ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
Іменем України
м. Київ
12 листопада 2013 року 13:37 год. №826/16095/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючого судді - Костенка Д.А., суддів: Донця В.А., Маруліної Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Левченко І.В.,
представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Деревцова С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Міністерства доходів і зборів України, заступника Міністра доходів і зборів України Ігнатова Андрія Петровича про визнання недійсною податкової консультації №4703/Д/99.99.10-04-02-14/4474 від 25.09.2013,
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана податкова консультація не стосується прак-тичного застосування положень податкового законодавства, не відповідає вимогам п. 56.21 ст. 56 ПК щодо прийняття рішення на користь платника податків з огляду на неоднозначне тлумачення норм Закону України від 23.02.2012 №4448-VI "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності".
Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з цих підстав.
Представник відповідача не визнав позов, надав письмові заперечення, в яких просить відомивти в позові з тих підстав, що оскаржувана податкова консультація відповідає Закону України від 23.02.2012 №4448-VI "Про особливості здійснення державного нагляду (конт-ролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" і не порушує прав та законних інтересів позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що позивач на підставі ст. 52 ПК звернулась з листом від 02.09.2013 до Міністерства доходів і зборів України з питанням про чи мають право його органи здійснювати перевірки фізичних осіб-підприємців не зареєстрованих платниками ПДВ, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподат-кування, обліку та звітності.
Листом від 25.09.2013 №4703/Д/99.99.10-04-02-14/4474 відповідач надав відповідь, в якій, пославшись на ст. 1 Закону України від 23.02.2012 №4448-VI "Про особливості здійс-нення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" та ст. 2 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підкреслив, що дія останнього не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів контролю органами доходів і зборів.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються порядку надання податкових консультацій.
Як передбачено у пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно із ст. 52 ПК податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства надаються безоплатно контролюючими органами за зверненням платників податків (п. 52.1), вони мають індивідуальний характер і можуть використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2).
Відповідно до п. 53.1 ст. 53 ПК не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована, а відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПК платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Дана норма визначає статус податкової консультації органу державної податкової служби - правовий акт індивідуальної дії; вказує на можливі підстави її оскарження - невід-повідність нормам або змісту відповідного податку (збору). Зі змісту вказаного положення випливає, що предметом судового контролю також є перевірка відповідності податкової консультації нормам або змісту відповідного податку (збору).
Законом України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосо-вують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 07.04.2012, визначені особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері госпо-дарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Згідно із ст. 2 цього Закону його дія поширюється на фізичних осіб-підприємців, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, діяльність яких не віднесена до висо-кого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", та юридичних осіб, які застосовують спроще-ну систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
При цьому в ст. 1 вказаного Закону визначено, що терміни "державний нагляд (конт-роль)", "заходи державного нагляду (контролю)" вживаються у значеннях, наведених у Зако-ні України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяль-ності".
Водночас ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відноси-ни, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 1) та не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час здійснення заходів контролю органами доходів і зборів (ч. 2).
Позивач вважає, що Закон України "Про основні засади державного нагляду (конт-ролю) у сфері господарської діяльності" лише визначає значення термінів "державний нагляд (контроль)", "заходи державного нагляду (контролю)", але не стосується тих обмежень у здійсненні заходів державного нагляду (контролю), які визначені Законом України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності".
Однак, колегія суддів вважає, що значення і практичне застосування термінів "дер-жавний нагляд (контроль)" і "заходи державного нагляду (контролю)" визначається не лише їх змістом, наведеним у ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (конт-ролю) у сфері господарської діяльності", а й нерозривно пов'язано із сферою дії самого Зако-ну, який не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів контролю органами доходів і зборів.
Таким чином, системний аналіз положень Законів України "Про основні засади дер-жавного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності", вказує на те, що визначені в останньому обмеження не стосуються здійсненням органами доходів і зборів заходів податкового контролю, визначених ПК.
З огляду на викладене, суд не погоджується і вважає доводи позивача непереконли-вими, які не свідчать про протиправність оскаржуваної податкової консультації і не дають суду підстав для її скасування.
Посилання позивача на пп. 56.21 ст. 56 ПК суд не бере до уваги, оскільки в даному випадку суд не вбачає неоднозначного трактування прав і обов'язків контролюючого органу. Твердження позивача про відсутність оцінки вказаного положення в оскаржуваній консуль-тації аналізу не вказує на невідповідність такої консультації вимогам податкового законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і не вбачає підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 50, 70, 71, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд
Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в задоволенні адмініс-тративного позову.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.
Головуючий суддя Д.А. Костенко
Судді: В.А. Донець
Л.О. Маруліна