26 грудня 2013 року Справа № 910/8572/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.
суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.
розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.13
у справі№910/8572/13
господарського судуміста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
провизнання недійсним договору
за участю представників від:
позивачаХодикін М.М. (дов. від 06.03.13)
відповідачаБережок С.І. (дов. від 22.03.13)
Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" про визнання недійсним п.7.3 договору про закупівлю природного газу №358-ПР від 30.01.12 щодо встановлення в договорі відповідальності позивача у формі штрафу в розмірі 7% від суми простроченого платежу (за прострочення понад 30 днів), та п.9.3 спірного договору про закупівлю природного газу №358-ПР від 30.01.12, в якому встановлений строк позовної давності для звернення до суду щодо стягнення штрафу та пені тривалістю у 5 років.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.13 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Зубець Л.П., суддів: Новікова М.М.,
Мартюк А.І.), в позові відмовлено з посиланням на те, що спірний договір укладений за вільним волевиявленням сторін, умови договору відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що умови договору суперечать вимогам п.6.2.2 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1580 від 22.09.11.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 30.01.12 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладений договір про закупівлю природного газу №358-ПР, за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) продавець зобов'язався передати у власність позивача протягом 2012 року імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.
В розділі 7 Договору сторони погодили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов Договору. Зокрема, в п.7.3 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів, додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Порядок вирішення спорів між сторонами наведений в розділі 9 Договору. Так, у відповідності до п.9.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що умови п.п.7.3 та 9.3 Договору не відповідають Постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України №1580 від 22.09.11 "Про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом", а саме п.6.2.2 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, у зв'язку з чим в цій частині Договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в позові, суди вказали на те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, тому п.7.3 Договору в частині одночасного стягнення суми пені та штрафу за невиконання покупцем своїх зобов'язань не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому правові підстави для визнання Договору недійсним в цій частині відсутні. П.9.3 Договору, яким встановлено строк позовної давності для звернення до суду щодо стягнення штрафу та пені тривалістю у 5 років, також не є незаконним, оскільки відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Враховуючи, що судами встановлена відповідність умов договору приписам чинного законодавства (з чим погоджується також суд касаційної інстанції), то відсутні підстави для визнання договору недійсним.
Посилання скаржника на те, що ціна газу, який має постачатися за цим договором не відповідає приписам законодавства, не приймається до уваги судом касаційної інстанції, оскільки позовні вимоги заявлені лише про визнання недійсним п.п. 7.3 та 9.3 договору (а.с. 10, 33), а не про визнання недійсним договору в цілому, або його пункту 3.1 (ціна), а відповідно до ч.3 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, сторонами не заперечується, що газ за даним договором вже поставлявся, а відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.13 у справі №910/8572/13 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді Б. М. Грек
В. В. Палій