ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 грудня 2013 року 12:35 № 826/17017/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С. за участю представників: позивача - Мельника О.В., відповідача - Бездолі Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР»
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області
проскасування постанови від 08 жовтня 2013 року № 3-0810/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
28 жовтня 2013 року Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» (далі - позивач) звернулося з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - відповідач) про скасування постанови від 08 жовтня 2013 року № 3-0810/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на думку позивача, прийнята з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки відповідача відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказана постанова, прийнята за наслідками перевірки діяльності позивача, підлягає скасуванню.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувана постанова прийнята відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області відповідно статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, на підставі плану перевірок на ІІІ квартал 2013 року проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ВАТ «Азеркорпу», за результатами якої складено акт від 26 вересня 2013 року.
Перевіркою будівництва транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область встановлено порушення пункту 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки проектна документація в частині конструктивних рішень щодо влаштування монолітних фундаментів підпірних стін розроблена з порушенням пункту 7.5 ДБН В.2.1-10-2009, глибина закладання фундаментів підпірних стін прийнята без урахування глибини сезонного промерзання грунтів. Порушено основні вимоги щодо оформлення проектної документації, на кресленнях відсутні специфікації та основні записи пункту 6.28 та 7.1 ДСТУ Б. А.2.4-4:2009. В проекті застосована нормативна документація, яка втратила чинність, СНиП 3.06.04-91 скасовано відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 26.01.2008 № 43, також СНиП 3.01.01-87 скасовано відповідно до наказу Держкоммістобудування України від 03.04.1996 № 49.
26 вересня 2013 року відповідачем на підставі вказаного акту складено протокол № 11 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та внесено припис № С-2609/11 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Вказаним приписом від позивача вимагалося привести проектну документацію у відповідність до ДБН А.3.1-5-2009 та ДБН В.2.3-20-2008 шляхом внесення змін та доповнень та оформити її відповідно до п. 6.28 та 7.1 ДСТУ Б.А.2.4-4:2009, про що проінформувати в термін до 26 жовтня 2013 року.
На підставі вищевказаного акту перевірки, припису та протоколу Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області винесено постанову від 08 жовтня 2013 року № 3-0810/1, якою, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР, до позивача застосовано штраф у розмірі 103 230, 00 грн.
Незгода з вказаною постановою обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР», виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
На виконання статті 41 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Приписами пункту 6 Порядку № 553 визначено, що плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи інспекції, який затверджується керівником відповідної інспекції.
Інспекції проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку.
Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на п'ять робочих днів.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
У відповідності до пунктів 16-18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
Згідно з пунктом 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, в тому числі, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
1) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
2) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до пп. 9 п. 4 ст.41 Закону № 3038-VI та пп. 12 п. 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.
Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України (п. 20 Порядку № 553).
Згідно з Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244, штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку. У постанові зазначається розмір штрафу. Постанова повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови є встановлені під час проведення перевірки порушення пункту 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: розроблення проектної документації в частині конструктивних рішень щодо влаштування монолітних фундаментів підпірних стін з порушенням пункту 7.5 ДБН В.2.1-10-2009, глибина закладання фундаментів підпірних стін прийнята без урахування глибини сезонного промерзання ґрунтів.
Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Затвердження проектної документації на будівництво об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
До проектної документації на будівництво об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а також об'єктів, які підлягають оцінці впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті, додаються результати оцінки впливу на стан навколишнього природного середовища (матеріали оцінки та звіти про оцінку і громадське обговорення). Перелік таких об'єктів та порядок проведення оцінки визначаються Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону № 3038-VI експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому до проведення експертизи залучаються (в тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Під час розгляду справи встановлено, що 17 травня 2012 року між Державним підприємством - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» (замовник) та Представництвом ВАТ «Азеркорпу» (підрядник) укладено договір № 25-12/1, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: «Будівництво транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область, Естакада № 1, Естакада № 2. Підпірні стінки».
Також, судом встановлено, що позивачем була розроблена проектна документація на будівництво транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область.
Відповідно до експертного звіту від 03 жовтня 2012 року щодо розгляду проектної документації (позитивного) по робочому проекту «Будівництво транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область» здійсненого ДП «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» - ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» встановлено, що зазначена проектна документація розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі до доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, охорони праці, кошторисної частини робочого проекту будівництва.
Вказана вище проектна документація на будівництво транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область була затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2012 року № 998-р. «Про затвердження робочого проекту та титулу будови «Будівництво транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область».
Водночас, суд зазначає, що згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України № 4 від 03.01.2012 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2011 року № 589 «Про затвердження Положення про базову організацію з науково-технічної діяльності у будівництві» на підставі протоколу засідання експертної комісії з розгляду питань щодо статусу організації з науково-технічної діяльності у будівництві від 28.12.2011 року № 1, Державному підприємству «Державний дорожній науково-дослідний інститут ім.. М.П. Шульгіна» надано статут базової організації з науково-технічної діяльності у будівництві.
Вказаним наказом також визначено такі напрями науково-технічної діяльності базової організації - Державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П.Шульгіна»:
- науково-технічне, дослідне, нормативно-методичне та інформаційне забезпечення проектування, будівництва та експлуатації транспортних споруд, зокрема автошляхів, мостів та естакад;
- Секретаріат ТК 307 «Автомобільні дороги і транспортні споруди».
При цьому, суд звертає увагу, що у зв'язку із встановленими відповідачем під час перевірки порушеннями, позивач звернувся з листом від 15.11.2013 року № 2080-01 до директора Державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут ім.. М.П. Шульгіна» щодо розгляду проектної документації Будівництво транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область» та надання висновку щодо врахування у проекті вимог нормативної документації (ДСТУ Б.А.2.4-4:2009, ДБН В.2.3-20-2008 та ДБН А.3.1-5-2009).
За результатами вказаного листа, Державним підприємством «Державний дорожній науково-дослідний інститут ім.. М.П. Шульгіна» надано відповідь (висновок), відповідно до якої у проектній документації на «Будівництво транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область» враховано вимоги ДБН В.2.3-20-2008 та ДБН А.3.1-5-2009. Окремий вибірковий аналіз проектної документації підтвердив врахування основних вимог ДБН В.2.3-20-2008.
Окрім цього, вказаним листом також зазначено, що з врахуванням вищенаведеного та позитивного експертного звіту (№28-00109-12-А від 03.10.2012 р.) щодо розгляду проектної документації по робочому проекту «Будівництво транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область», наданого ДП «Укрдержбудексертиза», можна стверджувати, що посилання у проектній документації на СНиП 3.06.04-91 та СНиП 3.01.01-85* є описками.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання, що позивачем наведенні належні докази, які підтверджують відповідність розробленої проектної документації будівельним нормам, державним стандартам і правилам.
При цьому, суд зазначає, що представником відповідача у судовому засіданні не надано належних доказів, які б підтверджували факт розроблення проектної документації з порушенням пункту 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об'єкта будівництва, а саме проектної організації - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
Таким чином, враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що постанова від 08 жовтня 2013 року № 3-0810/1 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, у зв'язку із чим підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ними документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 032, 00 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 08 жовтня 2013 року № 3-0810/1 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності.
3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на користь Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 032, 00 грн. (одну тисячу тридцять дві гривні, 00 копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16.12.2013 р.