18.12.2013 р. Справа № 914/4249/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Трускавець, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м.Трускавець, Львівська область
про стягнення 216 108,92 грн. заборгованості
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_4 - представник (довіреність №1480 від 22.10.2013р.);
від відповідача Войтович О.В. - представник (довіреність №б/н від 06.11.2013р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" про стягнення заборгованості в сумі 216 108,92 грн., з яких 189 419,77 грн. основного боргу, 5 121,32 грн. інфляційних нарахувань, 12 716,34 грн. три проценти річних та 8 851,49 грн. пені.
Ухвалою суду від 15.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.12.2013р.
У судовому засіданні 04.12.2013р. судом оголошено перерву до 18.12.2013р., про що сторін було повідомлено під розписку.
Представником позивача в судовому засіданні 04.12.2013р. було подано клопотання за вх. № 51702/13 від 04.12.2013р., яким він долучив до матеріалів справи наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №17479382 від 31.10.2013р.; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №233787 від 27.03.2013р. та довідку АБ №482739 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті коштів за надані позивачем послуги згідно договорів: №1 про надання побутових послуг від 01.04.2011р. та №12ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012р., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 216108,92 грн., з яких 189419,77 грн. основного боргу, 5121,32 грн. інфляційних нарахувань, 12 716,34 грн. три проценти річних та 8 851,49 грн. пені.
Представник відповідача вимог ухвал суду від 15.11.2013р. та від 04.12.2013р. не виконав, відзив не подав, проти позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд,-
встановив:
Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (замовник) уклали договір №1 про надання побутових послуг від 01.04.2011р. (надалі - договір за 2011р.)
За умовами п.1. договору за 2011р. виконавець зобов'язувався надати побутові послуги у вигляді прання та прасування одягу, білизни та інших текстильних виробів в кількості, строки і по ціні вказаних у накладних (квитанціях), а замовник зобов'язувався прийняти та сплатити вартість наданих послуг.
Згідно п.3.1., п.3.2. та п.3.3. договору за 2011р. ціна за надання послуг визначаються згідно додатку і включає доставку речей до виконавця і після прання до замовника. Порядок оплати наданих послуг (виконаних робіт) - на підставі акту виконаних робіт на протязі десяти банківських днів з дня отримання акту замовником. Форма оплати - готівкова та безготівкова, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по вказаним банківським реквізитам.
У зв"язку з подальшою співпрацею сторони 01.02.2012р. уклали договір №12ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012р.
Згідно п.1.1. договору за 2012р. замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по пранню та прасуванню постільної, столово-кухонної білизни, предметів інтер'єру (штор, тюлів, занавісок, покривал тощо) (надалі - послуги) згідно заявок замовника, а замовник зобов'язувався оплатити ці послуги.
За умовами п.2.2. договору за 2012р. доставка білизни до пральні і в зворотному напрямку здійснюється транспортом виконавця, транспортні витрати включаються у вартість послуг прання. Доставка білизни та надання пральних послуг здійснюється згідно графіку надання пральних послуг, складеним виконавцем та погодженим із замовником.
За умовами п.3.3.10. договору за 2012р. в кінці кожного звітного місяця виконавець зобов'язувався підготувати та передати замовнику підписаний акт прийому-передачі наданих послуг.
За умовами п.3.5.1. та п.3.5.5. договору за 2012р. замовник зобов'язувався своєчасно, в повному обсязі та на умовах договору сплачувати на розрахунковий рахунок виконавця оплату за надані послуги прання. Замовник зобов'язаний підписати акт про надані послуги протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання чи в той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають послуги, фактично наданим виконавцем згідно з умовами цього договору та вимогами, встановленими чинним в Україні законодавством.
За умовами п.4.1. та п.4.2. договору за 2012р. ціна договору визначається вартістю послуг з прання, які будуть надані протягом строку дії договору і на момент підписання договору орієнтовно становить 260 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 60 000,00 грн. Вартість наданих послуг з прання за кожну партію визначається на підставі цін виконавця, погоджених сторонами в додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною даного договору. Вартість транспортних витрат, щодо доставки білизни включається у вартість послуг прання.
Згідно п.4.3. та п.4.4. договору за 2012р. оплата послуг проводиться у національній валюті України, згідно з виставленими рахунками фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, до 10 числа наступного місяця за звітним за послуги, надані в звітному місяці. Фактично надані послуги оформляються актом приймання-передачі наданих послуг, що підписуються сторонами, щомісячно після надання послуг у звітному періоді.
За умовами п.5.1. та п.5.3. договору за 2012р., цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. Якщо після закінчення строку дії цього договору, сторони продовжують виконувати його умови, він вважається пролонгованим на невизначений строк.
За умовами п.6.1. договору за 2012р. приймання наданих виконавцем послуг здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі, який складається виконавцем та підписується сторонами не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання даного акту замовником.
На виконання вищенаведених умов договорів за 2011р. та 2012р. позивач своєчасно, якісно та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, надав відповідачу послуги на загальну суму 843 226,02 грн., про що сторони підписали акти: за період з 01.01.2011р. до 31.12.2011р. - акти приймання-передачі виконаних робіт, а з 01.01.2012р. по 16.08.2013р. - акти здавання-приймання білизни (надання послуг).
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання по договорам за 2011р. та 2012р., оплату за надані послуги провів частково в сумі 653 806,25 грн., відтак, основний борг складає 189 419,77 грн.
Позивач керуючись умовами п.7.3. договору за 2012р., у зв'язку із простроченням оплати за надані послуги нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку за період з 11.11.2012р. по 10.05.2013р. становить 8 851,49 грн.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу втрати від інфляції та три проценти річних, які згідно поданого ним розрахунку становлять 5121,32 грн. інфляційні нарахування та 12 716,34 грн. три проценти річних.
Отже, загальна сума заборгованості по договорам за 2011р. та 2012р. становить 216 108,92 грн., з яких 189 419,77 грн. основний борг, 5 121,32 грн. інфляційні нарахування, 12 716,34 грн. три проценти річних та 8 851,49 грн. пеня.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладені між сторонами договори: №1 про надання побутових послуг від 01.04.2011р. та №12ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012р. за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.
Відповідно до умов ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На виконання вищенаведених умов договорів за 2011р. та 2012р. позивач своєчасно, якісно та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, надав відповідачу послуги на загальну суму 843 226,02 грн.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами №1 про надання побутових послуг від 01.04.2011р. та №12ф/0212 про надання послуг від 01.02.2012р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами: за період з 01.01.2011р. до 31.12.2011р. - приймання-передачі виконаних робіт, а з 01.01.2012р. по 16.08.2013р. - здавання-приймання білизни (надання послуг).
Відповідач не висловлював жодних претензій щодо якості, повноти та своєчасності виконання робіт. Вищевказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками. Оригінали вищенаведених актів було оглянуто судом.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання по договорам за 2011р. та 2012р., оплатив надані послуги на суму 653 806,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за період з 29.09.2011р. по 16.08.2013р., відтак, основний борг складає 189 419,77 грн.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 189 419,77 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.2 с.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому позивач не взяв до уваги того, що нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при обчисленні інфляційних втрат порушив ланцюговий метод нарахування, обравши окремі місяці в яких була інфляція, не враховуючи при цьому дефляцію.
Відтак, судом проведено перерахунок втрат від інфляції з врахуванням як інфляції, так і дефляції за період з 11.05.2011р. по 31.10.2013р. Згідно проведеного судом розрахунку сукупний індекс інфляції за період з 11.05.2011р. по 31.10.2013р. становить 0,999, отже втрати від інфляції за цей період відсутні.
З огляду на вказане, у задоволенні позову про стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 5 121,32 грн. слід відмовити.
Слід зазначити, що позивач при нарахуванні трьох процентів річних не врахував, що у 2012р. є 366 днів, що призвело до невірного розрахунку.
Згідно проведеного судом розрахунку трьох процентів річних за період з 11.05.2011р. по 31.10.2013р. з врахуванням кількості днів у 2012 році 366, три проценти річних становлять 12 724,70 грн.
Водночас, слід зазначити, що позивач у позовній заяві просить стягнути 12 716,34 грн. 3% річних, тобто меншу суму.
З огляду на те, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, позивачем не подавалась така заява, відтак до стягнення з відповідача підлягає 3% річних в сумі 12 716,34 грн., як було заявлено у позові.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.7.3. договору за 2012р. за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт) замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивач при її нарахуванні не взяв до уваги кількість днів у 2012р. (366), що призвело до завищенні її суми, відтак, згідно проведеного судом розрахунку пеня за період з 11.11.2012р. по 10.05.2013р. становить 8 848,83 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 210 984,94 грн. з яких 189 419,77 грн. основного боргу, 12 716,34 грн. три проценти річних та 8 848,83 грн. пені.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується квитанцією №14P944257 від 06.11.2013р. на суму 4 322,19 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 525, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 901 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 222, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля, 61; р/р 260083013030 в АТ «Єврогазбанк»; МФО 380430; код ЄДРПОУ 30439207) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 ЦФ ПАТ «Кредобанк» в м.Трускавець; МФО 325365, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) основний борг в сумі 189 419,77 грн., 3% річних в сумі 12 716,34 грн., пеню в сумі 8 848,83 грн. та 4 219,69 грн. судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2,66 грн. пені та 5 121,32 грн. інфляційних нарахувань відмовити.
4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 23.12.2013р.
Суддя Сухович Ю.О.