"27" вересня 2013 р. справа № 2а-2072/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя на постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 03 червня 2011 р. у справі № 2а-2072/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
17 травня 2011 р. позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив поновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.06р. по дату винесення рішення.
Ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 18 травня 2011 р. позовні вимоги пред'явлені за період з 01 січня 2006 р. по 11 листопада 2010 р. залишено без розгляду.
Постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 03 червня 2011 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність відповідача.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 12.11.10р. по 31.12.2010р., з 01.01.2011р. по 03.06.2011р. з урахуванням виплачених сум.
Дана адміністративна справа розглянута судом першої інстанції відповідно до ст. 183-2 КАС України, в порядку скороченого провадження.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.
Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач перебуває на обліку у відповідача і відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 р., набув статусу «Дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «Дитина війни», позивачу у 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково, у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України, зроблено правильний висновок, що в період з 12.11.10р. по 31.12.2010р., з 01.01.2011р. по 03.06.2011р. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На 2010 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не обмежена.
Законом України від 14.06.2011 № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"доповнено пунктом 4, згідно з яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Слід зазначити, що застосування в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до частини 1 статті 28 базового пенсійного Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (1058-15), є правильним.
Відсутність грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, як особу, що має статус «Дитина війни», права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Стосовно апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як свідчать матеріали справи, відповідна ухвала постановлена судом 18.05.2010р. та не оскаржена сторонами.
Взагалі з апеляційної скарги не вбачається, в чому саме позивач не погоджується з постановою та оскаржуючи постанову від 03.06.2011р. ставить питання, вирішені ухвалою від 18.05.2010р.
Тобто, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс законне та обґрунтоване рішення, що не дає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Доводи апеляційних скарг спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 03 червня 2011 р. у справі № 2а-2072/11 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя на постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 03 червня 2011 р. у справі № 2а-2072/11 залишити без задоволення.
Постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 03 червня 2011 р. у справі № 2а-2072/11 залишити без змін.
Ухвала суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко