ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 грудня 2013 року письмове провадження № 826/16949/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. у порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу
За позовомОСОБА_1
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області
провизнання незаконним та скасування свідоцтво від №100000948 від 19.06.2013 р.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
1) визнати незаконним та скасувати свідоцтво № 10000948 від 19.06.2009 р. про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правил, виданого відповідачем;
2) визнати незаконним та скасувати акт готовності об'єкта до експлуатації № 862-е від 16.06.2009 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, складено акт готовості об'єкта до експлуатації та, на його підставі, видано свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача з користування належній йому на праві власності земельною ділянкою, на якій частково розміщений відповідний об'єкт будівництва.
У судове засідання, призначене на 02.12.2013 р., представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи суду не надходило. Письмових пояснень чи заперечень по суті спору суду не надав.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з доводів позивача, він є власником земельної ділянки в АДРЕСА_1. При цьому, власником суміжної земельної ділянки в АДРЕСА_2, на момент виникнення спірних правовідносин, був ОСОБА_2, який здійснив самовільне будівництво житлового будинку, що частково заходить на земельну ділянку позивача.
Зазначений факт встановлено в судовому порядку рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23.12.2009 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Гостомельська селища рада Київської області, виконавчий Гостомельської селищної ради Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яким зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності на земельну ділянку площею 0,1216 га. за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення частини бетонної заливки довжиною 15,70 м., що заходить на земельну ділянку ОСОБА_1
У той же час, Відповідачем у складі приймальної комісії 16.06.2009 р. складено акт готовності об'єкта (будинку ОСОБА_2) до експлуатації за № 862-е та на його підставі 19.06.2009 р. видане свідоцтво за № 10000948 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Позивач вважає зазначені акт та свідоцтво незаконними та такими, що перешкоджають реалізації права власності на належну йому земельну ділянку, отже підлягають скасуванню, що і стало підставою для його звернення з відповідним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно зі ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
В той же час, системний аналіз обставин справи, свідчить про те, що позивач, за допомогою вирішення позову в порядку адміністративного судочинства, намагається відновити порушене право власності на належу йому земельну ділянку, у той час як захист цього права можливий лише за правилами цивільного судочинства. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було використане право звернення за захистом порушеного права власності на земельну ділянку та, відповідним способом, захищене у судовому порядку.
В ході судового розгляду, судом встановлено, а позивачем підтверджено, що задоволення заявлених позивачем позовних вимог, жодним чином не вплине на відновлення його порушеного права власності на земельну ділянку.
Крім того, зі слів позивача встановлено, що на даний час збудований ОСОБА_2 житловий будинок, що порушує межу, на даний час належить іншим особам.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій