копія
30 жовтня 2013 р. Справа № 804/12018/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЦарікової О.В.,
секретаря судового засіданняБердника С.О.,
за участю:
представника позивача Кукурузи В.Ю.
представника відповідача Михайлишиної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування
картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2013/00210 від 14.06.2013, визнання недійсним та скасування рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів №110010000/2013/600229/2 від 14.06.2013, зобов'язання Дніпропетровської митниці Міндоходів здійснити повернення Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» зарезервованих Дніпропетровською митницею Міндоходів коштів в сумі 862257,48 грн.,
13 вересня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2013/00210 від 14.06.2013, визнання недійсним та скасування рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №110010000/2013/600229/2 від 14.06.2013, зобов'язання Дніпропетровської митниці Міндоходів здійснити повернення Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» зарезервованих Дніпропетровською митницею Міндоходів коштів в сумі 862257,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за контрактом, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та фірмою «JUGOHROM FERROALLOYS DOOEL Jegunovce» від 19.02.2013 №13-0473-12, при митному оформленні товару, що надійшов згідно Специфікації №4 від 26.04.2013 до контракту, позивач визначив митну вартість товару за основним методом - ціною контракту; в ДМВ та ВМД №110010000/2013/003880 від 13.06.2013 позначив, що згідно рахунку №01-10-00774 від 29.05.2013 вартість 1 тони феросиліцію 65% складає 1043,47 EUR (курс 10,612306), вартість поставленого товару склала 746390,96 EUR або 7920929,26 грн. Згідно умов контракту та у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України позивач також надав до Дніпропетровської митниці Міндоходів необхідні документи. В подальшому, на вимогу відповідача позивачем було надано додаткові документи, за результатами розгляду яких, Дніпропетровська митниця Міндоходів листом від 12.08.2013 №17-11-2/2001 повідомила про відсутність підстав для визначення заявленої позивачем митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість визначено в розмірі 1,6098 EUR/кг із застосуванням резервного методу (2г) Митного кодексу України. У зв'язку з прийнятим митним органом рішенням, позивачу було відмовлено в митному оформленні товару та видано картку відмови від 14.06.2013 №110010000/2013/00210. На думку позивача, митна вартість товару повинна була бути визначена за першим методом, а тому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про визначення митної вартості за резервним шостим методом від 14.06.2013 №110010000/2013/600229/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.06.2013 №110010000/2013/00210 за ВМД №110010000/2013/003932 від 14.06.2013, а також стягнути на користь позивача суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 862257,48 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.10.2013.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Представник відповідача зазначила, що на час митного оформлення позивачем були надані документи, які мали розбіжності щодо вартості товару, на підставі чого представником митниці було запропоновано позивачу подати додаткові документи, на підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, зазначені документи також містили розбіжності із раніше поданими документами, що підтверджують митну вартість товарів. Також, відповідач вказав, що у митного органу була наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів за більш високою ціною, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Відповідач вказав, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (надалі - покупець) та фірмою «JUGOHROM FERROALLOYS DOOEL Jegunovce», Республіка Македонія (надалі - продавець) укладено контракт від 19.02.2013 №13-0473-12, за умовами якого продавець зобов'язався здійснити покупцю поставку товару зі змістом феросиліцію FeSi 65% на умовах DAP - ст. Правда Придніпровської залізниці, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар асортимент, кількість, ціна, строк поставки, якого зазначені в додатках (специфікаціях) до даного контракту, які є невід'ємними його частинами.
Пунктом 2.2 цього Контракту сторони погодили, що ціна на товар буде розраховуватися згідно офіційної публікації CRU Monitor bulk ferroalloуs на сайті http://www.cruonline.сrugroup.com за наступною формулою: EU CRU SPOT PRICE (EUR) для місяця, що передує (М-1) місяцю відвантаження (М) (розрахований на базовий відсоток феросиліцію 65%)+7,5%). Ціна на товар за кожен місяць буде погоджуватися шляхом оформлення Специфікації до цього Контракту.
13.06.2013 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці Міндоходів для митного оформлення товару «феросиліцій FeSi 65%», що надійшов до позивача на підставі вищевказаного Контракту від 19.02.2013 №13-0473-12 та заявлений до митного оформлення шляхом подання митної декларації №110010000/2013/003880.
Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України та зазначено, що згідно рахунку №01-10-00774 від 29.05.2013 вартість тони феросиліцію 65% складає 1 043,47 EUR (курс 10,612306), вартість поставленого товару склала 746390,96 EUR або 7920929,26 грн.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи:
- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 28.03.2013 №110/2012/0001471;
- залізничні накладні для внутрішнього сполучення;
- міжнародна автомобільна накладна (CMR);
- коносамент №2 від 29.05.2013;
- вантажна відомість б/н від 29.05.2013;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №752 від 06.06.2013;
- інвойс на виконання транспортних послуг №626-183-0001-13 від 28.05.2013;
- свідоцтво про страхування №1007798 від 29.05.2013;
- висновок Укрпромзовнішекспертизи №2470;
- біржова інформація від 13.06.2013;
- розрахунок ціни (калькуляція) №020/0542-13;
- рахунок-фактура (інвойс) від 29.05.2013 №01-10-00774;
- пакувальний лист б/н від 28.05.2013;
- специфікація №4 від 26.04.2013;
- зовнішньоекономічний контракт від 19.02.2013 №13-0473-12;
- договір про перевезення № М2/2002/13 від 20.02.2013;
- сертифікат про походження товару від 29.05.2013;
- сертифікат якості від 28.05.013.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (надалі - МК України) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Частиною 5 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється орган доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 2 статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органом доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.
Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Так, за результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) відповідно до ст. 337 МК України в автоматизованому порядку митним органом було виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення щодо необхідності здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.
Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою органу доходів і зборів встановлено ризик заявки неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 МК України, посадова особа органу доходів і зборів у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки (пункт 2.3. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правила її заповнення»).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів на аркуші ДМВ від 13.06.2013 № 110010000/2013/003880 здійснено запис: «На виконання вимог статті 54 МК України під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунків, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Згідно статті 52 МК України, декларант, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до вимог статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою (декларації країни відправлення, рахунки на сплату транспортно-експедиційних послуг).
В результаті здійснення контролю відповідачем встановлено наступне:
- пунктом 2.2. зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2013 №13-0473-12 вартість на товар розраховується на підставі офіційної публікації CRU Monitor bulk ferroalloys на сайті http.// www.cruonline.crugroup.com за формулою: EU CRU SPOT PRJSE (EUR) для місяця, що передує (М-1) місяцю відвантаження (М) (розрахований на базовий відсоток феросиліцію 65% плюс 7,5%). Офіційний розрахунок узгоджений двома сторонами контракту декларантом не надавався. За наданими копіями, зазначеними декларантом, як біржова інформація, розрахована сума не відповідає заявленій;
- надане страхове свідоцтво №10077980/32 на морське перевезення не містить інформації про суму страхових внесків, фактично сплачену по вказаному страховому полісу, розрахована від суми ліміту по страховому свідоцтву ціна одиниці товару не відповідає (менше) ціни, використаної декларантом для розрахунку заявленої митної вартості, що унеможливлює проведення обчислення фактичних сум страхових внесків, які є складовою заявленої митної вартості, та використання зазначеного документу для підтвердження заявленого декларантом рівня митної вартості товару;
- у підтвердження транспортної складової декларантом надані інвойси на сплату транспортно-експедиційних послуг (за винятком витрат на страхування). Загальна вартість за наданими інвойсами складає - 136253,52 євро. Заявлена вага брутто -715,95 т тобто - 190,31 євро/1т за калькуляцією від виробника - транспортні витрати складають - 88 євро/1т;
- декларації країни відправлення надані без перекладу та не містять ознак, що дають змогу ідентифікувати їх з імпортованою партією товару;
- наданий лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 07.06.2013 № 2470 не є висновком про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями в понятті п. 3.8. ст. 53 МК України;
- наявні розбіжності у вагових показниках, заявленого до митного оформлення товару у декларації країни відправлення, сертифікаті про походження товару, інвойсі, пакувальному аркуші та заявленій до митного оформлення МД. Документального обґрунтування від декларанта з зазначеного не надано.
Враховуючи вищезазначене, під час консультацій декларанта, згідно статті 53 МК України, зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) наступні документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно п. 6 статті 53 МК України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Так, декларант ознайомився із зазначеним записом та зробив свій власноручний запис: «Ознайомлена. Консультація проведена. Інженер Забальська О.В. 14.06.2013 року». У зазначений термін надати додаткові документи на даний момент не маю можливості. Інженер Забальська О.В. 14.06.2013.
Судом встановлено, що Дніпропетровською митницею були проаналізовані митні оформлення митної вартості товарів, яка заявлена позивачем до митного контролю, в результаті чого було встановлено, що митна вартість товару, заявлена позивачем до митного контролю, значною мірою занижена від вартості подібних товарів, які були визначені органом доходів і зборів під час митного оформлення за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в базі даних ЄАІС ДМСУ.
Враховуючи відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів, відповідно до п. 5 статті 54 та 55 МК України, прийнято рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість визначено в розмірі 1,6098 EUR/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(г) відповідно до статті 64 МК України. Митну вартість скориговано за МД №700130000/2013/2238 від 14.02.2013, №700130000/2013/2239 від 14.02.2013.
Також, посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2013 №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, вартість операції. Посадовою особою відповідача також зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтування вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 МК України. У зв'язку з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару від 14.06.2013 №110010000/2013/600229/2, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 14.06.2013 №110010000/2013/00210.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Під час судового розгляду судом встановлено, що на підставі заяви позивача про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Державного бюджету України, митницею було прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання - сплату до Державного бюджету України податків та зборів.
Під час гарантійних зобов'язань позивачем до Дніпропетровської митниці листом від 05.06.2013 №062Д/869 надано додаткові документи, а саме: свідоцтво про страхування №10077980 від 29.05.2013; рахунок на перевезення (залізничними вагонами) №0115-014 від 23.04.2013; рахунок перевезення (залізничними вагонами) №0115-015 від 23.04.2013; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 07.06.2013 №2470; розрахунок собівартості №020/0559-13 від 14.06.2013; договір на обов'язкове страхування небезпечних вантажів №1264666 від 08.06.2013.
За результатами розгляду зазначених документів Дніпропетровською митницею Міндоходів встановлено, що висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 07.06.2013 № 2470 підтверджено, що заявлений рівень митної вартості товару «феросиліцію FeSi 65%» - 1043,47 EUR/кг на умовах поставки DAP - м. Дніпродзержинськ, що імпортовано згідно специфікації №4 до контракту від 19.02.2013 №13-0473-12 відповідає поточній кон'юнктурі ринку. Однак, зазначеним висновком не враховано умови формування вартості товару, визначені зовнішньоекономічним контрактом. Також, за додатково наданим розрахунком собівартості транспортування 1 тони товару за маршрутом Македонія-України складає 107 євро та підсумкова собівартість 1 тони товару на умовах DAP -м. Дніпродзержинськ - 1,026 євро. Зазначені дані відрізняються від тих, що зазначені у розрахунку собівартості ФС 65% від 29.05.2013 №020/0542-13, поданому на момент митного оформлення товару (вартість транспортування 1 тони товару за маршрутом Македонія-Україна складає 88 євро та підсумкова собівартість 1 тони товару на умовах DAP - Дніпродзержинськ - 1,007 євро.)
Інші додаткові документи, які були витребувані відповідачем (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини) позивачем не були надані.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було направлено лист від 12.08.2013 №17-11-2/2001, яким повідомлено про відсутність підстав для визначення заявленої позивачем митної вартості.
Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 вищезазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно зі статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У зв'язку з неможливістю застосування першого методу (наявність розбіжностей у документах, відсутність підтвердження усіх складових митної вартості, а також відмова від подання витребуваних митницею документів) посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндозодів було перейдено до наступного методу визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 59 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Відповідно до ст. 60 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У зв'язку з наявністю у митного органу інформації про митну вартість товару лише за двома митними деклараціями: МД № 700130000/2013/2238 від 14.02.2013 та МД № 700130000/2013/2239 від 14.02.2013 - 1,6098 EUR/кг та враховуючи відмінність в об'ємах товарів за МД № 700130000/2013/2238 від 14.02.2013 (24479 кг), МД № 700130000/2013/2239 від 14.02.2013 (24633 кг) та поданою позивачем МД № 110010000/2013/003880 від 13.06.2013 (715297 кг), та відсутністю документально підтвердженою інформації для здійснення коригування, відповідачем мотивовано зазначено про неможливість визначення митної вартості за ст.ст. 59, 60 Митного кодексу України.
Згідно із ч.1 ст.62 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.
Як зазначено відповідачем, застосувати метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості було також неможливо, у зв'язку з відсутністю документів щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів.
Відповідно до вимог ст.63 Митного кодексу України для застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) митному органу має бути надана інформація від виробника товарів щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну, загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
Відсутність зазначеної інформації та ненадання її позивачем, унеможливила застосування зазначеного методу митним органом.
Відповідно до статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо заявленого митного режиму, даних про товар, відомості про митну та фактурну вартість, відомості про документи, що надаються для митного контролю разом з митною декларацією відповідно до статті 335 цього Кодексу.
Статтею 335 МК України передбачено подання документів та відомостей необхідних для митного контролю. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених кодексом, декларація митної вартості. У встановленому Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються окрім іншого відомості: у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Відповідно до статті 266 МК України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, тощо. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
З урахуванням наявної в органу доходів і зборів інформації щодо раніше визнаних митних вартостей за МД №700130000/2013/2238 від 14.02.2013 та МД № 700130000/2013/2239 від 14.02.2013, посадовою особою органу доходів і зборів відповідно до п.5 ст.54, ст.55 МК України, прийнято рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість визначено в розмірі 1,6098 EUR/кг із застосуванням резервного методу (2г) відповідно до ст. 64 МК України.
Посилання Позивача на ВМД №702020001/2013/002995 від 25.03.2013 як на основу коригування митної вартості є безпідставними, оскільки застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості. Під час таких консультацій орган доходів і зборів і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Факт проведення консультацій підтверджується записом декларанта на ДМВ та засвідчений його підписом. Докази того, що інформація про вказану ВМД позивачем до органу доходів і зборів під час проведення консультацій була надана відсутні.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю законних підстав для застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, наявністю розбіжностей у наданих позивачем до митного оформлення документів, ненаданням позивачем належних доказів на підтвердження задекларованої митної вартості вказаних товарів за ціною договору, відповідачем правомірно було скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів із застосуванням резервного методу.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 14.06.2013 №110010000/2013/600229/2 про визначення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.06.2013 №110010000/2013/00210, відповідач діяв у межах, та у спосіб передбачений чинним законодавством України.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання повернути надмірно стягнуті при митному оформленні грошові кошти у розмірі 862257,48 грн., то вони також не підлягають задоволенню, з огляду на правомірність рішення Дніпропетровської митниці від 14.06.2013 №110010000/2013/600229/2 про визначення митної вартості товарів.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2013/00210 від 14.06.2013, визнання недійсним та скасування рішення Дніпропетровської митної вартості товарів №110010000/2013/600229/2 від 14.06.2013, зобов'язання Дніпропетровської митниці Міндоходів здійснити повернення Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» зарезервованих Дніпропетровською митницею Міндоходів коштів в сумі 862254,48 грн. - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2013 року
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 04.11.2013 СуддяО.В. Царікова О.В.Царікова