"22" листопада 2013 р. справа № 2а-492/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області
на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2010 року , прийняту у порядку скороченого провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
27 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії та виплатити різницю у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 23 вересня 200 року .
Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2010 року адміністративний позов позивача було задоволено . Визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; з 01 січня 2010 року по 23 вересня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат .
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Позивач апеляційну скаргу до суду не подавав, постанову суду не оскаржував.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та у подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
У 2009-2010 роках дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про право позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом, тобто, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - 30% мінімальної пенсії за віком.
В той же час, судом першої інстанції при вирішенні питання щодо строків поновлення порушених прав не враховано наступне.
Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний у редакції, чинної на час звернення Позивача до суду, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Більш того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа "Стаббігс та інш. проти Великобританії" рішення від 22.10.1996р., "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980р.).
Будь-яких поважних причин щодо пропуску строку звернення до суду Позивачем зазначено не було.
Враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом, а саме - 27 вересня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 27 березня 2010 року мають бути залишені без розгляду.
Щодо посилання заявника апеляційної скарги на правомірність своїх дій, які вчинялись ними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року , колегія суддів визнає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1ст. 202, 205, 206 КАС України,суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2010 року у частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; з 01 січня 2010 по 26 березня 2010 року включно - скасувати та прийняти нову ухвалу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; з 01 січня 2010 по 26 березня 2010 року включно - залишити без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В іншій частині постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко