25 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/7149/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,
представників відповідача - Чайки М.Г. та Табунщика Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамотор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
17 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавамотор" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013 №0000342306, від 08.08.2013 №№0000322306, 0000312306.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується із висновками перевірок та прийнятими за його наслідками податковими повідомленнями-рішеннями, посилаючись на те, що під час проведення перевірки перевіряючими не були враховані всі обставини.
Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, клопотання про перенесення розгляду справи отримано після початку розгляду справи по суті.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, оскільки він належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не прибув у судове засідання, доказів, які б свідчили про те, що представник дійсно знаходиться на лікарняному, суду не надав. Крім того, клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника, надано безпосередньо представником в канцелярію суду під час судового розгляду справи. В зв'язку з чим, суд критично оцінює поважність неприбуття в судове засідання представника позивача.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що інститутом представництва не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками на основі договору.
Крім того, відповідно до ч.7 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.
Оскільки позивачем у справі є юридична особа, таким чином представляти її інтереси в суді може як законний представник, так і інша особа на підставі договору.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладенні в письмових запереченнях.
У своїх запереченнях відповідач посилався на встановлення в ході перевірок порушень позивачем вимог пунктів 9-11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а також підпункту 267.3.6 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України та пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у зв'язку з чим вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій.
Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
22.07.2013 на підставі виданих ГУ Міндоходів у Полтавській області направлень від 19.07.2013 №738, №737, 736 та наказу на проведення перевірки № 173 від 19.07.2013, праці вниками управління податкового та митного аудиту ГДРІ Табунщиком Д.В., Качапутом О.О., Цегельником В.Б. розпочата фактична перевірка станції технічного обслуговування за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 107, що належать платнику податків ТОВ «Полтавамотор» (код ЄДРПОУ 378291124), за наслідками якої 23.07.2013 складено акт № 6/16-01-22-06-38/37829124 за результатами фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарі, дотримання робо тодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Тривалість перевірки склала 2 дні.
Під час проведеної перевірки, встановлено:
- незабезпечення у 18 випадках щоденного друку фіскальних звітних чеків (порушено п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР);
- незабезпечення зберігання 97 контрольних стрічок протягом встановленого терміну (порушено п. 10 ст. 3 Закону № 265/95-ВР);
- незабезпечення проведення розрахункових операцій через РРО без застосування режиму попереднього програмування обліку кількості товарів, що підтверджується роздруківкою кодування (порушено п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР);
- не оприбуткування готівкових коштів в книзі ОРО на підставі фіскального звітного чека за 22.07.2013 №1116 на загальну суму 135900 грн. (чим порушено абз. 3 п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637).
На підставі вказаного акту винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 08.08.2013 №0000312306, в сумі 679 500 грн., за порушення вимог «Положен ня про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» ;
- від 08.08.2013 №0000322306, в сумі 22 695грн. за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Також, 23.07.2013 працівниками управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Полтавській області ГДРІ Суховською В.В., Табунщиком Д.В. та Подовжнім Ю.О. на підставі направлень на перевірку від 19.04.2013 № 739, № 740, № 741 та наказу від 19.07.2013 №174 розпочато перевірку сауни «Добра парна» ТОВ «Полтавамотор», розташованої у м. Полтаві, вул. Гетьмана, 24 за результатами якої складено акт від 24.07.2013 № 7/16-01-22-06-38/37829124. Зауважень щодо порядку та підстав проведення перевірки не надходило.
За результатами проведеної перевірки встановлено, в тому числі порушення п.п 267.3.6 ст. 267 ПК України, а саме: здійснення діяльності в сфері розваг (гри на більярді на одному столі) без придбання відповідного торгового патенту за період з 02.07.2012 по 05.04.2013.
За результатами вказаної перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 09.08.2013 №0000342306, згідно якого застосовано фінансову санкцію за поруше ння вимог статті 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ в сумі 35 520 грн.
Не погодившись з вказаними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення
Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків.
Згідно пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 81.1. ст. 81 ПК України передбачено, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Як свідчать матеріали справи, до початку перевірки головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_8 під розпис вручено копію наказу та пред'явлено направлення на проведення перевірки. Заперечень з боку головного бухгалтера підприємства ОСОБА_8 щодо допуску до перевірки та підстав проведення перевірки не надходило.
Повноваження ОСОБА_8, як посадової особи позивача підтверджується і наказом від 15.03.13 №22-К «Щодо особового складу» про призначення останньої на посаду головного бухгалтера з 15.03.13. (копія даного наказу міститься в матеріалах справи).
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 08.08.2013 №0000322306, прийнятому за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР в сумі 22 695 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: незабезпечення позивачему 18 випадках щоденного друку фіскальних звітних чеків.
Пунктом 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Позивач в позовній заяві посилається на несвоєчасне прибуття перевіряючих на підприємство, що в свою чергу позбавило уповноважених осіб позивача належним чином оформити документи відповідно до вимог закону.
Суд вважає ці посилання необґрунтованими, оскільки, відповідно до пояснень головного бухгалтера ОСОБА_8 фіскальні звітні чеки друкуються на підприємстві частково (арк.с. 75).
Доказів в спростування даного факту позивачем не надано.
Відповідно до пункту 4 статті 17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання (340 грн. х 18 = 6120 грн.)
Актом перевірки встановлено порушення п. 10 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: незабезпечення зберігання 97 контрольних стрічок протягом встановленого терміну.
Пунктом 10 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
Позивачем не надано доказів суду в спростування даного порушення.
Відповідно до пункту 5 статті 17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі (170 грн. х 97 = 16490 грн).
Посилання позивача в позовній заяві на те, що вказані документи зберігались належним чином, однак не були належним чином оформлені у зв'язку з несвоєчасним прибуттям перевіряючих, що позбавило уповноважених осіб позивача належним чином їх оформити відповідно до вимог закону, суд не бере до уваги.
Суд зауважує, що фіксування вказаних порушень стало можливим з підстав неодноразового зневажання своїми обов'язками, що визначені вказаними вище нормами. Останні, у свою чергу, мають імперативний та зобов'язальний характер, а тому не можуть виконуватись при наявності вільного від основних функцій часу у уповноважених на те осіб.
Також, суд звертає увагу на те, що вказані порушення не можуть розцінюватись як єдині триваючі, виходячи з наступного.
Чинне законодавство України не містить нормативного визначення триваючого правопорушення, а відтак для з'ясування характеру діяння з точки зору його продовжуваності в кожному конкретному випадку необхідно аналізувати динамку спірних правовідносин.
Так, правопорушення вважається триваючим у випадку, коли воно являє собою діяння, що полягає у тривалому, продовжуваному у часі, безперервному, невиконанні суб'єктом установлених законодавством вимог.
При вирішенні питання щодо віднесення того чи іншого правопорушення до триваючого або нетриваючого необхідно розрізняти момент юридичного закінчення правопорушення та момент припинення протиправної поведінки. Закінченим вважається правопорушення, що характеризується повною реалізацією його об'єктивної та суб'єктивної сторони. Припинення ж протиправної поведінки має місце тоді, коли особа добровільно припиняє здійснювати протиправні дії або коли держава в особі уповноважених органів присікає правопорушення. Триваюче правопорушення продовжується після його юридичного закінчення.
У розглядуваному випадку йдеться про вчинення позивачем ряду тотожних одномоментних правопорушень, що полягали у невиконанні позивачем друку фіскальних звітних чеків за кожний окремий день та не зберігання окремих контрольних стрічок. Юридичне закінчення цього правопорушення характеризується одночасною повною реалізацією його об'єктивної та суб'єктивної сторони; після його закінчення позивач не здійснював продовжуваної протиправної діяльності до часу повторного вчинення протиправної бездіяльності наступного дня спірного періоду.
Наведене обумовлює правомірність застосування до позивача заходів відповідальності за кожний окремий факт невиконання вказаних вище порушень (дана позиція підтримується судовими рішеннями ВАСУ - ухвала ВАСУ від 27.02.2013 по справі № К/9991/9992/11).
Актом перевірки встановлено порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: незабезпечення проведення розрахункових операцій через РРО без застосування режиму попереднього програмування обліку кількості товарів.
Відповідно до п.11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Дане порушення підтверджується роздруківкою кодування (арк.с.76), поясненнями головного бухгалтера ОСОБА_8 (арк.с. 75) та не заперечується позивачем в позовній заяві.
Відповідно до пункту 6 ст. 17 вищезазначеного Закону, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (17 грн. х 5 = 85 грн.).
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Полтавамотор" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 №0000322306.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 08.08.2013 №0000312306, прийнятим за порушення вимог абз. 3 п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого по становою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (далі - Положення) щодо неоприбуткування готівкових коштів в книзі ОРО на підставі фіскального звітного чека за 22.07.2013 №1116 в сумі 679 500 грн., суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №106/5297 (далі - Порядок) встановлено, що використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема :
- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;
- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;
- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Пунктом 7.7 Порядку встановлено, що у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо.
Абзацом 3 пункту 2.6. Положення № 637 передбачено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Дане Положення № 637 розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Згідно з пунктом 2.1 глави 1 Положення, нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:
- каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;
- оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Суд, також, наголошує, що згідно постанови від 26.02.2013 Верховного суду: «колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95)».
Відповідно до ч.1 ст.2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Отже, відсутність відповідних записів в КОРО свідчить про не оприбуткування позивачем готівкових коштів в книзі ОРО на підставі фіскального звітного чека за 22.07.2013 №1116 на загальну суму 135 900 грн.
Даний обставина підтверджується письмовими поясненнями головного бухгалтера ОСОБА_8 (арк.с.75).
Указом Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (135 900 грн. х 5 = 679 500 грн).
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 №0000312306.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 09.08.2013 № 0000342306, згідно якого застосовано фінансову санкцію за поруше ння вимог статті 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ в сумі 35 520 грн., суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.46. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу визначено, що дія льність у сфері розваг - господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - під приємців, яка полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо.
Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що платниками збору є суб'єкти господарюван ня (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види під приємницької діяльності, зокрема, діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
У відповідності до наданих 24.07.2013 адміністратором сауни ОСОБА_9 пояснень (арк.с. 57), на торговельному об'єкті використовується один більярдний стіл, послуги з гри на більярді надавались з 02.07.2012 по 05.04.2013.
Відповідно до акту перевірки, послуги гри на більярді підтверджуються контрольними стрічками РРО за 02.07.2012, 15.07.2012, 22.09.2012, 26.10.2012, 31.10.2012-05.11.2012, 07.11.2012, 08.11.2012, 09.11.2012, 17.11.2012, 18.11.2012, 25.11.2012, 30.11.2012, 02.12.2012, 14.12.2012, 15.12.2012, 21.12.2012, 26.12.2012, 27.12.2012-18.01.2013, 21.01.2013, 22.01.2013, 26.01.2013, 28.01.2013, 29.01.2013, 05.02.2013. 06.02.2013, 07.02.2013, 09.02.2013, 13.02.2013, 16.02.2013, 19.02.2013, 20.02.2013-22.02.2013, 23.02.2013, 24.02.2013, 09.03.2013, 10.03.2013, 11.03.2013, 16.03.2013. 21.03.2013, 25.03.2013, 30.03.2013, 31.03.2013, 05.04.2013.
Відповідно до пояснень представника відповідача та доказів наявних у матеріалах справи, дана послуга закодована як більярд.
Натомість, в позовній позивачем зазначено, що діяльність у сфері розваг не здійснювалася, громадянам надавалися у тимчасове користування (прокат) за плату рухомі речі - спортивний інвентар".
Згідно Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженої наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 до прокату побутових виробів і предметів особистого вжитку (КВЕД 77.2) відносяться прокат товарів для спорту та відпочинку(КВЕД 77.21).
Проте, належних доказів здійснення такої діяльності, у тому числі витягу з Єдиного реєстру з відмітками про види діяльності позивачем не надано.
У відповідності до статті 125 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги за здійснення діяльності у сфері розваг, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідного торгового патенту або з порушенням порядку його використання, передбаченого підпу нктами 267.6.4 і 267.6.5 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, сплачують штраф у восьмикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше восьмикратного його розміру за один квартал (35 520 грн.).
Таким чином, позивачем не доведено обґрунтованості власних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 № 0000342306.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність обставин, згідно яких до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, що свідчить про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013 №0000342306, від 08.08.2013 №№0000322306, 0000312306. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Державною податковою інспекцією у м. Полтаві норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у м. Полтаві приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамотор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2013 року.
Суддя А.О. Чеснокова