Копія
Справа № 822/4502/13-а
16 грудня 2013 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Ковальчук О.К. (головуючий), суддів - Данилюк У.Т. , Ковальчук А.М. , розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Хмельницької області , Державної судової адміністрації України , Державної казначейської служби України , Міністерства фінансів України про стягнення недоотриманої заробітної плати та грошового утримання, -
ОСОБА_1 в березні 2010 року звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Господарського суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про стягнення недоотриманої заробітної плати та грошового утримання в період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: зобов'язано Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України, Господарський суд Хмельницької області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 заробітної плати, визначивши її розмір відповідно до посадового окладу з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення виплат, з урахуванням раніше проведених виплат за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року; судові витрати в сумі 600 грн. відшкодовано за рахунок Державного бюджету України; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено .
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року залишена без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 жовтня 2013 року касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнив частково, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що працював суддею господарського суду Хмельницької області. За 7 місяців 2005 року, тобто за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року позивач отримував заробітну плату, розмір якої було визначено без врахування положень чинного на той час законодавства про оплату праці суддів. У зв'язку із заниженням розмірів посадових окладів, йому не донараховані суми щомісячних премій, суми надбавок за вислугу років, за напруженість у роботі, за інтенсивність, суми відпускних, матеріальної допомоги та окладу на оздоровлення, розмір яких залежав від розміру посадового окладу.
Кабінет Міністрів України 30 червня 2005 року прийняв постанову N 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", якій надана зворотня дія в часі - набрання її чинності з 1 червня 2005 року. На підставі цих нормативних актів зазначеним особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці. Що ж стосується суддів, то лише 3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову N 865 "Про оплату праці суддів", якою підвищено їм посадові оклади пропорційно до окладів голів та заступників голів названих судів, однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року (пункт 5 цієї постанови КМ України). Тобто впродовж семи місяців позивач отримував значно меншу заробітну плату.
Такими постановами Кабінет Міністрів України порушив положення статті 113 Конституції України, вимоги Закону України "Про статус суддів" щодо одночасного визначення пропорції в оплаті праці між суддями та обраними головами Конституційного та Верховного суду України і їх заступниками, привело до дискримінації суддів щодо оплати праці, порушення їх прав і гарантій на отримання з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року заробітної плати відповідно до вимог частини третьої статті 11, частини другої статті 44 Закону України "Про статус суддів" та постанов КМ України №№ 514, 865.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги, а справу розглянути без його участі на підставі поданої ним письмової заяви від 16.12.2013 року.
Представник Державної судової адміністрації України в судове засідання не з"явився. Державна судова адміністрація України надіслала до суду заперечення в якому вказує, що дії Державної судової адміністрації України ґрунтувались на діючому законодавстві. Просить розглянути справу без участі її представника.
Представники Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, господарського суду Хмельницької області на судове засідання не з'явились, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв"язку та сукупності, суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково з урахуванням наведеного нижче.
Суд встановив, що ОСОБА_1 у червні - грудні 2005 року працював в господарському суді Хмельницької області на посаді судді. При виплаті позивачу заробітної плати та грошового утримання відповідачами за вказаний період не враховувалась постанова КМ України від 30 червня 2005 року N 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України".
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 15 від 28 жовтня 2010 року заборгованість перед позивачем за період з червня 2005 року по грудень 2005 року включно по недоотриманій заробітній платі та грошовому утриманню становить 85778,42 грн.
Згідно частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Визначальним актом, який регулював питання оплати праці суддів на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Тобто, згідно з цією нормою гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу, є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче, від визначеної законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
Постановою Вищого адміністративного суду, від 16 травня 2007 року, "Про визнання п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів" визнано п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів" незаконним. Постановлено допустити поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів", визнавши, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року №513 та №514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01.06.2005 року.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 встановлено, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування.
Отже, нарахування та виплата заробітної плати позивачу з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року проводилась у меншому розмірі, що в свою чергу є прямим порушенням закону.
Щодо вирішення питання звернення позивачем до суду в межах строку, то суд звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі №1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року зі змінами, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача в частині перерахунку і виплати заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, тому наявні всі підстави для задоволення позову частково шляхом зобов'язання Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, господарського суду Хмельницької області провести перерахунок та виплату позивачу заробітної плати, з урахуванням раніше проведених виплат за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року. Із вказаним способом захисту погодився також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24 жовтня 2013 року по справі №К/9991/86672/11.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, судові витрати в розмірі 600 грн. 00 коп., сплачені позивачем за проведення експертизи підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.
Керуючись ст.ст. 158-163,186,254 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України, господарський суд Хмельницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, з урахуванням раніше проведених виплат за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати за проведення експертизи в розмірі 600 грн. 00 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/О.К. Ковальчук У.Т. Данилюк А.М. Ковальчук
"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук