23 грудня 2013 р.Справа № 2-а-6077/11/2110
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Решетов В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Танасогло Т.М.,
- Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 серпня 2011 року в частині залишення позовних вимог ОСОБА_2 без розгляду та Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона на постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2011 року по справі за адміністративним ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виплат та пільг дітям війни,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 серпня 2011 року відкрито провадження за вимогами позивачки за період з 22.02.2011 року, в іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.
Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено частково за період з 22.02.2011 року по 22.07.2011 року. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 серпня 2011 року, в частині залишення позовних вимог без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Також, не погодившись із постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2011 року, в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, на думку колегії суддів вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Твердження відповідача стосовно невизначеності розміру мінімальної пенсії за віком колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно цим Законом. Положення цього Закону не є перешкодою для застосування величини мінімальної пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається щорічно в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції відповідно до ст. 99 КАС України вірно визначений строк в межах позовної давності.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, право позивача на отримання підвищення до пенсії у 2007 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України від 09 липня 2007 року № 06-рп/2007, яким зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України. У 2008 році зазначене право у позивача виникло після винесення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 року, яким положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується виплати доплати «дітям війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Вказані рішення Конституційного Суду України були у встановленому порядку опубліковано у липні 2007 року та у травні 2008 року. Зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не вносилися. Тобто, позивач повинен був дізнатись про порушення свого права саме у липні 2007 року та у травні 2008 року, проте з даним позов позивач звернувся лише 22.08.2011 року, частково з пропуском строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду першої інстанції прийнятті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для їх задоволення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 серпня 2011 року в частині залишення позовних вимог ОСОБА_2 без розгляду та Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона на постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2011 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 серпня 2011 року в частині залишення позовних вимог ОСОБА_2 без розгляду - залишити без змін.
Постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2011 року по справі за адміністративним ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виплат та пільг дітям війни - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку лише в частині залишення без змін ухвали Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 серпня 2011 року, в іншій частині ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /Т.М. Танасогло/
Суддя: /Г.В. Семенюк/