25 грудня 2013 року Справа № 914/2654/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддівМачульського Г.М. (доповідач),
Полянського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від31.10.2013р.
у справі№914/2654/13
Господарського судуЛьвівської області
за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові
доВідкритого акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство - 14630"
про відшкодування збитків у порядку регресу, -
Звернувшись із даним позовом, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові (далі - позивач) просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство - 14630" (далі - відповідач) 278805,95 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як роботодавець винної у дорожньо-транспортній пригоді, яка спричинила смерть людини, повинен відшкодувати позивачу здійснені витрати на одноразову допомогу сім'ї потерпілої на виробництві, одноразову допомогу утриманці загиблої, щомісячні страхові виплати дочці загиблої.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2013р. (суддя Козак І.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Малех І.Б., судді Желік М.Б., Костів Т.С.), в позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.
Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.
Позов у даній справі обґрунтований тим, що позивач, як особа, що здійснила відшкодування шкоди, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів цієї статті особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1).
Разом з тим, як встановлено судами, позивач не здійснював відшкодування шкоди, а здійснив виплати грошової допомоги та щомісячні страхові виплати у порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому Преамбулою цього Закону передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Відповідно до вказаного Закону страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням, та цей Закон не передбачає права страховика, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що витрати позивача не є збитками, а законодавством не передбачено право позивача на регрес.
За вказаних обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що відсутні правові підстави вважати, що позивач здійснив відшкодування шкоди та має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.02.2013р. у справі № 5028/6/34/2012 Господарського суду Чернігівської області, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р. у справі Господарського суду Львівської області №914/2654/13, залишити без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.М. Мачульський
А.Г. Полянський