ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12789/13 23.12.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових
та латексних виробів"
До Компанії "Тікон Бізнес ЛТД"(Tycon Business Limited)
3-тя особа, яка
не заявляє самостійних
вимог на предмет спору
на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Жако LTD»
Про визнання договорів недійсними
Судді: Картавцева Ю.В. (гол.)
Цюкало Ю.В.
Лиськов М.О.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
від 3-ої особи не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі розпорядника майна - керівника Гартенко Віталія Федоровича звернулолось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії "Тікон Бізнес ЛТД" про визнання договорів недійсними.
Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд:
1. Визнати недійсним Ліцензійний договір б/н від 12 жовтня 2006 року, Ліцензійний договір б/н від 10 квітня 2008 року та Ліцензійний договір б/н від 10 травня 2009 року на використання ліцензійних патентів, а саме: Патенту на промисловий зразок № 13146 "Килим гумовий для підлоги транспортного засобу". Патенту на промисловий зразок № 13172 "Килим гумовий для підлоги транспортного засобу", Патенту на промисловий зразок № 13173 "Килим гумовий для підлоги транспортного засобу".
2. Визнати недійсним Ліцензійний договір б/н від 12 жовтня 2006 року, Ліцензійний договір б/н від 10 квітня 2008 року та Ліцензійний договір б/н від 10 травня 2009 року на використання ліцензійного Патенту № 76930 "Композиція для виготовлення вібропоглинального матеріалу".
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є нерезидентом, достовірної інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва на момент порушення провадження у справі у суду відсутні, а тому про розгляд даної справи відповідача належить повідомляти в порядку, передбаченому чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Адреса місцезнаходження відповідача - Tycon Business Limited (Registering Number AE 2207, Taxation Identification Code 18002252 F) наступна: Stasinu 1, MITSI BULDING 1, 1 fl, of. 4, Platea Elefterias, P.K. I060, Nicosia, the Cyprus Republic.
Порядок вручення судових та позасудових документів на території Республіки Кіпр регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.
Відповідно до ст. 1 вказаної Конвенції, передбачено, що ця конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
У ст. 10 Конвенції зазначено, що, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.
Нотою, датованою 05.01.1984 р., Уряд Кіпру зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у ст. 10 Конвенції.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача, Компанію "Тікон Бізнес ЛТД" про час і місце розгляду даної справи, враховуючи норму ст. 10 Конвенції та позицію Уряду Кіпру, спосіб відправлення судових документів позивачу здійснюється безпосередньо за адресою місцезнаходження відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.07.2013 р. порушено провадження у справі №910/12789/13, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Жако LTD», зобов'язано позивача надати нотаріально засвідчений переклад на грецьку мову Ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2013р. та позовної заяви вих. №03/07-пз від 03.07.2013р. для направлення на адресу відповідача в порядку передбаченому чинними міжнародними договорами, призначено розгляд справи на 05.08.2013р.,
У судове засідання 05.08.2013 р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, 3-ої особи, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд ухвалив відкласти розгляду справи на 02.09.2013р.
У судове засідання 02.09.2013 р. представники відповідача та третьої особи повторно не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали.
Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 910/12789/13 колегіально у складі трьох суддів, у зв'язку із складністю справи, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, про що 02.09.2013р. судом винесено відповідну ухвалу.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. визначено для розгляду справи № 910/12789/13 колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Любченко М.О. та Лиськов М.О.
Ухвалою від 02.09.2013 р. колегією суддів у складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Любченко М.О. та Лиськов М.О. справу № 910/12789/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.10.2013 р.
У судове засідання 07.10.2013 р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали.
Представник позивача у даному судовому засіданні подав суду клопотання про продовження строків розгляду спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача та третьої особи, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 04.11.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. визначено для розгляду справи № 910/12789/13 колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Цюкало Ю.В. та Лиськов М.О.
Ухвалою від 04.11.2013 р. колегією суддів у складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Цюкало Ю.В. та Лиськов М.О. справу № 910/12789/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.11.2013 р.
У судове засідання 04.11.2013 р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, 3-ої особи, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд ухвалив відкласти розгляду справи на 25.11.2013р.
У судове засідання 25.11.2013 р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.
За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача та третьої особи, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, справа, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, підлягає відкладенню.
Таким чином, ухвалою суду від 25.11.2013 р. розгляд справи відкладено до 23.12.2013 р.
У судове засідання 23.12.2013 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності сторін в судовому засіданні 23.12.2013 р. до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 23.12.13 р. та за відсутністю представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 23.12.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
15.11.2006 р. 3-ою особою було отримано патент України № 13172 на промисловий зразок «Килим гумовий для підлоги транспортного засобу», публікацію про що було здійснено 15.11.2006 р. у офіційному бюлетені «Промислова власність» № 11, що підтверджується, зокрема Випискою з Державного реєстру патентів України на промислові зразки. Право власності на даний патент згідно з інформацією з Виписки 25.05.2007 р. було передано компанії Тікон Бізнес ЛТД.
15.11.2006 р. 3-ою особою було отримано патент України № 13173 на промисловий зразок «Килим гумовий для підлоги транспортного засобу», публікацію про що було здійснено 15.11.2006 р. у офіційному бюлетені «Промислова власність» № 11, що підтверджується, зокрема Випискою з Державного реєстру патентів України на промислові зразки. Право власності на даний патент згідно з інформацією з Виписки 25.05.2007 р. було передано компанії Тікон Бізнес ЛТД.
15.11.2006 р. 3-ою особою було отримано патент України № 13146 на промисловий зразок «Килим гумовий для підлоги транспортного засобу», публікацію про що було здійснено 15.11.2006 р. у офіційному бюлетені «Промислова власність» № 11, що підтверджується, зокрема Випискою з Державного реєстру патентів України на промислові зразки. Право власності на даний патент згідно з інформацією з Виписки 25.05.2007 р. було передано компанії Тікон Бізнес ЛТД.
15.09.2006 р. відповідачем було отримано патент України № 76930 на винахід «Композиція для виготовлення вібропоглинального матеріалу», публікацію про що було здійснено 15.09.2006 р. у офіційному бюлетені «Промислова власність» № 9, що підтверджується, зокрема Випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи.
12.10.2006 р. між Тікон Бізнес ЛТД. (ліцензіар) та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» (перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Київський завод гумових та латексних виробів») укладений Ліцензійний договір (далі - Ліцензійний договір № 1).
Відповідно до п. 2.1. Договору, ліцензіар надає ліцензіату на строк дії цього Договору, відповідно до умов пункту 4, невиключну ліцензію без права надання субліцензій на використання ліцензійного патенту (патент на винахід № 76930 «Композиція для виготовлення вібропоглинального матеріалу», виданий 15.09.2006 р., строк дії якого закінчується 26.05.2026 р.) для вироблення ліцензійних продуктів та для використання, оренди, продажу, пропонування до продажу або для іншого розпорядження цими ліцензійними продуктами на ліцензійній території (територія України).
Згідно з п. 3.1. Ліцензійного договору № 1 ліцензія буде діяти лише після того, що попередні умови було виконано стосовно кожного ліцензійного продукту: розробка ліцензіатом інформації щодо винаходу, яку ліцензіат повинен надати ліцензіару до початку виробництва ліцензійних продуктів.
Відповідно до п. 5.1. Ліцензійного договору № 1 даний Договір набирає чинності з дати, вказаної вище, та діє 1 рік.
П. 4.1. даного Ліцензійного договору передбачає, що ліцензіат буде сплачувати на користь ліцензіара роялті в сумі 2 998, 6 дол. США.
10.04.2008 р. між Тікон Бізнес ЛТД. (ліцензіар) та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» укладений Ліцензійний договір (далі - Ліцензійний договір № 2).
Відповідно до п. 2.1. Договору, ліцензіар цим надає ліцензіату на строк дії цього Договору, відповідно до умов пункту 4, невиключну ліцензію без права надання субліцензій на використання ліцензійного патенту (патент на винахід № 76930 «Композиція для виготовлення вібропоглинального матеріалу», виданий 15.09.2006 р., строк дії якого закінчується 26.05.2026 р.) для вироблення ліцензійних продуктів та для використання, оренди, продажу, пропонування до продажу або для іншого розпорядження цими ліцензійними продуктами на ліцензійній території (територія України).
Згідно з п. 3.1. Ліцензійного договору № 2, даний договір припиняє дію Ліцензійного договору № б/н, укладеного між Тікон Бізнес ЛТД та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів». При цьому, даний пункт Ліцензійного договору № 2 передбачає, що ліцензія буде діяти лише після того, що попередні умови було виконано стосовно кожного ліцензійного продукту: розробка ліцензіатом інформації щодо винаходу, яку ліцензіат повинен надати ліцензіару до початку виробництва ліцензійних продуктів.
Відповідно до п. 5.1. Ліцензійного договору № 2 даний Договір набирає чинності з дати, вказаної вище, та діє 1 рік.
П. 4.1. даного Ліцензійного договору передбачає, що ліцензіат буде сплачувати на користь ліцензіара роялті в сумі 9 207, 52 дол. США.
Згідно з вимогами п. 6.1, 6.2. Ліцензійного договору № 2, якість ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіатом відповідно до цього Договору не буде нижчою, ніж якість ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіаром. При цьому ліцензіар здійснює контроль за якістю ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіатом.
10.05.2009 р. між Тікон Бізнес ЛТД. (ліцензіар) та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» укладений Ліцензійний договір (далі - Ліцензійний договір № 3).
Відповідно до п. 2.1. Договору, ліцензіар цим надає ліцензіату на строк дії цього Договору, відповідно до умов пункту 4, невиключну ліцензію без права надання субліцензій на використання ліцензійного патенту (патент на винахід № 76930 «Композиція для виготовлення вібропоглинального матеріалу», виданий 15.09.2006 р., строк дії якого закінчується 26.05.2026 р.) для вироблення ліцензійних продуктів та для використання, оренди, продажу, пропонування до продажу або для іншого розпорядження цими ліцензійними продуктами на ліцензійній території (територія України).
Згідно з п. 3.1. Ліцензійного договору № 3 ліцензія буде діяти лише після того, що попередні умови було виконано стосовно кожного ліцензійного продукту: розробка ліцензіатом інформації щодо винаходу, яку ліцензіат повинен надати ліцензіару до початку виробництва ліцензійних продуктів.
Згідно з вимогами п. 6.2. Ліцензійного договору № 3, ліцензіар здійснює контроль за якістю ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіатом. За змістом п. 6.4., 6.5. Ліцензійного договору № 3, у випадку, якщо ліцензіат виробляє ліцензійні продукти, якість яких не відповідає вимогам Договору, то він зобов'язаний здійснити заходи щодо відновлення якості ліцензійних продуктів. Якщо якість ліцензійних продуктів не буде відновлена у 20-денний строк, ліцензіар має право розірвати Договір та вимагати відшкодування збитків від ліцензіата.
12.10.2006 р. між Тікон Бізнес ЛТД. (ліцензіар) та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» укладений Ліцензійний договір (далі - Ліцензійний договір № 4).
Відповідно до п. 2.1 Договору, ліцензіар надає ліцензіату на строк дії цього Договору, відповідно до умов пункту 4, невиключну ліцензію без права надання субліцензій на використання ліцензійних патентів (патент на промисловий зразок № 13146, виданий 15.11.2006 р.; патент на промисловий зразок № 13172, виданий 15.11.2006 р.; патент на промисловий зразок № 13173, виданий 15.11.2006 р.) для вироблення ліцензійних продуктів (килими гумові для підлоги транспортного засобу) та для використання, оренди, продажу, пропонування до продажу або для іншого розпорядження цими ліцензійними продуктами на ліцензійній території (територія України).
Згідно з п. 3.1. Ліцензійного договору № 4 ліцензія буде діяти лише після того, що попередні умови було виконано стосовно кожного ліцензійного продукту: розробка ліцензіатом інформації щодо промислового зразку, яку ліцензіат повинен надати ліцензіару до початку виробництва ліцензійних продуктів.
Відповідно до п. 5.1. Ліцензійного договору № 4 даний Договір набирає чинності з дати, вказаної вище, та діє 1 рік.
П. 4.1. даного Ліцензійного договору передбачає, що ліцензіат буде сплачувати на користь ліцензіара роялті в сумі 54 525, 2 дол. США.
Згідно з вимогами п. 6.1, 6.2. Ліцензійного договору № 4, якість ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіатом відповідно до цього Договору не буде нижчою, ніж якість ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіаром. При цьому ліцензіар здійснює контроль за якістю ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіатом.
За змістом п. 6.4., 6.5. Ліцензійного договору № 4, у випадку, якщо ліцензіат виробляє ліцензійні продукти, якість яких не відповідає вимогам Договору, то він зобов'язаний здійснити заходи щодо відновлення якості ліцензійних продуктів. Якщо якість ліцензійних продуктів не буде відновлена у 20-денний строк, ліцензіар має право розірвати Договір та вимагати відшкодування збитків від ліцензіата.
10.04.2008 р. між Тікон Бізнес ЛТД. (ліцензіар) та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» укладений Ліцензійний договір (далі - Ліцензійний договір № 5).
Відповідно до п. 2.1. Договору, ліцензіар надає ліцензіату на строк дії цього Договору, відповідно до умов пункту 4, невиключну ліцензію без права надання субліцензій на використання ліцензійних патентів (патент на промисловий зразок № 13146, виданий 15.11.2006 р.; патент на промисловий зразок № 13172, виданий 15.11.2006 р.; патент на промисловий зразок № 13173, виданий 15.11.2006 р.) для вироблення ліцензійних продуктів (килими гумові для підлоги транспортного засобу) та для використання, оренди, продажу, пропонування до продажу або для іншого розпорядження цими ліцензійними продуктами на ліцензійній території (територія України).
Згідно з п. 3.1. Ліцензійного договору № 5, даний Договір припиняє дію ліцензійного договору № б/н, укладеного між Тікон Бізнес ЛТД. та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», виплата роялті за яким становить 54 525, 2 дол. США. При цьому, ліцензія буде діяти лише після того, що попередні умови було виконано стосовно кожного ліцензійного продукту: розробка ліцензіатом інформації щодо промислового зразку, яку ліцензіат повинен надати ліцензіару до початку виробництва ліцензійних продуктів.
Відповідно до п. 5.1. Ліцензійного договору № 5 даний Договір набирає чинності з дати, вказаної вище, та діє 1 рік.
Відповідно до п. 4.1. Ліцензійного договору № 5, починаючи з дати, з якої діє Договір, ліцензіат буде сплачувати на користь ліцензіара роялті в сумі 163 259, 70 дол. США в місяць.
Згідно з вимогами п. 6.1, 6.2. Ліцензійного договору № 5, якість ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіатом відповідно до цього Договору не буде нижчою, ніж якість ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіаром. При цьому ліцензіар здійснює контроль за якістю ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіатом.
За змістом п. 6.4., 6.5. Ліцензійного договору № 4, у випадку, якщо ліцензіат виробляє ліцензійні продукти, якість яких не відповідає вимогам Договору, то він зобов'язаний здійснити заходи щодо відновлення якості ліцензійних продуктів. Якщо якість ліцензійних продуктів не буде відновлена у 20-денний строк, ліцензіар має право розірвати Договір та вимагати відшкодування збитків від ліцензіата.
10.05.2009 р. між Тікон Бізнес ЛТД. (ліцензіар) та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» укладений Ліцензійний договір (далі - Ліцензійний договір № 6).
Відповідно до п. 2.1. Договору, ліцензіар надає ліцензіату на строк дії цього Договору, відповідно до умов пункту 4, невиключну ліцензію без права надання субліцензій на використання ліцензійних патентів (патент на промисловий зразок № 13146, виданий 15.11.2006 р.; патент на промисловий зразок № 13172, виданий 15.11.2006 р.; патент на промисловий зразок № 13173, виданий 15.11.2006 р.) для вироблення ліцензійних продуктів (килими гумові для підлоги транспортного засобу) та для використання, оренди, продажу, пропонування до продажу або для іншого розпорядження цими ліцензійними продуктами на ліцензійній території (територія України).
Згідно з п. 3.1. Ліцензійного договору № 6, ліцензія буде діяти лише після того, що попередні умови було виконано стосовно кожного ліцензійного продукту: розробка ліцензіатом інформації щодо промислового зразку, яку ліцензіат повинен надати ліцензіару до початку виробництва ліцензійних продуктів.
Відповідно до п. 5.1. Ліцензійного договору № 6 даний Договір набирає чинності з дати, вказаної вище, та діє 1 рік.
Відповідно до п. 4.1. Ліцензійного договору № 6, починаючи з дати, з якої діє Договір, ліцензіат буде сплачувати на користь ліцензіара роялті в сумі 163 259, 70 дол. США в місяць. При цьому, п. 4.2. Ліцензійного договору № 6 встановлює загальну суму зобов'язання за сплатою роялті, що складає 1 959 116, 40 дол. США. Вказана сума зобов'язання за сплатою роялті повинна бути оплачена ліцензіатом у строк, що починається з дня підписання цього Договору та закінчується 10.05.2010 р.
Згідно з вимогами п. 6.1, 6.2. Ліцензійного договору № 6, якість ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіатом відповідно до цього Договору не буде нижчою, ніж якість ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіаром. При цьому ліцензіар здійснює контроль за якістю ліцензійних продуктів, які виробляються ліцензіатом.
За змістом п. 6.4., 6.5. Ліцензійного договору № 4, у випадку, якщо ліцензіат виробляє ліцензійні продукти, якість яких не відповідає вимогам Договору, то він зобов'язаний здійснити заходи щодо відновлення якості ліцензійних продуктів. Якщо якість ліцензійних продуктів не буде відновлена у 20-денний строк, ліцензіар має право розірвати Договір та вимагати відшкодування збитків від ліцензіата.
Позивач вважає, що укладені між ним та відповідачем Ліцензійні договори № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 не відповідають вимогам чинного законодавства, що, відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання вказаних Ліцензійних договорів недійсними.
Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав.
3-тя особа у судові засідання не з'явилась, пояснень по суті спору суду не подала.
За таких обставин, суд, виходячи з приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202, статей 203, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до приписів ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що станом на момент укладення Ліцензійного договору № 4, а саме 12.10.2006 р., між компанією Тікон Бізнес ЛТД та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», власником патентів на промислові зразки № 13172, № 13146 та № 13173 (право використання яких є предметом даного Ліцензійного договору № 4) було ТОВ «Фірма «Жако LTD». За таких обставин, даний Ліцензійний договір укладено особою, яка не мала на це відповідної правової підстави, як-от право власності на вказані патенти на промислові зразки.
За змістом статті 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
За таких обставин, оскільки відповідач як сторона Ліцензійного договору № 4 не набув станом на 12.10.2006 р. необхідних прав для укладення Ліцензійного договору щодо об'єктів інтелектуальної власності, враховуючи приписи ст.ст. 203, 215, 227, 1109 ЦК України, суд приходить до висновку про недійсність Ліцензійного договору від 12.10.2006 р.
Стосовно питання недійсності Ліцензійних договорів № 1, 2, 3, 5, 6, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. (ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. (стаття 6 згаданого Закону).
Відповідно до Положення про форму зовнішньоекномічних договорів (конрактів), затверженного наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №201 від 06.09.2001р. (надалі - Положення) встановлено, зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, уважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:
1.1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
1.2. Преамбула.
У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (установчі документи тощо).
1.3. Предмет договору (контракту).
1.4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.
У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.
1.5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).
1.6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).
1.7. Умови платежів.
Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:
умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. N 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті";
умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.
1.8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).
1.9. Упаковка та маркування.
1.10. Форс-мажорні обставини.
Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.
1.11. Санкції та рекламації.
Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.
При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів - від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.
1.12. Урегулювання спорів у судовому порядку.
У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.
1.13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (N рахунку, назва та місцезнаходження банку,) контрагентів договору (контракту).
З матеріалів справи, а саме з Ліцензійних договір №№ 1,2,3,5,6, вбачається, що у даних договорах не встановлено прав та обов'язків щодо низки обов'язкових умов даних Ліцензійних договорів, які, виходячи з їх правової природи, є зовнішньоекономічними.
Так, зокрема, Ліцензійний договір № 1, № 2, № 3, № 5 та № 6, так само, як і Ліцензійний договір № 4, що укладений особою, без належної правової підстави, жодним чином не містять зазначення платіжних реквізитів (N рахунку, назва та місцезнаходження банку,) контрагентів договору (контракту). При цьому Ліцензійний договір № 1 не містить і зазначення поштових адрес сторін договору, що прямо суперечить вимогам зазначеного вище Положення.
Також, вказані Ліцензійні договори не містять жодного положення, яке вказувало б на врегулювання питання виконання зобов'язань за даними Ліцензійними договорами у випадку форс-мажорних обставин, що також визначено як обов'язкова умова зовнішньоекономічного договору відповідним Положенням про форму зовнішньоекномічних договорів (конрактів).
Більше того, умовами Ліцензійних договорів № 1, 2, 3, 5, та 6, так само, як і Ліцензійного договору № 4, не встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань, що також віднесено до обов'язкових умов зовнішньоекономічного договору Положенням про форму зовнішньоекномічних договорів (контрактів). При цьому у даному Положенні зазначено, що розміри штрафних санкцій мають бути чітко визначені (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів - від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.
Натомість жодного визначення розміру таких штрафних санкцій вказаними вище Ліцензійними договорами не встановлено.
Відповідно до Положення про форму зовнішньоекномічних договорів (контрактів) та ч. 5 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Згідно з п. 2,9 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11, на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на спростування викладених вище висновків.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, з огляду на те, що Ліцензійні договори № б/н від 12.10.2006 р., № б/н від 10.04.2008 р. та № б/н від 10.09.2009 р. на використання ліцензійного патенту № 76930, так само, як Ліцензійні договори № б/н від 12.10.2006 р., № б/н від 10.04.2008 р. та № б/н від 10.09.2009 р. на використання ліцензійних патентів № 13146, № 13172 та № 13173 не відповідають вимогам, які встановлені законодавством, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» в справі №910/12789/13 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Ліцензійний договір № б/н від 12.10.2006 р. на використання патенту на винахід № 76930, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" та Компанією "Тікон Бізнес ЛТД" (Tycon Business Limited).
3. Визнати недійсним Ліцензійний договір № б/н від 10.04.2008 р. на використання патенту на винахід № 76930, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" та Компанією "Тікон Бізнес ЛТД" (Tycon Business Limited).
4. Визнати недійсним Ліцензійний договір № б/н від 10.05.2009 р. на використання патенту на винахід № 76930, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" та Компанією "Тікон Бізнес ЛТД" (Tycon Business Limited).
5. Визнати недійсним Ліцензійний договір № б/н від 12.10.2006 р. на використання патентів на промисловий зразок № 13146, № 13172 та № 13173, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" та Компанією "Тікон Бізнес ЛТД" (Tycon Business Limited).
6. Визнати недійсним Ліцензійний договір № б/н від 10.04.2008 р. на використання патентів на промисловий зразок № 13146, № 13172 та № 13173, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" та Компанією "Тікон Бізнес ЛТД" (Tycon Business Limited).
7. Визнати недійсним Ліцензійний договір № б/н від 10.05.2009 р. на використання патентів на промисловий зразок № 13146, № 13172 та № 13173, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" та Компанією "Тікон Бізнес ЛТД" (Tycon Business Limited).
8. Стягнути з Компанії «Тікон Бізнес Лімітед» (Tycon Business Limited) (Стасіну, 1, МІТСІ БІЛДІНГ, 1, 1 поверх, офіс 4, Платея Елефтеріас, П.К. 1060, Нікосія, Кіпр? реєстраційний номер АЕ 2207/ Stasinou 1,MITSI BUILDING, 1st floor, office 4, Plateia Eleftherias, P.C. 1060 Nicosia, Cyprus, registration number АЕ 2207) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» (03022, м. Київ, вулиця Амурська, 6 код ЄДРПОУ 00149593) 1 147, 00 грн. (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.
9. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
10. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 27.12.2013 р.
Судді: Ю.В. Картавцева (гол.)
Ю.В. Цюкало
М.О. Лиськов