Іменем України
03 грудня 2013 рокуСправа №827/2524/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Яценко К.Е.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 1-2144 від 08.10.2013 року, №1-2143 від 08.10.2013 року, №1-2140 від 07.10.2013 року, № 1-2139 від 07.10.2013 року, №1421 від 08.10.2013 року); представника відповідача Іванова В.В. (довіреність № 4292 від 30.10.2013 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Командира військової частини А 1668 про скасування наказу № 244-АГ від 07.08.2013 року та відшкодування стягнення,
встановив:
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Командира військової частини А 1668 про скасування наказу № 244-АГ від 07.08.2013 року та відшкодування стягнення. Вказує, що на підставі результатів службового розслідування, командиром військової частини А 1668 був виданий наказ № 244-АГ від 07.08.2013 року «Про підсумки службового розслідування щодо встановлення причин виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію у військовому містечку № 505». Крім того, відповідно до вказаного наказу заборгованість військової частини за спожиту електричну енергію стягнуто з військовослужбовців, які проживали на території військового містечка № 505 ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на загальну суму 61 811,38 грн. Вважають оскаржуваний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Просить скасувати наказ № 244-АГ від 07.08.2013 року та відшкодувати стягнення.
Ухвалою від 18 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 18 жовтня 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. Ухвалою від 30 жовтня 2013 року задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, зупинено дію наказу командира військової частини А 1668 № 224-АГ від 07.08.2013 року.
У судовому засіданні представник позивачів позовні підтримав повністю, просив задовольнити. Вказує, що на підставі результатів службового розслідування, командиром військової частини А 1668 був виданий наказ № 244-АГ від 07.08.2013 року «Про підсумки службового розслідування щодо встановлення причин виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію у військовому містечку № 505». Крім того, відповідно до вказаного наказу заборгованість військової частини за спожиту електричну енергію стягнуто з військовослужбовців, які проживали на території військового містечка № 505 ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на загальну суму 61 811,38 грн. Вважають оскаржуваний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що колишній начальник Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку у 2005 році надав дозвіл про тимчасове розміщення сімей позивачів у військовому містечку №505 по вул. Степаненко 12. З 2003 року по теперішній час військова частина А1668, як правонаступник СЗВ ВСП отримує електричну енергію за договором №2062 від 27.12.2003 року, який був укладений Відкритим акціонерним товариством ЕК «Севастопольенерго» та Севастопольським зональним відділом Військової служби правопорядку. За даним договором, у відповідності до рішення Господарського суду м. Севастополя від 30.08.2011 року, за Севастопольським зональним відділом Військової служби правопорядку рахується борг у сумі 39 636,87 грн. 18.10.2012 року Господарським судом міста Севастополя було прийняте рішення про стягнення з військової частини А1668 на користь ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» 34 652,95 грн. У зв'язку з чим наказом командира військової частини А1668 №108 АГ від 12.04.2013 року було призначено службове розслідування, в ході якого були всебічно досліджені всі факти маючи значення для встановлення причин виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором №2062 від 27.12.2003 року. Одним з основних даних для прийняття остаточного рішення були дані аудиту від 29.03.2012 року №234/256. У висновках вищевказаного звіту аудиту зазначені порушення фінансово-бюджетної дисципліни у вивільнених військових містечках Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку, а саме: по військовому містечку № 505 на суму 60,5 тис. грн. та інш. Крім цього в пропозиціях вищевказаного розслідування було зазначено на виконання вимог ст. 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, яке затверджено постановою Верховної Ради України від 23.06.95 №234/95 - BP про необхідність проведення службового розслідування для встановлення причин виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію у військовому містечку №505 за період з грудня 2008 року по травень 2012 року та винних осіб. Відповідно до чого наказом командира військової частини А1668 № 184 від 19.06.2013 року було призначено службове розслідування. ЗЩокрема, позивачі підтвердили факт свого проживання разом з сім'ями у військовому містечку №505 у період часу з 2006 року по травень 2012 року та надали платіжні документи, по яким ними здійснювалась оплата за спожиту електричну енергію у період з 2008 року по травень 2012. Тобто вказані військовослужбовці зазначеними діями підтвердили той факт, що вони самі повинні були сплачували кошти за спожиту електричну енергію у військовому містечку №505 у період часу з 2006 по травень 2012 року. У зв'язку з чим вважає, що наказ командира військової частини А 1668 № 244-АГ від 07.08.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступне: Наказом начальника Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку № 196 від 12.12.2005 року «Про тимчасове розміщення сімей військовослужбовців у вивільнених військових містечках», дозволено тимчасове розміщення військовослужбовців Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку та підпорядкованої військової частини А 2239 та членів їх сімей у вивільнених військових містечках Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку, до вирішення питання щодо реалізації військових містечок, як нижче зазначено: 1.3. У військовому містечку № 505 (вулиця Степаненко, 12): майору ОСОБА_5, оперативному черговому відділення оперативних чергових; капітану ОСОБА_4, командиру військової частини А 2239; старшому лейтенанту ОСОБА_7, начальнику гауптвахти відділення охорони, патрульно-постової служби та організації діяльності Військової частини правопорядку у гарнізонах та інш.; 2. Вищезазначеним військовослужбовцям, яким дозволено розміщення у вивільнених військових містечках: забезпечити належне утримання та зберігання матеріальних засобів, підтримання електропожежної безпеки, належного санітарного стану приміщень; своєчасно сплачуваним енергопостачання пропорційно кількості проживаючих та теплопостачання - пропорційно займаної площі; щомісячно здійснювати оплату послуг електрозв'язку (а.с.74-76).
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 18 жовтня 2012 року справі № 5020-599/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» до Військової частини А 1668, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська про стягнення заборгованості в розмірі 34 652,95 грн., позов Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» задоволено повністю, а саме: стягнуто з Військової частини А 1668 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» на рахунок зі спеціальним режимом використання №26031303351907, МФО 324805, код ЄДРПОУ 05471081, в ТОБО №10011/0267, філія Кримського республіканського управління ПАТ «Державний ощадний банк» заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 30699,05 грн.; стягнуто з Військової частини А 1668 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» на р/р №260073537, МФО 300506, код ЄДРПОУ 05471081, в ВАТ «Перший інвестиційний банк» пеню у розмірі 2971,38 грн., 3% річних у розмірі 619,28 грн.; інфляційні втрати у розмірі 363,21 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609,50 грн. (а.с.27-29). Рішення набрало законної сили.
27.12.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (далі - Постачальник) та Севастопольським зональним відділом військової служби охорони правопорядку (далі - Споживач) було укладено договір № 2062 на постачання електричної енергії згідно умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі згідно умов даного договору та додатків до нього (а.с.18-26).
Зі змісту звіту аудиту відповідності діяльності Севастопольської квартирно-експлуатації частини морської (з окремих питань) № 234/2/1-25 від 17.04.2012 року (а.с.88-100), проведеного Територіальним Кримським контрольно-ревізійним управлінням вбачається, що проведеним дослідженням встановлено, що: внаслідок безпідставного розміщення сімей військовослужбовців у військових містечках №№ 109 та 505, а також відсутність контролю за проживання у військових містечках №№ 50 № Б-80 з боку командування Севастопольського ЗВ ВСП в період з 19.12.2008 року по 20.03.2012 року перед ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» виникла зайва кредиторська заборгованість, яка повністю була оплачена Севастопольської КЕЧ морською за рахунок бюджетних коштів, що призвело до незаконного витрачання коштів на суму 74 985,41 грн.; внаслідок не своєчасного проведення господарських операцій з оплати спожитої електричної енергії у Севастопольській КЕЧ морській виникла кредиторська заборгованість на суму 3 927 148,17 грн., яка за бухгалтерським обліком не рахувалась. Також рекомендовано з метою усунення встановлених порушень фінансово-бюджетної дисципліни та покращення внутрішнього контролю командиру військової частини в термін до 16 травня 2012 року: вжити заходів щодо стягнення з винних осіб незаконно витрачених коштів в розмірі 74 985,41 грн. шляхом подання позовів та інш.
На підставі наказу командира військової частини А 1668 від 12.04.2013 року №108АГ у Кримському територіальному управлінні Військової служби правопорядку було проведено службове розслідування по встановленню причин виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію по договору № 2062. За результатами службового розслідування було складено акт службового розслідування від 07.08.2013 року, затверджений ТВО начальника Кримського територіального управління Військової служби правопорядку підполковником О.Ю. Аврамченко 07.08.2013 року (а.с.12-17). Розслідуванням було встановлено, що заборгованість за спожиту активну електричну енергію у військовому містечку № 505 виникла в період з грудня 2008 року по травень 2012 року та складає 61 811,95 грн. В ході розслідування причин виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію у військовому містечку № 505 в період з грудня 2008 року по травень 2012 року, на підставі отриманих пояснень та наданих документів встановлено, що у військовому містечку № 505 проживали військовослужбовці разом зі своїми сім'ями, а саме: майор ОСОБА_5 (4 чол.) з квітня 2005 року по травень 2012 року; майор ОСОБА_4 (3 чол.) з грудня 2005 року по квітень 2012 року; майор ОСОБА_6 (4 чол.) з жовтня 2006 року по березень 2012 року; старший прапорщик ОСОБА_3 (4 чол.) з жовтня 2006 року по березень 2012 року; майор запасу ОСОБА_7 (3 чол.).
Відповідно до п. 3 Наказу командира військової частини А1668 № 244-АГ від 07.08.2013 року «Про підсумки службового розслідування щодо встановлення причин виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію у військовому містечку № 505», начальнику фінансового відділення - головному бухгалтеру військової частини А 1668 на підставі проведеного службового розслідування видано наказ утримати з місячного грошового забезпечення та перерахувати кошти для погашення кредиторської заборгованості на розрахунковий рахунок ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» №26031303351907, МФО 324805, код ЄДРПОУ 05471081, в ПАТ «Державний ощадний банк» згідно договору від 27.12.2003 року № 2062: з оперативного чергового військової частини А 1668 майора ОСОБА_5 - 13 396,78 грн.; з начальника відділення МТЗ військової частини А 1668 майора ОСОБА_4 - 9 277,44 грн.; зі старшого інспектора Військової інспекції безпеки дорожнього руху військової частини А 1668 старшого прапорщика ОСОБА_3 - 16 468,57 грн. (а.с.8-11).
Відповідно до довідки Військової частини А 1668 від 19.09.2013 року № 3649, ОСОБА_5 відповідно до наказу командира військової частини А 1668 № 244-АГ від 07.08.2013 року нараховане стягнення за використану електроенергію за час мешкання у містечку № 505 (20% від військового звання, посадового окладу, та вислуги років) у сумі 338,80 грн. (а.с.30).
Відповідно до довідки Військової частини А 1668 від 19.09.2013 року № 3648, ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини А 1668 № 244-АГ від 07.08.2013 року нараховане стягнення за використану електроенергію за час мешкання у містечку № 505 (20% від військового звання, посадового окладу, та вислуги років) у сумі 323,70 грн. (а.с.31).
Відповідно до довідки Військової частини А 1668 від 19.09.2013 року № 3647, ОСОБА_3 відповідно до наказу командира військової частини А 1668 № 244-АГ від 07.08.2013 року нараховане стягнення за використану електроенергію за час мешкання у містечку № 505 (20% від військового звання, посадового окладу, та вислуги років) у сумі 214,50 грн. (а.с.32).
Відповідно до довідки Військової частини А 1668 від 21.10.2013 року № 4139, ОСОБА_5 відповідно до наказу командира військової частини А 1668 № 244-АГ від 07.08.2013 року нараховане стягнення за використану електроенергію за час мешкання у містечку № 505 (20% від військового звання, посадового окладу, та вислуги років) у сумі 338,80 грн. за жовтень 2013 року (а.с.113).
Відповідно до довідки Військової частини А 1668 від 19.09.2013 року № 3649, ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини А 1668 № 244-АГ від 07.08.2013 року нараховане стягнення за використану електроенергію за час мешкання у містечку № 505 (20% від військового звання, посадового окладу, та вислуги років) у сумі 323,70 грн. за жовтень 2013 року (а.с.111).
Відповідно до довідки Військової частини А 1668 від 19.09.2013 року № 3649, ОСОБА_3 відповідно до наказу командира військової частини А 1668 № 244-АГ від 07.08.2013 року нараховане стягнення за використану електроенергію за час мешкання у містечку № 505 (20% від військового звання, посадового окладу, та вислуги років) у сумі 214,50 грн. за жовтень 2013 року (а.с.112).
Відповідно до п.1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення № 243), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. До військовослужбовців належать: солдати, матроси, сержанти, старшини строкової військової служби і ті, які проходять військову службу за контрактом, курсанти (слухачі) військово-навчальних закладів, жінки, які проходять військову службу за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу, прапорщики, мічмани і офіцери Збройних Сил України, Прикордонних військ України, військ Цивільної оборони, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, а також призвані на збори військовозобов'язані. Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 2 Положення № 243 встановлено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Згідно з п. 3 Положення № 243, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Пунктом 4 Положення № 243 передбачено, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди. У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов'язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.
Відповідно до п. 16 Положення № 243, розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами. У разі виявлення нестачі майна, термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) або інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди провадиться в розмірі 25 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, організацій та установ - у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнта кратності). Суму стягнень за втрачене майно може бути зменшено командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.
Відповідно до абз. 5 п. 17 Положення № 243, за висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
Судом встановлено, що порушення з боку позивачів щодо виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію допущено під час саме проживання у військовому містечку № 505, а не під час виконання ними службових обов'язків, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про протиправність прийнятого наказу командира військової частини А1668№ 244-АГ від 07 серпня 2013 року.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
З аналізу вищевикладених правових норм, судом встановлено, що заборгованість за спожиту електричну енергію, яка допущена позивачами під час саме проживання у військовому містечку № 505, не є в розумінні п. 2 Положення № 243, прямою дійсною шкодою під час виконання службових обов'язків, та підлягає встановленню та стягненню у порядку цивільного судочинства України. З урахуванням вищевикладеного, судом робиться висновок, що відповідачем в порушення вимог пункту 4 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду та вимог статті 1166 Цивільного кодексу України самостійно за відсутності відповідного рішення суду щодо відшкодування завданої шкоди було стягнуто з позивачів грошове забезпечення, а саме: з ОСОБА_5 - 667,60 грн., з ОСОБА_4 - 647,40 грн., ОСОБА_3 - 429,00 грн.
Згідно з п. 25 Положення № 243, якщо військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний не згоден з рішенням вищого за підлеглістю командира (начальника), він відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право оскаржити таке рішення в судовому порядку. У разі скасування наказу утримані суми повертаються.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позмивачів підлягають задоволенню повністю.
Постанова складена та підписана 09 грудня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А1668№ 244-АГ від 07 серпня 2013 року.
3. Зобов'язати командира військової частини А 1668 відшкодувати стягнуте грошове забезпечення ОСОБА_5 в розмірі 667,60 грн. (шістсот шістдесят сім гривень 60 коп.), ОСОБА_4 в розмірі 647,40 грн. (шістсот сорок сім гривень 40 коп.), ОСОБА_3 в розмірі 429,00 грн. (чотириста двадцять дев'ять гривень 00 коп.).
4. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополі 30 жовтня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак