копія
28 листопада 2013 р. Справа № 804/14393/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук Н. В.
при секретаріКузнецов С.М.
за участю:
представника позивача представників відповідача Самойленко В.І. Бейгул А.Г., Дмитрієв Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
01 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекуперація свинцю» (далі - позивач, ТОВ «Рекуперація свинцю») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №002042201 від 21.08.2013 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.
За результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рекуперація свинцю» з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Інкод» та повноти відображення в податковому обліку за січень 2012 року відповідачем складено Акт № 225/44-66-22-01/35395039 від 05.08.2013 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 002042201 від 21.08.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93321 грн. 25 коп. (74657 грн. 00 коп. - основний платіж, 18664 грн. 25 коп. - штрафна (фінансова) санкція).
Податкове повідомлення-рішення № 002042201 від 21.08.2013 року мотивоване нереальністю господарських операцій з придбання у ТОВ «Інкод» у січні 2013 року хімічної продукції, оскільки до перевірки не надано сертифікати походження хімічної продукції, довіреності уповноважених осіб ТОВ «Рекуперація свинцю» на прийняття продукції та транспортні документи на перевезення колчедану сірчаного флотаційного у кількості 20 т.
ТОВ «Рекуперація свинцю» не згодне з податковим повідомленням - рі шенням Державної податкової інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №002042201 від 21.08.2013 р. та вважає, що воно має бути скасоване як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача у судове засідання з'явилися, надали суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначили наступне.
ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рекуперація свинцю» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Інкод» та повноти відображення в податковому обліку за січень 2013 року.
В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Рекуперація свинцю» в порушення вимог п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 74 657, 32 грн., за січень 2013 року, за рахунок здійснення господарських операцій з ТОВ «Інкод», які не направлені на реальне настання правових наслідків.
Зазначене призвело до заниження податку на додану вартість у відповідних податкових періодах на загальну суму 74 657, 32 грн.
Перевіркою встановлено, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності не вказані операції, суперечать законодавчим і нормативним актам, не відповідають сутності, не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що податкове повідомлення - рішення винесене на законних підставах та не підлягає скасуванню.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рекуперація свинцю» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Інкод» та повноти відображення в податковому обліку за січень 2013 року.
За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська складено Акт № 225/44-66-22-01/35395039 від 05.08.2013 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 002042201 від 21.08.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93321 грн. 25 коп. (74657 грн. 00 коп. - основний платіж, 18664 грн. 25 коп. - штрафна (фінансова) санкція).
Податкове повідомлення-рішення № 002042201 від 21.08.2013 року мотивоване нереальністю господарських операцій з придбання у ТОВ «Інкод» у січні 2013 року хімічної продукції, оскільки до перевірки не надано сертифікати походження хімічної продукції, довіреності уповноважених осіб ТОВ «Рекуперація свинцю» на прийняття продукції та транспортні документи на перевезення колчедану сірчаного флотаційного у кількості 20 т.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив суду, що сертифікати походження на хімічну продукцію у ТОВ «Рекуперація свинцю» не запитувались ані листом № 6751/10/15.2-20 від 16.04.2013 року, ані у ході проведення перевірки. Зазначених сертифікатів у підприємства не було і не мало бути, оскільки підприємство не імпортувало продукцію та, відповідно, не здійснювало її митне оформлення, при якому може вимагатися сертифікат походження. Однак, ТОВ «Рекуперація свинцю» має сертифікати якості продукції, копії яких досліджувались відповідачем.
Довіреності уповноважених осіб ТОВ «Рекуперація свинцю» на прийняття продукції у підприємства не залишаються після її прийняття, оскільки передаються підприємству-постачальнику. Вданому випадку, такі відомості також досліджувались ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.
Щодо транспортних документів на перевезення колчедану сірчаного флотаційного у кількості 20 т, то у ТОВ «Рекуперація свинцю» відсутній обов'язок вимагати у перевізника товарно-транспортну накладну, оскільки зазначена продукція приймалась від ТОВ «Техкомплект» ТОВ «Інкод», як власником, на складі ТОВ «Рекуперація свинцю» і в подальшому передавалась від ТОВ «Інкод» до ТОВ «Рекуперація свинцю» за договором на переробку давальницької сировини та за договором купівлі-продажу на цьому ж складі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 1 статті З ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідач, визнаючи правочини нікчемними та встановлюючи факт порушення, посилається на ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в мо мент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Однак, ст.ст. 626, 629, 655, 662, 658, 664 Цивільного кодексу України регулюють господарсь ку діяльність сторін і до податкового законодавства не мають жодного відношення. Саме сторона, права якої порушені в силу приписів зазначених статей, має право звернутися до суду за захистом своїх прав.
Статтею 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Статтею198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеним контрагентом позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.
Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.
З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.
Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.
Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Правочини, укладені між ТОВ «Рекуперація свинцю» та ТОВ «Інкод», відповідач вважає недійсними, оскільки вони мають протиправний характер, і такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Рекуперація свинцю1», були по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, і що вони суперечать інтересам держави і суспільства, та вважаються такими, що пору шують публічний порядок.
Суд не погоджується з думкою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та вважає, що такий висновок відповідача та застосування наслідків нікчемного правочину прямо супере чать, як чинному законодавству України, так і обставинам, на які посилається відповідач.
Статтею 228 Цивільного кодексу України не передбачено конкретних правових наслідків ні кчемності публічного правочину та відсилочних норм до інших статей ЦК, які містять загальні правила про правові наслідки недійсності правочинів.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється ви ключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими орга нами чи посадовими особами не допускаються.
Виходячи з наведеного, сторонами вказаних вище правочинів були дотримані норми чинного законодавства, протиправний намір при укладенні правочинів був відсутній, правочини були реа льними і вчинялись за всіма правилами укладення договорів, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому висновки відповідача є необгрунтованими та такими, що не відповідають чин ному законодавству та фактичним обставинам.
Враховуючи викладене та відсутність посилань в Акті перевірки на інші, ніж наведені, обставини нереальності операцій з ТОВ «Інкод», на підставі яких ТОВ «Рекуперація свинцю» сформувало податковий кредит у січні 2013 року, зокрема, обставини щодо спростовування руху активів, зміни у майновому стані ТОВ «Інкод» та ТОВ «Рекуперація свинцю», відсутності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ Інкод» або зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю ТОВ «Рекуперація свинцю», податкове повідомлення - рішення №002042201 від 21.08.2013 р. є необґрунтованим та незаконним.
Враховуючи наявність у ТОВ «Рекуперація свинцю» належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення вимог п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 74 657, 32 грн., за січень 2013 року, за рахунок здійснення господарських операцій з ТОВ «Інкод», які не направлені на реальне настання правових наслідків.
Отже, зміст досліджених ДПІ у Красногвардійському м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області правочинів не суперечить актам цивільного законодав ства. Не встановлено жодного факту, який свідчить про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, не надано жодного доказу на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб на укладання таких договорів в момент їх складання.
Таким чином, суд вважає, що висновки ДПІ у Красногвардійському м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 002042201 від 21.08.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93321 грн. 25 коп. (74657 грн. 00 коп. - основний платіж, 18664 грн. 25 коп. - штрафна (фінансова) санкція), прийняте ДПІ у Красногвардійському м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекуперація свинцю» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №002042201 від 21.08.2013 р.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекуперація свинцю» судові витрати в розмірі 186, 64 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 03 грудня 2013 року
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 03.12.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук