ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2013 року № 826/19379/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» (далі - ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 № 0005512220.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про удаваність договорів перестрахування, укладених із 10 570 фізичними і юридичними особами - страхувальниками та нікчемність договорів перестрахування, укладених з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та ТДВ «СК «Відродження України» є безпідставними та такими, що базуються на хибних припущеннях. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, а також наявність доказів, що свідчать про відповідність здійснених позивачем правочинів, вимогам законодавства. Також представник відповідача вказав на протиправне застосування відповідачем положень Податкового кодексу України, які не розповсюджуються на страхові компанії, зокрема підпункт 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України. З огляду на що, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали актів перевірок контрагентів позивача, які свідчать про укладання ними правочинів без мети настання реальних наслідків, тобто їхню нікчемність. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача із ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та ТДВ «СК «Відродження України» не мали реального характеру та є нікчемними, а договори страхування, які в подальшому були перестраховані у вказаних контрагентів є удаваними правочинами та по суті фактично були укладені договори безповоротної фінансової допомоги із фізичним та юридичними особами - страхувальниками на користь позивача. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» (код ЄДРПОУ 20783470) зареєстроване як фінансова установа згідно розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.06.2004 №1224, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 29.04.2010, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 3 Т. ІІ).
Страхову діяльність позивач здійснює на підставі ліцензій, виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а саме: ліцензія серії АВ №528693 добровільне страхування від нещасних випадків; ліцензія серії АВ №528699 добровільне страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)]; ліцензія серії АВ №528698 добровільне страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)]; ліцензія серії АВ №528688 добровільне страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); ліцензія серії АВ №528697 добровільне страхування фінансових ризиків; ліцензія серії АВ №528691 добровільне страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); ліцензія серії АВ №528702 обов'язкове особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); ліцензія серії АВ №528703 обов'язкове страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру; ліцензія серії АВ №528704 обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі наказу № 468-П від 19.09.2013 та згідно з положеннями статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2012.
За результатами зазначеної перевірки складено акт від 15.11.2013 № 1526/2202/20783470 (далі - акт № 1526/2202/20783470), згідно висновків якого, зокрема, відповідач встановив порушення ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.14, пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5 461 853,58 грн.
На підставі акту перевірки № 1526/2202/20783470 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.11.2013 № 0005512220, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток страхових організацій на загальну суму 4 126 992,21 грн., в т.ч. основний платіж - 3 427 037,45 грн. та штрафні (фінансові) санкції 699 954,76 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що у періоді, який перевірявся відповідачем, ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» здійснював господарські відносини з наступними контрагентами:
- Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова та перестрахувальна компанія «Впевненість-Безпека» (код ЄДРПОУ 31958460);
- Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Відродження України» (код ЄДРПОУ 30779308), яке змінило назву на Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАДА»;
- Товариство з додатковою відповідальністю «Страховик» (код ЄДРПОУ 32704920), яке змінило назву на Товариство з додатковою відповідальністю «Сяйво»;
- Закрите акціонерне товариство «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336), яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».
Зазначені юридичні особи є фінансовими установами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про реєстрацію фінансової установи та здійснюють страхову діяльність на підставі відповідних ліцензій, копії яких наявні в матеріалах справи.
Суд встановив, що Командитним товариством «Страхова інвестиційна корпорація «Стрінкор» (попередня назва ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп») та ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» укладено договір №0801/02-СФП про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) від 01.08.2007 (а.с. 102-106 Т. V).
Між Командитним товариством «Страхова інвестиційна корпорація «Стрінкор» та ТДВ «СК «Відродження України» укладено договір №ВУ-0903/13 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) від 01.10.2007 (а.с. 1-5 Т. V).
Між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» (попередня назва ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп») та Товариством з додатковою відповідальністю «Страховик» (попередня назва ТДВ «СК «Сяйво») укладено договір №СТ-0401/59 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) від 01.04.2009 (а.с. 268-275 Т. V).
Між ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» та ТДВ «СК «Сяйво» укладено Договір про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії №01-12/ФП від 05.01.2012 (а.с. 294-302
Між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» та ЗАТ «Прогрес-Фонд» укладено договір №ПФ-0901/05 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) від 01.09.2008 (а.с. 162-167 Т. ІV).
У відповідності до положень вищезазначених договорів предметом договору є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які Сторони мають намір укласти надалі. Кожна зі Сторін, що підписала даний Договір, може приймати від іншої Сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях Сторін. На підставі зазначених Договорів, Сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи) окремо по кожному ризику (чи групі ризиків). Ковер-ноти є невід'ємними частинами Договорів.
Предметом конкретного договору перестрахування (ковер-нота, сліпа) є зобов'язання однієї Сторони (Перестраховика, Цесіонера) за обумовлену в ковер-ноті плату (перестрахувальну премію) відшкодувати іншій Стороні (Перестрахувальнику, Цеденту) частину витрат, що виникли в результаті здійснення Перестрахувальником страхової виплати за оригінальним договором страхування. Кожен договір перестрахування (ковер-нот, сліп) незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування (ковер-нота, сліпа), укладеного Сторонами.
Також, 12.01.2012 між ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» укладено договір №02-12/ФП про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії (а.с. 108а-117 Т. ІV), предметом якого є майнові інтереси, пов'язані з життям здоров'ям та працездатністю (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності). Згідно умов даного Договору, кожна Сторона може приймати від іншої сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях Сторін. Відповідно до пункту 1.2 даного договору, Сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи) окремо по кожному ризику (чи групі ризиків).
У відповідності до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Положеннями статті 12 Закону України «Про страхування» встановлено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.
Згідно із частиною 14 статті 30 Закону України «Про страхування», якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.
Суд встановив, що в ході виконання вищезазначених договорів ретроцесії позивач уклав ряд договорів перестрахування (ковер-ноти), які були зареєстровані регулятором ринку фінансових послуг України (а.с. 20-81 Т. ІІ).
Відповідач, дослідивши під час перевірки господарські відносини між позивачем та його контрагентами: ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та ТДВ «СК «Відродження України», дійшов висновку, що у період з IV кварталу 2009 по 2012 рік ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» занизив суму фактично отриманих (нарахованих) та задекларованих страховиком доходів від діяльності іншої, ніж страхова на суму 25 091 999,00 грн. шляхом здійснення передачі страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків.
В акті перевірки № 1526/2202/20783470 відповідач зазначив, що ним встановлена нікчемність наступних правочинів, укладених позивачем:
- з ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» договори перестрахування (Ковер-ноти): №97/536/10/01 від 01.07.2010, № 97/622/10/01 від 02.08.2010, № 97/702/10/01 від 01.09.2010, №97/703/10/01 від 01.09.2010, №97/704/10/01 від 01.09.2010, № 97/705/10/01 від 01.09.2010 (а.с. 131-148 Т. VI).;
- з ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «РАДА») договори перестрахування (Ковер-ноти): №97/1753/09/03 від 01.12.2009, №97/848/10/01 від 01.10.2010, №97/959/10/01 від 01.11.2010, №97/960/10/01 від 01.11.2010, № 97/961/10/01 від 01.11.2010, №97/962/10/01 від 01.11.2010, №97/1073/10/01 від 01.12.2010, №97/1074/10/01 від 01.12.2010, №97/1075/10/01 від 01.12.2010, №97/1076/10/01 від 01.12.2010, №97/1071/10/01 від 01.12.2010, №97/1072/10/01 від 01.12.2010, №97/1201/10 від 28.12.2010; (а.с. 98-130 Т. VI).;
- з ТДВ «Страховик» (ТДВ «Сяйво») договір перестрахування (Ковер-нот): №97/079/10 від 29.01.2010 (а.с. 80-97 Т. VI).;
- з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» договори перестрахування (Ковер-ноти): №97/254/10/01 від 07.04.2010, №97/534/10 від 01.07.2010, №97/532/10 від 01.07.2010, №97/535/10 від 01.07.2010, №97/843/10 від 01.10.2010, №97/844/10 від 01.10.2010, №97/845/10 від 01.10.2010, №97/008/11 від 06.01.2011, №97/009/11 від 06.01.2011, №97/010/11 від 06.01.2011, №97/012/11 від 06.01.2011, №97/011/11 від 06.01.2011, №97/014/11 від 06.01.2011, №97/054/11/1 від 01.02.2011, №97/055/11/1 від 01.02.2011, №97/056/11/1 від 01.02.2011, №97/057/11/1 від 01.02.2011, №97/058/11/1 від 01.02.2011, №97/071/11 від 02.02.2011, №97/109/11/1 від 01.03.2011, №97/111/11 від 01.03.2011, №97/110/11/1 від 01.03.2011 (а.с. 5-79 Т. VI).
Суд встановив, що розрахунки за вищезазначеними договорами здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду банківські виписки.
Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень, ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» перерахувало на банківський рахунок ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» 13 049 105,33 грн., на банківський рахунок ТДВ «Страховик» - 8 776 106,90 грн., на банківський рахунок ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» - 881 757,81 грн. та на банківський рахунок ТДВ «СК «Відродження України» - 2 385 028,64 грн.
Відповідач в акті перевірки ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» посилався на матеріали актів перевірок вищезазначених контрагентів позивача, а саме:
- акт Броварської ОДПІ № 28/22-4/30779308 від 19.07.2013 про результати планової виїзної перевірки ТДВ «СК «Рада» (ТДВ «СК «Відродження України) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, згідно якого ТДВ «СК «Рада» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій з страховим компаніям, які задіяні у схемах, мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Операції зі страхування та перестрахування ТДВ «СК «Рада» порушують положення частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;
- акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 445/2250/30303336 від 19.07.13 про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхової компанії «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, згідно якого ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» здійснює передачу страхових ризиків страховик компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань, не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, а. саме: ТДВ «Перша муніципальна страхова компанія», ТДВ «Страховик», ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада»). ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» правочини відповідно до відповідно до статей 215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;
- акт Бориспільської ОДПІ про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Страхової Компанії «Сяйво» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, згідно якого ТДВ «СК «Сяйво» здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах, мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, а саме: ТДВ «СК «Відродження України», ПАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека». ТДВ «Страховик» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ТДВ «Страховик» (Сяйво) правочини відповідно до статей 215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;
Однак, на вимогу суду, відповідач не надав копії зазначених актів до матеріалів справи.
Також, відповідач без зазначення джерела інформації, посилався на те, що ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань, не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, а. саме: ТДВ «Перша муніципальна страхова компанія», ТДВ «Страховик», ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада»). ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій з страховим компаніям, які задіяні у схемах, мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, та через проведені операції з цінними паперами. Операції зі страхування та перестрахування ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» порушують вимоги статей .203, 215, 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.
На підставі вищезазначених висновків податкових органів щодо контрагентів позивача, відповідач дійшов висновку, що правочини, здійснені між ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Відродження України» без мети настання реальних наслідків та є нікчемними відповідно до положень статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом.
Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Суд відхиляє посилання відповідача на матеріали вищезазначених актів перевірок контрагентів позивача, оскільки на вимогу суду не було надано доказів на підтвердження викладених у них доводів. Крім того, відповідач не вказав джерело інформації щодо нікчемності операцій зі страхування та перестрахування, здійснених між позивачем та ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека».
Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 та постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.
Відповідач не надав доказів звернення ним до суду з позовом про визнання договорів, укладених позивачем з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та ТДВ «СК «Відродження України» недійсними.
Суд встановив, що на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на дату розгляду даної справи контрагенти позивача - ТДВ «СПК «Впевненість-безпека», ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво»), ТДВ «СК «Рада (ТДВ «СК «Відродження України») та ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та не перебувають в процесі припинення. Вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних юридичних осіб, відсутні.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Згідно інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців, статутний фонд контрагентів позивача становить: ТДВ «СПК «Впевненість-безпека» - 27 771 100,00 грн., ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво») - 15 000 000,00 грн., ТДВ «СК «Рада (ТДВ «СК «Відродження України») - 20 450 000,00 грн. та ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» - 48 400 000,00 грн.
Наявність статутного капіталу у контрагентів позивача у зазначених розмірах, на думку суду, свідчить про можливість виконання ними обов'язку щодо здійснення виплат у разі настання страхового випадку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та зазначеними контрагентами документально підтверджені та мали реальний характер.
Відповідач також зазначив в акті перевірки № 1526/2202/20783470 та письмових запереченнях на адміністративний позов про те, що у періоді, який перевірявся на банківський рахунок ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» надійшли грошові кошти у сумі 25 091 999,00 грн., як страхові платежі за договорами страхування, укладеними з фізичними та юридичними особами, які в подальшому були передані у перестрахування до ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та ТДВ «СК «Відродження України».
В матеріалах справи наявний перелік таких договорів страхування за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (а.с. 89-244 Т. І) та копії договорів страхування (а.с. 79-231 Т. ІІІ).
На думку відповідача, такі договори страхування є удаваними правочинами, оскільки позивач не мав можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб - страхувальників. На думку відповідача, договори страхування, які були перестраховані позивачем містять недостовірні відомості, тобто оформлені з порушенням вимог законодавства, оскільки не передбачають відповідної компенсації, а тому є фактично безповоротною фінансовою допомогою.
В обґрунтування зазначених доводів, відповідач посилається на вищевикладені висновки про нікчемність договорів перестрахування, укладених ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та ТДВ «СК «Відродження України».
Суд відхиляє доводи відповідача про удаваність договорів страхування укладених позивачем із страхувальниками (фізичними та юридичними особами) з огляду на наступне.
У відповідності зі статтею 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Удавані правочини можуть бути вчинені, як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховання незаконного правочину.
За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не узгоджується з їх внутрішньою волею.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 202, частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору страхування та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.
Відповідач не надав суду доказів та не навів обґрунтування того, що більше 10 000 юридичних та фізичних осіб - страхувальників вступили у змову із ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» та уклали удавані договори страхування з метою приховання договорів безповоротної фінансової допомоги на користь позивача.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, деякі страхувальники звертались до ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» із заявами про настання страхових випадків (а.с. 69-197 Т.ІІ), що спростовує доводи відповідача про те, що договори страхування були укладені з метою надання безповоротної фінансової допомоги позивачу.
Крім того, висновки відповідача про неможливість виконання позивачем договорів страхування шляхом захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб страхувальників не підтверджені документально та базуються на висновках контролюючих органів про нікчемність правочинів, які укладались ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та ТДВ «СК «Відродження України».
Представник позивача в свою чергу наполягав на тому, що ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» є відповідальним та надійним страховиком, в обґрунтування чого посилався на те, що позивач займає рейтинг надійності на рівні 20-25 місця серед близько 500 страхових компаній, про що розміщена інформація на сайті Інституту аналізу ризиків www.iar.in.ua.
Крім того, представник позивача посилався на аудиторські висновки незалежного аудитора ТОВ АФ «ПКФ Аудит-Фінанси» про фінансову звітність ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» за 2010, 2011, 2012 роки, у яких надано позитивний висновок за результатом оцінки достовірності фінансових звітів (а.с. 13-19 Т. ІІ). Показники діяльності позивача з видів добровільного та обов'язкового страхування надані позивачем до матеріалів справи (а.с. 198-238 Т. ІІ).
Представник позивача зазначив, що кошти, отримані від страхувальників, зокрема і ті, про які зазначає відповідач у акті в сумі 25 091 999,00 грн., були спрямовані на формування страхового захисту за договорами страхування в тому числі частково на оплату перестрахування у відповідності до вимог законодавства.
У відповідності до пункту 1 підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.
Ставки податку на прибуток від страхової діяльності встановлюються статтею 156 Податкового кодексу України.
Суд встановив, що позивач відніс страхові платежі, отримані від страхувальників за договорами страхування, про які зазначено вище, на доходи від страхової діяльності та здійснив їх оподаткування за правилами підпункту 156.2.1 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України, що відповідає вимогам законодавства.
Водночас, доводи відповідача, що суми страхових платежів, отриманих від страхувальників мали бути оподатковані позивачем за правилами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України як інші доходи платника податків за звітний податковий період (як безповоротна фінансова допомога) є необґрунтованими на суперечать положенням законодавства.
Крім того, суд зазначає, що відповідач посилається на положення підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями, який встановлює, що інші доходи включають суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).
Однак, згідно з положеннями підпункту 291.5.4 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку: страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.
Отже, оскільки позивач є страховою компанією, застосування до нього положень підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 4 126 992,21 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29.11.2013 № 0005512220.
3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80 коп.) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» (код ЄДРПОУ 20783470) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський