Копія
Іменем України
20 грудня 2013 року Справа № 827/2583/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Прохорчук О.В.;
секретар судового засідання - Олійник С.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1354 від 17.09.2013,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у місті Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Головного управління Держземагентства у місті Севастополі, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Орлинівської сільської ради поблизу села Резервне Балаклавського району міста Севастополя; зобов'язати відповідача розглянути вказане клопотання у відповідності до норм чинного законодавства із прийняттям аргументованого рішення, наказу чи іншого документу, яким передбачено надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи в його відмові.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем права позивача на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, гарантоване Земельним кодексом України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 07.08.2013 (вхідний № 292/2.1) звернулась до Головного управління Держземагентства у місті Севастополі з клопотанням від 30.07.2013 в порядку статті 118 Земельного кодексу України про визначення без її погодження та передачу у власність земельної ділянки орієнтовним розміром не більше 2,0 га в межах села Резервне Севастопольської міської ради з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
До вказаного клопотання позивачем було додано копії паспорту, ідентифікаційного коду ОСОБА_2 та графічний матеріал.
Листом від 13.08.2012 за вихідним № 8-4-5/292/2.1 відповідачем надано відповідь на вказане клопотання, згідно з якою позивача зобов'язано надати відповідні відомості щодо невикористаного права на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, а також графічні матеріали, на підставі яких можливо визначити місцерозташування запитуваної земельної ділянки, враховуючи вимоги частин 4, 6 статті 118 Земельного кодексу України, для всебічного та правового аналізу заяви.
Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, у тому числі, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до Указу Президента України № 445/2011 від 08.04.2011 Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів і входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.
Пунктом 4 вказаного Указу визначено, що Держземагенство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб.
Згідно з частиною 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 121 цього Кодексу визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у певних розмірах. Для отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства надається земельна ділянка не більше 2,0 га.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Підпунктом 4.32 пункту 4 Положення про Головне управління Держземагентства у місті Севастополі (зі змінами від 12.03.2013) встановлено, що Головне управління Держземагентства у місті Севастополі передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах міста.
Відповідно до пункту 2.2 Методичних рекомендацій щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, які є додатком № 1 до наказу Держземагентства України від 28.02.213 № 72, у разі якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації, відповідний територіальний орган зобов'язаний у строк, що не перевищує двадцяти днів, перевірити:
- наявність викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста статті 118 Земельного кодексу України);
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта (п'ята) статті 116 Земельного кодексу України);
- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності");
- чи не порушуватиме бажане місце розташування земельної ділянки вимог раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування (у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (частина друга статті 29 Земельного кодексу України).
При недотриманні однієї із вимог, зазначених у пункті 2.2 цих Методичних рекомендацій, відповідному територіальному органу у строк, що не перевищує п'яти днів, рекомендується інформувати заявника про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.
З урахуванням викладених вимог Методичних рекомендацій та статей 118, 122 Земельного кодексу України відповідач дійшов висновку, що додані до клопотання позивача від 30.07.2013 графічні матеріали не дозволяють прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою чи щодо відмови у наданні такого дозволу та є такими, що не відповідають діючому законодавству.
Проте, суд не погоджується з вказаною правовою позицією Головного управління Держземагентства у місті Севастополі з наступних підстав.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
План земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні меді земельної ділянки ті межі земель, обмежених у використання і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що межа земельної ділянки - умовна замкнена ламана лінія, що розмежовує земельні ділянки.
Проте, жодною нормою діючого законодавства України не визначено поняття "графічні матеріали", які заявник має надати до клопотання про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність вимог Головного управління Держземагентства у місті Севастополі про надання будь-яких інших графічних матеріалів, ніж були надані ОСОБА_2 під час звернення з клопотанням від 30.07.2013.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проте, вказану вимогу закону відповідачем під час розгляду клопотання ОСОБА_2 від 30.07.2013 дотримано не було, адже клопотання не вирішено по суті до теперішнього часу.
Оскільки Головним управлінням Держземагентства у місті Севастополі, що підтверджується матеріалами справи, не вирішено по суті клопотання позивача від 30.07.2013, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Орлинівської сільської ради поблизу села Резервне Балаклавського району міста Севастополя задоволенню не підлягає.
З урахуванням невиконання відповідачем вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України під час розгляду клопотання позивача від 30.07.2013, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держземагентства у місті Севастополі розглянути клопотання ОСОБА_2 від 30.07.2013, подане до Головного управління Держземагентства у місті Севастополі 07.08.2013 (вхідний № 292/2.1), з прийняттям рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи в його відмові.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,21 грн.
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Держземагентства у місті Севастополі розглянути клопотання ОСОБА_2 від 30.07.2013, подане до Головного управління Держземагентства у місті Севастополі 07.08.2013 (вхідний № 292/2.1) та у місячний строк з дня набрання рішенням у даній справі законної сили надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його надані.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,21 грн. (сімнадцять гривень двадцять одна копійка).
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя підпис О.В. Прохорчук
Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25 грудня 2013 року.
З оригіналом згідно.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Прохорчук