24 грудня 2013року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитної спілки «Сімейна позика» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2013 у справі за заявою Кредитної спілки «Сімейна позика» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, -
В вересні 2013 року Кредитна спілка «Сімейна позика» звернулася до суду з заявою, в якій просить суд видати виконавчий документ за рішенням Постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 21.11.2011 у справі № 113/11 за позовом Кредитної спілки «Сімейна позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, посилаючись на ст. 389-7 ЦПК України та ст. 56 Закону України «Про третейські суди».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2013 у заяви Кредитної спілки «Сімейна позика» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором - відмовлено .
Справа № 757/20157/13
№ апеляційного провадження:№ 22-ц-796/15040/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Бортницька В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, КС «Сімейна позика» подано апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого судового рішення у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача про видачу виконавчого листа, неправильно застосував положення Закону України «Про Третейські суди» по відношенню до підвідомчості спору Постійно діючому Незалежному Третейському суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів», чим порушив законні права позивача. На підставі вказаного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив суд її задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні не заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ст. 17 ЦПК України передбачено, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
З матеріалів справи вбачається, що у п. 5.4 кредитного договору від 28.09.2010 сторони узгодили, що всі спори і розбіжності, вимоги або претензії, що виникають у період дії цього договору, вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди спір передається на розгляд та остаточне вирішення до Третейського суду за вибором кредитодавця.
Ст. 56 Закону України «Про третейські суди» передбачає порядок видачі виконавчого документа за рішенням третейського суду. Зокрема, заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.
Відмовляючи у задоволенні заяви Кредитної спілки «Сімейна позика» про видачу виконавчого листа, суд першої інстанції виходив із положень п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», яким визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому даним законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе.
Відповідно до п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що вказане положення Закону України «Про третейські суди» не розповсюджується на спори про стягнення заборгованості з боржників, до яких кредитор звертається не з позовом щодо захисту прав споживачів, а з позовом про стягнення заборгованості, тобто захищаючи своє порушене право у договірних правовідносинах.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.
Пленум Верховного Суду України в пп. 1, 6 постанови від 12.04.1996 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснив, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фiзична особа), котрий придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст.137 ЦПК України щодо форми й змiсту позовної заяви, зокрема, мiстити вiдомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмiр сум, щодо яких заявлено вимоги, з вiдповiдними розрахунками і обгрунтуванням; про докази, що пiдтверджують позов.
Отже, Пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що позовна заява про захист прав споживача подається саме споживачем, у разі порушення його прав, передбачених ст. заява ст. 4-15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, КС «Сімейна позика» відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не є споживачем і позовна заява про стягнення заборгованості була подана до Постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору від 28.09.2010 і в суді вирішувалось лише питання про стягнення заборгованості.
Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 по справі № 1-26/2011, яке є обов'язковим для застосування на всій території України, підтверджено, що саме споживач має звертатися до суду як під час укладення кредитного договору, так і під час виконання договору.
Також преюдиційною є постанова Верховного Суду України від 06.06.2012 (№ 6-50цс12), прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, якою визнано законним посилання на п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ третейському суду.
Таким чином, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України зазначених вимог закону не врахував, доводів КС «Сімейна позика» щодо підвідомчості справи третейському суду не перевірили, не врахував, що КС «Сімейна позика» звернулася до суду не з позовом щодо захисту прав споживача, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви КС «Сімейна позика».
Оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, то в порядку п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, ухвала суду підлягає скасуванню, з постановленням нової про задоволення вимог КС «Сімейна позика» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Сімейна позика» - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2013 - скасувати і постановити нову.
Заяву Кредитної спілки «Сімейна позика» - задовольнити.
Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 21.11.2011 у справі № 113/11 за позовом Кредитної Спілки «Сімейна позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарження в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: