ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 листопада 2013 року № 826/15286/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку скороченого провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо розгляду його звернення як такі, що суперечать законодавству та про зобов'язання виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянути відповідно до законодавства його звернення щодо зарахування періоду проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2003 року по 15 грудня 2011 року до страхового стажу для оплати листків непрацездатності.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закони України "Про звернення громадян", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та зазначає, що виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при підготовці відповіді на звернення ОСОБА_1 не було об'єктивно та всебічно перевірено факти, викладені у його зверненні
Представником відповідача подано заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких посилається на Закони України "Про звернення громадян", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та зазначає, що виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності листом від 29 травня 2013 року за № 04-06/І-534з-405 надана обґрунтована відповідь на звернення позивача.
Суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
17 травня 2013 року до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надійшло звернення позивача від 13 травня 2013 року, в якій він просив надати офіційне роз'яснення з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, а саме: чи зараховується до його страхового стажу для оплати листків непрацездатності період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2003 року по 15 грудня 2011 року.
Листом від 29 травня 2013 року за № 04-06/І-534з-405 Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомила ОСОБА_1 про те, що особи, які проходять службу у Державній кримінально-виконавчій службі України за винятком випадків, коли такі особи працюють на умовах трудового договору та сплачують (або за них сплачуються) страхові внески, не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням та вказала про те, що період проходження служби у Державній кримінально-виконавчій службі України не зараховується до страхового стажу.
Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (частина перша статті 20 Закону № 393/96-ВР).
Згідно пункту 2.1 Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року № 13, відділення Фонду та його робочі органи здійснюють надання безоплатно застрахованим особам і страхувальникам консультації з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Як встановлено під час розгляду справи, Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянуто заяву позивача від 13 травня 2013 року та надана відповідь в межах своєї компетенції по суті поставлених у зверненні питань, як це передбачено Законом України "Про звернення громадян" та Положенням про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
При цьому, суд не надає оцінку обставинам щодо наявності або відсутності права у ОСОБА_1 на зараховування до його страхового стажу періоду проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України та зазначає про наступне.
Як встановлено під час розгляду справи, 17 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" та з метою отримання офіційного роз'яснення з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, на яку відповідачем надана відповідь на поставлене у зверненні запитання. Разом з тим, суд зазначає, що вказаний лист має інформативний характер та не має юридичного характеру.
При цьому, позивач не звертався до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з метою зарахування до його страхового стажу загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, періоду проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, відповідно відповідачем не приймалося рішення, яким відмовлено позивачу у зараховуванні до його страхового стажу періоду проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес.
Проте, на час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не порушено право ОСОБА_1 на зарахування періоду проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2003 року по 15 грудня 2011 року до страхового стажу для оплати листків непрацездатності в зв'язку з тим, що позивач не звертався із відповідною заявою до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надана в межах своєї компетенції відповідь на заяву позивача від 13 травня 2013 року, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо визнання протиправності дій виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо розгляду його звернення як такі, що суперечать законодавству, а отже й відсутності підстав для спонукання відповідача вчинити дії щодо надання повторної відповіді.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 98, 160-163, 1832, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Відповідно до пунктів 9, 10 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Мазур