26.12.13р. Справа № 904/9254/13
За позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буделектродсервіс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 35 628,07 грн.
Суддя Коваленко О.О.
Представники:
від позивача - Колісник Л.П., представник, довіреність №116/08006від 24.10.2013р.
від відповідача - не з'явився
Розглядається позовна заява комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Буделектродсервіс", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 35189,39грн. заборгованості на підставі укладеного між сторонами договору у вигляді Абонентної картки №51159 від 30.03.09р.
Посилаючись на положення ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 438,68грн. три відсотки річних.
Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір у вигляді Абонентської картки №51159 від 30.03.09р. На виконання укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги, які відповідач, в порушення умов договору, вчасно не оплатив. Враховуючи неможливість вирішення спору у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 1831/28-06 від 26.11.13р. ухвалою суду від 29.11.13р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.12.13р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідача належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується конверти, які 12.12.13р. та 24.12.13р. повернулися на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав. Господарський суд визнав за можливе, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу по суті позовних вимог.
За результатами судового засідання, яке відбулося 12.12.13р. господарський суд ухвалою відклав розгляд справи на 26.12.13р., у зв'язку з неявкою відповідача.
За результатами судового засідання, яке відбулося 26.12.13р. справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено рішення та сторін повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-
Між міським комунальним виробничим підприємством, „Дніпроводоканал", правонаступником якого відповідно до статуту від 18.05.2011р. є комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (позивачем) та відповідачем було укладено абонентну картку особистого рахунку №51159 від 30.03.2009р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою споживання м.Дніпропетровськ, вул.Артековська, 27 з обсягом води та стоків в розмірі 716 м3 /міс.
Відповідно до п.1.2 Абонентної картки відповідач зобов'язався до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплачувати послуги водопостачання та водовідведення по затвердженим відповідним органом тарифами шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача та в строк до 01.07.2009р. укласти договір про надання послуг на водопостачання та водовідведення з позивачем.
Відповідач зазначеного договору не уклав, продовжував користуватися водою та стоками після встановленого для укладання договору строку, що підтверджується наступним актами-рахунками позивача з інформацією про заборгованість та роз'ясненнями до акту-рахунку приймання наданих послуг: №3575 від 31.01.13р. (а.с.12-13); №12909 від 28.02.13р. (а.с.14-15); №21335 від 31.03.13р. (а.с.16-17); №30340 від 30.04.13р. (а.с.18-119); №40585 від 31.05.13р. (а.с.20-21); №50640 від 30.06.13р. (а.с.22-23); №64363 від 31.07.13р. (а.с.24-25); №68298 від 31.08.13р. (а.с.26-27); №793615 від 30.09.13р. (а.с.28-29); №88906 від 31.10.13р. (а.с.30-31), які свідчать про наявність водопостачання та водовідведення за спірною адресою, а також про заборгованість по оплаті.
Доказів укладання договору на водопостачання та водовідведення між позивачем та відповідачем суду не надано. За спірний період з січня 2013 року по жовтень 2013 року позивач здійснив водопостачання та водовідведення на суму 35189,39грн.
Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 19, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.
Споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Дії сторін по постачанню та отриманню послуг були направлені на набуття цивільних прав та обов'язків, про що свідчать виставлені рахунки на оплату, в яких визначений предмет правочину, кількість обсягів споживання, істотна умова договору - ціна. Відповідач послуги отримав, заборгованість становить 35189,39грн, доказів сплати якої на час розгляду справи суду не надано.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Посилаючись на положення ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 438,68грн. три відсотки річних за період прострочення платежів з 11.02.2013р. по 18.11.2013р. у сукупності по кожній частині боргу становлять 438,68грн.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Додатково господарський суд звертає увагу, що аналогічна позиція суду міститься у рішенні від 01.12.11р. по справі № 35/5005/13140/2011 судді Широбокової Л.П.; у рішенні від 20.09.12р. по справі № 40/5005/6505/2012 судді Красота О.І.; у рішенні від 19.03.13р. по справі № 904/1102/13-г судді Єременко А.В., якими з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за період з червня 2009 року по серпень 2011 року; з вересня 2011 року по травень 2012 року; з червня 2012 року по грудень 2012 року відповідно. Зазначені рішення, станом на 26.12.13р., набрали законної сили.
Відповідно до абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1720,50грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.1,22,33,43,44,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Буделектродсервіс" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Моніторна,2; ідентифікаційний код 32122650) на користь комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49101, м.Дніпропетровськ, вул.Червона,21-а; ідентифікаційний код 03341305) 35189,39грн. (тридцять п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять грн. 39 коп.) - основна заборгованість; 1720,50грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.О. Коваленко
Повне рішення складено 26.12.13р. Згiдно з оригіналом
Помічник судді В.С. Лисаченко