19.12.13р. Справа № 904/8796/13
За позовом Приватного акціонерного товариства „Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування", м. Ніжин Чернігівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ГУДВЕЙ ТРАНС", м. Дніпропетровськ
про стягнення 16 000 грн. 00 коп.
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від відповідача: Кравченко В.Г. - представник, дов. від 15.07.2013р. б/н;
Саркісов А.В. - представник, дов. від 15.07.2013р. б/н (був присутній у судовому засіданні 12.12.2013р.).
Позивач просить стягнути з відповідача 16 000 грн. 00 коп. - неустойки (штрафу) за прострочення доставки вантажу.
Відповідач у відзиві (вх.№75817/13 від 12.12.2013р.) на позовну заяву просить застосувати до позовних вимог спеціальний строк позовної давності в один рік та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками відповідач заявлено не було.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідача, господарський суд, -
23.06.2011р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ГУДВЕЙ ТРАНС", як експедитором, та позивачем - Приватним акціонерним товариством „Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування", як клієнтом, було укладено договір транспортного експедирування №114-3Є (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок коштів клієнта здійснювати комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями на міських, міжміських та міжнародних сполученнях, фрахтуючи для цих цілей автотранспорт третьої сторони - перевізника, а клієнт сплачує вказані послуги.
Згідно з пунктом 9.1 Договору він діє з моменту його підписання сторонами протягом одного року; у випадку відсутності письмового звернення будь-якої зі сторін за 30 днів до закінчення строку, договір вважається продовженим на наступний строк.
Матеріали справи не містять будь-яких звернень сторін Договору щодо закінчення його строку.
Отже, Договір було пролонгованим до 23.06.2013р.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке було в період дії цього договору (пункт 9.2. Договору).
У пункті 1.3 Договору сторони погодили, що клієнт подає, а експедитор приймає до перевезення вантажі на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Як вбачається сторонами було підписано заявку від 04.10.2012р. №380 на перевезення вантажу згідно Договору від 23.06.2011р. №114-ЗЄ за маршрутом: м. Ніжин (Україна) - Ташкентська область, Янгюльський район, КФЙ „Шуралісой" (Узбекистан), відповідно до якої встановлено: дату завантаження - 09.10.2012р. та строк доставки - 10 днів; нормативний простій: 96 годин - навантаження, розвантаження, митні процедури при міжнародному перевезені, 24 години - навантаження, розвантаження при перевезенні по Україні.
Таким чином, вантаж повинен був бути доставлений 20.10.2012р.
Проте як вбачається вантаж було доставлено лише 10.11.2012р., про що свідчить акт від 10.11.2012р. №ОУ-0000416 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 48 000 грн. 00 коп.
Заявкою від 04.10.2012р. №380 на перевезення вантажу згідно Договору від 23.06.2011р. №114-ЗЄ за запізнення а/м на завантаження (розвантаження) з вини перевізника встановлено штраф у розмірі 800 грн. 00 коп. на добу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню штраф за запізнення автомобіля на розвантаження.
При цьому відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
При цьому у частини 3 статті 925 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів); позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (стаття 926 Цивільного кодексу України).
Зі змісту частини 1 статті 32 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) вбачається, що право вчинення позову, який можу бути пред'явлений відносно перевезення, що виконується з застосуванням цієї Конвенції, погашається давністю в один рік.
Таким чином, строк позовної давності для стягнення штрафу за 21.10.2012р. становить до 21.10.2013р., за 22.10.2012р. - до 22.10.2013р., за 23.10.2012р. - до 23.10.2013р., за 24.10.2012р. - до 24.10.2013р., за 25.10.2012р. - до 25.10.2013р., за 26.10.2012р. - до 26.10.2013р., за 27.10.2012р. - до 27.10.2013р., за 28.10.2012р. - до 28.10.2013р., за 29.10.2012р. - до 29.10.2013р., за 30.10.2012р. - до 30.10.2013р., за 31.10.2012р. - до 31.10.2013р., за 01.11.2012р. - до 01.11.2013р., за 02.11.2012р. - до 02.11.2013р., за 03.11.2012р. - до 03.11.2013р., за 04.11.2012р. - до 04.11.2013р., за 05.11.2012р. - 05.11.2013р., за 06.11.2012р. - до 06.11.2013р., за 07.11.2012р. - 07.11.2013р., за 08.11.2012р. - до 08.11.2013р., за 09.11.2012р. - до 09.11.2013р., за 10.11.2012р. - до 10.11.2013р.
Як вбачається позивач з позовом до суду звернувся 08.11.2013р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду.
Отже, для стягнення штрафу за 21.10.2012р., за 22.10.2012р., за 23.10.2012р., за 24.10.2012р., за 25.10.2012р., за 26.10.2012р., за 27.10.2012р., за 28.10.2012р., за 29.10.2012р., за 30.10.2012р., за 31.10.2012р., за 01.11.2012р., за 02.11.2012р., за 03.11.2012р., за 04.11.2012р., за 05.11.2012р., за 06.11.2012р., за 07.11.2012р. позивач з позовом до суду звернувся поза межами строку позовної давності.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається відповідачем заявлено про застосування позовної давності до пред'явлених позивачем вимог (відзив від 12.12.2013р. на позовну заява, а.с.48-49).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (Частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Щодо стягнення штрафу за 08.11.2012р., за 09.11.2012р. та за 10.11.2012р. у загальному розмірі 2 400 грн. 00 коп., то позивачем не було пропущено встановленого в один рік строку позовної давності.
Отже, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 2 400 грн. 00 коп.
На момент розгляду справи доказів сплати штрафу відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГУДВЕЙ ТРАНС" (49015, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 11; ідентифікаційний код 36960296) на користь Приватного акціонерного товариства „Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" (16610, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Шевченка, 109/1; ідентифікаційний код 14311643) 2 400 грн. 00 коп. - штрафу та 258 грн. 75 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
„24„ грудня 2013р.