17.12.13р. Справа № 904/7588/13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційної служби Криворізької міського управління юстиції, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання об'єктів нерухомого майна частиною цілісного майнового комплексу, визнання права власності
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Шокол О.С., дов. б/н від 12.12.12р.; Волков О.М., дов. б/н від. 14.11.13р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить:
- визнати об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 126: будівлю ангару за літ. "Д-1", будівлю ангару за літ. "Е-1", будівлю автогаражу за літ. "О-1", будівлю автогаражу за літ. "П-1", будівлю підстанції "Л", підвал за літ. "Щ", будівлю операторської за літ. "Г-1", будівлю складу сухих пігментів за літ. "Ж-1", будівлю складу ЛЗР за літ. "Б-1", будівлю складу товарів народного споживання за літ. "И-1", будівлю насосної за літ. "Ф"; та об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201: будівлю складу товарів народного споживання за літ. "Ч-1", споруду тепловозного депо за літ. "Щ-1", будівлю автогаражу легкових автомобілів за літ. "Б", будівлю арочного складу за літ. "В", будівлю ГРП за літ. "Л", будівлю кузні за літ. "Д", будівлю КІП та А за літ. "Е,Е-1", будівлю складу контейнерів за літ. "Ц-1", споруду навісу за літ. "у1", споруду вантажно-фасувального вузла для навантаження талька з з/д вагонів за літ. "Й", такими, що є складовою частиною цілісною майнового комплексу, переданого Публічному акціонерному товариству "Криворізький суріковий завод" за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства Криворізький суріковий завод від 25.02.1994р.;
- визнати Публічне акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод" таким, що
набуло право власності за набувальною давністю на об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 126: будівлю ангару заліт. "Д-1", будівлю ангару заліт. "Е-1", будівлю автогаражу за літ. "О-1", будівлю автогаражу за літ. "П-1", будівлю підстанції "Л", підвал за літ. "Щ", будівлю операторської за літ. "Г-1", будівлю складу сухих пігментів за літ. "Ж-1", будівлю складу ЛЗР за літ. "Б-1", будівлю складу товарів народного споживання за літ. "И-1", будівлю насосної за літ. "Ф"; та об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201: будівлю складу товарів народного споживання за літ. "Ч-1", споруду тепловозного депо за літ. "ІЦ-1", будівлю автогаражу легкових автомобілів за літ. "Б", будівлю арочного складу за літ. "В", будівлю ГРП за літ. "Л", будівлю кузні за літ. "Д", будівлю КІП та А за літ. "Е,Е-1", будівлю складу контейнерів за літ. "Ц-1", споруду навісу за літ. "у1", споруду вантажно-фасувального вузла для навантаження талька з з/д вагонів за літ. "Й";
- встановити та зазначити про це у рішенні, що для експлуатації та реєстрації права власності на об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 126: будівлю ангару за літ. "Д-1", будівлю ангару за літ. "Е-1", будівлю автогаражу за літ. "О-1", будівлю автогаражу за літ. "П-1", будівлю підстанції "Л", підвал за літ. "Щ", будівлю операторської за літ. "Г-1" будівлю складу сухих пігментів за літ. "Ж-1", будівлю складу ЛЗР за літ. "Б-1". будівлю складу товарів народного споживання за літ. "И-1", будівлю насосної за літ. "Ф"; та об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201: будівлю складу товарів народного споживання за літ. "Ч-1", споруду тепловозного депо за літ. "Щ-1", будівлю автогаражу легкових автомобілів за літ. "Б", будівлю арочного складу за літ. "В", будівлю ГРП за літ. "Л", будівлю кузні заліт. "Д", будівлю КІП та А за ліг. "Е,Е-1" будівлю складу контейнерів за літ. "Ц-1" споруду навісу за літ. "у1" споруду вантажно-фасувального вузла для навантаження талька з з/д вагонів за літ. "Й", не потрібні додаткові документи щодо введення в експлуатацію.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства Криворізький суріковий завод від 25.02.1994р., позивач є власником майнових комплексів, розташованих за адресами: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 126 та Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201, що відображено у відповідних витягах про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8998909 від 18.11.2005р. та № 8998830 від 18.11.2005р. За вказаним Договором покупцю, правонаступником якого є позивач, передані 29 та 11 об'єктів нерухомості, що розташовані за зазначеними вище адресами відповідно, про що Фондом державного майна України складений Перелік майна, переданого у власність покупцю від 20.09.2005 р. № 12/7-5641. Однак, з невідомих позивачу причин спірні об'єкти, право власності на які просить визнати за собою позивач, не увійшли до вказаного Переліку. Позивач зазначає, що спірні об'єкти нерухомості увесь час використовувались та використовуються ним у власній господарській діяльності як частина єдиного (цілісного) майнового комплексу, оскільки є його невід'ємною частиною. При цьому зазначені об'єкти перебувають на балансі підприємства, мають балансову вартість, використовувались ще орендним підприємством Криворізький суріковий завод, майно якого було передано, та протягом всього часу використовуються у господарській діяльності підприємства як такі, що у сукупності з іншими об'єктами забезпечують завершеність виробничого циклу. Як зазначає позивач, він добросовісно заволодів спірним майно, тривалий час з 1994р. безперервно та відкрито ним користувався, у зв'язку із чим вбачає підстави для визнання за ним права власності на вказане вище нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України, тобто, за набувальною давністю.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що не заперечує проти визнання права власності за позивачем за набувальною давністю на об'єкти вказані у позовній заяві. Просив розглянути справу без участі представника відповідача.
Третя особа у справі надала письмові пояснення, відповідно до яких проти позовних вимог не заперечує та відносить вирішення спору на розсуд суду відповідно до наявних у справі матеріалів та згідно з чинним законодавством України. Просила розглядати справу без участі представника третьої особи.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 17.12.13р. не з'явилися.
Суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -
25.02.1994р. між регіональним відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській області (продавець) та організація орендарів Орендного підприємства Криворізький суриковий завод, правонаступником якого згідно установчого договору, зареєстрованого рішенням виконкому Криворізької міської ради за № 149(1) - 8 є Публічне акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Криворізький суровий завод, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, Нікопольське шосе, яке відповідно до договору оренди майна від 31.03.1992р. між Фондом державного майна України та Криворізьким суріковим заводом передано організації орендарів орендного підприємства у господарське відання (п. 1.1 Договору).
За умови п. 4.3 Договору свідоцтво про право власності на придбаний згідно цього договору об'єкт приватизації видається Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській області після повного розрахунку протягом двох тижнів. З цього моменту покупець є правонаступником майнових прав та обов'язків підприємства, цілісний майновий комплекс якого відчужується.
Договір зареєстрований 25.02.1994р. старшим державним нотаріусом 4 Криворізької державної нотаріальної контори Чорнобай З.Л., про що в реєстр внесено запис № 2-564.
18.11.2005р. Комунальним підприємством „Криворізьке бюро технічної інвентаризації" на підставі вказаного Договору, установчого договору, переліку Регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області № 12/7-5641 від 03.11.2005р., довідок про балансову належність № № 832, 833 здійснено реєстрацію права приватної власності Закритого акціонерного товариства „Криворізький суриковий завод" на наступні об'єкти нерухомості:
- комплекс будівель та споруд: літ. А-2н; В; Р, С, Т; К; Н-2; М-2; У4 ІІІ; № 1-6; ІІ за адресою: Дніпропетровська область. Вул.. Купріна, б. 126;
- комплекс, а саме: літ.А-3, А-4; Г-1; Г-2; Ж-1, Ж-2, З-3; К, К-1; М-1, МІ-1; МІІ-2; Н-2; О; Р; С, С-1; Т-4; У-1; Ф-1, Х-1, ХІ-1; Ю, Ш-1; Я; Є; І, ІІ; ІІІ; ІV; Ї; V; №1; VІ; VІІ; VІІІ; П-1; ІХ; Х; И за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Нікопольське шосе, б. 201 (т. 2, а.с 86, 87).
Як зазначає позивач, оскільки під час приватизації підприємства згідно договору не був визначений перелік майна, що передається, Фондом державного майна України здійснено інвентаризацію майна цілісного майнового комплексу та складений Перелік майна, переданого у власність покупцю від 20.09.2005 р. № 12/7-5641.
Однак, серед зазначених об'єктів, з невідомих позивачу причин, не було наведено та не включено до переліку ряд інших об'єктів, що фактично знаходяться за вказаними адресами, та за всіма ознаками входять до складу цілісного майнового комплексу, придбаного за Договором, а саме, об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 126: будівлю ангару за літ. "Д-1", будівлю ангару за літ. "Е-1", будівлю автогаражу за літ. "О-1", будівлю автогаражу за літ. "П-1", будівлю підстанції "Л", підвал за літ. "Щ", будівлю операторської за літ. "Г-1", будівлю складу сухих пігментів за літ. "Ж-1", будівлю складу ЛЗР за літ. "Б-1", будівлю складу товарів народного споживання за літ. "И-1", будівлю насосної за літ. "Ф"; та об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201: будівлю складу товарів народного споживання за літ. "Ч-1", споруду тепловозного депо за літ. "Щ-1", будівлю автогаражу легкових автомобілів за літ. "Б", будівлю арочного складу за літ. "В", будівлю ГРП за літ. "Л", будівлю кузні за літ. "Д", будівлю КІП та А за літ. "Е,Е-1", будівлю складу контейнерів за літ. "Ц-1", споруду навісу за літ. "у1", споруду вантажно-фасувального вузла для навантаження талька з з/д вагонів за літ. "Й".
При цьому, як вказує позивач, зазначені об'єкти перебувають на балансі підприємства, мають балансову вартість, використовувались ще орендним підприємством Криворізький суріковий завод, майно якого було передано, та протягом всього часу використовуються у господарській діяльності підприємства як такі, що у сукупності з іншими об'єктами забезпечують завершеність виробничого циклу, на підтвердження чого в матеріали справи позивачем надані довідка про залишкову балансову вартість об'єктів від 01.07.13р., виписка з наказів ПАТ "Криворізький суриковий завод" від 20.05.1989р. №23, від 23.11.1992р. № 217, від 03.02.1994р. № 124 про зарахування об'єктів на баланс товариства; довідка про використання об'єктів у виробничому процесі станом на 01.08.13р. тощо.
Позивач зазначає, що через той факт, що свого часу будівлі не увійшли до складу (переліку) переданого за Договором майна, право власності позивачем на нього не було оформлено у встановленому законодавством порядку. Тобто, позивач не може здобути (оформити) право власності на об'єкти, які фактично передані за Договором та перебувають у нього в користуванні вже понад 19 років, з причини відсутності інформації про їх передачу. Факт відсутності можливості оформити право власності на об'єкти порушує права позивача як особи, яка ними фактично добросовісно володіє (за відсутності оформленого права власності на такі об'єкти в будь-якої іншої особи), що проявляється у неможливості повною мірою здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження таким майном.
Враховуючи наведене, а саме: факт добросовісного заволодіння майном (чужим - про що свідчить відсутність оформленого на таке права власності), фактичне відкрите, добросовісне та безперервне користування майном більше десяти років (з 1994 р.), та наявність певних правових підстав, позивач вбачає підстави для визнання спірних об'єктів частиною цілісного майнового комплексу та визнання за ним права власності на ці об'єкти за набувальною давністю, що і є причиною спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 4 ЦК України підприємство (як єдиний майновий комплекс) або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
Ст. 66 Господарського кодексу України також унормовано, що цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
Згідно Договору купівлі-продажу державного майна від 25.02.1994р., до покупця, правонаступником якого є позивач, перейшов саме цілісний майновий комплекс, до складу якого й входили спірні об'єкти. Наведене, зокрема, підтверджується звітами (технічними висновками) щодо спірних будівель, згідно яких спірне нерухоме майно знаходиться на території Криворізького сурикового заводу та наданими позивачем в матеріали справи довідка про залишкову балансову вартість об'єктів від 01.07.13р., виписка з наказів ПАТ "Криворізький суриковий завод" від 20.05.1989р. №23, від 23.11.1992р. № 217, від 03.02.1994р. № 124 про зарахування об'єктів на баланс товариства; довідка про використання об'єктів у виробничому процесі станом на 01.08.13р. тощо.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про визнання спірних об'єктів нерухомості такими, що є складовою частиною цілісною майнового комплексу, переданого Публічному акціонерному товариству "Криворізький суріковий завод" за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства Криворізький суріковий завод від 25.02.1994р.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Тобто, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При цьому відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 р., а п. 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 цього Кодексу поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, отже визнання права власності за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
За змістом ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). Володіння має бути добросовісним, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужим майном не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння. Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків. Якщо власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати майно своїм, то він погодився з його втратою, тому слід визнати це майно власністю фактичного добросовісного володільця
Як вказує позивач, факт добросовісного володіння ним спірним чужим майном підтверджується саме володінням таким майном на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 25.02.1994р., і який не давав позивачу жодного сумніву стосовно правомірності набуття ним права на спірне майно.
Виходячи із змісту ст. 344 ЦК України набувальна давність поширюється на випадки фактичного безтитульного володіння чужим майном. Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які не будь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. При цьому, наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.
Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.
Як встановлено судом на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності, починаючи з 1994 року (момент реєстрації договору купівлі-продажу державного майна від 25.02.1994р.) спірне майно знаходилося у відкритому користуванні позивача, перебувало у нього на балансі, утримувалося за його рахунок, позивач сплачував комунальні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та платіжними документами. В момент набуття майна у позивача були відсутні будь-які підстави сумніватись у правомірності його отримання. За весь цей період, зокрема, і на базі спірного майна, функціонував завод. При цьому, позивач володів спірним майном відкрито, це володіння було очевидним для третіх осіб, які будь-яких прав на спірне майно не заявляли.
За змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України визнання добросовісності як умови набуття права власності за набувальною давністю необхідне лише на момент заволодіння чужим майном і не є не обхідним протягом усього строку давнісного володіння. Тобто, якщо особа, добросовісно заволодівши нерухомим майном, у подальшому дізнається про незаконність свого володіння, вона не може вважатися такою, що недобросовісно заволоділа майном і не може бути позбавлена можливості набути право власності на майно за набувальною давністю.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, а також виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність посилання позивача у позовній заяві про наявність достатніх правових підстав для визнання за ним права власності на спірні об'єкти, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про встановлення та зазначення у рішенні, що для експлуатації та реєстрації права власності на спірні об'єкти, не потрібні додаткові документи щодо введення в експлуатацію, слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 "Про питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відповідно до п. 2 якого прийняття в експлуатацію об'єктів... проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 22.06.11р. № 703, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна, заявник подає реєстратору документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта декларацію про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано суду вищевказаної декларації.
Відповідно до п. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в цій частині необґрунтовані, не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.
Оскільки у виникненні спору суд не вбачає винних дій відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 126: будівлю ангару за літ. "Д-1", будівлю ангару за літ. "Е-1", будівлю автогаражу за літ. "О-1", будівлю автогаражу за літ. "П-1", будівлю підстанції "Л", підвал за літ. "Щ", будівлю операторської за літ. "Г-1", будівлю складу сухих пігментів за літ. "Ж-1", будівлю складу ЛЗР за літ. "Б-1", будівлю складу товарів народного споживання за літ. "И-1", будівлю насосної за літ. "Ф"; та об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201: будівлю складу товарів народного споживання за літ. "Ч-1", споруду тепловозного депо за літ. "Щ-1", будівлю автогаражу легкових автомобілів за літ. "Б", будівлю арочного складу за літ. "В", будівлю ГРП за літ. "Л", будівлю кузні за літ. "Д", будівлю КІП та А за літ. "Е,Е-1", будівлю складу контейнерів за літ. "Ц-1", споруду навісу за літ. "у1", споруду вантажно-фасувального вузла для навантаження талька з з/д вагонів за літ. "Й", такими, що є складовою частиною цілісною майнового комплексу, переданого Публічному акціонерному товариству "Криворізький суріковий завод" за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства Криворізький суріковий завод від 25.02.1994р.
Визнати Публічне акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод" (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, б. 201, код ЄДРПОУ 00204607) таким, що набуло право власності за набувальною давністю на об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 126: будівлю ангару заліт. "Д-1",будівлю ангару заліт. "Е-1", будівлю автогаражу за літ. "О-1", будівлю автогаражу за літ. "П1", будівлю підстанції "Л", підвал за літ. "Щ", будівлю операторської за літ. "Г-1", будівлю складу сухих пігментів за літ. "Ж-1", будівлю складу ЛЗР за літ. "Б-1", будівлю складу товарів народного споживання за літ. "И-1", будівлю насосної за літ. "Ф"; та об'єкти, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201: будівлю складу товарів народного споживання за літ. "Ч-1", споруду тепловозного депо за літ. "ІЦ-1",будівлю автогаражу легкових автомобілів за літ. "Б", будівлю арочного складу за літ. "В", будівлю ГРП за літ. "Л", будівлю кузні за літ. "Д", будівлю КІП та А за літ. "Е,Е-1", будівлю складу контейнерів за літ. "Ц-1", споруду навісу за літ. "у1", споруду вантажно фасувального вузла для навантаження талька з з/д вагонів за літ. "Й".
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено - 23.12.13р.