Справа № 11/796/2077/2013 Головуючий в суді першої інстанції - Овсеп'ян Т.В.
Категорія - ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України Доповідач - Верховець Т.М.
13 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Верховець Т.М.,
суддів Кияшка О.А., Ковальської В.В.,
за участю прокурора Карпука Ю.А.,
захисника ОСОБА_2,
обвинуваченої ОСОБА_3,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який брав участь у справі в суді першої інстанції на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2013 року,
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України, повернуто прокурору Шевченківського району м. Києва, на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено без змін - тримання під вартою.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 у невстановлений слідством день та час, з метою збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вчинення шахрайських дій, розробила план злочинних дій та протягом часу з серпня місяця 2010 року по 123.09.2011 заволоділа грошима, що належать ТОВ "Сієста" (ідентифікаційний код 32308966), ОСОБА_4, ОСОБА_5 при наступних обставинах.
Згідно наказу №153/к від 01.04.2011р. ОСОБА_3 була призначена на посаду менеджера ТОВ "Сієста", один офіс якого розташований за адресою: м. Київ, вул. Ісаакяна, 2, інший - по вул. Саксаганського, 31 в м. Києві. У невстановлений слідством день, перебуваючи на посаді менеджера ТОВ "Сієста", у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом обману коштами у великих розмірах, що належали ТОВ "Сієста". Під час виконання ОСОБА_3 своїх функціональних обов'язків, у кінці квітня місяця 2011 року до неї звернувся ОСОБА_6 з проханням надати йому туристичні послуги від ТОВ "Сієста" у вигляді відпочинку на трьох осіб у Республіці Домінікана в період з 04.05.2011р. по 14.05.2011р. У цей час у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на заволодіння коштами, шляхом обману. Для реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_6, що йому слід 01.05.2011р. привезти кошти в сумі 41092,53грн. до офісу ТОВ "Сієста", що розташований по вул. Саксаганського, 31 в м. Києві, з метою отримання туристичних послуг. Близько 11 год. 01.05.2011р., ОСОБА_6, перебуваючи за вище вказаною адресою, зустрівся із ОСОБА_3, яка повідомила йому неправдиву інформацію, що гроші в сумі 41092,53грн. слід надати особисто їй для подальшого внесення в касу підприємства. Введений в оману ОСОБА_6, в приміщенні ТОВ "Сієста" по вул. Саксаганського, 31 в м. Києві, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3, передав їй кошти в розмірі 41092,53грн., після чого, остання надала йому у невстановлений слідством день у травні місяці 2011 р. документи на відпочинок на трьох осіб (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) у Республіці Домінікана. Отримані кошти від ОСОБА_6 в сумі 41092,53 грн. за відпочинок на трьох осіб у Республіці Домінікана ОСОБА_3 ні в касу ТОВ "Сієста", ні на розрахунковий рахунок не внесла, а розпорядилась коштами на власний розсуд.
З метою в подальшому виконання ТОВ "Сієста" своїх обов'язків у наданні ОСОБА_6 туристичних послуг по відпочинку на трьох осіб у Республіці Домінікана, 12.05.2011р., перебуваючи в офісі вказаного підприємства по вул. Ісаакяна, 2 в м. Києві, ОСОБА_3 звернулась до бухгалтера-касира ОСОБА_9 з проханням здійснити оплату в сумі 27720 грн. за переліт ОСОБА_6 та членів його родини (2 авіаквитки сполученням Київ-Пунта Кана-Київ) на розрахунковий рахунок №260053012423 ТОВ "Туристична компанія "Київський Супутник", при цьому доповнила, що дані кошти ОСОБА_6 одразу внесе в касу ТОВ "Сієста" після відпочинку. Введена в оману ОСОБА_9, довіряючи словам ОСОБА_3 та, не здогадуючись про її злочинний умисел, підготувала платіжне доручення за № 549 від 12.05.2011р., яким перерахувала грошові кошти в сумі 27720 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Туристична компанія "Київський Супутник". Після цього, на адресу ТОВ "Сієста" надійшла вимога від ЛТД "Террамар Тур" щодо оплати ТОВ "Сієста" коштів в сумі 13372,53грн. по наданню послуг ОСОБА_6.
Крім того, ОСОБА_3, маючи єдиний злочинний намір, направлений на заволодіння коштами ТОВ "Сієста" у великих розмірах шляхом обману, у невстановлений слідством день у травні місяці 2011 року, на запитання ОСОБА_6, яка вартість відпочинку у Туреччині на 6 осіб в період з 03.07.2011 р. по 17.07.2011р., повідомила грошову суму в розмірі 103 257,35грн., при цьому доповнила, що частину коштів в розмірі 42688,35грн. слід надати їй особисто, іншу в сумі 60569грн. внести в касу підприємства. Введений в оману ОСОБА_6, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3, у кінці травня 2011 року, знаходячись в офісі ТОВ "Сієста" по вул. Саксаганського, 31 в м. Києві, передав ОСОБА_3 кошти в сумі 42688,35грн., іншу суму в розмірі - 60 569грн. 21.05.2011р. та 15.06.2011р. вніс в касу ТОВ "Сієста". Отримані кошти від ОСОБА_6 в розмірі 42688,35грн. за відпочинок на шість осіб (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_29) в період з 03.07.2011р. по 17.07.2011р. у Туреччині, ОСОБА_3 ні в касу ТОВ "Сієста", ні на розрахунковий рахунок не внесла, а розпорядилась коштами на власний розсуд.
Після цього, ОСОБА_3, маючи єдиний злочинний намір, направлений на заволодіння коштами ТОВ "Сієста" у великих розмірах шляхом обману, у невстановлений день у червні місяці 2011 року при невстановлених слідством обставинах отримала від ОСОБА_12 кошти в сумі 17135 грн. для оформлення його та ОСОБА_13 відпочинку в період з 09.06.2011р. по 16.06.2011р. у Республіці Домінікана. Дані кошти ОСОБА_3 ні в касу ТОВ "Сієста", ні на розрахунковий рахунок не внесла, а розпорядилась грішми на власний розсуд.
Надалі, на адресу ТОВ "Сієста" надійшла вимога від ЛТД "Террамар Тур" щодо оплати ТОВ "Сієста" коштів в сумі 17235грн. по наданню послуг ОСОБА_12.
Після цього, під час виконання ОСОБА_3 своїх функціональних обов'язків на посаді менеджера ТОВ "Сієста", 29.06.2011р. о 12 год. до неї звернулась менеджер ТОВ "П'ята пора року" ОСОБА_14 з проханням надати їй туристичні послуги від ТОВ "Сієста" у вигляді двох путівок на відпочинок на двох осіб у Чорногорії в період з 02.07.2011р. по 09.07.2011р. На це ОСОБА_3 погодилась, та реалізуючи свій єдиний злочинний намір, направлений на заволодіння коштами ТОВ "Сієста" у великих розмірах, повідомила ОСОБА_14, що їй слід привезти 29.06.2011 року кошти в сумі 7316 грн. до офісу товариства, який розташований по вул. Ісаакяна, 2 в м. Києві. Близько 19 год. 29.06.2011р., ОСОБА_14, перебуваючи по вул. Ісаакяна, 2 в м. Києві, зустрілась з ОСОБА_3, яка повідомила їй неправдиву інформацію, що гроші в сумі 7316 грн. слід надати особисто їй для подальшого внесення в касу підприємства. Введена в оману ОСОБА_14, в приміщенні ТОВ "Сієста" по вул. Ісаакяна, 2 в м. Києві, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3, передала їй кошти в розмірі 7316 грн., після чого, остання надала ОСОБА_14 30.06.2011р. документи на відпочинок на двох осіб у Чорногорії. Отримані кошти від ОСОБА_14 в сумі 7316 грн. за відпочинок на двох осіб (ОСОБА_15 та ОСОБА_16) в період з 02.07.2011 р. по 09.07.2011р. у Чорногорії, ОСОБА_3 ні в касу ТОВ "Сієста", ні на розрахунковий рахунок не внесла, а розпорядилась коштами на власний розсуд.
Після цього, під час виконання ОСОБА_3 своїх функціональних обов'язків на посаді менеджера ТОВ "Сієста", 29.06.2011р. у невстановлений слідством час до неї звернулась директор ТОВ "Круіз тревел" ОСОБА_17 з проханням надати їй туристичні послуги від ТОВ "Сієста" у вигляді відпочинку на двох осіб у Чорногорії в період з 02.07.2011р. по 09.07.2011р. На це ОСОБА_3 погодилась, та реалізуючи свій єдиний злочинний намір, направлений на заволодіння коштами ТОВ "Сієста" у великих розмірах, повідомила ОСОБА_17, що їй слід привезти кошти в сумі 14364грн. до офісу товариства, який розташований по вул. Ісаакяна, 2 в м. Києві. Близько 19 год. 30 хв. 01.07.2011р., ОСОБА_17, перебуваючи по вул. Ісаакяна, 2 в м. Києві, зустрілась з ОСОБА_3, яка повідомила їй неправдиву інформацію, що гроші в сумі 14364 грн. слід надати особисто їй для подальшого внесення в касу підприємства. Введена в оману ОСОБА_17, в приміщенні ТОВ "Сієста" по вул. Ісаакяна, 2 в м. Києві, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3, передала їй кошти в розмірі 14364 грн., після чого, остання надала ОСОБА_17 01.07.2011р. документи на відпочинок на двох осіб у Чорногорії. Отримані кошти від ОСОБА_17 в сумі 14364 грн. за відпочинок на двох осіб (ОСОБА_18 та ОСОБА_19) в період з 02.07.2011р. по 09.07.2011р. у Чорногорії, ОСОБА_3 ні в касу ТОВ "Сієста", ні на розрахунковий рахунок не внесла, а розпорядилась коштами на власний розсуд.
Після цього, ОСОБА_3, маючи єдиний злочинний намір, направлений на заволодіння коштами ТОВ "Сієста" у великих розмірах шляхом обману, у невстановлений слідством день в липні місяці 2011 р. повідомила завідомо неправдиву інформацію працівниці ТОВ "Крим Тур" ОСОБА_20, що для того, щоб отримати туристичні послуги від їх Товариства, а саме: оформити відпочинок у Чорногорії в період з 09.07.2011р. по 16.07.201р., слід здійснити оплату в розмірі 15863 грн. не в касу підприємства, а їй особисто. Введена в оману ОСОБА_20, 06.07.2011р. передала поштовим зв'язком ОСОБА_3 кошти в сумі 15863 грн. Отримані кошти від ОСОБА_20 в сумі 15863 грн. за відпочинок на двох осіб (ОСОБА_21 та ОСОБА_22) в період з 09.07.2011р. по 16.07.2011р. у Чорногорії, ОСОБА_3 ні в касу ТОВ "Сієста", ні на розрахунковий рахунок не внесла, а розпорядилась коштами на власний розсуд.
Надалі, 06.07.2011 з метою надання своїм відносинам цивільно-правового характеру, під приводом погашення отриманої ОСОБА_3 суми коштів в розмірі 138558,88грн. від клієнтів за надання ТОВ "Сієста" туристичних послуг, остання внесла в касу ТОВ "Сієста" 06.07.2011р. - 8тис. грн. та через невстановлену слідством особу передала працівникам даного товариства кошти в розмірі 5572 грн. - 11.07.2011р. та 4000 грн. - 12.07.2011р., таким чином, внісши всього в касу ТОВ "Сієста" грошових коштів на загальну суму 17572 грн.
В подальшому, написавши заяву про своє звільнення з посади менеджера ТОВ "Сієста", ОСОБА_3 перестала виходити на роботу, гроші в сумі 120 886,88грн. ТОВ "Сієста" не повернула, на телефонні дзвінки не відповідала, зустрічей із керівництвом підприємства уникала, використавши кошти на власний розсуд.
Відповідно до акту №09-30/1575 від 30.08.2012 р., складеного ревізорами Державної фінансової інспекції у м. Києві суцільною ревізією банківських виписок по розрахунковому рахунку №26003710128980, проведеним шляхом співставлення з даними карток по субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" за період з 01.01.2011р. по 01.08.2011р. встановлено, що ОСОБА_3 отримані грошові кошти від фізичних осіб (туристів) ОСОБА_6, ОСОБА_12 та від представників суб'єктів господарювання ОСОБА_23 (або ТОВ "П'ята пора року"), ОСОБА_17 (або ТОВ "Круіз Тревел"), ОСОБА_20 (або ТОВ "Крим Тур") як оплату за туристичне обслуговування на відповідний розрахунковий рахунок не вносила. Ревізією встановлено, що під час інвентаризації наявних грошових коштів в касі Товариства, складено акт інвентаризації наявних грошових коштів 23.08.2011р. №1, згідно якого, встановлено нестачу грошових коштів на суму 120 886, 88 грн. Підсумок боргу за ОСОБА_3 складає відповідну суму. Ревізією підтверджено нестачу грошових коштів в загальній сумі 120 886, 88 грн., виявлену проведеною інвентаризацією наявних грошових коштів та інвентаризацією розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами станом на 23.08.2011р.
Крім того, у невстановлений слідством день, у вересні місяці 2011 року з метою збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вчинення шахрайських дій, ОСОБА_3, розробила план злочинних дій та 16.09.2011р., вчинила дії, спрямовані на заволодіння коштами в сумі 155 479, 35 грн. (станом на 16.09.2011р. - 19500 доларів США, згідно офіційного курсу, встановленого НБУ), що належать ОСОБА_4 при наступних обставинах.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 з метою в майбутньому заволодіти грошима, шляхом обману, у невстановлений слідством день у вересні місяці 2011 року запропонувала ОСОБА_4 позичити їй гроші для оформлення об'єктів нерухомості, що розташовані у Київській області, а за це вона передасть йому на праві приватної власності земельну ділянку, в інакшому випадку поверне кошти до 23.09.2011р. і таким чином поверне борг. Введений в оману ОСОБА_4, довіряючи словам ОСОБА_3, 16.09.2011р., перебуваючи біля офісу № 111 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_24 по АДРЕСА_1, у першій половині дня передав ОСОБА_3 гроші в сумі 155 479,35грн. (станом на 16.09.2011 - 19500 доларів США, згідно офіційного курсу, встановленого НБУ), після чого про отримання грошових коштів ОСОБА_3 поставила свій підпис у договорі позики грошей від 16.09.2011р.
В подальшому, ОСОБА_3 кошти в розмірі 155 479, 35 грн. ОСОБА_4 у визначений час - до 23.09.2011 не повернула, земельну ділянку у його власність не передала і зустрічей з ОСОБА_4 уникала, на телефонні дзвінки не відповідала, використавши гроші на власний розсуд, завдавши останньому матеріальної шкоди на суму 155 479, 35грн.
Ці дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.3 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах.
Крім того, у невстановлений слідством день, у серпні місяці 2011 року з метою збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вчинення шахрайських дій, ОСОБА_3 розробила план злочинних дій та в період часу з 10.09.2010р. по 23.09.2011р., вчинила дії, спрямовані на заволодіння коштами в сумі 2 606 306, 06 грн. що належать ОСОБА_5 при наступних обставинах.
Так, у 2001 році ОСОБА_3 познайомилась з ОСОБА_5 та почала підтримувати із останнім ділові та дружні стосунки. На початку серпня 2010 року під час однієї з розмов з ОСОБА_3, ОСОБА_5 повідомив останній, що має намір придбати двохкімнатну квартиру у м. Києві. У цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння коштами ОСОБА_5 в особливо великих розмірах. Виконуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 з метою в майбутньому заволодіти грошовими коштами, шляхом обману та використання довірчих відносин, у невстановлений слідством час 10.09.2010р. під час безпосередньої зустрічі у приміщенні кафе, розташованому на Севастопольській площі в м. Києві із ОСОБА_5, повідомила йому неправдиву інформацію, що у неї є можливість придбати двохкімнатну квартиру, розташовану по вул. Кудряшова в м. Києві у житловому масиві "Времена года", приблизною площею 90 кв.м. та вартістю 154 960 доларів США, яка являється заставним майном у банку і буде найближчим часом реалізовуватись на закритих торгах, при цьому запропонувала свою допомогу у придбанні квартири. Введений в оману ОСОБА_5, на пропозицію ОСОБА_3 погодився і у невстановлений слідством час 14.09.2010р. в офісі стоматологічної клініки "Медистар", розташованої за адресою: м. Київ, вул. Іскрівська, 1, передав їй копію паспорта гр-на України своєї матері - ОСОБА_25, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та кошти в сумі 1 225 454, 67грн. (станом на 14.09.2010 - 154 960 доларів США, згідно офіційного курсу, встановленого НБ України). Про отримання коштів, ОСОБА_3 одразу склала розписку, в якій зазначила, що отримала від ОСОБА_5 гроші в сумі 154 960 доларів США і зобов'язується їх повернути до 01.10.2010р. В подальшому, ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння коштами ОСОБА_5, приблизно через 3 години після попередньої зустрічі 14.09.2010р., зателефонувала до останнього і в телефонній розмові повідомила неправдиву інформацію, що їй потрібні ще 11 тис. грн., оскільки дану суму слід сплатити за заявку для участі в торгах. На цю пропозицію ОСОБА_5 погодився, не усвідомлюючи дійсного наміру ОСОБА_3 і передав їй 14.09.2010 р. на площі Льва Товстого в м. Києві в салоні свого автомобіля кошти в сумі 11 тис. грн., про отримання яких ОСОБА_3 написала розписку. В подальшому, 12.07.2011р. біля стоматологічної клініки "Медистар" по вул. Іскрівська, 1 у м. Києві у невстановлений слідством час, ОСОБА_3, домовившись попередньо із ОСОБА_5 про зустріч, повідомила останньому, що отримані від нього кошти в сумі 1 236 454, 67 грн. вона витратила на власні потреби, однак готова їх повернути, при умові, що він погасить її кредитну заборгованість в сумі 157 898 доларів США, де об'єктом іпотеки виступає офісне приміщення, розташоване по вул. Гончара, 24-Б, оф. 12 в м. Києві і перебуває у її власності, а вона в подальшому шляхом його продажу, віддасть отримані кошти ОСОБА_5 Введений в оману ОСОБА_5, довіряючи словам ОСОБА_3, запропонував їй укласти договір позики грошей, на що остання погодилась. У зв'язку із цим, 15.07.2011р. близько 14 год. у приміщенні АДРЕСА_2 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_26 по АДРЕСА_2, ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_5 договір позики грошей, відповідно до умов якого, позикодавець передав позичальнику гроші в сумі 157 898 доларів США, що на 15.07.2011р., відповідно офіційного курсу НБУ, становило 1 261 609 грн. Строк повернення коштів був визначений до 16.11.2011р. Після підписання договору, по АДРЕСА_2, у присутності ОСОБА_27 ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 гроші в сумі 1 261 609 грн. (станом на 15.07.2011 - 157 898 доларів США, згідно офіційного курсу, встановленого НБУ).
В подальшому, 06.09.2011р., ОСОБА_3 маючи єдиний злочинний намір, направлений на заволодіння коштами ОСОБА_5 в особливо великих розмірах шляхом обману, під час телефонної бесіди з останнім, попрохала надати їй гроші в сумі приблизно 14 тис. доларів США для погашення кредитної заборгованості, що залишилась непогашеною. Довіряючи ОСОБА_3, і, не будучи обізнаним про її злочинний намір, ОСОБА_5 при невстановлених слідством обставинах передав їй кошти, а саме: 06.09.2011 - 80 912, 75 грн. (станом на 06.09.2011 - 10 150 доларів США, згідно офіційного курсу, встановленого НБУ), 21.09.2011р. - 21 329, 64 грн. (станом на 21.09.2011 - 2675 доларів США, згідно офіційного курсу, встановленого НБУ), 23.09.2011 - 6000грн., про отримання яких ОСОБА_3 склала розписки. Надалі, ОСОБА_3, кошти в розмірі 2 606 306, 06 грн. ОСОБА_5 у визначений час - до 16.11.2011р. не повернула, квартиру у його власність не передала і зустрічей із ОСОБА_5 уникала, на телефонні дзвінки не відповідала, використавши гроші на власний розсуд.
Ці дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.
Повертаючи справу на додаткове розслідування суд вказав на порушенням органами досудового слідства ст.ст. 22, 64 КПК України (1960 року), а саме: під час досудового слідства не були досліджені всі обставини, які мають значення для повного і об'єктивного розгляду справи та допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті в ході судового розгляду.
Крім того, суд вказав на неконкретність та суперечливість пред'явленого підсудній обвинувачення, що порушує останньої право на захист.
Не погоджуючись з даною постановою суду прокурор, який брав участь у справі в суді першої інстанції подав апеляцію, в якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2013 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3, 4 ст.190 КК України для організації додаткового розслідування - скасувати, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.3, 4 ст.190 КК України направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі. При цьому, зазначає, що суд не був позбавлений можливості уточнити обставини з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи шляхом детального допиту свідків, потерпілих, виклику нових свідків, витребування необхідних документів призначення експертиз, а також шляхом давання судових доручень, в порядку передбаченому ст.315-1 КПК України. Апелянт посилається, що суд вказавши на неконкретність та суперечливість пред'явленого обвинувачення, не вказав в чому саме полягає суперечливість, а що стосується конкретності, то прокурор в праві змінити (уточнити) обвинувачення в суді, однак даного права прокурора суд позбавив. Висновок суду щодо відсутності розміру заподіяної шкоди не відповідає матеріалам справи, оскільки допитана в судовому засіданні ревізор ОСОБА_28 підтвердила виявлену нестачу на ТОВ «Сіеста» в сумі 120886,88 грн., яка зазначена в акті ревізії №09-30/1575 від 30.08.12 року, та суд не був позбавлений можливості призначити по справі судову бухгалтерську експертизу з метою підтвердження зазначеного акту. Крім того, в постанові суду не вказано, які саме слідчі дії необхідно провести під час додаткового розслідування, що суперечить вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у справі в суді першої інстанції, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника, які заперечували проти апеляції прокурора, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Доводи апеляції прокурор про незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення про направлення справи на додаткове розслідування є безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи та не ґрунтуються на нормах кримінально-процесуального законодавства.
Згідно зі ст.281 КК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 64 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх, передбачених законом заходів, для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства цих вимог закону не дотримано, у зв'язку з чим районний суд, розглядаючи справу обґрунтовано повернув її прокурору на додаткове розслідування.
Так, згідно положень ст.132 КПК України в постанові про порушення кримінальної справи повинно бути сформульоване саме обвинувачення, наведені ознаки об'єктивної сторони складу злочину, а також мотив та спосіб вчинення злочину. Пред'явлене обвинувачення особі повинно бути конкретним.
Ці вимоги закону органом досудового слідства не дотримані.
Суд, направляючи справу на додаткове розслідування, обґрунтовано послався, що постанова суду про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст.132 КПК України. Так, слідчий в постанові про пред'явлення обвинувачення вказав, що у ОСОБА_3, яка обіймала посаду менеджера ТОВ «Сієста», виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом обману коштами у великих розмірах, що належали ТОВ «Сієста» і своїми умисними діями, що виразилися у вчиненні двох і більше тотожних злочинних дій, під єдиним злочинним наміром, шляхом обману отримала від ОСОБА_6 41092.53 грн., 42688.35 грн., ОСОБА_12 17235 грн., ОСОБА_14 7316 грн., ОСОБА_17 14364 грн., ОСОБА_20 15863 грн. за надання туристичних послуг, які ні в касу ТОВ «Сієста», ні на розрахунковий рахунок не внесла, а розпорядилася коштами на власний розсуд. Таким чином заволоділа коштами ТОВ «Сієста» у великих розмірах, в сумі 120 886 грн. 88 коп., шляхом обману. Тобто одночасно вказано, що ОСОБА_3 шляхом обману, як фізичних осіб, які передавали кошти за надання туристичних послуг, так і шляхом обману ТОВ «Сієста», заволоділа одними й тими ж коштами, як фізичних осіб, так ТОВ «Сієста».
Крім того, орган досудового слідства кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_3 за ч.3 ст. 190 КК України, як умисні діяння, які виразилися у заволодінні чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчинені повторно, у великому розмірі, при цьому описуючи фабулу обвинувачення вказував, що остання заволодівала чужим майном лише шляхом обману.
Зазначена неконкретність та суперечливість пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення порушує її право на захист.
Крім того, обґрунтованим є висновок суду і в частині необхідності виконання інших слідчих і процесуальних дій.
Так, ОСОБА_3, згідно обвинувачення, заволоділа грошовими коштами, отриманими шляхом обману від ОСОБА_17, та ОСОБА_20 в період часу з 1.07. по 07.2011 року. При цьому органом досудового слідства не встановлено, за яких обставин ОСОБА_3, будучи звільненою, згідно наказу директора ТОВ «Сієста» з 01.07.2011 року з посади менеджера продовжувала виконувати свої обов'язки і заволоділа грошовими коштами ОСОБА_17, та ОСОБА_20, шляхом обману.
Крім того, органом досудового слідства не з'ясовано та не перевірено наявність нестачі у ТОВ «Сієста» на день звільнення ОСОБА_3, з огляду на те, що директор цього товариства, як вона пояснювала у судовому засіданні, знала про шахрайські дії підсудної.
З наведених в ухвалі суду підстав направлення даної справи на додаткове розслідування вбачається, що органами досудового слідства, дійсно допущено неповноту з'ясування передбачених законом обставин, що підлягають доказуванню цими органами та стороною обвинувачення в суді, з чим фактично погоджується і прокурор, стверджуючи в апеляції, що ця неповнота може бути усунута судом першої інстанції, в тому числі і в порядку ст. 315-1 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції про направлення справи на додаткове розслідування, в порядку ст. 365 КПК України, підлягає доповненню, виходячи з наступного.
Істотним порушенням кримінально-процесуального закону визнаються порушення, що позбавляють або обмежують право обвинуваченого на захист. До порушень права обвинуваченого на захист відноситься, в тому числі, пред'явлення особі неконкретного обвинувачення.
Згідно положень ст.132 КПК України в описовій частині постанови про порушення кримінальної справи повинно бути сформульоване саме обвинувачення, наведені ознаки об'єктивної сторони складу злочину, а також мотив та спосіб вчинення злочину. Пред'явлене обвинувачення особі повинно бути конкретним.
Ці вимоги закону органом досудового слідства також не дотримані.
З обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3, по епізоду заволодіння шахрайським шляхом грошима ТОВ «Сієста», не зрозуміло кому злочинними діями підсудної завдана шкода. Органом досудового слідства потерпілі особи не встановлені та відповідно не визначені.
З матеріалів справи вбачається, що громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_20 передали ОСОБА_3 гроші за надання їм туристичних послуг і такі послуги їм були надані ТОВ «Сієста». При цьому органом досудового слідства не з'ясовано, чи була завдана вищезазначеним громадянам матеріальна шкода та в чому вона полягала.
В обвинувачені також зазначено, що ОСОБА_3 отримавши кошти від громадян ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_20 ні в касу ТОВ «Сієста», ні на розрахунковий рахунок не внесла, а розпорядилася коштами на власний розсуд. Чи була заподіяна зазначеними діями ОСОБА_3 матеріальна шкода ТОВ «Сієста» та в чому вона полягала органом досудового слідства не встановлено.
Окрім того, органом досудового слідства не з'ясовано по відношенню до кого підсудна ОСОБА_3 застосувала обман: до громадян ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_20 чи до ТОВ «Сієста» та в чому цей обман виразився.
Таке формулювання обвинувачення, викладене органом досудового слідства, за цими епізодами, є неконкретним і суперечливим.
Тому, перевіривши наведені в постанові підстави направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів вважає, що органами досудового слідства дійсно допущено істотні порушення норм кримінально - процесуального законодавства, неповноту з'ясування передбачених законом обставин, що підлягають доказуванню органами досудового слідства та стороною обвинувачення в суді, а також неправильність цього слідства, яку суд першої інстанції позбавлений можливості усунути у судовому засіданні в силу своєї диспозитивності, процесуальних можливостей та покладання зазначеного обов'язку, згідно ст. 22 КПК України, на органи досудового слідства і прокурора.
Аналіз підстав повернення справи на додаткове розслідування також свідчить, що можливість усунення вказаної неповноти та неправильності досудового слідства у справі не вичерпані.
Під час додаткового розслідування органом досудового слідства мають бути виконані вимоги викладені в постанові суду першої інстанції та ухвалі апеляційного суду, проаналізовані всі докази та дана правильна юридична кваліфікація діям ОСОБА_3
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість постанови суду та підстав для її скасування, як про це йдеться в апеляції прокурора, не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б зумовлювали скасування постанови суду першої інстанції, у справі не встановлено.
В суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_3 заявила клопотання про зміну їй запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд. При цьому вона посилається на те, що тривалий час незаконно перебуває під вартою, хворіє, має постійне місце проживання.
Заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання; захисника, який підтримав клопотання обвинуваченої колегія суддів вважає, що заявлене ОСОБА_3 клопотання задоволенню не підлягає.
При направленні справи на додаткове розслідування, судом вирішувалося питання і щодо запобіжного заходу. При цьому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зміни обвинуваченій запобіжного заходу.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів. Даних, які б були безумовною підставою для зміни обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд колегії суддів не надано.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 11, 15, розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, ст.ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 р.) колегія суддів,-
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року, про направлення справи щодо ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України на додаткове розслідування залишити без змін.
В порядку ст. 365 КПК України постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року доповнити вказівками, викладеними в мотивувальній частині цієї ухвали.
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про зміну щодо неї запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд залишити без задоволення.
__________________ ___________________ ___________________