10.1
Іменем України
16 грудня 2013 року Справа № 812/9870/13-а
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - Барабанщиков О.М. (довіреність від 05.07.2013 № 03/5-261)
від відповідача - Дюмін І.О. (довіреність від 10.01.2013 № 256/08-08)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська»
до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання усунути порушення,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 812/9870/13-а за адміністративним позовом державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області, в якому позивач просить:
- визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області по застосуванню штрафних санкцій та нарахуванню пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 28 лютого 2013 року по 29 березня 2013 року, з 28 березня 2013 року по 29 квітня 2013 року, з 29 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року неправомірними;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області усунути порушення, допущене при застосуванні штрафних санкцій та нарахуванні пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 28 лютого 2013 року по 29 березня 2013 року, з 28 березня 2013 року по 29 квітня 2013 року, з 29 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 червня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області винесені рішення від 04 червня 2013 року №№ 541, 542, 543 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 28 лютого 2013 року по 29 березня 2013 року у розмірі: штраф -389874,19 грн., пеня - 93128,31 грн., з 28 березня 2013 року по 29 квітня 2013 року у розмірі: штраф - 437898,55 грн., пеня - 110093,78 грн., з 29 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року у розмірі: штраф - 433676,08 грн., пеня - 109426,77 грн. Зазначені рішення були оскаржені до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області, яке рішенням від 05 липня 2013 року № 4464/09-10 відмовило у задоволенні скарги та залишило рішення від 04 червня 2013 року №№ 541, 542, 543 без змін. Після цього відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» подав скаргу до Пенсійного фонду України, який рішенням від 31 липня 2013 року за № 20119/09-10 відмовив позивачу у задоволенні скарги. Позивач не погоджується з рішеннями від 04 червня 2013 року №№ 541, 542, 543 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки відокремлений підрозділ не є юридичною особою, згідно з положенням про відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», на підставі якого останній діє, фінансові та кредитно-розрахункові операції підрозділу здійснюються державним підприємством «Луганськвугілля» централізовано. Заробітна плата виплачується підрозділом по мірі надходження грошових коштів від державного підприємства «Луганськвугілля» за рахунок державної підтримки на собівартість, яка надається не в повному обсязі та несвоєчасно. Грошові кошти, у тому числі бюджетна підтримка на виплату заробітної плати, надаються шахті та розподіляються юридичною особою державним підприємством «Луганськвугілля». Власних коштів відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» не має. Державне підприємство «Луганськвугілля» є планово-збитковим підприємством, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 280 «Про хід структурної перебудови вугільної промисловості», Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік». Кошти бюджетної підтримки виділяються на заробітну плату та на сплату необхідних видатків за відповідний бюджетний період. Перерахування бюджетних коштів у рахунок попередніх періодів є порушенням пунктів 10, 24 статті 116 Бюджетного кодексу України. Пунктом 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється, що також кореспондується з частиною 2 статті 19 Конституції України, а саме: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Окрім того, державне підприємство «Луганськвугілля» є планово-збитковим підприємством, коштів від реалізації вугільної продукції не вистачає не тільки на технологію виробництва, а й на сплату необхідних видатків, але, незважаючи на цей факт, хоч і несвоєчасно, єдиний внесок за поточний період сплачується у повному обсязі. Кріс того, дані, які містяться в рішеннях про перерозподіл коштів, суперечать розрахунку фінансових санкцій та пені в частині періоду, за який застосовано фінансову санкцію та нараховано пеню. Згідно із ухвалою господарського суду Луганської області від 11 березня 2013 року по справі № 913/203/13-г ініціюючого кредитора по справі було зобов'язано в 10-денний строк опублікувати в газеті «Голос України» або «Урядовий кур'єр» оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Луганськвугілля». В газеті «Голос України» від 21 березня 2013 року № 54 (5554) опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Луганськвугілля». 06 червня 2013 року провадження у справі припинено, мораторій на задоволення вимог кредиторів скасований. Відповідно до пункту 8 статті 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 83 цього Закону. Підсумовуючи зазначене, позивач вказав, що, незважаючи на припинення справи про банкрутство, в період дії мораторію штрафні санкції не застосовуються. Позивач вважає, що управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області при застосуванні штрафних санкцій має враховувати майновий стан підприємства. Несвоєчасне та неповне перерахування єдиного внеску до Пенсійного фонду України допущено не з вини відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська».
Також, під час судового розгляду позивачем були надані письмові пояснення по справі від 16 грудня 2013 року б/н, в яких позивач зазначив, що рішенням від 04 червня 2013 року № 541 до позивача застосовано штраф та пеню за період з 28 лютого 2013 року по 29 березня 2013 року, тобто за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, термін сплати якого настав на час введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто щодо зобов'язань, на які поширюється дія мораторію. З посиланням на Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 серпня 2011 року № 1077, постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2011 року № 23-1 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2011 року за № 1095/19833, та Бюджетний кодекс України, позивач зробив висновок, що період при розрахунку штрафних санкцій визначений невірно. Також позивач просив врахувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини в справі «Щокін проти України», в якому Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв'язку з тим, що національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування (арк. справи 61-63).
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях по справі від 16 грудня 2013 року б/н.
Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення на адміністративний позов від 12 грудня 2013 року б/н, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 33-34). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивачем не наведено жодної норми законодавства, яку порушило управління. З червня 2012 року гірничі підприємства сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Відповідно до частини 12 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Частиною 10 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Відповідно до Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994-18289, розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. Також відповідачем зазначено про пропущення позивачем загального шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях від 12 грудня 2013 року б/н.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (частина 1 статті 5 Закону № 2464).
Частиною 3 статті 5 Закону № 2464, серед іншого встановлено, що платникам єдиного внеску, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» відповідно до положень Закону № 2464 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області як платник єдиного внеску, про що свідчить повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 29 грудня 2012 року № 12010/03-10 (арк. справи 64).
Базовим звітним періодом для відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» є календарний місяць. Сплата єдиного внеску, нарахованого за відповідний базовий звітний період, повинна відбуватись не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (у даній справі спірні правовідносини виникли між сторонами після набрання чинності Законом України від 15 травня 2012 року № 4676-VI «Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким з 12 червня 2012 року абзац перший частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено словами «крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом»).
Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина 1статті 25 Закону № 2464).
Згідно частини 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною 3 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частиною 10 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина 13 статті 25 Закону № 2464).
Частиною 14 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Пунктом 3 частини 15 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Частиною 16 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначає Інструкція про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994-18289 (далі - Інструкція № 21-5).
Інструкція № 21-5 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 7.1 розділу 7 Інструкції № 21-5 (тут і надалі посилання на норми зазначеної Інструкції наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Пунктом 7.2 розділу 7 Інструкції № 21-5 встановлено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 2.1.1-2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, органи Пенсійного фонду застосовують штрафні санкції у таких розмірах, серед іншого, підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 розділу 7 Інструкції, визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Згідно з пунктом 7.5 розділу 7 Інструкції № 21-5 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Пунктом 7.7 розділу 7 Інструкції № 21-5 передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 7.2, 7.3, 7.5 та 7.6 розділу VII цієї Інструкції, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках.
04 червня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області були прийняті рішення:
- № 541 про застосування штрафних санкцій в сумі 389874,19 грн. та нарахування пені в сумі 93128,31 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) відокремленим підрозділом «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за базовий звітний період січень 2013 року (арк. справи 6);
- № 542 про застосування штрафних санкцій в сумі 437898,55 грн. та нарахування пені в сумі 110093,78 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) відокремленим підрозділом «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за базовий звітний період лютий 2013 року (арк. справи 7);
- № 543 про застосування штрафних санкцій в сумі 443676,08 грн. та нарахування пені в сумі 109426,77 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) відокремленим підрозділом «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за базовий звітний період березень 2013 року (арк. справи 8).
Відповідно до поданих відокремленим підрозділом «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» звітів з нарахування єдиного внеску позивач повинен був сплатити єдиний внесок за січень 2013 року в сумі 4875668,27 грн. не пізніше 28 лютого 2013 року, за лютий 2013 року в сумі 4378985,55 грн. не пізніше 28 березня 2013 року, за березень 2013 року в сумі 4584579,62 грн. не пізніше 28 квітня 2013 року (арк. справи 44-47, 48-51, 52-56).
З картки особового рахунку платника єдиного внеску та розрахунків фінансової санкції та пені по особовому рахунку відокремленого підрозділу Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» до рішень управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області від 04 червня 2013 року №№ 541, 542, 543 судом встановлено:
- єдиний внесок за січень 2013 року в сумі 4875668,27 грн. сплачений позивачем 28 лютого 2013 року в сумі 976926,38 грн., 13 березня 2013 року в сумі 1128460,00 грн., 21 березня 2013 року в сумі 4215,56 грн., 25 березня 2013 року в сумі 771,43 грн., 28 березня 2013 року в сумі 1843046,38 грн., 29 березня 2013 року в сумі 922248,52 грн. (арк. справи 35-38, 40);
- єдиний внесок за лютий 2013 року в сумі 4378985,55 грн. сплачений позивачем 10 квітня 2013 року в сумі 1097804,91 грн., 22 квітня 2013 року в сумі 5142,14 грн., 26 квітня 2013 року в сумі 3046489,27 грн., 29 квітня 2013 року в сумі 229549,23 грн. (арк. справи 35-38, 41 на звороті);
- єдиний внесок за березень 2013 року в сумі 4584579,62 грн. сплачений позивачем 28 квітня 2013 року в сумі 147818,79 грн., 30 квітня 2013 року в сумі 80000,00 грн., 16 травня 2013 року в сумі 1135158,00 грн., 24 травня 2013 року в сумі 1862913,44 грн., 27 травня 2013 року в сумі 454,65 грн., 31 травня 2013 року в сумі 1358234,74 грн. (арк. справи 35-38, 42 на звороті), що є порушенням частини 8 статті 9 Закону № 2464.
Із вищевказаних документів судом встановлено, що розмір застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені за рішеннями управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області від 04 червня 2013 року №№ 541, 542, 543 відповідає вимогам частини 10 та частини 11 статті 25 Закону № 2464.
Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області від 04 червня 2013 року №№ 541, 542, 543 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) отримані позивачем 11 червня 2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, та оскаржені в адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійного фонду України, про що свідчать скарги від 18 червня 2013 року № 517 та від 16 липня 2013 року № 597 відповідно (арк. справи 9, 11-12, 43).
Рішеннями про результати розгляду скарги від 05 липня 2013 року № 4464/09-10 та від 31 липня 2013 року № 20119/09-10 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійний фонд України відповідно скаргу відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» залишили без задоволення, а рішення управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області від 04 червня 2013 року №№ 541, 542, 543 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - без змін (арк. справи 10, 13).
У судовому порядку рішення управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області від 04 червня 2013 року №№ 541, 542, 543 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені платником єдиного внеску не оскаржувались раніше і не оскаржуються в даному адміністративному позові. Позивачем оскаржуються дії управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області по застосуванню штрафних санкцій та нарахуванню пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 28 лютого 2013 року по 29 березня 2013 року, з 28 березня 2013 року по 29 квітня 2013 року, з 29 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року.
Суд зазначає, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної (юридичної) особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Також без задоволення судом залишаються позовні вимоги про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області усунути порушення, допущене при застосуванні штрафних санкцій та нарахуванні пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 28 лютого 2013 року по 29 березня 2013 року, з 28 березня 2013 року по 29 квітня 2013 року, з 29 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року, оскільки зазначені вимоги є похідними від позовних вимог про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області по застосуванню штрафних санкцій та нарахуванню пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 28 лютого 2013 року по 29 березня 2013 року, з 28 березня 2013 року по 29 квітня 2013 року, з 29 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року. Крім того, відповідачу за Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900, не надано повноважень переглядати прийняті ним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені шляхом внесення змін до рішень або шляхом їх скасування. Частиною 14 статті 25 Закону № 2464 чітко визначено, що платник протягом десяти робочих днів після надходження рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Посилання позивача на те, що штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовані відповідачем щодо зобов'язань, на які поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими з таких підстав.
Так, дійсно ухвалою господарського суду Луганської області від 11 березня 2013 року у справі № 913/206/13-г порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Луганськвугілля» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. справи 23-28). Ухвалою господарського суду Луганської області від 06 червня 2013 року у справі № 913/206/13-г провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Луганськвугілля» припинено та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. справи 29-32).
Статтею 19 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, тобто яка діє з 18 січня 2013 року на час порушення справи про банкрутство) визначено поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Частиною 5 цієї статті встановлено виключення з загального правила та визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Оскільки відповідно до вимог частини 5 статті 19 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, отже не може поширюватись і на штрафні санкції, які нараховані за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки штрафні санкції є складовою частиною нарахування єдиного внеску. Дія мораторію взагалі не поширюється на вимоги щодо нарахованих сум єдиного внеску та, відповідно, і штрафних санкцій та пені, застосованих за несвоєчасну сплату цих сум, незалежно від того, чи виникли ці зобов'язання до введення мораторію чи після цього.
Посилання управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про пропущення позивачем загального шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд прийшов до висновку, що позивачем за заявленими позовними вимогами не пропущений строк звернення до адміністративного суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про дії управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області по застосуванню штрафних санкцій та нарахуванню пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 28 лютого 2013 року по 29 березня 2013 року, з 28 березня 2013 року по 29 квітня 2013 року, з 29 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» дізнався 11 червня 2013 року, коли отримав поштовим зв'язком рішення відповідача від 04 червня 2013 року №№ 541, 542, 543 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування).
З адміністративним позовом про оскарження вищезазначених дій управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області позивач звернувся нарочним до Луганського окружного адміністративного суду 28 листопада 2013 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції суду на позовній заяві (арк. справи 3). Тобто, звернення до суду за захистом прав відбулось в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено 23 грудня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтею 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розділом 7 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994-18289, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання усунути порушення відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23 грудня 2013 року.
Суддя Т.І. Чернявська