ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24076/13 25.12.13
За позовом Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві
«Розрахунковий центр «Голосіїво»
До Фізичної особи - підприємця Дзюба Марини Володимирівни
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація
Про дострокове розірвання договору оренди та виселення
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Балдинюк Д.Ю. - по дов. №345 від 22.04.2013р.
Від відповідача Келемен М.І. - угода №б/н від 24.12.2013р.
Від третьої особи Асіпцова О.В. - по дов. №100-2632 від 04.07.2013р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» про розірвання договору оренди №24-12 від 25.09.2012 р. та виселення Фізичної особи - підприємця Дзюба Марини Володимирівни з нежитлового приміщення загальною площею 46,7 кв. м., що розташоване за адресою м. Київ, по вул. Потєхіна, 3-а передавши зазначене приміщення орендодавцеві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно п. п. 8.1 8.3 договору оренди орендар зобов'язався використовувати спірне приміщення тільки за цільовим призначенням та не передавати в користування іншим особам. Згідно п. 4.11 договору відповідач зобов'язаний застрахувати орендоване майно на весь строк дії договору оренди. В порушення умов договору відповідач передав орендоване приміщення в користування іншій особі, що підтверджується актами, що долучені до матеріалів справи. Крім того, відповідач порушення п. 4.11 застрахував орендоване приміщення тільки на один рік, що свідчить про порушення умов договору та відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
В судовому засіданні представник Комунального підприємства підтримав позовні вимоги в частині розірвання договору оренди. В частині виселення відповідача подав заяву про припинення провадження у даній справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання мотивоване тим,що відповідачем орендоване приміщення звільнено та передано по акту від 23.12.2013р.
Представник третьої особи позовні вимоги підтримав.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову в частині розірвання договору оренди не заперечував із підстав того, що відповідачем орендоване приміщення не застраховане на весь строк дії договору.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва, суд-
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
25.09.2012 р. між Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією (далі орендодавець), Фізичною особою з- підприємцем Дзюба Мариною Володимирівною (далі відповідач) та Комунальним підприємством Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (надалі позивач) було укладено договір оренди №24-12, відповідно до умов якого відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 46,7 кв. м., що розташовано в будинку №3-а по вул. Потєхіна в м. Києві. Фат отримання відповідачем спірного приміщення підтверджується актом прийому - передачі від 25.09.2012р.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 9.1 . договору строк дії договору оренди було встановлено з 18.04.2012р. по 17.04.2015 р.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було застраховане орендоване майно та використовується не за цільовим призначенням.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. договорі визна чається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.
Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.
Статтею 284 Господарського кодексу України (п. 1) визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та кому нального майна" істотною умовою договору оренди є,
об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
термін, на який укладається договір оренди;
орендна плата з урахуванням її індексації;
порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;
відновлення орендованого майна та умови його повернення;
виконання зобов'язань;
забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;
відповідальність сторін;
страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Згідно з ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Пунктом 4.11 договору встановлено, що відповідач зобов»язаний протягом місяця починаючи з дати укладення договору застрахувати об»єкт оренди на користь орендодавця на весь терін дії договору оренди.
Таким чином, сторонами договору оренди було узгоджено порядок страхування орендованого майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Судом встановлено, що відподач в порушення умов договору в місячний термін не застрахував орендоване майно. Рім того, не застрахував майно на весь строк дії договору.
Стаття 654 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки орнедоване майно не застрахував, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.порушив умови договору. Майно відповідачем було застраховане тільки 28 грудня 2012 року. Строк дії договору страхування з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями договору визначено, що відповідач зобов»язаний протягом місяця, починаючи з дати укладення договору, застрахувати об»єкт оренди користь орендодавця на весь терін дії договору оренди.
При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду (п. 6.7. договору).
Згідно п. 9.7. договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Страхування орендарем взятого ним в оренду майна в силу ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є істотною умовою договору оренди.
Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного страхуванням орендованого майна.
Оскільки договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок невиконання своїх зобов'язань за договором, а також з урахуванням того, що страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд відзначає, що передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст.ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору, що знайшло своє відображення в п. 4.11. договору. Доказів визнання договору в цій частині недійсним матеріали справи не містять.
Посилання відповідача, як на підставу вимог про розірвання договору, на акти від 26.11.2012р, , 22.11.2013р. судом до уваги не приймаються, оскільки дані акти складені за участю тільки працівників позивача, тобто складені в односторонньому порядку.
При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.
Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно п. 7.6. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з врахуванням зносу за період строку дії договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач по акту від 23.12.2013р. повернув орендоване приміщення, що не заперечується представником позивача в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині виселення Фізичної особи - підприємця Дзюба Марини Володимирівни з нежитлового приміщення загальною площею 46,7 кв. м., що розташоване за адресою м. Київ, по вул. Потєхіна, 3-а передавши зазначене приміщення орендодавцеві підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з зв»язку із відсутністю предмету спору в цій частині.
Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки при розгляді справи судом встанолено, що позивачем недоплачений судовий збір в сумі 1076 грн. суд приходить до висновку, що дана сума судового збору підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Розірвати договір №24-12 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.09.2012 року укладений між Комунальним підприємством Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» та Фізичною особою - підприємцем Дзюба Мариною Володимирівною.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дзюба Марини Володимирівни (03148, м. київ, вул., В. Верховинця, 10, код 2915308947) на користь Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (03028, м. Київ, пр.. Науки, 13, код 32525507) 2 294 грн. 00 коп. судового збору.
Стягнути з Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (03028, м. Київ, пр.. Науки, 13, код 32525507) в доход Державного бюджету України недоплачений судовий збір в сумі 1076 грн. 00 коп.
В іншій частині вимог провадження припинити.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 27.12.2013р.
СуддяТрофименко Т.Ю.