25 грудня 2013 року Справа № 5016/2443/2011(16/197)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддівМачульського Г.М. (доповідач),
Полянського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуВідділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області
на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від23.07.2013р.
за скаргоюОбласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"
на діїВідділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області
у справі№5016/2443/2011(16/197)
Господарського судуМиколаївської області
за позовомпрокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доОбласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"
простягнення суми
за участю
- відповідача:Савицька О.Е. (довіреність від 15.01.2013р.)
- прокурора:Кузнецова Ю.В. (посвідчення № 023135), -
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2011р. про стягнення з відповідача на користь позивача в особі Миколаївської філії 9100844,96 грн. основного боргу, 240000,00 грн. пені, 293960,15 грн. інфляційних збитків, 93263,63 грн. - 3 % річних, 9134,86 грн. інфляційних збитків, 18.10.2011р. були видані накази.
Відповідач 25.03.2013р. подав скаргу на дії державного виконавця, в якій з урахуванням її доповнення (заява від 23.04.2013р.) просив: скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2013р. в частині виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій; скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 973720,36 грн. від 14.03.2013р. (ВП№29709998); скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 55,12 грн. від 14.03.2013р. (ВП№29709998); скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2013р. (суддя Фролов В.Д.) скаргу відповідача задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевченко В.В., судді Мирошниченко М.А., Головей В.М.) цю ухвалу Господарського суду Миколаївської області змінено та доповнено її резолютивну частину пунктом п'ятим: "Скаргу обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" в частині оскарження дій відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області при ухваленні двох постанов від 15.03.2013р. про відкриття виконавчих проваджень по виконанню постанов ВДВС від 14.03.2013 р. щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 973720,36 грн. та 55,12 грн. витрат на проведення виконавчих дій залишити без розгляду, у зв'язку з пропуском скаржником встановленого ч.1 ст.1212 ГПК України 10-денного процесуального строку на подання скарги в цій частині та відсутністю клопотання про його відновлення і правових підстав для відновлення цього строку.". В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі - ВДВС) просить скасувати вказані ухвалу від 24.05.2013р. та постанову від 23.07.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги відповідача на дії державного виконавця, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.
Суди попередніх інстанцій свій висновок про обґрунтованість скарги мотивували тим, що відповідач до закінчення семиденного строку для самостійного виконання рішення суду звернувся з заявою до ВДВС про зупинення виконавчого провадження відповідно до приписів законодавства, пізніше виконав рішення суду самостійно, що виключає покладення на особу обов'язку сплатити виконавчий збір, а доказів того, що ВДВС фактично проводились виконавчі дії, суду не було надано.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.
Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.11.2011р. постановою ВДВС відкрито виконавче провадження з виконання судового рішення від 05.10.2011р. відповідно до виданого наказу №5016/2443/2011(16/197)та боржнику надано семиденний строк - до 15.11.2011р., для добровільного його виконання.
14.11.2011р. боржник (відповідач) повідомив ВДВС та звернувся до останнього із заявою про зупинення виконавчого провадження, посилаючись на те, що він перебуває у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", і ця заява відповідача отримана ВДВС 15.11.2011р., а до вказаної заяви відповідачем надана відповідна виписка з зазначеного реєстру. Після цього лише 29.12.2011р. ВДВС ухвалив постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.15 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття постанови) до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Заявою від 26.12.2012р. відповідач (боржник) повідомив ВДВС, що сума основного боргу перед позивачем ним погашена у повному обсязі.
Постановою від 05.03.2013р. ВДВС поновив виконавче провадження з примусового виконання судового рішення від 05.10.2011р. Ця постанова отримана відповідачем 06.03.2013р. згідно з відповідною відміткою на супровідному листі №02.1-24/1998 від 05.03.2013р., а заявою від 07.03.2013р. відповідач повідомив ВДВС, що борг перед НАК згідно з судовим рішенням від 05.10.2011р. ним погашений у повному обсязі, у зв'язку з чим просив ВДВС закінчити виконавче провадження.
Таким чином судами встановлено, що сума боргу перед позивачем згідно судового рішення від 05.10.2011р. відповідно до виданого наказу №5016/2443/2011(16/197) відповідачем погашена у повному обсязі у добровільному порядку.
14.03.2013р. ВДВС ухвалив постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання зазначеного судового наказу у зв'язку з погашенням боргу у повному обсязі та одночасно виділив в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.03.2013р. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.03.2013р.
Двома окремими постановами ВДВС від 14.03.2013р. з відповідача було постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі 973720,36 грн. та 55,12 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
Також 15.03.2013р. ВДВС ухвалені дві окремі постанови про відкриття виконавчих проваджень по виконанню постанов ВДВС від 14.03.2013р. щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 973720,36 грн. та 55,12 грн. витрат на проведення виконавчих дій. Ці постанови ВДВС отримані відповідачем 19.03.2013р., що підтверджується його відміткою на супровідних листах ВДВС, якими останні направлялись.
Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 3.2.6. Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.
Згідно ж п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
За вказаних обставин ВДВС з порушенням наведених норм права зупинив виконавче провадження лише 29.12.2011р., отримавши заяву відповідача про таке зупинення та відповідну виписку з зазначеного реєстру 15.11.2011р.
Крім того, згідно до ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Разом з тим, судами не встановлено, а ВДВС не доведено, що останнім було розпочато примусове виконання рішення суду та фактично проводились виконавчі дії, а зупинення виконавчого провадження за вказаних обставин виключало можливість їх проведення.
Відповідно ж до приписів частини третьої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що за відсутності розпочатого примусового виконання рішення суду, та за наявності отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, правові підстави для стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі щодо непідвідомчості даної справи за скаргою на дії виконавчої служби господарським судами, правильно, з урахуванням приписів статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, спростовані апеляційним судом, який вірно пославшись на п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначив, що скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу. Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК. Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.
Відтак, правові підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, -
Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. у справі Господарського суду Миколаївської області №5016/2443/2011(16/197), залишити без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.М. Мачульський
А.Г. Полянський