33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"23" грудня 2013 р. Справа № 5004/426/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Берун О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум - Галичина" від 17.07.2012 р. на рішення господарського суду Волинської області від 04.07.12 р. у справі № 5004/426/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум", м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина", м.Луцьк
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Херсонський нафтопереробний завод", м. Херсон
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод"Галичина", м. Луцьк
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", м. Луцьк
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп", м. Луцьк
Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд", м.Луцьк
про стягнення 7 714 967,81 дол. США та 3 197 684,79 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третіх осіб - не з'явилися
Рішенням господарського суду Волинської області від 04.07.2012 р. у справі № 5004/426/12 (головуючий суддя Бондарєв С.В., судді Костюк С.В., Черняк Л.О.) повністю задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум - Галичина", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Херсонський нафтопереробний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина", Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" та стягнуто з відповідача на користь позивача 7 215 289 дол. США - заборгованості за кредитом, наданим на підставі кредитного договору № 0007/08/11 - KLMVI від 11.03.2008 р.; 499 678, 81 дол. США - заборгованості за процентами за користування кредитом; 2 961 128, 97 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 231 555, 82 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 5 000 грн. - штрафу за неналежне виконання зобов'язань, передбачених пунктом 4.4 кредитного договору та 64 380 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позичальник не виконав взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, позовні вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення; у зв'язку із порушенням позичальником встановлених умовами кредитного договору № 0007/08/11-КL МVІ від 11.03.2008 р. строків повернення кредиту, строків сплати процентів за користування ним, позивач правомірно відповідно до умов договору нарахував пеню та штраф; відповідно з відповідача як з поручителя (згідно договору поруки) підлягають стягненню всі заявлені позовні вимоги: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами за користування кредитом, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів; пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, штраф за неналежне виконання зобов'язань, передбачених пунктом 4.4 кредитного договору.
Не погоджуючись із даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина" в апеляційній скарзі від 17.07.2012 р. просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 04.07.2012 р. та прийняти нове, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до ТзОВ "Торговий Дім "Континіум - Галичина", посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. На виконання умов кредитного договору № 0007/08/11 - KLMVI було перераховано позичальнику кошти як в іноземній валюті, так і в гривні. В подальшому неодноразово до договору вносилися зміни про що, було укладено декілька додаткових угод/договорів. В додатковому договорі № 14 (проведені останні зміни до кредитного договору) сторони визначили графік повернення кредиту та остаточний термін повернення - 31.01.2013 р. Місцевим господарським судом при розгляді справи та винесені рішення не було належним чином досліджено всі обставини справи, зокрема, щодо дійсності кредитного договору та додаткових договорів до нього. Зобов'язання за кредитним договором визначені в іноземній валюті (договір є валютним). Позивачем було додано до позовної заяви Генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, проте не додану індивідуальної ліцензії Національного банку України на використання іноземної валюти як засобу отримання кредиту та засобу платежу. Положення кредитного договору стосовно використання іноземної валюти як засобу отримання кредиту та засобу платежу є такими, що прямо суперечать ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524, 53 ЦК України, ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", у зв'язку з чим вказаний кредитний договір підлягає визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. Для здійснення операцій з валютними цінностями банку потрібна наявність двох складових - банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України. Для надання кредитів в іноземній валюті банкам необхідно отримати відповідну індивідуальну ліцензію, видану НБУ. На підставі укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем було передбачено надання кредиту як у доларах США, так і в національній валюті (додаткова угода № 1 від 28.03.2008 р.), однак кредит надавався в доларах США. У позивача, як й у відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором, а тому використання доларів США як засобу платежу за вказаним кредитним договором суперечить приписам Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Кредитний договір має бути визнаний недійсним. Внаслідок недійсності кредитного договору № 0007/08/11-КLМVІ від 11.03.2008 р. є недійсними і договір поруки від 29.07.2010 р., що забезпечував його виконання, укладений між позивачем та відповідачем як забезпечення виконання ПрАТ "Херсонський нафтопереробний завод" зобов'язань за кредитним договором. На забезпечення виконання кредитного договору позивачем укладено окремі договори поруки з ТзОВ "Вест Ойл Груп", ТзОВ "Торговий Дім "Континіум-Галичина", ТзОВ Завод "Галичина", ТзОВ "Континент Нафто Трейд" та ТзОВ "Золотий екватор", відповідно до яких, поручителі поручаються перед позивачем за виконання ПрАТ "Херсонський нафтопереробний завод" зобов'язань по кредитному договору, а також додатковим угодам та договорам до нього. В подальшому, позивач одночасно звернувся в господарський суд Волинської області із позовними заявами до усіх поручителів, предметом яких є стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки. При винесені одночасно 5 (п'яти) рішень про стягнення заборгованості з поручителів виникає ситуація, коли заборгованість може бути стягнута в 5-ти (п'яти) кратному розмірі, що є порушенням принципів розумності, співрозмірності, обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін. Під час винесення господарським судом рішення від 04.07.2012 р. у даній справі мало місце неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, а отже це призвело до винесення неправильного рішення і є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст. 104 ГПК України та винесення нового рішення
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні скарги ТзОВ "Торговий Дім "Континіум-Галичина", посилаючись на те, що оскільки ПАТ "Банк "Форум" на момент підписання кредитного договору та видачі кредитних траншів мав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, то відповідно до законодавства України банк мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті без одержання індивідуальної ліцензії. Доводи позивача щодо необхідності одержання банком індивідуальної ліцензії НБУ для надання кредиту в іноземній валюті є цілком необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам законодавства України. Відсутні будь-які підстави для визнання кредитного договору недійсним. Щодо кратності стягнення за договором поруки, зазначає, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи додаткової субсидіарної відповідальності договором поруки не передбачено. Пред'явлення позову до солідарних боржників є правом позивача.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Херсонський нафтопереробний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина", Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" правом подачі відзивів на апеляційну скаргу не скористалися та явку представників сторін у судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал апеляційного суду) (а.с.82-85, 87, т.ІІІ).
Представники відповідача (апелянта) та позивача в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал апеляційного суду) (а.с. 81, 86, т.ІІІ).
Оскільки явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони та треті особи належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін та третіх осіб.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -
11 березня 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого згідно Статуту Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", затвердженого загальними зборами акціонерів 10.02.2011 р. (протокол №1/2011/) зареєстрованого 18.04.2011 р. (а.с. 108-132, т.І), є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" та Закритим акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод" укладено кредитний договір № 0007/08/11-KLMVI, згідно пункту 1.1 якого банк надає позичальнику кредитні кошти у гривні та/або доларах США у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 25 000 000 грн. (а.с. 24-28, т.І).
Згідно листа Головного управління регіональної статистики № 23-07/1706 від 17.05.2012 р., відповідно до реєстраційних дій від 26.01.2011 р. ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод" було перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Херсонський нафтопереробний завод" (а.с. 17, т.ІІ).
Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору кредитні кошти в межах суми, зазначеної в пункті 1.1 цього договору, можуть надаватися позичальнику окремими частинами (траншами) в будь-якій валюті, зазначеній в пункті 1.1. кредитного договору, відповідно до письмової заяви позичальника.
Додатковою угодою від 11.03.2008 р. до кредитного договору № 0007/08/11-KLMVI, банк та позичальник внесли зміни до пункту 1.1. кредитного договору, виклавши його в наступній редакції: "Банк надає позичальнику кредитні кошти у гривні та/або доларах США у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 35 000 000 грн." (а.с. 29, т.І).
Додатковою угодою № 1 від 28.03.2008 р. до кредитного договору № 0007/08/11-KLMVI від 11.03.2008 р., сторони погодили, що в межах відкритої кредитної лінії банк надає позичальнику перший транш в розмірі 10 000 000 грн. строком до 10.03.2009 р. (а.с. 30, т.І).
Додатковою угодою № 2 від 28.07.2008 р. до кредитного договору № 0007/08/11-KLMVI сторони погодили, що в межах відкритої кредитної лінії банк надає позичальнику другий транш в розмірі 3 097 380 дол. США строком до 10.03.2009 р. (а.с. 31, т.І).
Додатковою угодою № 3 від 29.07.2008 р. до кредитного договору № 0007/08/11-KLMVI від 11.03.2008 р. сторони погодили, що в межах відкритої кредитної лінії банк надає позичальнику третій транш в розмірі 2 057 259 дол. США строком до 10.03.2009 р. (а.с.32, т.І).
На виконання умов договору та зазначених додаткових угод банком було перераховано позичальнику: 9 964 333,97 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 522217 від 29.07.2008 р. (а.с.55, т.І); 14 999 991,86 грн., що є еквівалентом 3 097 380,00 дол. США., та підтверджується меморіальним ордером № 519380 від 28.07.2008 р. (а.с. 56, т.І); 9 995 801,02 грн., що є еквівалентом 2 060 650 дол. США., та підтверджується меморіальним ордером № 625694 від 08.09.2008 р. (а.с. 57, т. І).
Додатковими угодами № 4 від 30.10.2008 р., № 5 від 28.11.2008 р., № 6 від 30.12.2008 р., № 7 від 28.01.2008 р., № 8 від 10.03.2009 р., № 9 від 09.03.2010 р. змінювалася дата, до якої мали сплачуватися проценти за користування кредитними коштами, термін на який надавалися кредитні кошти (а.с. 33-38, т.І).
Додатковими угодами № 12 від 01.10.2010 р. та № 13 від 30.12.2010 р. змінювалася плата за користування кредитними коштами, пункти 1.2; 2.3, 2.6 договору та доповнювався пункт 4.5 кредитного договору (а.с. 43-45, т.І).
31.05.2011 р. між банком та позичальником були укладені додатковий договір № 10 та № 14 до кредитного договору № 0007/08/11-КLМVІ від 11.03.2008 р. Відповідно до додаткового договору №14 сторони підтвердили наявність станом на дату підписання цього додаткового договору заборгованість позичальника перед банком по поверненню кредиту в доларах США в сумі 7 215 289 дол. США (а.с.47-52, т.І).
Додатковим договором № 10 від 31.05.2010 р. та додатковим договором № 11 від 10.09.2010 р. була змінена дата надання кредитних коштів - по 30.11.2010 р., плата за користування кредитними коштами в гривні та доларах США та порядок повернення кредитних коштів (а.с. 39-42, т.І).
Додатковим договором № 14 до кредитного договору сторони виклали окремі положення кредитного договору в новій редакції, а саме:
Пункт 1.1"Банк надає позичальнику кредитні кошти у гривні та/або доларах США у формі невідновлюваної відкличної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 7 215 289 дол. США" (тобто в сумі фактичної заборгованості позичальника перед банком за кредитом відповідно до кредитного договору станом на дату підписання додаткового договору № 14 до кредитного договору).
Пункт 1.2" Кредитні кошти надаються строком до 31 січня 2013 року."
Пункт 1.4 "за користування кредитними коштами встановлюється плата (проценти) в розмірі: 21,5 процентів річних за користування кредитними коштами в гривні; 10,7 процентів річних за користування кредитними коштами в доларах США"(а.с. 48, т.І).
Відповідно до пункту 4 додаткового договору № 14 до кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти у доларах США в сумі 7 215 289 дол. США частинами, за встановленим цим пунктом графіком.
Даним графіком передбачено, що позичальник зобов'язаний повертати кредитні кошти у визначеному цим пунктом додаткового договору № 14 розмірі щомісяця (не пізніше останнього робочого дня відповідного місяця), починаючи з травня 2011 року та закінчуючи січнем 2013 року.
Цим же пунктом додаткового договору № 14 кредитного договору зазначено, що повернення отриманих за умовами кредитного договору кредитних коштів за весь строк кредитування здійснюється позичальником в валюті отриманих кредитних коштів (а.с. 48, т.І).
Згідно підпункту 3.3.2 пункту 3.3 кредитного договору (в редакції викладеній в додатковому договорі № 14 до кредитного договору) позичальник зобов'язаний повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі в порядку та в строки, визначені кредитним договором, своєчасно та в повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитними коштами (а.с.50, т.І).
Пунктом 2.6 кредитного договору в редакції змін, внесених додатковою угодою № 13 від 30.12.2010 р., визначено, що проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником самостійно у валюті кредиту, за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього дня поточного місяця (а.с.45, т.І).
Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 кредитного договору в редакції змін, внесених додатковим договором № 14 від 31.05.2011р., банк має право, вимагати повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання поручителями/ заставодавцями/ іпотекодавцями зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором (а.с. 50, т.І).
Підпунктом 3.3.6 пункту 3.3 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на письмову вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договором/ами, які є забезпеченням виконання зобов'язань по цьому договору.
Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.
Згідно пункту 4.4 кредитного договору за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених пунктом 3.3 цього договору (крім підпункту 3.3.2), позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 000 грн.
Пунктом 5.2 кредитного договору в редакції змін, внесених додатковим договором № 14 від 31.05.2011 р., сторони домовились, що банк вправі (але не зобов'язаний) вимагати від позичальника повернення кредитних коштів (повністю чи частково - на вибір банку), сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати штрафних санкцій, що передбачені даним договором у випадку, зокрема, невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не обмежуючись, прострочення повернення позичальником кредитних коштів, як передбачено підпунктом 3.3.2 цього договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позичальник не виконав зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором № 0007/08/11-КL МVІ від 11.03.2008 р., з врахуванням змін і доповнень до нього, внесених додатковими угодами та додатковими договорами № 10 та № 14 від 31.05.2011 р., не дотримувався затвердженого графіку повернення кредитних коштів, не виконував належним чином зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом.
Банк, користуючись своїм правом, передбаченим підпунктом 3.2.3 пункту 3.2, підпунктом 3.3.6 пункту 3.3 та пунктом 5.2 кредитного договору, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань, за кредитним договором, звернувся до позичальника з вимогою від 08.02.2012 р. про сплату заборгованості, яка утворилася за ним, згідно кредитного договору станом на 08.02.2012 р. у розмірі 7 740 564, 55 дол. США, в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 7 215 289 дол. США; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 394 596, 14 дол. США; строкова заборгованість за процентами 12 867, 27 дол. США; пеня по кредиту 102 597, 26 дол. США; пеня по процентам 15 214, 89 дол. США,; штраф в сумі 5 000 грн. (а.с. 67, т.І).
Факт надіслання вимоги від 08.02.2012 р. підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком від 16.02.2012 р., а факт отримання даної вимоги підтверджується повідомленням про її вручення 21.02.2012 р.(а.с. 68 т.І).
Однак, позичальник вимоги кредитора не виконав, заборгованості за кредитним договором та процентами у повному обсязі не сплатив.
Крім того, 29.07.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум Галичина" укладено договір поруки, згідно пункту 1.1. якого (з урахуванням додаткових угод №1 від 01.11.2010 р., № 2 від 30.12.2010 р., № 3 від 01.07.2011 р. до договору поруки) поручитель поручається перед кредитором за виконання Приватним акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод" (ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод") зобов'язань за кредитним договором 0007/08/11-KLMVI від 11.03.2008 р., додаткової угоди до нього від 11.03.2008 р, додаткової угоди до нього № 1 від 28.03.2008 р., додаткової угоди до нього № 2 від 28.07.2008 р., додаткової угоди до нього № 3 від 29.07.2008 р., додаткової угоди до нього № 8 від 10.03.2009 р., додаткової угоди до нього № 9 від 09.03.2010 р., додаткового договору до нього №10 від 31.05.2010 р., додаткової угоди до нього № 12 від 01.10.2010 р, додаткової угоди до нього № 13 від 30.12.2010 р., додаткового договору до нього № 14 від 31.05.2011 р., який (і) було укладено між кредитором та боржником у повному обсязі зобов'язань, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредиторові кредитні кошти в сумі 7 215 289, 00 дол. США з кінцевим терміном повернення 31 січня 2013 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами: - в доларах США 10,7 процентів річних; в гривні 21,5 процентів річних і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором (а.с. 58-64, т. І)
Згідно пункту 1.2 договору поруки вказані зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких умов, крім передбачених цим договором не потребують.
Пунктом 2.1. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором - погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені кредитним договором.
01.03.2012 р. банком на адресу ТзОВ "Торговий Дім "Континіум - Галичина" (поручителя) надіслано вимогу про сплату заборгованості Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" за зобов'язанням за кредитним договором 0007/08/11-KLMVI від 11.03.2008 р., поручителем, а саме: заборгованості за кредитом, процентами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, несвоєчасну сплату процентів, штрафу (а.с. 65, т.І).
Факт надіслання вимоги від 01.03.2012р. поручителю підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком від 01.03.2012 р. Отримана вимога Товариством "Торговий Дім "Континіум - Галичина" 07.03.2012 р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 69, т.І)
Однак, поручитель вимог банку також не виконав.
Таким чином, позивач (банк), у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань визначених кредитним договором № 0007/08/11-КLМVІ від 11.03.2008 р., звернувся до суду з позовом про стягнення з поручителя заборгованості в розмірі 7 897 223, 58 дол. США, що включає в себе:
- заборгованість за кредитом в розмірі 7 215 289 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 14.03.2012 р. складає 57 606 867,38 грн.;
- заборгованість за процентами в розмірі 501 823, 35 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 15.03.2012 р. складає 4 006 557, 63 грн.;
- пеня по кредиту 159 423, 67 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 15.03.2012 р. складає 1 272 838, 58 грн.;
- пеня по процентам 20 687, 55 грн. дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 15.03.2012 р. складає 165 169, 40 грн.;
- штраф - 5 000, 00 грн., що підтверджується розрахунком позивача та письмовими поясненнями до розрахунку (а.с. 53,54,104, т.І).
Згідно заяви позивача про збільшення позовних вимог від 17.05.2012 р. та додаткових пояснень щодо нарахування пені від 07.06.2012 р. розмір заборгованості позичальника ПАТ "Херсонський нафтопереробний завод" згідно кредитного договору № 0007/08/11-КL МVІ від 11.03.2008 р., становить - 8 114 803, 10 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 14.03.2012 р. складає 64 801 702, 75 грн., в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 7 215 289, 00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 57 614 082,67 грн.;
- заборгованість за процентами - 499 678,81 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 3 989 935,30 грн.;
- пеня по кредиту - 370 836, 44 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 2 961 128, 97 грн.;
- пеня по відсотках - 28 998, 85 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 231 555, 82 грн.;
- штраф по кредиту - 5 000, 00 грн. (а.с.40-57, т.ІІ).
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що заборгованість за кредитом в сумі 7 215 289,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 57 614 082,67 грн. є обґрунтованою, доведена матеріалами справи і підлягає до стягнення.
Згідно частини 1 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 499 678,81 дол. США, яка є також обґрунтованою та підлягає до стягнення.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України)
Статями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як уже зазначалося вище, у зв'язку із порушенням позичальником встановлених умовами кредитного договору № 0007/08/11-КLМVІ від 11.03.2008 р. строків повернення кредиту, строків сплати процентів за користування ним, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 370 836,44 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до долара США станом на 14.03.2012 р. складає 2 961 128,97 грн.; пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 28 998,85 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до долара США станом на 14.03.2012 р. складає 231 555,82 грн.
Згідно матеріалів справи, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів обчислена позивачем, враховуючи умову додаткової угоди № 13 від 30.12.2010 р. про те, що до 31.01.2011 р. позичальник мав повернути кредитні кошти в розмірі 7 215 289 дол. США, та з урахуванням того, що додатковою угодою № 14 від 31.05.2011 р. повернення кредиту в розмірі 7 215 289 дол. США було розстрочено на період травень 2011 р. - січень 2013 р.
З урахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування позивачем пені по кредиту в сумі 370 836,44 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 2 961 128,97 грн. та пені по відсотках в сумі 28 998,85 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 231 555,82 грн., оскільки відповідач порушив порядок розрахунків за користування кредитом. Пеня нарахована в межах строків, встановлених частиною 6 статті 232 ГК України, а пеня за несвоєчасну сплату відсотків нарахована відповідно до умов кредитного договору щодо строків сплати процентів та в межах строків, встановлених вказаною частиною даної норми, відповідно, нараховані суми є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань визначених підпунктом 3.3 пункту 3.3 кредитного договору (не повернув кредитних коштів і не сплатив процентів на письмову вимогу банку), банком, відповідно до пункту 4.4 кредитного договору, за неналежне виконання зобов'язань, передбачених пунктом 3.3 кредитного договору, нараховано 5 000 грн. штрафу.
Частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Аналогічна норма, як уже зазначалося, міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).
У пункті 4.4 кредитного договору сторони погодили, що за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених пунктом 3.3 кредитного договору (крім підпункту 3.3.2), позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 000 грн.
Заявлений банком до стягнення штраф є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням договору та підлягає до стягнення.
Згідно статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
За наведених обставин, враховуючи матеріали справи та невиконання позичальником своїх зобов'язань, взятих згідно кредитного договору, господарський суд Волинської області правомірно прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до стягнення з поручителя.
Отже, заявлену суму позовних вимог в розмірі 8 114 803, 10 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить - 64 801 702,75 грн., станом на 14.03.2012 р. (згідно заяви про збільшення позовних вимог), слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум - Галичина" (відповідача) як з поручителя згідно договору поруки від 29.07.2010 р.
Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.
Доводи скаржника, щодо того, що кредитний договір та договір поруки, на підставі яких стягується заборгованість, суперечать приписам чинного законодавства та мають бути визнані в частині не дійсними, спростовуються матеріалами справи, наявними у ній доказами, самими договорами та вищевикладеним.
Скаржником не подано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт визнання недійсними кредитного договору № 0007/08/11-KLMVІ від 11.03.2008 р. та договору поруки від 29.07.2010 р., у встановленому законом порядку.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р. апеляційне провадження у даній справі № 5004/426/12 було зупинено до вирішення господарським судом м. Києва справи № 5011-33/8783-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" про визнання кредитного договору № 0007/08/11-КLMVI від 11.03.2008 року недійсним та справи № 5011-69/8744-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум - Галичина" про визнання недійсним договору поруки від 29.07.2010 року та набрання рішеннями у цих справах законної сили (а.с.27-30, т.ІІІ).
Однак, ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2013 р. у справі № 5011-33/8783-2012 про визнання кредитного договору № 0007/08/11-KLMVI від 11.03.2008 р. недійсним та ухвалою суду від 12.03.2013 р. у справі № 5011-69/8744-2012 про визнання договору поруки від 29.07.2010 р. недійсним - позовні заяви залишено без розгляду, у зв'язку із неявкою представника позивача в судове засідання та ненаданням без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору (а.с.64-69, т.ІІІ).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Публічному акціонерному товариству "Банк Форум" Національним банком України видано генеральну ліцензію № 62 на здійснення валютних операцій (а.с.70-71, т.І).
Таким чином, всі наведені в апеляційній скарзі доводи щодо недійсності договорів колегією суддів до уваги не приймаються.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.
За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Рішення господарського суду Волинської області від 04.07.2012 р. у справі № 5004/426/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континуум - Галичина" від 17.07.2012 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк