Головуючий у І інстанції Карпенко О.М.
Категорія 55 Доповідач Барков В.М.
24 грудня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Баркова В.М.,
Зайцевої С.А.,
при секретарі Сачко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «БРВ Київ» про захист прав споживача, розірвання договору, повернення коштів, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який просив скаргу задовольнити, пояснення представника приватного акціонерного товариства «БРВ Київ» Пічули М.Д., який просив апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду необхідно залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи позивача, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутні правові підстави для розірвання договору купівлі-продажу меблів.
Цей висновок суду є правильним і підтвердженим дослідженими в судовому засіданні доказами, які надані сторонами.
В рішенні суду ці докази наведені і відповідно до вимог ст. 62 ЦПК України їм дана належна правова оцінка.
Як встановлено судом, 24 лютого 2013 року позивач придбав у відповідача диван вартістю 8 999 грн. (а.с. 9).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» в разі виявлення протягом установленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до вимог п. 12 ст. 1 Закону істотний недолік - недолік, який робить неможливими чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначав, що під час експлуатації дивану було виявлено істотний недолік сидіння дивану, який унеможливлював його використання за цільовим призначенням і який не був усунутий відповідачем на його вимогу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про гарантійний ремонт сидіння пуфу дивану. Ця вимога була виконана і 19 квітня 2013 року пуф було відремонтовано.
16 липня 2013 року позивач знов звернувся до відповідача з вимогою про гарантійний ремонт сидіння самого дивану, яке під час експлуатації змінило форму та провисло.
19 липня 2013 року ОСОБА_2 повідомив відповідача про бажання розірвати договір купівлі-продажу на що отримав відмову з огляду на порушення ним п. 13 Правил експлуатації м'яких меблів яким встановлено, що при використанні двомісних та більше меблів необхідно уникати використання тільки одного місця для сидіння/спання, що дозволить запобігти різниці у вигляді всього виробу.
Відповідно до висновків судової товарознавчої експертизи № 4629/27 від 29 жовтня 2013 року, дефект у вигляді залишкової деформації на дивані позивача, виникла під час експлуатації в результаті нерівномірного механічного впливу та має експлуатаційний характер (а.с. 37-38).
Таким чином позивачем не надано суду доказів тому, що придбаний ним диван має істотні недоліки, які є підставою для розірвання договору його купівлі-продажу.
Не надано таких доказів і апеляційному суду.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є безпідставними та належними і допустимими доказами не підтверджені, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду в той час коли відповідно до положень ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного,
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді