного податку за видом діяльності «надання інших комерційних послуг, допоміжна діяльність у сфері пенсійного забезпечення та страхування» (а.с.35, 40), з визначенням з 01.01.2012 року третьої групи платника зі ставкою єдиного податку - 5% (а.с.41)
При вирішення спору у цій справі по суті, судом першої інстанції було узято до уваги укладені позивачкою договори доручення: з Приватним акціонерним Товариством «Страхова компанія Арсенал-страхування» № 011010-05 від 01.10.2010 року (а.с.88-90); з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» № 902/1715/05/333 від 06.07.2010 року (а.с.91-94); з АТ «Страхова компанія «Форте Лайф» № 005/10 від 01.07.2010 року (а.с.95-96), відповідно до яких, ОСОБА_1 є страховим агентом, та отримувала за виконану роботу визначену договорами компенсаційну винагороду, нарахованої на підставі Актів виконаних робіт, та перераховану на розрахунковий рахунок у банку (а.с 97-124).
Проаналізувавши положення ст.1, ст.2, ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 №727/98, суд першої інстанції вірно визнав, що цим Указом не обмежено право суб'єкта малого підприємництва обирати бажаний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися перейшовши на спрощену систему оподаткування, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань, що узгоджується з п.3.2.3 ст.3 Закону України ««Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (який був чинним на день виникнення спірних правовідносин), відповідно якої, операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів, надання послуг із загальнообов'язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів не є об'єктом оподаткування.
Обґрунтовано суд першої інстанції узяв до уваги положення ч.291.2 ст.291 Податкового кодексу України, набравшого чинності з 1 січня 2011 року, за змістом якої спрощена система оподаткування, обліку та звітності є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності, а єдиний податок звільняє їх платників від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, зі сплатою податку на додану вартість.
За наведених вище обставин та враховуючи положення п.196.1.3. Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем помилково зроблено висновок стосовно позивачки про те, що операції з надання нею послуг зі страхування, співстрахування або перестрахування страхових агентів є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим, донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно позивачки визначені податковим повідомленням-рішенням від 20 серпня 2012 року № 0001631742 є неправомірно.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки матеріалами справі безспірно встановлено та податковим органом не заперечується, що позивачка по цій справі здійснюючи підприємницьку діяльність у період 2010-20011 р.р. отримувала комісійну винагороду виключно за рахунок страхових платежів, що надходили страховикам від страхувальників за договорами, укладеними за її участю. Інших видів діяльності, крім надання послуг Страхового Агента ПАТ «Страхова компанія Арсенал-страхування», ПАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» та АТ «Страхова компанія «Форте Лайф» позивачка за перевіряємий період не здійснювала.
Враховуючи зазначені вище правові норми та умови вищезазначених Договорів, укладених між позивачкою та страховими компаніями, судова колегія відзначає, що послуги, які надавалися позивачкою є послугами, пов'язаними з послугами страхування, співстрахування або перестрахування, які надавалися страховим компаніям ПАТ «Страхова компанія Арсенал-страхування», ПАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» та АТ «Страхова компанія «Форте Лайф», кожен з яких має ліцензію на здійснення страхової діяльності, тому позивачці навіть не потрібно було реєструватися платником податку на додану вартість та включати до оподаткованого обороту ПДВ суми отримані за комісійні винагороди отримані від вказаних страхових компаній, тому висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Узагальнюючи викладене вище, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року - залишити без змін
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов