21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
27 грудня 2013 р. Справа № 902/1693/13
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши заяву №24/12-2013-1 від 24.12.2013 року Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал", м.Київ про вжиття заходів до забезпечення позову по справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал", м.Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОІНВЕСТ", м.Вінниця
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери", м.Київ
про стягнення заборгованості 123 338 060,05 грн.
Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОІНВЕСТ" про стягнення 123 338 060,05 грн. за договором відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 року, з яких 69 008 229,29 грн. боргу з поверненню наданої позики та 54 329 830,76 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування коштами.
При порушенні провадження судом з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери".
Ухвалою від 17.12.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1693/13.
25.12.2013 року позивач звернувся до суду з заявою № 24/12-2013-1 від 24.12.2013 року про вжиття заходів до забезпечення позову в обґрунтування якої посилається на те, що допустивши прострочення зобов'язання щодо повернення в строк до 01.10.2013 року суми відсоткової позики у розмірі 69 008 229,29 грн. та сплати відсотків за користування коштами в сумі 54 329 830,76 грн. відповідачем вчиняються дії щодо пропонування для продажу належного йому на праві власності нерухомого майна.
Також, позивач в заяві вказує про те, що заявлена сума позову є значною і обґрунтованим є припущення, що майно відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, у той час, коли грошові кошти у відповідача відсутні, а серед активів підприємства наявне лише нерухоме майно. Про відсутність грошових коштів на рахунках відповідача, як зазначає в заяві позивач, стало відомо з відповідного листа відповідача, яким він повідомив, що заборгованість виникла через неплатоспроможність контрагентів відповідача.
На підтвердження факту продажу майна відповідачем позивачем додано до заяви витяг сторінки з мережі Інтернет на якій розміщено оголошення про продаж торгового комплексу в м.Хмельницький із зазначенням лише коду ЄДРПОУ товариства яке здійснює продаж, копію листа № 332 від 10.10.2013 року ТОВ "ГЛОІНВЕСТ" адресоване позивачу, в якому повідомлено про відсутність достатніх коштів для погашення заборгованості з Договору відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 року та висловлено прохання про перенесення строку оплати до 01.12.2013 року, а також надано копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності якими підтверджується факт належності відповідачу на праві власності нерухомого майна - торгівельний комплекс з інфраструктурою (автостоянки, офіси, товарні склади), розташованого за адресою: проїзд Геологів, будинок 7/1, м.Хмельницький, Хмельницька область загальною площею 27 151,8 кв.м..
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд враховує наступне.
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як зазначається в п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В п.3 вказаної постанови зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову судом встановлено наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал", м.Київ (Позикодавець) від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору № 02/08-2010 про управління активами діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОІНВЕСТ", м.Вінниця (Позичальник) 21.10.2010 року укладено договір відсоткової позики № 2 за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі установленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю, та сплатити відсотки в розмірі та порядку, встановленому Договором (а.с.11-13, т.1).
Згідно п.п.2.1., 2.2 Договору сторони погодили суму позики в розмірі 50 000 000,00 грн., а також розмір відсотків - 25 % річних від суми позики.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю позику не пізніше 20.10.2011 року.
До вказаного Договору сторонами шляхом укладення додаткових договорів від 21.10.2010 року № 1, від 01.11.2010 року № 2, від 02.02.2011 року № 3, від 06.06.2011 року № 4, від 07.09.2011 року № 5, від 22.06.2012 року № 6, від 25.01.2013 року № 7, неодноразово вносились зміни якими сторони, крім іншого, погоджували зміну строків сплати відсотків, строку повернення позики (не пізніше 01.10.2013 року), збільшення розміру позики та встановлення ліміту позики (150 000 000,00 грн.) тощо (а.с.13-22, т.1).
Із долучених до позовної заяви документів слідує, що Позикодавець перерахував Позичальнику грошові кошти в сумі 128 273 368,60 грн. в якості повернення позики та 75 061,97 грн. в якості повернення відсотків по позиці.
В свою чергу Позичальник повернув Позикодавцю лише 59 265 139,31 грн. позики.
За твердженням позивача Позичальник взяті на себе зобов'язання щодо повернення позики в строк до 01.10.2013 року та сплати відсотків не виконав.
На підтвердження вказаних обставин та факту наявності заборгованості відповідача суду надано платіжні доручення, обопільнопідписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків в якому зафіксовано заборгованість по позиці в розмірі 69 008 229,29 грн., а по нарахованим відсоткам в розмірі 54 329 830,76 грн., всього у розмірі 123 338 060,05 грн., лист від 10.10.2013 року № 332 (а.с.23-97, 124, т.1).
Також судом встановлено, що відповідачу належить на праві власності об'єкт нерухомого майна розташований за адресою: проїзд Геологів, будинок 7/1, м.Хмельницький, Хмельницька область загальною площею 27 151,8 кв. м., саме торгівельний комплекс з інфраструктурою (автостоянки, офіси, товарні склади), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2013 року № 15162721 долученого до заяви позивача.
Також із матеріалів долучених до заяви позивача слідує те, що відповідач пропонує для продажу належне йому майно (приміщення торгівельного комплексу), що підтверджується витягом із веб-сторінки сайту мережі Інтернет.
Провівши оцінку встановлених обставин, змісту та суті позовних вимог, наведених вище законодавчих приписів в сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову з метою з метою запобігання утрудненню чи неможливості виконання судового рішення та забезпечення гарантованого виконання рішення суду і належного захисту прав позивача виходячи із наявності зв'язку між таким заходом до забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову та судових витрат і предметом позовної вимоги (стягнення грошових коштів) із врахуванням величини заявлених позовних вимог в грошовому виразі та пропонування відповідачем належного йому на праві власності нерухомого майна для продажу з огляду на що очевидним є спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Дійшовши висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову суд виходив з того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, виходячи із змісту спірних правовідносин (стягнення грошових коштів), в подальшому може призвести до неможливості виконання судового рішення або ж суттєво утруднити його виконання, оскільки встановлені судом обставини об'єктивно та переконливо свідчать про недобросовісність поведінки відповідача у зобов'язальних правовідносинах оскільки підтверджують ухилення останнього від виконання зобов'язань за договором відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 року .
Суд наголошує на тому, що встановлені ним обставини щодо ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором відсоткової позики № 2 від 21.10.2010 року - об'єктивно та переконливо свідчать про обґрунтованість припущення щодо втрати чи зменшення майна (грошових коштів) на момент виконання рішення і як наслідок є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.
Визначаючись щодо обрання заходу забезпечення позову, суд, надаючи оцінку адекватності та співмірності запропонованих позивачем заходів предмету заявлених позовних вимог, наявності конкретного зв'язку між обраним заходом та предметом позову, виходив із наступного.
В поданій до суду заяві позивач наполягає на застосуванні такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача обґрунтовуючи вказане тим, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на продаж єдиного належного останньому на праві власності нерухомого майна, розташованого по проїзду Геологів, 7/1 в м.Хмельницькому (за рахунок продажу якого в подальшому можливе виконання рішення по справі в разі його прийняття).
Суд зауважує, що факт наявності у відповідача на права власності лише зазначеного вище нерухомого майна підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2013 року № 15162721 долученого до заяви позивача про що вказувалось вище.
Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Суд зауважує, що зазначений захід забезпечення позову не позбавляє відповідача його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатись господарською діяльністю як такою взагалі, а лише обмежує його право вільного користування майном на яке накладено арешт.
На думку суду, застосування такого заходу є адекватним та співмірним предмету заявлених позовних вимог, забезпечить збалансованість інтересів сторін, не обмежує відповідача здійснювати господарську діяльність, а отже є доцільним.
Приймаючи рішення про задоволення заяви позивача судом взято до уваги також приписи законодавства та судову практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див.справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66).У справі "Кайсин проти України" Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.
Згідно ч.2 ст.67 ГПК України про забезпечення позову виноситься ухвала.
У п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу (стаття 87 ГПК). Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається. Зазначена ухвала з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, -
1. Заяву №24/12-2013-1 від 24.12.2013 року Публічного акціонерного товариства "Закритого недиверфікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду "Реал", м.Київ про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Глоінвест", вул. Некрасова, 25, офіс 214, м.Вінниця, 21007 (ідентифікаційний код - 33811024), в тому рахунку на торгівельний комплекс з інфраструктурою (автостоянки, офіси, товарні склади), розташовані за адресою: проїзд Геологів, будинок 7/1, м.Хмельницький, Хмельницька область загальною площею 27 151,8 кв. м..
3. Дана ухвала набирає законної сили в день її прийняття, є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.
4. Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
5. Строк пред'явлення ухвали до виконання - протягом року з дня прийняття.
6. Ухвалу надіслати сторонам по справі, третій особі та Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції рекомендованим листом.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 6 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу-вул. Володимира Сосюри, буд.6, кв. 303/2, м.Київ, 02090.
3 - відповідачу-вул. Некрасова, 25, офіс 214, м.Вінниця, 21007.
4, 5 - третій особі-вул. Володимира Сосюри, буд.6, кв. 303/1, м.Київ, 02090; бульвар Тараса Шевченка, буд.11, к.205, м.Київ, 01004.
6- відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції - вул. Соборна, 59, м.Вінниця, 21050.