26 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/80/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,
представника позивача - Римара С.Ю.,
представника відповідача - Біленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Землянки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа - ТОВ "Волари Експорт" про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Землянки" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - ТОВ "Волари Експорт" про про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року №0000672301/2099, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 3 365 663 грн. 10 коп. (в тому числі, 2 686 670 грн. - основний платіж, 678 993 грн. 10 коп. - штрафні (фінансові) санкції).
Протокольною ухвалою замінено відповідача на правонаступника Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення вимог пункту 185.1 статті 185, статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 209.1, 209.2, 209.6, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України та пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, пунктів 8-1.1, 8-1.2, 8-1.6, 8-1.11 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач зазначає, що оскільки предметом поставки за договорами поставки від 27 квітня 2010 року та від 27 жовтня 2010 року є виключно сільськогосподарська продукція власного виробництва, то, отримуючи попередню оплату, позивач правомірно відображав суми ПДВ в скороченій, а не в загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають чинному законодавству, зазначаючи, що позивач безпідставно включив до складу податкових зобов'язань скороченої декларації з ПДВ суми ПДВ по отриманим від ТОВ "Волари Експорт" попереднім оплатам за сільськогосподарську продукцію, оскільки станом на день надходження сум попередніх оплат від Покупця позивачем не була здійснена фактична поставка власної продукції.
Третя особа в судові засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином, в матеріалах справи містяться письмові пояснення /т. ІІІ, а.с. 107-108/, в яких зазначала, що строк виконання договорів поставки, укладених між ТОВ "Агрофірма "Землянки" (Постачальник) та ТОВ "Волари Експорт" (Покупець), за взаємною згодою сторін продовжено до 31 грудня 2013 року.
Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ТОВ "Агрофірма "Землянки" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 30748767.
Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11); розведення великої рогатої худоби молочних порід (01.41); допоміжна діяльність у рослинництві (01.61); виробництво олії та тваринних жирів (10.41); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11) /т. І, а.с. 10-11/.
З 18 лютого 2000 року товариство зареєстроване платником податку на додану вартість, а відповідно до свідоцтва №200080213 серії НБ№044230 позивачу з 01 січня 2009 року надано спеціальний режим оподаткування податку на додану вартість - сільськогосподарського підприємства /т. І, а.с. 12/.
Фахівцями Кременчуцької ОДПІ у період з 08 листопада 2012 року по 16 листопада 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрофірма "Землянки" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2012 року.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.
За результатами перевірки складено акт від 23 листопада 2012 року №4942/92-209/30748767, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, пунктів 81.1, 81.2, 81.6, 81.11 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 209.1, 209.2, 209.6, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, наслідком чого є заниження податку на додану вартість загалом в розмірі 2 686 670 грн. /т. І, а.с. 15-59/.
На підставі даного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 17 грудня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000672301/2099, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 3 365 663, 10 грн. (в тому числі, 2 686 670 грн. - основний платіж, 678 993, 10 грн. - штрафні (фінансові) санкції /т. І, а.с. 60-62/.
Не погоджуючись з даним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з критеріїв його правомірності, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є доводи контролюючого органу про помилкове розподілення ТОВ "Агрофірма "Землянки" сум податкових зобов'язань зі сплати ПДВ між загальною та скороченою деклараціями. В обґрунтування даних доводів податкова інспекція посилається на ненадання позивачем доказів фактичної поставки власної сільськогосподарської продукції на адресу ТОВ "Волари Експорт" відповідно до умов договорів поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 /т. І, а.с. 63-64/ та від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010 /т. І, а.с. 70-71/. Водночас, як зазначає ОДПІ, за виконання даних господарських операцій товариством в якості передоплати за товар у квітні 2010 року, жовтні 2010 року отримано від покупця грошові кошти загалом в розмірі 5 001 515 грн. (в т.ч., ПДВ - 833 585 грн. 83 коп.). Надходження даних коштів в бухгалтерському обліку позивачем відображено за дебетом рахунку 311 "Поточні розрахунки в національній валюті", кредитом рахунку 6811 "Розрахунки по авансам, отриманим у національній валюті" та віднесено до податкових зобов'язань податкових декларацій з ПДВ (скорочених) за квітень 2010 року, жовтень 2010 року. Однак, посилаючись на положення статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 185, 187, 198 Податкового кодексу України, відповідач стверджує, що відображення фінансових результатів за наслідками здійснення відповідних господарських операцій у скороченій декларації з ПДВ можливе виключно за рахунок фактично поставлених товарів (сільськогосподарської продукції власного виробництва), що позивачем здійснено не було. З огляду на викладене, на думку контролюючого органу, позивач не має права на відображення спірних господарських операцій з ТОВ "Волари Експорт" у скорочених деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди (квітень 2010 року, жовтень 2010 року).
Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган також робить висновок про недотримання ТОВ "Агрофірма "Землянки" вимоги щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів у загальній сумі поставки товарів, яка є визначальною для перебування платника податку - сільськогосподарського підприємства у спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Агрофірма "Землянки" (Постачальник) та ТОВ "Волари Експорт" (Покупець) укладено договір поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 /т. І, а.с. 63-64/, умовами якого передбачено, що строк поставки визначається додатками до договору. Даний договір дійсний до 27 квітня 2011 року.
27 квітня 2010 року сторонами підписано додаток №1 до вказаного договору, відповідно до якого визначено, що поставці підлягає соняшник кількістю 647,022 т, вартістю 2 976 303 грн. 02 коп. (в т.ч., ПДВ - 496 050 грн. 50 коп.) /т. І, а.с. 65/. Поставка має бути здійснена до 15 квітня 2011 року включно (пункт 3 Додатка), оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати протягом 3-х банківських днів з дня набрання чинності Додатком (пункту 4).
01 квітня 2011 року сторонами підписано додаткові угоди до договору поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та додатку № 1від 27 квітня 2010 року, відповідно до яких змінено строк поставки товару до 31 серпня 2011 року та до 30 серпня 2011 року відповідно /т.І, а.с. 66, 67/.
Додатковими угодами від 01 серпня 2011 року до договору поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та додатку № 1від 27 квітня 2010 року змінено строк поставки товару до 31 грудня 2013 року включно /т.І, а.с. 68, 69/.
На виконання умов даного договору ТОВ "Волари Експорт" 28 квітня 2010 року платіжним дорученням №656 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Агрофірма "Землянки" кошти в розмірі 2 976 303 грн. 02 коп. (в т.ч., ПДВ - 496 050 грн. 50 коп.), а позивачем видано податкову накладну від 30 квітня 2010 року №107 /т. ІІІ, а.с. 126/.
Крім того, між ТОВ "Агрофірма "Землянки" (Постачальник) та ТОВ "Волари Експорт" (Покупець) укладено договір поставки від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010, предметом якого є поставка зернових 2011 року врожаю /т. І, а.с. 70-71/. Відповідно до умов даного договору, строк поставки визначається додатками до договору. Даний договір дійсний до 27 грудня 2011 року.
27 жовтня 2010 року сторонами підписано додаток №1 до вказаного договору, відповідно до якого визначено, що поставці підлягає кукурудза кількістю 1094,709 т, вартістю 2 025 211 грн. 97 коп. (в т.ч., ПДВ - 337 535 грн. 33 коп.) /т. І, а.с. 72/. Поставка має бути здійснена до 15 грудня 2011 року включно (пункт 3 Додатка), оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати протягом 3-х банківських днів з дня набрання чинності Додатком (пункту 4).
Додатковими угодами від 01 серпня 2011 року до договору поставки від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010 та додатку №1від 27 жовтня 2010 року змінено строк поставки до 31 грудня 2013 року включно /т.І, а.с. 73,74/.
Крім того, додатковою угодою від 01 серпня 2011 року до вищезазначеного Договору змінений розділ 4 Договору та викладений в наступній редакції: "зернова група врожаю 2011 року, врожаю 2012 року та врожаю 2013 року в кількості, відповідно Додатків до даного Договору +/-5% по зарахованій вазі".
На виконання умов даного договору ТОВ "Волари Експорт" 28 жовтня 2010 року платіжним дорученням №730 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Агрофірма "Землянки" кошти в розмірі 2 025 212 грн. (в т.ч., ПДВ - 337 535 грн. 33 коп.), а позивачем видано податкову накладну від 28 жовтня 2010 року №592 /т. ІІІ, а.с. 127/.
На день отримання попередньої оплати передача товару Покупцю не здійснювалась.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ст. 180 Кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 265 Кодексу передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з пунктом 8-1.1 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Матеріалами податкової перевірки встановлено та не заперечується відповідачем, що ТОВ "Агрофірма "Землянки" є сільськогосподарським підприємством, яке проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та поставляє вироблені ним же товари.
Позивачем надана суду первинна бухгалтерська документація щодо виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції протягом 2009-2012 років, відповідно до якої ТОВ "Агрофірма "Землянки" постачає лише власну сільськогосподарську продукцію, яку безпосередньо виробляє. Як вбачається з акту перевірки, при перевірці не встановлено фактів придбання позивачем продукції у інших постачальників чи виробників сільськогосподарської продукції, а також перевіркою не встановлено постачання позивачем продукції іншої, ніж та, що була вирощена безпосередньо позивачем.
Крім того, податковим органом також не заперечується те, що ТОВ "Агрофірма "Землянки" в період укладання спірних договорів з ТОВ "Волари-Експорт" та податкової перевірки, мало статус суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ та було платником фіксованого сільськогосподарського податку (стор.4 акту перевірки).
Питання щодо оподаткування податком на додану вартість результатів діяльності сільськогосподарського підприємства до 01 січня 2011 року врегульовувалося Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.
Пунктом 8-1.2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Сільськогосподарськими відповідно до пункту 8-1.7 статті 8-1 Закону №168/97-ВР вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону №168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Абзацом четвертим пункту 1.2 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982 передбачено, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 8-1 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.
Згідно пункту 5.1 розділу 5 Порядку визначено, що для платників, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, інші операції - у податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, відповідно до редакції абзацу третього підпункту 8 1.15.1 пункту 8 1.15 статті 8 1 Закону.
Тобто, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції, інші операції - у податковій декларації за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач суми ПДВ по отриманій передплаті від ТОВ "Волари Експорт" за зазначеними вище договорами поставки відобразив у податковій декларації (скороченій) за датою зарахування коштів від покупця на його банківський рахунок.
Таким чином, враховуючи, що відповідно до договорів поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010 визначено сільськогосподарську продукцію власного виробництва, позивач правомірно відніс до податкових зобов'язань суми за такими контрактами за правилом першої події у скороченій декларації, на підставі підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
При цьому, суд зазначає, що право визначення податкових зобов'язань та віднесення їх до скороченої декларації не ставиться діючим законодавством в залежність від факту поставки такого товару.
Таким чином, якщо сільгосптоваровиробник - суб'єкт спецрежиму оподаткування відповідно до умов укладеного договору отримує попередню оплату за сільгосппродукцію власного виробництва, то на дату отримання попередньої оплати за таку продукцію власного виробництва (перша подія) сільгосптоваровиробник визначає податкові зобов'язання за операцією з постачання таких товарів/послуг, та виписує податкову накладну покупцю за такою операцією у загальновстановленому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спецрежим оподаткування ПДВ для сільгосптоваровиробників не визначає окремих правил оподаткування ПДВ, а лише встановлює окремий облік таких операцій та порядок використання сум податку на додану вартість, що нараховуються сільгосптоваровиробником - суб'єктом спеціального режиму оподаткування під час здійснення ним операцій з постачання сільгосптоварів/послуг власного виробництва (дана позиція викладена в листах Міністерства доходів і зборів України від 19 вересня 2013 року № 18658/7/99-99-19-04-02-17 та від 20 вересня 2013 року № 18803/7/99-99-19-04-02-17).
Аналізуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно сформував свої податкові зобов'язання з ПДВ, за період, охоплений перевіркою, відобразив у своєму бухгалтерському обліку та у скороченій декларації з ПДВ отримані ним за Договорами від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010 суми попередньої оплати за товар від ТОВ "Волари Експорт".
Щодо висновку відповідача про недотримання ТОВ "Агрофірма "Землянки" вимоги щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів у загальній сумі поставки товарів, яка є визначальною для перебування платника податку - сільськогосподарського підприємства у спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, а саме: в жовтні, листопаді, грудні 2010 року та в січні, лютому, березні 2011 року питома вага несільськогосподарських товарів (послуг) перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Пунктом 8-1.11 статті 8-1 вищезазначеного Закону передбачено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:
а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;
б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;
в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.
Аналогічні норми містяться в статті 209 Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні розрахунку питомої ваги сільськогосподарської продукції податковим органом було зменшено суму поставки сільськогосподарської продукції, яка була зазначена платником податків в деклараціях (скорочених) за квітень та жовтень 2010 року на суму (без ПДВ) за договорами поставки від 27 квітня 2010 року №27/04-19 ВЭ-АФ 2010 та від 27 жовтня 2010 року №27/10-01 ВЭ-АФ 2010 між ТОВ "Агрофірма "Землянки" та ТОВ "Волари Експорт". Підставою для зменшення суми поставки стало неможливість віднесення зазначених даних до скороченої декларації через відсутність фактичної поставки товару за вищезазначеними договорами. В зв'язку з цим податковий орган відніс суми поставок за договорами до загального обсягу поставок, в т.ч. несільськогосподарської продукції, що зазначається в загальній декларації з ПДВ (рядок 5.1 за квітень та жовтень 2010 року).
На підставі вищезазначеного, відповідачем проведений розрахунок питомової ваги поставки сільськогосподарських товарів (послуг) в розмірі - 74,23% /т.І а.с.28/.
Посилаючись на неправильне розподілення суми податкових зобов'язань між загальною та скороченою деклараціями, які виникли по спірним договорам поставки з ТОВ "Волари Експерт", податковий орган приходить до висновку, що підприємством було зроблені невірні щодо розрахунку питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг), в результаті чого в жовтні, листопаді, грудні 2010 року та в січні, лютому, березні 2011 року питома вага несільськогосподарських товарів перевищувала 25% від вартості всіх поставлених товарів.
Суд вважає дані висновки податкового органу необґрунтованими, оскільки позивач відповідно до вимог чинного законодавства (п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість") відобразив зобов'язання з ПДВ у скороченій декларації за правилом першої події при отриманні попередньої оплати за договорами поставки сільгосппродукції власного виробництва. На даний час за вказаними договорами рахується кредиторська заборгованість, тобто поставка сільгосппродукції власного виробництва або будь-якої іншої, в т.ч. несільськогосподарської продукції не здійснювалася.
Таким чином, суд приходить до висновку, що безпосереднє відвантаження товару покупцю не є визначальними при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів, оскільки за першою подією до розрахунку береться вартість вказаних товарів, у тому числі й передоплата за товар, що буде поставлено в майбутньому. При цьому, згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість", які залишилися незмінними у Податковому кодексі України, платник податків зобов'язаний відображати господарські операції у своєму податковому обліку саме у тому податковому періоді, на який припадає дата виникнення податкового зобов'язання - в даному випадку дата зарахування коштів від покупця ТОВ "Волари Експорт" (дана позиція також відображена також в судових рішення ВАСУ - ухвала ВАСУ від 04.09.2013 у справі К/800/30727/13, ухвала ВАСУ від 15.10.2013 у справі К/800/12639/13).
Інших доводів податкового органу на порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 209.1, 209.2, 209.6, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України та пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, пунктів 8-1.1, 8-1.2, 8-1.6, 8-1.11 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" в акті перевірки не зазначено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає помилковими висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в деклараціях з ПДВ по розрахунках з бюджетом, оскільки будучи сільськогосподарським підприємством на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та статтею 209 Податкового кодексу України, підприємство позивача зобов'язане відображати суми ПДВ, нараховані на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, у скороченій декларації з ПДВ. При цьому, чинним законодавством зобов'язано ТОВ "Агрофірма "Землянки" відображати описані вище операції у своєму податковому обліку саме у тому податковому періоді, на який припадає дата виникнення податкового зобов'язання - дата зарахування коштів від Покупця.
З наведених вище підстав суд не погоджується з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0000672301/2099, оскільки в основу нарахування штрафних (фінансових) санкцій контролюючим органом покладено спростований судом висновок про те, що позивачем протягом періоду, охопленого перевіркою, занижено податкові зобов'язання з ПДВ за загальною декларацією з ПДВ.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позивачем судовий збір в розмірі 2 146,00 грн. був сплачений станом на 27 грудня 2012 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про судовий збір" від 23 жовтня 2013 року, таким чином стягненню з бюджету підлягає сума судового збору в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Землянки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа - ТОВ "Волари Експорт" про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 17 грудня 2012 року № 0000672301/2099.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Землянки" (ідентифікаційний код 30748767) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 27 грудня 2013 року.
Суддя А.О. Чеснокова