Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"23" грудня 2013 р. Справа № 911/1652/13
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сади України",
64032, Харківська обл., Кегичівський район, с. Красне,
61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1
до Споживчого товариства "Настуся",
09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Жовтнева, 20
про стягнення 72 784,55 грн.
за участю представників:
позивача - Побийвовк Л.О. (довіреність від 07.10.2013 №01/0710);
відповідача - 1) Островерх В.П. (довіреність від 05.08.2013, б/н);
2) Поляруш О.О. (наказ від 01.04.2011 № 12-к);
3) Балицький Т.М. (довіреність від 05.08.2013 № 181).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сади України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Споживчого товариства "Настуся" (далі - відповідач) про стягнення 72 970,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 15.04.2011 № 90500173.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.05.2013.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2013 розгляд справи відкладено на 18.06.2013.
17.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13432 від 17.06.2013) надійшов відзив на позовну заяву.
17.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13437 від 17.06.2013) відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису Фіщенко М.М. у графі "Одержав" на видатковій накладній від 20.04.2011 № 91200863 та на довіреності від 20.04.2011 № 27.
У судовому засіданні 18.06.2013 представники відповідача підтримали подане клопотання про призначення експертизи та наголосили на обов'язковості її призначення у зв'язку з тим, що підпис на видатковій накладній від 20.04.2011 № 91200863 та на довіреності від 20.04.2011 № 27 не належить секретарю Споживчого товариства "Настуся" Фіщенко М.М., від імені якої він зазначений.
18.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13617 від 18.06.2013) позивачем подано письмові пояснення, які за своєю суттю є зменшенням розміру позовних вимог, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 72 784,55 грн., що складаються з: 54 810,90 грн. основного боргу, 15 249,15 грн. штрафу, 161,00 грн. інфляційних втрат та 2 563,50 грн. 3% річних.
Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 72 784,55 грн., з яких: 54 810,90 грн. - основний борг, 15 249,15 грн. - штраф, 161,00 грн. - інфляційні втрати та 2 563,50 грн. - 3% річних, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.
Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".
У судовому засіданні 18.06.2013 Фіщенко Марина Михайлівна (паспорт серія СМ № 535547, виданий 07.06.2003) заперечила свій підпис на вищевказаних документах, судом відібрано експериментальні зразки її підпису, у зв'язку з розглядом клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
У судовому засіданні 18.06.2013 оголошено перерву до 25.06.2013 для надання сторонам можливості надати суду свої позиції щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та пропозиції щодо запитань, які доцільно поставити перед експертом у разі проведення експертизи у справі.
21.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13938 від 21.06.2013) відповідачем надано оригінали документів, які містять підписи секретаря Споживчого товариства "Настуся" Фіщенко М.М. для використання при проведенні почеркознавчої експертизи.
25.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14011 від 25.06.2013) надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.
У судовому засіданні 25.06.2013 оголошено перерву до 27.06.2013.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.
З огляду на твердження відповідача про те, що підписи на видатковій накладній від 20.04.2011 № 91200863 та на довіреності від 20.04.2011 № 27, оригінали яких додано до матеріалів справи, не належать уповноваженій особі відповідача, від імені якої вони зазначені, зважаючи на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за господарську операцію, що підтверджується позивачем спірними документами, ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2013 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.
З експертної установи, 24.10.2013, разом з матеріалами справи, надійшло клопотання судових експертів Хоменко В.В. та Слободянюк О.П. за вих. №10203/10204/13-32 від 16.10.2013 про посвідчення та надання дозволу на використання зразків підпису Фіщенко М.М., що містяться в документах (за переліком у клопотанні), які приєднані судом до матеріалів справи, у якості вільних та експериментальних зразків підпису Фіщенко М.М., а також про надання додаткових вільних зразків підпису Фіщенко М.М.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2013 поновлено провадження у справі № 911/1652/13.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2013 провадження у справі зупинено, а матеріали справи № 911/1652/13 направлено до Київського науково - дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 27.06.2013.
05.12.2013 супровідним листом від 29.11.2013 № 10203/10204/13-32 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на адресу господарського суду Київської області повернуто матеріали справи № 911/1652/13 з висновком експертів за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2013 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 23.12.2013.
23.12.2013 через канцелярію господарського суду Київської області подано письмові пояснення щодо результатів судової експертизи: позивача (вх. № 26111 від 23.12.2013) та відповідача (вх. № 26094 від 23.12.2013).
У судовому засіданні 23.12.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представники відповідача повністю заперечили проти задоволення позову.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.12.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сади України" (далі - продавець) та Споживчим товариством "Настуся" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу від 15.04.2011 № 90500173 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах Договору сільськогосподарську продукцію - насінний матеріал (далі - товар), в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в Таблиці №1 (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 3.2. Договору строк поставки товару - до 30.04.2011. Датою поставки товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній (пункт 3.3. Договору).
Згідно з пунктом 3.4. Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару на його адресу. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною.
У пункті 4.1. Договору зазначено, що загальна вартість товару складає 60 996,60 грн. Покупець кінцевий розрахунок за поставлений товар здійснює в період з 20.08.2011 по 01.10.2011.
Договір діє з 15.04.2011 до 31.12.2011 (пункт 10.1. Договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним, на виконання умов Договору, поставлено відповідачу товар, що підтверджує наданою до матеріалів справи накладною від 20.04.2011 № 91200863 на суму 60 996,60 грн., та довіреністю від 20.04.2013 № 27, що підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена відбитком його печатки.
Дослідивши вказану накладну суд встановив, що остання містить посилання на Договір, що приводить суд до переконливого висновку про те, що підставою господарських відносин, у контексті даного спору, являється зазначений Договір.
Як зазначається позивачем, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 6 000,00 грн., що підтверджує банківськими виписками, які скріплені відбитком печатки банківської установи (копії у матеріалах справи).
Відповідач заперечив позов тим, що спірний товар йому позивачем не передавався, а підпис особи зі сторони відповідача на накладній від 20.04.2011 № 91200863 та довіреності від 20.04.2011 № 27 підроблено.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, факт здійснення господарських операцій щодо виконання позивачем зобов'язань за Договором з поставки товару, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
17.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13437 від 17.06.2013) відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису Фіщенко М.М. у графі "Одержав" на видатковій накладній від 20.04.2011 № 91200863 та на довіреності від 20.04.2011 № 27 у графі «Підпис».
У судовому засіданні 18.06.2013 Фіщенко Марина Михайлівна (паспорт серія СМ № 535547, виданий 07.06.2003) заперечила свій підпис на вищевказаних документах, судом відібрано зразки її підпису, у зв'язку з розглядом клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2013 у даній справі призначено судову експертизу, на вирішення експерта поставлено наступні питання: чи виконано підпис на видатковій накладній від 20.04.2011 № 91200863, довіреності від 20.04.2011 № 27 секретарем Споживчого товариства "Настуся" Фіщенко Мариною Михайлівною (паспорт серія СМ № 535547, виданий 07.06.2003) чи іншою особою?
Відповідно до висновку експертів від 29.11.2013 № 10203/10204/13-32 встановлено, що підписи від імені Фіщенко М.М. в графі: «Одержано» в видатковій накладній від 20.04.2011 № 91200863 та в графі: «Підпис засвідчую» довіреності від 20.04.2011 № 27 виконані не Фіщенко М.М., а іншою особою з наслідування якомусь справжньому підпису Фіщенко М.М.
Наданий суду висновок експерта судом розцінено як належний та допустимий доказ тих обставин, доведення який стало підставою для проведення експертизи у справі, зокрема, надано чітку позицію експерта, що спірні документи підписано від імені відповідача невідомою особою.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом враховано, що підписання сторонами накладної фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, на що, зокрема, звернуто увагу у пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».
Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99) довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.
Також, згадана Інструкція містить вимоги до осіб, що відпускають цінності, а саме: забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; г) закінчення строку дії довіреності; д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.
Відповідно до пункту 15 Інструкції, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Допущені позивачем (постачальником) порушення правил відпуску товарно-матеріальних цінностей позбавляють документи, на які він посилається, доказової сили.
Позивач стверджує, що відповідно до спірної накладної № 91200863 поставку товару здійснено 20.04.2011, тобто, без порушення умов пункту 3.2. Договору та передано уповноваженому на підставі довіреності від 20.04.2011 № 27 представнику відповідача, що також, на думку позивача, підтверджується частковими оплатами відповідача, які позивач зарахував в оплату спірного товару, проте, суд звертає увагу на підставу часткової оплати товару, які вказані у банківських виписках (Т.1, а.с. №№ 14-15), платіжному дорученні від 14.06.2013 № 74 та на які посилається позивач, як на доказ визнання відповідачем факту отримання товару, а саме: в призначенні першого платежу на суму 3 000,00 грн., другого платежу на суму 3 000,00 грн. та третього платежу на суму 185,70 грн. зазначено: за насіння соняшника згідно рахунку-фактури від 15.04.2011 № 90500173.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у спірній довіреності від 20.04.2011 № 27, яку надано позивачем, як доказ надання директором відповідача дозволу уповноваженій особі на отримання товару, зазначено, що товарно-матеріальні цінності за нею Фіщенко М.М. отримує у відповідності до рахунку-фактури від 15.04.2011 №90500174.
Позивачем до матеріалів справи подано рахунок-фактуру від 15.04.2011 № 90500173 на суму 60 996,60 грн.
Доводи позивача про стягнення заявленої суми боргу обґрунтовуються фактом здійснення відповідачем часткової оплати за пред'явленим вище рахунком-фактури від 15.04.2011 № 90500173, що, на думку позивача, є доказом отримання покупцем товару. Доводи позивача суд знаходить хибними, оскільки рахунок-фактура не є свідченням факту здійснення господарської операції, яка може підтверджуватися лише відповідними первинними документами бухгалтерської звітності, у даному випадку - видатковими накладними.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, відповідачем заперечено отримання рахунку-фактури від 15.04.2011 №90500173 на суму 60 996,60 грн. та надано до матеріалів справи рахунок-фактуру від 15.04.2011 № 90500173 на суму 6 185,70 грн., який містить підпис та печатку позивача, та зазначено, що саме на цей рахунок відповідач посилався при сплаті боргу на суму 6 185,70 грн., доказом чого є банківські виписки (Т.1, а.с. №№ 14-15) та платіжне доручення від 14.06.2013 № 74 (Т.1, а.с. № 80).
Таким чином, доказів здійснення відповідачем часткової оплати товару, що отриманий за спірною накладною, позивачем суду не надано.
З огляду на вищевикладене та твердження сторін стосовно рахунку-фактури від 15.04.2011 № 90500174, судом також досліджено банківську довідку від 21.06.2013 № Р3-В32/43-620, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи), в якій зазначено, що на рахунок позивача від відповідача надійшло 9 264,21 грн. з призначенням платежу «згідно рахунку-фактури від 15.04.2011 № 90500174», оскільки, до матеріалів справи додано оригінал накладної від 22.04.2011 № 91200864 на суму 9 264,21 грн., яка містить підписи сторін та не заперечується сторонами, судом враховано, що кошти в розмірі 9 264,21 грн. з посиланням на рахунок-фактуру від 15.04.2011 № 90500174 могли бути сплачені відповідачем саме за товар, що поставлений позивачем за накладною від 22.04.2011 № 91200864, яка не була предметом розгляду справи та взагалі не стосується спірної накладної.
Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про схвалення відповідачем виконання позивачем спірного Договору, зокрема, поставки товару за накладною від 20.04.2011 № 91200863.
Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивач стверджує, що у спірній накладній зазначено дату та номер Договору, на який відповідач посилався при частковій оплаті боргу, натомість, суд не погоджується з вказаними твердженнями, з огляду на наступне.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими, у даному випадку, виступають видаткові накладні.
Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно статті 1 вказаного Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Разом з тим, суд не може не звернути увагу, на те, що накладна не містить графи "Підстава" та "Умова продажу", в графі "Через", шляхом дописування, зазначено номер та дату спірного Договору.
Факт здійснення позивачем господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань за Договором, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Як встановлено у висновку експертів, підпис, який зазначено від імені Фіщенко М.М. у спірній накладній виконано не Фіщенко М.М., а іншою особою з наслідуванням її підпису.
Враховуючи вищевикладене, вказана накладна підписана невідомою особою, а тому не є належним доказом поставки товару відповідачу, тим більше, що останній заперечує факт отримання товару за цією накладною, а згідно з вищевикладеними вимогами чинного законодавства, саме на позивача покладено обов'язок встановлення особи, що отримує товар зі сторони покупця.
Отже, у даному випадку не вбачається підстав для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати вартості зазначеного у спірній накладній товару.
Крім того, позивач доводить факт визнання відповідачем здійснення спірної поставки, листами відповідача про визнання боргу.
Зокрема, як стверджує позивач, між сторонами, крім спірного Договору, укладено ще один договір від 28.04.2011 № 90500183, за яким у відповідача також існує заборгованість у розмірі 25 999,04 грн., відтак, у відповідача, на час подання позову у даній справі, за двома договорами виникла заборгованість у розмірі 86 995,64 грн., яку відповідач повністю визнав листом від 13.07.2012 № 47 та листом від 27.03.2012 № 19 просив розстрочити борг, натомість, суд звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є стягнення суми боргу у розмірі 54 810,90 грн. за Договором, а дослідження та встановлення наявності боргу на суму 25 999,04 грн. за договором від 28.04.2011 № 90500183 не входить до предмету у даній справі.
Також, суд не приймає вказані листи, як докази визнання боргу за спірним Договором, оскільки, з огляду на їх зміст, суд не вбачає посилання в них на реквізити Договору чи інші відомості, які б змогли пов'язати ці листи зі спірними правовідносинами, а враховуючи, що в матеріалах справи відсутні листи-претензії позивача, суд не має можливості пов'язати їх з листами відповідача, які подані до матеріалів справи, крім того, з огляду на те, що між сторонами, як зазначає відповідач в поясненнях щодо наявності інших, крім зазначених у позовній заяві правовідносин (Т.1, а.с. № 66), укладено ще 2 договори на поставку товару (де відповідач є покупцем): від 28.04.2011 № 90500182 та від 28.04.2011 № 90500183, у суду відсутні підстави вважати, що у листах визнано борг саме за спірним Договором.
Враховуючи сукупність фактів, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, факту поставки відповідачеві товару, що зазначений у накладній від 20.04.2011 № 91200863, та виникнення у останнього заборгованості з його оплати у сумі 54 810,90 грн., внаслідок чого підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача 54 810,90 грн. основного боргу відсутні.
Усі інші доводи позивача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15 249,15 грн. штрафу, 161,00 грн. інфляційних втрат та 2 563,50 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором.
У зв'язку з тим, що в даному провадженні встановлювався факт порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором та суд дійшов висновку про недоведеність такого порушення, позовні вимоги про стягнення 15 249,15 грн. штрафу, 161,00 грн. інфляційних втрат та 2 563,50 грн. 3% річних, що нараховані позивачем на вказане грошове зобов'язання відповідача, безпідставні та задоволенню не підлягають.
Стосовно судових витрат у даній справі, господарський суд враховує наступне.
Згідно з статтею 44 Господарського процесуального кодексу України суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, входять до складу судових витрат.
Статтею 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, визначаються господарським судом.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при відмові в позову - на позивача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2013 про призначення у даній справі судової експертизи на відповідача покладено оплату витрат по проведенню судової експертизи.
Як вбачається із акту № 10203/10204/13-32 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість експертизи складає 2 944,00 грн.
Відповідач надав до матеріалів справи платіжне доручення від 22.10.2013 № 130, як доказ перерахування на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз коштів в розмірі 2 944,00 грн., за проведення експертизи у даній справі.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
З урахуванням вищенаведеного, з огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне витрати за проведення судової експертизи покласти відповідно до приписі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 41, 42, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сади України" (64032, Харківська обл., Кегичівський район, с. Красне,, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30773793) на користь Споживчого товариства "Настуся" (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Жовтнева, 20, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30118108) 2 944 (дві тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 00 коп. витрат за проведення судової експертизи.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 27.12.2013.
Суддя С.О. Саванчук