ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
17 грудня 2013 року м. Львів № 813/7077/13-а
18 год. 24 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Подібка М.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Харін О.М.;
відповідача 1: представник не прибув;
відповідача 2: представник не прибув;
відповідача 3: представник не прибув;
відповідача 4: представник не прибув;
відповідача 5: представник Цицик О.І.;
відповідача 6: представник не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м. Донецька, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, Державної податкової інспекції у м. Рівному, Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання нечинними та скасування вимог, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» (далі - ТОВ «Мізол») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька), Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська), Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва), Державної податкової інспекції у м. Рівному (далі - ДПІ у м. Рівному, Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова), Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) про визнання нечинними та скасування податкових вимог: ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька №31 від 04.02.2013 року, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №279 від 22.01.2013 року, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №62 від 06.02.2013 року, ДПІ у м. Рівному №32 від 22.01.2013 року, ДПІ у Залізничному районі м. Львова №163 від 05.02.2013 року та №107 від 11.01.2013 року, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя №41 від 04.02.2013 року.
Ухвалами суду в порядку ст. 55 КАС України, було допущено правонаступництво на ДПІ у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, на ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, на ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оспорювані податкові вимоги складені (винесені) із порушенням вимог абз. 8 п. 152.4 ст. 152 ПК України, оскільки адресовані філіям ТОВ «Мізол». Зазначив, що твердження відповідачів про обов'язковість сплати філіями 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року не ґрунтується на нормах чинного Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Мізол» не розраховувався авансовий внесок у сумі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за 9 місяців 2012 року, декларація з авансового внеску не складалась і не подавалася у січні та лютому 2013 року. Відтак, у позивача відсутня узгоджена сума грошового зобов'язання, несплата якої дає податковим органам право на складання та винесення податкової вимоги.
Щодо скасування податкової вимоги ДПІ у Залізничному районі м. Львова №107 від 11.01.2013 року, зазначив, що за зазначеною податковою вимогою з податку на додану вартість обліковувалась і заборгованість з авансових внесків по податку на прибуток в сумі 70123,00 грн., оскільки у разі збільшення податкового боргу, податкова вимога не виноситься. За таких обставин вважає, що прийняті відповідачами податкові вимоги підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Відповідач 1 позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 04.12.2013 року. В яких зазначено, що оскаржувана податкова вимога №31 від 04.02.2013 року прийнята із урахуванням «Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларації з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році», затверджену Наказом ДПС України від 21.12.2012 року №171. Зазначив, що оскільки позивачем було отримано доходи згідно податкової декларації за 9 місяців 2012 року, відповідно, підприємство зобов'язано сплачувати авансові внески у розмірі 1/9 податку на прибуток за січень, лютий 2013 року. З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Справу просив розглядати без участі представника ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька.
Відповідач 2 письмових заперечень на адресу суду не надіслав. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про неможливість прибуття в судове засідання на адресу суду не надходило, за таких обставин, у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, суд розглядає справу у відсутності представника ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.
Відповідач 3 позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 26.09.2013 року. В яких зазначив, що у відповідності до вимог п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не сплачено до бюджету узгоджену суму податкового зобов'язання, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва сформовано податкову вимогу від 06.02.2013 року №462 про сплату податкового боргу по авансовому внеску з податку на прибуток підприємств в сумі 3985,00 грн. Зазначив, що відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2012 року №1113, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби. З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Справу просив розглядати без участі представника ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.
Відповідач 4 позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 29.10.2013 року. Зазначив, що позивачем 07.11.2012 року подано розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства №9069620076, яким задекларовано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства, яке сплачується за місцезнаходженням відокремленого підрозділу у розмірі 29980,00 грн. У зв'язку із несплатою ТОВ «Мізол» щомісячних авансових внесків за січень-лютий 2013 року, ДПІ у м. Рівному виставлено податкову вимогу №32 від 01.02.2013 року, яку було надіслано саме на адресу позивача. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити, а справу розглядати без участі представника ДПІ у м. Рівному.
Відповідач 5 позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 28.10.2013 року, в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки оскаржувана податкова вимога від 05.02.2013 року №163 була сформована у зв'язку із тим, що загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 05.02.2013 року становила 12761,00 грн., а філія взята ДПІ у Залізничному районі м. Львова на податковий облік, відтак податкову вимогу слід виставляти саме філії позивача. Щодо оскаржуваної податкової вимоги № 107 від 11.01.2013 року, відповідач вказав, що така виставлена внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість, які сплачені позивачем, що підтверджується обліковою карткою платника податків та довідкою про відсутність заборгованості саме з податку на додану вартість, відтак податкова вимога № 107 від 11.01.2013 року відкликана. В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідач 6 позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 26.09.2013 року. Покликаючись на «Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларації з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році», затверджену Наказом ДПС України від 21.12.2012 року №171, зазначив, що згідно із розрахунком податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2012 року №9069618304 від 07.11.2012 року, ТОВ «Мізол» по Севастопольській філії визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18236,00 грн. Проте, позивачем в порушення вимог п. 2 підр. 4 ПК України по строку сплати 19.01.2013 року не сплачено авансові внески у розмірі 2026,00 грн., у зв'язку із чим ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя направлено на адресу Севастопольської філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу №41 від 04.02.2013 року. З огляду на викладене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити. 17.12.2013 року надіслав клопотання, в якому просить розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача - ДПІ у Залізничному районі м. Львова, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ТОВ «Мізол» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 18.11.2005 року, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 568541. Позивача узято на облік в органах ДПС 09.12.2005 року за № 33895476, що підтверджено довідкою ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 28939/29-0 від 09.12.2005 року.
22.01.2013 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська виставлено Дніпропетровській філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 279, відповідно до якої сума податкового боргу Дніпропетровської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 22.01.2013 року становить 6563,00 грн.
04.02.2013 року ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька виставлено Донецькій філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 31, відповідно до якої сума податкового боргу Донецької філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 04.02.2013 року становить 8785,00 грн.
06.02.2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва виставлено Миколаївській філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 62, відповідно до якої сума податкового боргу Миколаївської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 06.02.2013 року становить 3985,00 грн.
22.01.2013 року ДПІ у м. Рівному виставлено ТОВ «Мізол» в особі Рівненської філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 32, відповідно до якої сума податкового боргу Рівненської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 22.01.2013 року становить 3331,00 грн.
04.02.2013 року ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя виставлено Севастопольській філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 41, відповідно до якої сума податкового боргу Севастопольської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 04.02.2013 року становить 2026,00 грн.
05.02.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова виставлено Львівській філії ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 163, відповідно до якої сума податкового боргу Львівської філії ТОВ «Мізол» за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 05.02.2013 року становить 12761,00 грн.
11.01.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова виставлено ТОВ «Мізол» податкову вимогу форми «Ю» № 107, відповідно до якої сума податкового боргу ТОВ «Мізол» за платежем податок на додану вартість станом на 11.01.2013 року становить 49756,42 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (ПК України).
Як вбачається із спірних податкових вимог та свідчать встановлені обставини справи, суму податкового боргу становлять узгоджені грошові зобов'язання із сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за січень 2013 року.
Авансовий платіж з податку на прибуток розрахований позивачем виходячи із показників податкової декларації з податку на прибуток підприємства за дев'ять місяців 2012 року та розрахунків щомісячних авансових внесків, а також законодавчо визначеного розміру авансового платежу (1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року), що підлягатиме сплаті у березні-грудні 2013 року, січні-лютому 2014 року.
Так, порядок і умови направлення платнику податкової вимоги визначено ст.59 ПК України.
Пунктом 59.3 ст.59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно із п.57.1 ст.57 ПК України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Отже, вказаною нормою права визначено як осіб, що є платниками авансових внесків, розмір щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, так і порядок сплати таких авансових внесків. При цьому, у названій нормі матеріального права зазначено, що авансові внески сплачуються у порядку і в строки, які встановлено для місячного податкового періоду.
Відповідно до п.33.1 ст.33 ПК України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковим кодексом України визначено наступні види податкового періоду: календарний рік, календарне півріччя, календарні три квартали, календарний квартал, календарний місяць, календарний день (ст.34 ПК України).
Згідно із пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останній календарним днем звітного (податкового) місяця.
Абз.1 п.57.1 ст.57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Іншого порядку для сплати грошового зобов'язання за місячний податковий період, Податковим кодексом не визначено.
Законом України від 05.07.2012р. №5083 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012 р., пункт 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: «Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Отже, вказаними доповненнями до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у порівнянні із п.57.1 ст.57 ПК України, змінено як розмір авансового платежу так і порядок його сплати у звітних (податкових) місяцях січень-лютий 2013 року. При цьому, вказаною нормою права визначено, що авансові платежі сплачуються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Оскільки, звітним податковим місяцем, у спірному випадку, є січень 2013 року, то граничним строком сплати авансових платежів є 20.02.2013р. (останнім календарним днем місяця є 31.01.2013р., а сплата авансового платежу повинна відбутися протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяці). В той же час, оскаржувані податкові вимоги сформовано 22.01.2013 року, 04.02.2013 року, 05.02.2013 року, 06.02.2013 року.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідачів на інформацію, наведену в Узагальнюючій податковій консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, яка затверджена наказом ДПС України від 21 грудня 2012 року №1171, стосовно того, що у січні 2013 року авансові платежі повинні бути сплачені платником податків до 18 січня 2013 року, оскільки податкова консультація не є нормативно-правовим актом та носить рекомендаційний характер (пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України). Крім цього, у вказаній консультації ДПС, без будь-якого обґрунтування, визначає граничну сплату авансових платежів у січні 2013 року до 18.01.2013 р. При цьому, не враховано повний текст пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в якому, після визначення звітних місяців - січень-лютий 2013 року, зазначено порядок сплати авансових платежів - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Таким чином, відповідачі направивши позивачу вимоги №31 від 04.02.2013 року, №279 від 22.01.2013 року, №62 від 06.02.2013 року, №32 від 22.01.2013 року, №163 від 05.02.2013 року, №41 від 04.02.2013 року, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки на час направлення вимог не наступили граничні строки сплати суми грошового зобов'язання.
Також, суд погоджується із твердженнями позивача, що оскаржувані вимоги виставлено філіям позивача, які не можуть нести відповідальності за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету, з огляду на таке.
Згідно з п. 152.4. ст. 152 ПК України платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).
У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє контролюючі органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.
Як видно із матеріалів справи, позивачем 30.05.2011 року надіслано начальнику ДПІ у Залізничному районі м. Львова повідомлення № 144, відповідно до якого позивач у 2012 році буде здійснювати розрахунок та оплату консолідованого податку на прибуток, та додано перелік із тринадцяти відокремлених підрозділів позивача.
Оскаржуваними податковими вимогами на відокремлені підрозділи позивача покладено відповідальність за несвоєчасне внесення сум податку до бюджету. Відповідачі зазначають, що оскаржувані податкові вимоги були виставлені у зв'язку з тим, що філії позивача узято відповідачами на податковий облік, відтак податкові вимоги слід виставляти саме філіям позивача, а не позивачу. Проте такі твердження судом не враховуються, оскільки, як зазначалось вище, позивачем прийнято рішення про здійснення розрахунку та оплати консолідованого податку на прибуток за місцем знаходження основного підприємства, а відповідно до п. 152.4. ст. 152 ПК України відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
Суд зазначає, що заявляючи вимогу про визнання податкових вимог відповідачів нечинними, позивач не врахував, що така вимога може пред'являтися лише стосовно нормативно-правового акта. У даному ж випадку позивачем оскаржуються акти індивідуальної дії, відтак суд з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України дійшов до висновку, що спірні вимоги слід визнати протиправними.
Враховуючи те, що судом за наслідками розгляду справи встановлено протиправність податкових вимог ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька №31 від 04.02.2013 року, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №279 від 22.01.2013 року, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №62 від 06.02.2013 року, ДПІ у м. Рівному №32 від 22.01.2013 року, ДПІ у Залізничному районі м. Львова №163 від 05.02.2013 року, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя №41 від 04.02.2013 року, суд приходить до висновку про необхідність їх скасування.
Стосовно позовних вимог щодо скасування податкової вимоги ДПІ у Залізничному районі м. Львова №107 від 11.01.2013 року, суд зазначає.
Відповідачем - ДПІ у Залізничному районі м. Львова було сформовано оскаржувану податкову вимогу у зв'язку з несплатою позивачем 49756,42 грн. за платежем - податок на додану вартість станом на 11.01.2013 року.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що оскаржувана податкова вимога №107 від 11.01.2013 року відкликана у зв'язку з відсутністю податкового боргу.
Порядок відкликання податкової вимоги встановлює ст. 60 ПК України.
Згідно з п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: 60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; 60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; 60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; 60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; 60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Підставою для відкликання оскаржуваної податкової вимоги представник позивача в поясненнях зазначив самостійне погашення платником податкового боргу.
Як вбачається із довідки від 06.12.2013 року №8875/9/20-0032/429 «Про заборгованість по платежах до бюджету» заборгованість з податку на додану вартість у ТОВ «Мізол» відсутня, що також підтверджується долученою до матеріалів справи обліковою карткою позивача.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах у зв'язку із відкликанням відповідачем оскаржуваного рішення №107 від 11.01.2013 року на час розгляду справи не порушені, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України - при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовленою.
Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька №31 від 04.02.2013 року.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №279 від 22.01.2013 року.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва №62 від 06.02.2013 року.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівному №32 від 22.01.2013 року.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №163 від 05.02.2013 року.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя №41 від 04.02.2013 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» (вул. Городоцька, 174, м. Львів, 79022, код ЄДРПОУ 33895476) судовий збір у розмірі 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 24 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2013 року.
Суддя Клименко О.М.