ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23601/13 23.12.13
За позовом Промислового об»єдання «Укпротез»
До Фонду соціального захисту інвалідів
Третя особа, що не заявляє самостійнихв имог на прдемет спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України
про зобов'язання прийняти виконані роботи
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача: Шиленко О.М. - по дов. №б/н від 28.11.2013р.
Соболь О.Я. - по дов. №б/н від 26.07.2013р.
Від відповідача: Орендівська В.І. - по дов. №1/7-49/09 від 16.12.2013р.
Від третьої особи не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Промислового об»єдання «Укпротез» до Фонду соціального захисту інвалідів про зобов'язання прийняти, виконанні відповідно до умов договору доручення №3/271 від 08.02.2103р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. порушено провадження у справі № 910/23601/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 23.12.2013 р. за участю представників сторін.
В судовому засіданні 23.12.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що 08.02.2013р. між сторонами був укладений договір доручення №3/27, відповідно до якого відповідач доручив позивачу за рахунок відповідача надати послуги, пов'язані з базами даних (послуги контролю за виготовленням та видачею технічних та інших засобів реабілітації через Централізований банк даних з проблем інвалідності), а саме укласти договори з підприємствами про безкоштовне забезпечення інвалідів, дітей - інвалідів та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації та надання послуг з їх післягарантійного ремонту, здійснити безготівкове перерахування коштів підприємствам за виконанні індивідуальні заявки інвалідів та інших осіб, перевірити наявність підстав для такого перахування коштів.
В порушення умов договору відповідач з червня 2013 року не виконує зобов'язання в частині прийняття виконаних робіт по контролю за виготовленням та видачею ТЗР через ЦБІ, та, відповідно не підписує акти.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що акти виконаних робіт від позивача отримані, але не підписані у зв'язку з тим, що проводиться досудове слідство.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду представник третьої особи отримав 13.12.2013р.). Заяв, клопотань від представника третьої особи на адресу суду не надходило.
В судовому засідання 23.13.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
08.02.2013р. між Промисловим об»єданням «Укпротез» (надалі позивач) та Фондом соціального захисту інвалідів (наділ відповідач) був укладений договір доручення №3/27.
Відповідно до п. 1.1. договору відповідач доручив позивачу за рахунок відповідача надати послуги, пов»язані з базами даних (послуги контролю за виготовленням та видачею технічних та інших засобів реабілітації через Централізований банк даних з проблем інвалідності), а саме укласти договори з підприємствами про безкоштовне забезпечення інвалідів, дітей - інвалідів та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації та надання послуг з їх післягарантійного ремонту, здійснити безготівкове перерахування коштів підприємствам за виконанні індивідуальні заявки інвалідів та інших осіб, перевірити наявність підстав для такого перерахування коштів.
Відповідно до п. 6.1. договору позивача зобов'язаний виконати передбачене договором та надати відповідачу щомісячно:
- звіти про стан виконання договорів про безкоштовне забезпечення інвалідів та інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації та надання послуг з їх післягарантійного ремонту в розрізі підприємств - виконавців та регіонів;
- акт виконаних робіт, що підтверджує виконання позивачем відповідачу договору, який підписується обома сторонами з додаванням до нього звіту, що підтверджує фактично надані послуги позивачем відповідачу, пов»язані з виконанням договору за підписами керівника та головного бухгалтера,;
- звітність, передбачену Порядком складання фінансових звітів установами та організаціям, які отримують кошти державного або місцевого бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України.
Послуги надаються позивачем відповідачу щомісячно протягом березня - грудня 2013 року.
Відповідно до п. 6.2.4 відповідач зобов'язаний прийняти від позивача звіти, зазначені в п.п. 6.1.6,6.1.7 п. 6 договору та інші документи, пов'язані з виконанням умов даного договору. .
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач безпідставно не підписав акти виконаних робіт за період з червня 2013 року по жовтень 213 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Вказані норми права та інші норми чинного законодавства України регулюють саме порядок захисту особами свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а позивач звернувся до суду за захистом свого права у спосіб, який не передбачений нормами чинного законодавства.
Звіти про фактично виконані роботи на послуги за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань за договором.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена Позивачем за зустрічним позовом вимога про зобов'язання Відповідача підписати акт приймання підрядних робіт за договором підряду не призводить до поновлення порушеного права Позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення (рішення суду "зобов'язати прийняти та підписати акти" не може бути виконано у примусовому порядку).
Крім того, за приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Отже, зобов'язання відповідача прийняти і підписати звіти та акти приймання виконаних робіт не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України (наприклад, постанова Вищого господарського суду України від 23.04.2012р. у справі №5024/1268/2011, постанова Вищого господарського суду України від 18.09.2013р. у справі №18/1543/12).
При розгляді справи судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача звіти про фактично виконані роботи та послуги до актів за червень 2013 року по жовтень 2013 року, які відповідач отримав, але не підписав та не висловив своїх заперечень по даним актам.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесулаьного кодексу України,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.12.2013р.
Суддя Т.Ю. Трофименко