11.12.2013 р. Справа № 914/3995/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів
до відповідача Приватного підприємства "ДЕВІК", м.Львів
про стягнення 15 353,21 грн. заборгованості
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_4 - представник (довіреність №2511 від 12.11.2013р.); ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець; ОСОБА_5- представник (довіреність№2587 від 26.11.2013р.)
від відповідача - не з?явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "ДЕВІК" про стягнення 15353,21 грн., в тому числі 14450,00 грн. основного боргу, 222,39 грн. інфляційних втрат, 125,05 грн. 3% річних, 555,77 грн. пені.
Ухвалою суду від 25.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.11.2013р.
Ухвалою суду від 13.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 27.11.2013р.
Ухвалою суду від 27.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 11.12.2013р., з підстав наведених в ухвалі суду.
Представник позивача подав додаткові пояснення по суті спору та клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№51703/13 від 04.12.2013р.). Позивач та його представники позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, але подав письмове пояснення по справі (вх.№51982/13 від 05.12.2013р.), у якому зазначає, що позивачем не надано відповідачу оригіналів документів, передбачених договором та заявками для здійснення оплати, що в свою чергу позбавляє позивача права вимагати здійснення оплати. Окрім того, подав клопотання про відкладення розгляду спору (вх.№52787/13 від 10.12.2013р.) у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у дане судове засідання. У поданому клопотанні, представник відповідача стверджує, що проти позовних вимог заперечує повністю.
Представник позивача в судовому засіданні висловив свої заперечення проти доводів викладених у поясненні відповідача. Клопотання про відкладення розгляду спору залишив на розсуд суду.
У відповідності ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Слід зазначити, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ст.77 ГПК України є обов"язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.
Зважаючи на те, що представником відповідача було подано відзив на позовну заяву (вх.№48027/13 від 13.11.2013р.) та ряд додаткових пояснень, відповідач скористався своїм правом на захист.
Клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю явки представника без зазначення поважності таких причин та без долучення доказів на підтвердження вказаного.
Окрім того, подані позивачем та відповідачем докази у сукупності є достатніми для вирішення спору по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У попередніх судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позовних вимог повністю з підстав викладених у відзиві (вх.№48027/13 від 13.11.2013р.). Так, зокрема зазначав, що єдиним доказом виконання перевезення та підставою для оплати є товарно-транспортна накладна. Згідно наявних у матеріалах справи ТТН №Р711 від 29.04.2013р., №Р743 від 01.05.2013р. автопідприємством виступає ТзОВ "Універсал-М", а згідно ТТН № 1946334/281 від 18.05.2013р. - ПП "Девік". Отже перелічені ТТН не можуть слугувати доказом надання транспортних послуг саме ФОП ОСОБА_2 згідно договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1009/2013 від 02.01.2013р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників позивача, господарський суд, -
встановив:
02 січня 2013р. між Приватним підприємством «Девік» (надалі- експедитор) в особі директора Федорчука Є.В., що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_2 (надалі - виконавець), що діє на підставі свідоцтва, з іншої сторони, укладено договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1009/2013.
За умовами даного договору, зокрема п.п.1.1 та 1.2, експедитор доручає виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо - українському сполученні та оплачує перевезення, а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін.
Виконавець згідно умов цього договору здійснює перевезення вантажу власним (або найманим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. У разі залучення виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов?язань за даним договором, виконавець залишається відповідальним перед експедитором за дії чи бездіяльність таких третіх осіб.
Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено загальні умови надання послуг, зокрема: виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід?ємною частиною даного договору. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Презюмується, що надіслана експедитору заявка з відміткою печатки виконавця підписана уповноваженою особою виконавця є прийнятою до виконання. Заявка може бути подана експедитором за допомогою засобів факсимільного зв'язку (факсом) чи/або іншим фіксованим шляхом (способом). Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу.
На виконання цієї умови договору, експедитором (відповідачем) було складено ряд заявок, а саме: заявка б/н від 29.04.2013р. на перевезення вантажу за маршрутом Цюрупинськ - Радехів, вартість послуги 4 500,00 грн.; заявка №27242 від 30.04.2013р. перевезення вантажу за маршрутом Цюрупинськ - Ходорів, вартість послуги 4 450,00 грн.; заявка №27602 від 20.05.2013р., на перевезення вантажу за маршрутом Київ - Павлоград, вартість послуги 5 500,00 грн.
Пунктами 3.1-3.4 договору передбачено, що вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявці. Розрахунок за надані послуги здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування коштів експедитором на розрахунковий рахунок виконавця. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR) з відміткою відправника вантажу, перевізника, виконавця, одержувача вантажу, або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем. Експедитор оплачує замовлені послуги протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання експедитором всього переліку документів, вказаного в заявці.
Відповідно до п.4.1 договору сторони повинні неухильно дотримуватись зобов?язань щодо даного договору та чинного законодавства України.
Водночас, п.4.2.3. договору передбачає, що до прав виконавця належить отримувати оплату за надані послуги в строк і в порядку, передбаченому даним договором. До обов'язків виконавця належить забезпечити подачу автомобіля в місце, терміни та строки, узгоджені сторонами. Водій виконавця зобов'язаний перевіряти правильність заповнення супровідних документів на вантаж, вимагати від вантажовідправника, вантажоодержувача проставлення необхідних відміток на супровідних документах. Водій виконавця зобов'язаний обґрунтувати всі зроблені ним в ТТН/CMR застереження, що стосуються зовнішнього стану вантажу та його пакування, укладки., а також своєчасно доставити вантаж у пункт призначення у повному обсязі без пошкоджень і передати його вантажоодержувачу, що вказаний у супровідних документах(п.п.4.3.1,4.3.4, 4.3.5., 4.3.6).
Обов?язки експедитора відповідно до договору полягають у забезпеченні належного оформлення супровідної документації на вантаж, що перевозиться, товарно-транспортних, митних, інших документів, необхідних для проходження митного, ветеринарного, екологічного та іншого контролю., а також в оплаті наданих виконавцем послуг, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
На виконання умов договору, позивачем (виконавцем) було направлено весь передбачений заявками комплект підтверджуючих вантажоперевезення документів для оплати послуг відповідачу рекомендованим поштовим відправлення з повідомленням про вручення, який відповідач отримав 18.06.2013р.
Однак, відповідач в порушення умови пункту 3.4 договору, не оплатив надані послуги згідно заявок від 29.04.2013р. на суму 4500,00 грн.; №27242 від 30.04.2013р. на суму 4450,00 грн. та №27602 від 20.05.2013р. на суму 5500,00 грн. протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання всього переліку документів.
Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 450,00 грн.
У порядку передбаченому договором та законодавством України позивач нарахував на цю суму пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Сукупно, позивач просить стягнути з відповідача 15 353,21 грн., з яких 14 450,00 грн. основного боргу, 222,39 грн. інфляційних втрат, 125,05 грн. 3% річних, 555,77 грн. пені.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
У статті 627 ЦК України закріплено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спір між позивачем та відповідачем виник з договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №1009/2013 від 02 січня 2013р. При цьому, позивач та відповідач перебували між собою у транспортно-експедиторських відносинах. Перевезення вантажу здійснювалося у межах території України, тому дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законами України «Про транспортно-експедиторську діяльність», а також іншими нормативно-правовими актами України.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно ст.1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Згідно з ст.306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Стаття 316 ГПК України та стаття 929 ЦК України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Окрім того, ч.3 ст. 929 ЦК України передбачає, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 932 ЦК України встановлює право експедитора залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. Разом з тим, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» передбачає, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.
Слід зазначити, що позивач та відповідач фактично є експедиторами. Відповідач отримавши замовлення на організацію перевезення вантажу від своїх контрагентів, залучає позивача до виконання своїх обов"язків по організації перевезення вантажу на підставі укладеного між сторонами договору №1009/2013 від 02.01.2013р. та заявок на кожне конкретне перевезення.
Згідно з п.2.1-2.2. договору виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід?ємною частиною даного договору. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Презюмується, що надіслана експедитору заявка з відміткою печатки виконавця підписана уповноваженою особою виконавця є прийнятою до виконання. Заявка може бути подана експедитором за допомогою засобів факсимільного зв'язку (факсом) чи/або іншим фіксованим шляхом (способом). Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу.
Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваними є суми по наступних заявках:
заявки від 29.04.2013р., згідно з якою позивач організував перевезення вантажу за маршрутом Цюрупинськ - Радехів. Вартість послуги 4 500,00 грн.;
заявка №27242 від 30.04.2013р., згідно з якою позивач організував перевезення вантажу за маршрутом Цюрупинськ - Ходорів. Вартість послуги 4 450,00 грн.;
заявка №27602 від 20.05.2013р., згідно з якою позивач організував перевезення вантажу за маршрутом Київ - Павлоград. Вартість послуги 5 500,00 грн.
Дані заявки були належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про погодження сторонами конкретних умов щодо суми оплати перевезення, терміну оплати та терміну доставки вантажу.
Факт надання послуг по даному договору був підтверджений підписанням товарно-транспортних накладних, зокрема: товарно-транспортної накладної від 29.04.2013р. за № Р711; товарно-транспортної накладної від 01.05.2013р. за № Р743 та товарно-транспортної накладної №1946334/281 від 18.05.2013р.
Крім того, по кожній заявці було виставлено рахунки на оплату наданих за договором послуг, а саме: рахунок №95 від 02.05.2013р. по заявці від 29.04.2013р. на суму 4 500,00 грн.; рахунок №97 від 02.05.2013р. по заявці №27242 від 30.04.2013р. на суму 4 450,00 грн. та рахунок №115 від 20.05.2013р. по заявці №27602 від 20.05.2013р. на суму 5 500,00 грн.
На виконання умов договору, виконавцем за договором (позивачем) було організовано перевезення згідно вищезазначених заявок. Як вбачається із матеріалів справи, претензій щодо неналежної організації перевезення позивачем із сторони відповідача не було.
Слід зазначити, що в силу п.3.4 договору, позивач надіслав відповідачу увесь перелік документів, вказаних у вищезазначених заявках, що є підставою для оплати наданих за договором послуг. Факт надсилання документів на підтвердження організованих перевезень підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.06.2013р., вручено 18.06.2013р.
Разом з тим, суд зазначає наступне з приводу товарно-транспортної накладної, як підтвердження факту виконання договору належним чином.
Пунктом 4.4.1 вищенаведеного договору встановлено обов'язок експедитора щодо оформлення супровідної документації на вантаж, що перевозиться, товарно-транспортних, митних, інших документів, необхідних для проходження митного, ветеринарного, екологічного та іншого контролю.
Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Товарно-транспортна накладна є основним документом, що підтверджує надання послуг по перевезенню вантажів. Саме ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.
Слід зазначити, що Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, що зареєстровані в Мінюсті України 20.02.98 за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі по тексту - Правила), визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.
Форма ТТН повинна відповідати встановленим та регламентованим п.п. 11.5-11.10 Правилам. ТТН виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику.
Окрім ТТН здійснення господарської операції по перевезенню вантажу може також підтверджуватися низкою інших документів, зокрема: договором, заявками, актами приймання-здачі надання послуг, рахунками та податковими накладними.
Таким чином, підставою для оплати наданих експедиторських послуг є належним чином оформлена товарно - транспортна накладна, яка засвідчує факт виконання позивачем (виконавцем) послуг за договором.
Як вбачається із матеріалів справи ТТН були належним чином оформлені згідно умов договору та чинного законодавства та надіслані відповідачу з метою здійснення ним своєчасної оплати, організованих згідно договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №1009/2013 від 02 січня 2013р. послуг.
Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.
Зокрема, стаття 189 ГПК України закріплює, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
У договорі про перевезення вантажу автомобільним транспортом №1009/2013 від 02 січня 2013р. вказується, що вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявці.
На підставі вищенаведеного сторони підписали заявки, у яких обумовили суми до оплати за надані послуги. Так, згідно заявок від 29.04.2013р. №27242 від 30.04.2013р., №27602 від 20.05.2013р. у вартість послуг з перевезення становить 14 450,00 грн.
В порушення умов п.3.4. договору, експедитор не оплатив наданих послуг по жодній із заявок, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 14 450,00 грн.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, факт неналежного виконання позивачем умов договору перевезення не довів, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 14 450,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
За умовами ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Як вбачається із позовної заяви, позивач при нарахуванні пені посилається на положення ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 ГК України.
Водночас слід зазначити, що враховуючи положення ч.1 ст.547 ЦК України, сторони повинні письмово домовитись про застосування неустойки у разі порушення виконання зобов"язання, крім того узгодити її розмір.
Договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1009/2013р. від 02.01.2013р. передбачена відповідальність сторін. Так, згідно п.5.1 у випадку порушення своїх зобов?язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно норм діючого законодавства України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків по даному договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки (шкоду), включаючи збитки, що були понесені управленою стороною перед третіми особами внаслідок неправомірних дій сторони, в тому числі у вигляді сплачених штрафів та виплат по претензіях виставлених третіми особами.
Як вбачається із п.5.1. а також розділу 5 договору (відповідальність сторін), в ньому не передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення виконання експедитором зобов"язання по оплаті перевезення. Не передбачено застосування вказаної пені і в заявках, які підписані між сторонами.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 555,77 грн.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку 3% річних вони нараховані позивачем за період з 09.07.2013р. по 21.10.2013р.
Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних, суд встановив, що при їх нарахуванні позивач неправильно визначив початок прострочки виконання за зобов'язанням щодо сплати 14 450,00 основного боргу.
З огляду на те, що відповідач згідно поштового повідомлення від 14.06.2013р. отримав надіслані йому позивачем документи стосовно надання транспортних послуг 18.06.2013р., зважаючи на умови оплати вказані у заявках (14 банківських днів після отримання документів), враховуючи порядок перебігу строків згідно ст.253 ЦК України, відтак першим днем прострочки виконання відповідачем зобов"язання є 10.07.2013р., а не 09.07.2013р., як зазначає позивач.
Отже, судом проведено розрахунок 3% річних до стягнення підлягає 123,51 грн., а саме: за період з 10.07.2013р. по 21.10.2013р. борг 14 450,00 грн., кількість днів прострочки 104, отже 3% річних становлять 123,51 грн.
Окрім того, позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 222,39 грн. Однак, суд вважає за необхідне зазначити наступне з цього приводу:
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Водночас, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат зроблених позивачем з огляду на таке.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, при нарахуванні інфляційних втрат позивач не врахував наявність дефляції, яка повинна також розраховуватися.
Провівши розрахунок інфляційних втрат за період з липня 2013р. по вересень 2013р., який вказаний позивачем у позовній заяві, суд встановив, що інфляційне збільшення боргу на суму 222,39 грн. за цей період відсутнє.
Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 222,39 грн. інфляційних нарахувань до задоволення не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає до стягнення 14 450,00 грн. основного боргу та 123,51 грн. 3% річних, у задоволенні решти позову слід відмовити.
З приводу заперечень представника відповідача наведених ним у відзиві суд зазначає наступне.
Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності-екпедиторами, які діють за дорученням вантажовідправників або вантажоодержувачів. Експедитори виконують свої доручення без будь-якого втручання в господарську діяльність транспортних підприємств.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів.Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов"язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству. Кожен із учасників транспортно-експедиціної діяльності вправі передати виконання частини своїх обов"язків іншому учаснику на підставі договору, в якому визначаються умови відповідних послуг і порядок їх оплати.
При цьому винагородою експедитора є різниця між вартістю послуг з організації перевезення вантажу, визначеною в договорі укладеному з ним замовником цих послуг (безпосередньо вантажовідправником або вантажоодержувачем, іншою транспортною експедицією) та вартістю послуг з організації перевезення вантажу, визначеною в договорі, укладеному між експедитором та виконавцем цих послуг (безпосередньо перевізником, іншою транспортною організацією).
Сторони даного господарського спору є однією із ланок процесу вантажного перевезення автомобільним транспортом.
Стаття 932 ЦК України встановлює право експедитора залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Відповідач отримавши замовлення на організацію перевезення вантажу від своїх контрагентів, залучив позивача до виконання своїх обов"язків по організації перевезення вантажу на підставі укладеного між сторонами договору №1009/2013 від 02.01.2013р. та заявок на кожне конкретне перевезення.
У свою чергу позивач, діючи у відповідності із положенням ст.932 ЦК України та п.1.2. договору №1009/2013 від 02.01.2013р., залучив до виконання замовлених перевезень третіх осіб - безпосередніх перевізників, які виконали зобов"язання. Договора-заявки на дані вантажоперевезення та комплект супроводжуючих документів, в тому числі і докази оплати містяться в матеріалах справи.
Таким чином позивач виконав свої зобов"язання в повному обсязі та своєчасно, надав відповідачу для оплати необхідні документи, в тому числі і податкові накладні №95, 97, 115. Факт їх подання відповідачу та врахування в господарській діяльності позивача в травні 2013року додатково підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних, завірених Городоцькою об"єднанною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Львівській області.
Слід зазначити, що суд ухвалою від 27.11.2013р. витребовував від відповідача реєстр податкових накладних та самі податкові накладні ПП "Девік" з відміткою податкового органу за травень 2013року, договора укладені з третіми особами, платіжні доручення та рахунки, які виставлялись, замовлення на перевезення від безпосередніх замовників відповідача від 29.04.2013р, від 30.03.2013р. та 20.05.2013р., а також пакет супроводжуючих документів. Вказані докази відповідачем подані не були, причини неподання суду не пояснено.
Крім того, слід зазначити, що на виконання договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1009/2013 від 02.01.2013р. позивачем виконувались й інші заявки відповідача, які останнім оплачені. Так, згідно заявки відповідача від 25.01.2013р. №25158 на організацію вантажного перевезення 27-28.01.2013р. за маршрутом Київ-Генічеськ, позивач уклав договір-заявку від 25.01.2013р. із перевізником ПАТ "КВК "Рапід", який виконав перевезення вантажу. В супроводжуючій вантажоперевезення ТТН №1894061 від 27.01.2013р. в графі "АТП" вказано ФОП ОСОБА_7 Водночас відповідач оплатив вказане перевезення повністю та без зауважень.
З огляду на вищенаведене, заперечення представника відповідача проти позову є безпідставними, не спростовують позовних вимог та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №226 від 21.10.2013р. - 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно до задоволеної суми позову.
Керуючись ст.1, ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610-612, 625-629, 929, 932 ЦК України, ст.ст. 174, 189, 193, 306, 316 ГК України, ст.ст. 43, 22, 75, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ДЕВІК" (юридична адреса: 81650, Львівська область, Миколаївського район, смт.Розділ, вул.Миру, буд.12, поштова адреса: 79037, м.Львів, а/с 10746, код ЄДРПОУ 19322456, р/р 26007210225029 в АТ «Про Кредит Банк» МФО 320984) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1 фактична адреса: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ф-ї ЛОУ АТ «Ощадбанк» в м. Львові, МФО 325796) 14 450,00 грн. основного боргу, 123,51 грн. 3% річних, а також 1 633,12 грн. судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 555,77 грн. пені та 222,39 грн. інфляційних втрат відмовити.
4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 16.12.2013р.
Суддя Сухович Ю.О.