10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач:Хаюк С.М.
іменем України
"18" грудня 2013 р. Справа № 806/3817/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" жовтня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алекс-Сервіс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алекс-Сервіс" звернулось з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 №000105222.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 2.10.2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алекс-Сервіс" - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 8 травня 2013 року №000105222.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алекс-Сервіс" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн 64 коп.
Не погоджуючись з даною постановою Житомирська ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .
З врахуванням приписів статей 196,197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" (продавець) 22.08.2012 укладено договір постачання № 492 (а.с. 65-66). Відповідно до даного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (запчастини), а останній зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом 4.1. договору передбачено, що товар повинен бути повністю поставлений покупцю на склад (а.с. 65-66).
16.07.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ "ВКФ" Алекс - Сервіс" укладено договір поставки № 558 (а.с.73). Відповідно до даного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (запчастини), а останній зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом 3.1. договору передбачено, що доставку виконує постачальник.
Факт виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами - податковими та видатковими накладними, а також платіжним дорученням про сплату товару та оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 61-64, 67-72). Використання отриманих товарів в господарській діяльності позивача підтверджується документами про їх подальшу реалізацію.
Працівниками Житомирської ОДПІ в період з 08.04.2013 по 12.04.2013 було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань правовідносин ТОВ "ВКФ"Алекс-Сервіс" з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" в період діяльності з 01.07.2012 по 31.07.2012 та з ТОВ "Ю.О. Електронікс - 1" за період діяльності з 01.08.2012 по 31.08.2012рік за результатами якої складено акт від 17.04.2013 №2013/22-2/37671806/0100 (а.с.12- 28), згідно висновків якого встановлено порушення п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та п. 198.1., 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 22851, 00 грн., в тому числі: за липень 2012 року - 3874,00 грн та за серпень 2012 року -18977,00 грн.
На підставі даного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 №000105222, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну сумі 28564,00 грн., з яких 22851,00 грн. основний платіж та 5713,00 грн фінансові (штрафні) санкції (а.с.10).
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів визначив суму податку на додану вартість. При огляді доказів у справі не доведено підтвердження висновку податкового органу про дефектність наданих до перевірки документів. Відсутність товарно-транспортних накладних або документів на завантаження/ розвантаження та перевезення товару не свідчить про відсутність реальності проведених операцій. Такі вимоги являються безпідставними та необґрунтованими.
Оцінюючи таку позицію суду першої інстанції , колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього до Кодексу.
При цьому, за змістом наведених норм законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
Згідно з п.201.1 ст.201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ПК).
Згідно з п.201.7 ст.201 ПК податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів визначив суму податку на додану вартість.
З акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про відсутність реальності проведених позивачем операцій по придбанню товарів слугували акти ДПІ у Соломянському районі м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати перевірок TOB "Комерційна фірма "Горизонталь" і TOB "Ю.О. Електронікс-1".
Як видно з матеріалів справи в періоді придбання товарів у TOB "Комерційна фірма "Горизонталь" та TOB Ю.О."Електронікс-1" останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, отже мали право на виписку податкових накладних (а.с.29-32).
При цьому колегія суддів зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Відповідно до чинного законодавства, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.
З акту перевірки видно, що позивачем не підтверджено факт транспортування товарів, а саме ним не надано товарно - транспортні накладні від постачальника товару з відмітками про місце навантаження та розвантаження товару, передачу та отримання товару у контрагента - постачальника та інші документи, що свідчать про транспортування товару.
В той же час, відсутність товарно-транспортних накладних або документів на завантаження/ розвантаження та перевезення товару не свідчить про відсутність реальності проведених операцій. Такі вимоги являються безпідставними та необґрунтованими.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Перевезення вантажів являється окремим видом господарської діяльності, яка регулюється Господарським кодексом України і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажу здійснюється на підставі договору, який передбачає обов'язок вантажовідправника сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Позивач договір перевезення вантажу не укладав, до складу валових витрат та податкового кредиту послуги з перевезення вантажу не включав, а тому вимоги щодо наявності товарно-транспортних накладних та інших документів на отримання ТМЦ являються безпідставними.
Крім того, відповідно до вказаних договорів поставки доставка виконується постачальником, а тому позивач не має доводити факт транспортування товарів.
Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" жовтня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: І.Ф.Бондарчук
І.Г. Охрімчук
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ С.М.Хаюк
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алекс-Сервіс" вул.Ватутіна,13,м.Житомир,10000
3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014