Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"24" грудня 2013 р. Справа № 911/4385/13
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод",
09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 6
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуслав Керамік",
09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Богуславська, 119
про стягнення 2 716,03 грн.
за участю представників:
позивача - Луцький Я.І. (довіреність від 10.06.2013 № 335);
відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуслав Керамік" (далі - відповідач) про стягнення 2 716,03 грн., з яких: 2 194,26 грн. - основний борг та 521,77 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару, що поставлений позивачем.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.12.2013.
У судове засідання 10.12.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 27.11.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 24.12.2013.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 202/13 від 11.12.2013) від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 10.12.2013.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25646 від 16.12.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 27.11.2013.
У судовому засіданні 24.12.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.12.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Позивачем відповідачеві передано товар, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною від 06.06.2012 № Р-060612 на суму 6 694,26 грн., що підписана уповноваженими представниками сторін та довіреністю від 06.06.2012 № 112, що підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена відбитком його печатки.
Судом досліджено документи, що подані до матеріалів справи та встановлено, що у спірній видатковій накладній міститься посилання на договір від 06.06.2012, вказаний договір також наданий позивачем до матеріалів справи, натомість, оскільки договір від 06.06.2012 не містить підпису та печатки товариства відповідача, суд не приймає його як доказ того, що поставка товару здійснена в межах договору від 06.06.2012. Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на твердження позивача, які не заперечені відповідачем, про те, що до передачі спірного товару за вищевказаною видатковою накладною, договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладено.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зважаючи на те, що у погодженій сторонами видатковій накладній визначено найменування, кількість, ціну товару, суд дійшов висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення між сторонами договору купівлі-продажу в простій письмовій формі.
Як зазначається позивачем та не заперечується відповідачем, борг відповідача за отриманий товар частково погашений на суму 4 500,00 грн., шляхом зарахування взаємних зобов'язань, що підтверджується листами позивача, які були надіслані на адресу відповідача (копії в матеріалах справи).
За твердженнями позивача, відповіді чи заперечення відповідача на адресу позивача не надходили, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 2 194,26 грн. за поставлений товар, з урахуванням зарахування взаємних зобов'язань.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За результатами розгляду матеріалів справи, з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків про застосування норм цивільного законодавства до даних правовідносин у частині співвідношення з частиною 2 статті 530 статті 692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
Як встановлено судом, факт передачі позивачем товару уповноваженому представнику відповідача підтверджується видатковою накладною та довіреністю.
При цьому, підписання покупцем - відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин сторін, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар. Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній не встановлений, строк виконання відповідних грошових зобов'язань має визначатися за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто, відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару.
Аналогічну правову позицію викладено у пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів повної оплати товару суду не надав.
Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк. Оскільки відповідач, в порушення статей 525, 526, 615 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання з оплати товару своєчасно не виконав, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сума боргу, позовна вимога в розмірі 2 194,26 грн. підлягає задоволенню повністю.
Суд, при розгляді позовної заяви звернув увагу на те, що позивач, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, подає розрахунок 3% річних, проте, при подачі позивачем позовної заяви вказана вимога про стягнення 3% річних у прохальній частині не заявлена, а відтак, і не може бути розглянута в межах даного позову.
Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 521,77 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до приписів статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар, сторони не встановили.
Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 521,77 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ціни позову, що визначена у позовній заяві у розмірі 2 716,03 грн., судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 720,50 грн., оскільки згідно з Законом України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто, у розмірі 1 720,50 грн.
Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 29.10.2013 № 505 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 1 721,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).
Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.
З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 29.10.2013 № 505 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 0,50 грн.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, що сплачений позивачем за подання позовної заяви, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуслав Керамік" (09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Богуславська, 119, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32167927) на користь Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00372434) 2194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 26 коп. основної заборгованості та 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять) грн. 98 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Рокитнянський цукровий завод" (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00372434) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0,50 грн., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 29.10.2013 № 505.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 26.12.2013.
Суддя С.О. Саванчук