ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2013 року № 826/18566/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом
Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн»
прозастосування заходів реагування, -
На підставі наказу від 06 листопада 2013 року № 298 та направлення від 06 листопада 2013 року № 258-Пр Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області проведено перевірку характеристик продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн», за результатами якої складено акт від 06 листопада 2013 року № 000127.
Вказаною перевіркою встановлено факти розповсюдження продукції, а саме побутової техніки в маркуванні якої не нанесено Національного знаку відповідності, чим було порушено вимоги п. 7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого ПКМУ від 29.10.2009 року № 1149 та п. 27 Технічного регламенту електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.07.2009 року № 785.
13 листопада 2013 року на підставі вказаного вище акта перевірки, позивачем складено протокол № 0000071 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
Після складання протоколу, позивачем винесено проект рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яким запропоновано відповідачу у десятиденний строк надати в письмовій формі пояснення, заперечення щодо проекту рішення, інформацію про вжиття рішення, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є проектом рішення.
Проте відповідач не надав позивачу необхідних документів.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» 05.04.2007 № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Так, згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 року № 2735-VI встановлено, що повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 року (далі - Положення), державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Підпунктом 1 п. 3 Положення встановлено, що основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах: державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; державного ринкового нагляду; державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.
Відповідно до п. 7 Положення, Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Отже, Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві є органом, уповноваженим здійснювати контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.
Згідно з статтею 4 Закону № 2735, метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.
Пунктом 1 частини 1 статті 15 Закону №2735 передбачено, що посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування).
Згідно статті 16 Закону України №2735 посадові особи, які здійснюють контроль продукції, мають право: проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та вибіркові обстеження зразків продукції; вимагати від декларантів надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення контролю продукції, перевіряти їх та одержувати копії документів і матеріалів, що свідчать про факти порушення законодавства; вимагати від декларантів надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час здійснення контролю продукції; вимагати від декларантів припинення дій, що перешкоджають здійсненню заходів контролю продукції.
Порядок проведення перевірок характеристик продукції визначений ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Так, частинами 1 та 2 ст. 23 Закону №2735 встановлено, що під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції. При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.
Згідно з частинами 3 та 4 зазначеної статті органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.
Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.
Таким чином, органи ринкового нагляду мають право провести позапланову виїзну перевірку якщо за результатами перевірки характеристик продукції у її розповсюджувача є підстави вважати, що продукція не відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до Переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №573, Держспоживінспекція здійснює нагляд, зокрема, у сфері низьковольтного електричного обладнання та електрообладнання побутового призначення; електромагнітної сумісності обладнання; мийних засобів; безпеки машин та устаткування.
Враховуючи вищевикладене а також те, що перевірка проводилась з питань відповідності продукції, що реалізується відповідачем, Технічним регламентам безпеки у вищевказаних сферах, суд дійшов висновку, що перевірка проведена позивачем в межах його компетенції та в спосіб, передбачений законодавством України.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що підставою для звернення позивача до суду з позовом є факт розповсюдження відповідачем продукції (комп'ютерної та побутової техніки) без національного знаку відповідності в маркуванні.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XI (далі - Закон №1023-ХІІ) споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності. дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Так, згідно ст. 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 року № 3164-IV встановлено, що відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою. Вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження (п. 3 ч. 4 ст. 13 Закону). Згідно з статтею 33 названого Закону, Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам. Національний знак відповідності, визначений у технічному регламенті, застосовується до всієї продукції, яка є об'єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах.
Враховуючи викладене вище, судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивачем під час перевірки встановлено, що у відповідача в наявності для реалізації знаходиться продукція (побутова техніка), зокрема, планшет prestigio, multipad 8.0, країна походження Китай, імпортер ПІІ ТОВ «ASBIS» в маркуванні якого не нанесено знаку Національної відповідності.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно акту перевірки, відповідачем було встановлено відсутність в маркуванні, що мало прояв в не нанесення знаку Національної відповідності лише на одному планшеті prestigio, multipad 8.0, країна походження Китай, імпортер ПІІ ТОВ «ASBIS».
Доказів відсутності Національного знаку відповідності на інших планшетах вказаного виробництва вказаний акт перевірки не містить.
Факт вказаного порушення підтверджується також наявними в справі копіями фотознімків.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету міністрів України від 29 жовтня 2009 р. № 1149, про затвердження Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.
При цьому, відповідно до Додатку 3 до вказаного вище Регламенту «Процедура оцінки відповідності низьковольтного електричного обладнання (внутрішній контроль виробництва)» виробник або уповноважений представник повинен нанести національний знак відповідності на електрообладнання та скласти декларацію про відповідність згідно з вимогами пункту 2 додатка 4 до Технічного регламенту.
Виробник повинен скласти технічну документацію, визначену в пункті 3 цього додатка, яку він або уповноважений представник має зберігати на території України не менше ніж 10 років після дати випуску останнього виробу і надавати її для перевірки відповідним органам державного ринкового нагляду в установлених законодавством випадках. У разі коли виробник не є резидентом України та не має уповноваженого представника в Україні, ці зобов'язання покладаються на особу, яка ввела електрообладнання в обіг на ринку України.
Технічна документація має надавати можливість оцінити відповідність електрообладнання вимогам Технічного регламенту та, наскільки це стосується такого оцінювання, включати проектування, виробництво та функціонування електрообладнання. До зазначеної документації мають бути включені: загальний опис електрообладнання; загальні конструкторські та виробничі креслення, електричні схеми та схеми вузлів, деталей тощо; описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання; перелік стандартів, які повністю або частково застосовано, та описи прийнятих рішень для забезпечення положень щодо безпечності, визначених у Технічному регламенті, якщо стандарти не було застосовано; результати виконаних проектних розрахунків, проведених перевірок тощо; протоколи випробувань.
Виробник або уповноважений представник повинен зберігати примірник декларації про відповідність разом із технічною документацією.
Водночас, відповідно до п. 27 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 785 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 р. № 631) інформація, необхідна для застосування апаратури за призначенням, повинна міститися в інструкціях, якими супроводжується апаратура.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача, викладені в письмових заперечень на той факт, що під час перевірки ним були надані всі декларації відповідності на перевірений товар, оскільки відсутність надання таких декларацій підтверджується актом перевірки від 06 листопада 2013 року.
Окрім цього, копій зазначених декларацій відповідачем також не було додано відповідачем до письмових заперечень, як доказу їх обґрунтованості.
Суд зазначає, що відповідачем інших належних документів, які б спростовували доводи позивача, викладені в акті перевірки суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області задовольнити та застосувати до ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» (м. Київ, вул. Дорогожицька, 1) заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зупинення реалізації планшету prestigio, multipad 8.0, країна походження Китай, імпортер ПІІ ТОВ «ASBIS», який зазначено в акті перевірки від 06 листопада 2013 року № 000127 та на якому відсутній Національний знак відповідності.
Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 1832, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області задовольнити.
2. Застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. Дорогожицька, 1) заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зупинення реалізації планшету prestigio, multipad 8.0, країна походження Китай, імпортер ПІІ ТОВ «ASBIS», який зазначено в акті перевірки від 06 листопада 2013 року № 000127 та на якому відсутній Національний знак відповідності.
Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко