12 грудня 2013 р.Справа № 820/10700/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.
Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.
за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,
за участю: представника позивача - Лучка Д.В.,
представників відповідачів- ОСОБА_4, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. по справі № 820/10700/13-а
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про застосування заходів реагування у сфері державого нагляду,
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому просив суд: до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, експлуатацію нежитлових будівель ФО - П ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, б. НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, зупинити повністю шляхом її знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання і установок), у зв'язку з чим зобов'язати ФО - П ОСОБА_3 негайно припинити здійснення в них господарської діяльності добровільно знеструмивши ці будівлі (або надати можливість їх знеструмити); покласти на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області обов'язок щодо забезпечення виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації нежитлових будівель ФО - П ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, б. НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, в частині здійснення контролю за усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про виконавче провадження», КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21 жовтня 2013 р. по 25 жовтня 2013 р. співробітниками Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на підставі посвідчення № 161 від 21 жовтня 2013 р. проведено планову перевірку у нежитлових будівлях, які належать відповідачу, та розташовані за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за наслідками якої складено акт № 89 від 25 жовтня 2013 року (а.с. 21-33).
Вищезазначену перевірку проведено на підставі статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Кодексу цивільного захисту України, "Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України", затвердженого наказом МНС України від 25 травня 2012 року №863, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 червня 2012 року за №1054/21366 та на виконання плану-графіка суб'єктів господарювання за ІV квартал 2013 року, за результатами зазначеної перевірки складено акт № 89 від 25 жовтня 2013 р. (а.с. 16-20, 24-33).
У ході проведеної перевірки встановлено, що експлуатація будівель здійснюється з порушенням вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, а саме.
Виробничі та складські будівлі (№ № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3) не обладнані установками автоматичної пожежної сигналізації відповідно до чинних нормативно-правових актів (п. 6.1.1 НАПБ А.01.001-2004 "Правил пожежної безпеки в Україні"), про що зазначено в п. 12 акту перевірки;
Не влаштовано внутрішній протипожежний водогін на внутрішнє пожежогасіння від пожежних кранів у будівлях (НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3) виходячи з вимог чинних будівельних норм (п. 6.3.2.1 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 15 акту.
Пожежний гідрант біля будівель (НОМЕР_1, НОМЕР_2) розміщений не у відповідності з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів що не забезпечить безперешкодний забір води пожежними автомобілями (п. 6.3.1.3 НАПБ А.01.001- 4) - пункт 14 акту.
Для контролю працездатності не проведено випробування 1 раз на рік мережі зовнішнього протипожежного водопостачання на тиск та витрату води з оформленням акту (п. 6.3.1.5 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 13 акту.
Будівля (НОМЕР_3) не забезпечена первинними засобами пожежогасіння згідно норм належності (п. 6.4.8, п. 6.4.9 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 16 акту.
У будівлях (НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3) не проведено технічне обслуговування наявних вогнегасників у відповідності до правил експлуатації вогнегасників (п. 6.4.18 ПБ А.01.001-2004) - пункт 27 акту.
У складській будівлі (НОМЕР_3) конторське приміщення не облаштоване протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу (без отворів), з одним евакуаційним виходом з приміщення безпосередньо назовні (п.7.10.1.6 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 4 акту.
Адміністративно-побутова вставка (2-х поверхова прибудова) у будівлі (НОМЕР_2) не відділена від виробничих приміщень протипожежними стінами, перегородками та перекриттям з нормованими межами вогнестійкості та межами поширення вогню по них (п. 4.2.4 НАПБ А.01.001-2004; п. 2.12, п. 4.13 ДБН В.1.1- 7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", далі - ДБН В.1.1-7-2002) - пункт 25 акту.
По периметру зовнішніх стін на покрівлі будівель (НОМЕР_2, НОМЕР_3) не передбачено та не виконано огородження (п. 2.48 СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания"; п. 6.13 ДБН В.1.1-7-2002) - пункт 24 акту.
Будівлі (НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3) не обладнані пристроями захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог нормативних документів (п. 5.1.35, п. 5.1.36 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 22 акту.
Дерев'яні конструкції даху будівлі (НОМЕР_1) не піддано вогнезахисній обробці (п. 4.2.6 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 8 акту.
Отвори у протипожежних стінах будівлі (НОМЕР_1, НОМЕР_3) не обладнані захисними пристроями (протипожежними дверима) проти поширення вогню та продуктів горіння (п. 4.2.4 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 7 акту.
Не проведено замір опору ізоляції електричних мереж в будівлях (НОМЕР_2, НОМЕР_3) (п. 5.1.34 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 23 акту.
У будівлях (НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3) з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснені не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо) (п. 5.1.7 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 10 акту.
У будівлях (НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3) допускається улаштування та експлуатація тимчасових електромереж (п. 5.1.9 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 11 акту.
Шляхи евакуації адміністративної вставки будівлі (НОМЕР_2) не забезпечені евакуаційним освітленням (п. 4.3.8 НАПБ А.01.001-2004- пункт 26 акту.
Евакуаційні шляхи і виходи з будівлі (НОМЕР_2) не утримуються вільними та захаращені металевими конструкціями ( п. 4.3.1, п. 4.3.11 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 9 акту перевірки.
Вогневі роботи на постійних та тимчасових місцях проводяться без вжиття заходів, які виключають можливість виникнення пожежі (п. 8.1.1.4 НАПБ 1.001-2004) - пункт 17 акту.
Балони з газом, які зберігаються біля будівлі (НОМЕР_2) не захищені від дії сонячного проміння (п. 8.1.2.8 НАПБ А.01.001-2004) - пункт 29 акту.
Крім того позивачем зазначено, що усі перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (як персоналу об'єкту, так й іншим громадянам, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі), а саме: відсутність систем (установок) автоматичної пожежної сигналізації перешкоджає швидкому виявленню та гасінню пожежі, повідомленню (оповіщенню) про неї, а також оперативній евакуації людей на ранній стадії виникнення пожежі;
- порушення щодо улаштування, утримання та експлуатації електромереж і електрообладнання, відсутність (несправність) пристроїв блискавкозахисту, створює загрозу виникнення пожежі від дії теплових проявів електричної енергії та розрядів блискавки, що може призвести до загибелі і травмування людей;
- відсутність, недостатність, несправність та неготовність до використання на об'єкті первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників, пожежного інвентарю та інструменту), несправність, невідповідність та неготовність до використання джерел водопостачання (пожежних гідрантів), а також відсутність, несправність, невідповідність та неготовність до використання внутрішнього протипожежного водогону не дозволить оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум'я на ранній стадії виникнення пожежі, чим створюється загроза безпеці людей від її небезпечних чинників;
- відсутність огородження за периметром покрівлі будівлі створює загрозу життю та здоров'ю людей (від падіння), які будуть здійснювати гасіння пожежі, зокрема в зимовий період року;
- невідповідність евакуаційних виходів та шляхів (їх конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості), їх захаращення перешкоджає вільній евакуації людей з будівлі при виникненні пожежі, а також створює перешкоди під час рятування людей та гасінні пожежі;
- порушення умов зберігання та використання балонів з горючими газами може призвести до їх пошкодження, що не дозволить попередити утворення вибухонебезпечного середовища та при виникненні (внесенні) джерела запалювання (або без нього) призведе до вибухів, руйнування несучих конструктивних елементів, травмування і загибелі людей, а також сприятиме швидкому розповсюдженню полум'я до інших приміщень, чим створюються перешкоди під час гасіння пожежі;
- невідповідність конструктивних елементів протипожежним вимогам, відсутність їх вогнезахисної обробки створює перешкоди під час евакуації людей та гасінні пожежі, а також сприяє інтенсивному розповсюдженню полум'я, оскільки вони не мають нормативно встановлених меж вогнестійкості та меж поширення вогню по ним;
- відсутність та невідповідність протипожежних перешкод, огороджуючи та несучих конструкцій (стін, перегородок), а також захисних пристроїв (протипожежних дверей) та їх елементів не дозволить обмежити розповсюдження полум'я та токсичних продуктів горіння до інших приміщень, чим створюється загроза безпеці людей, які в них перебувають, а також створюються перешкоди під час гасіння пожежі;
- не вжиття заходів, щодо безпечного проведення вогневих робіт (очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння) може призвести до виникнення пожежі, чим створюється загроза безпеці людей від її небезпечних чинників.
На підставі акту перевірки № 89 від 25 жовтня 2013 року позивачем відносно ФО-П ОСОБА_3 було внесено припис №74 від 01 листопада 2013 року про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, який відправлено рекомендованим листом від 01 листопада 2013 року за № 1384 (а.с. 87-93).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначає Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, дія якого поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.
Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці належить до основних принципів, на яких базується державна політика в галузі охорони праці, що передбачено ч.1, абз.2 ч.2 ст. 4 Закон України «Про охорону праці».
Згідно з ч. 1 ст.6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
При цьому, відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон України № 877).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», держаний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Частиною 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у редакції, яка діє з 01 липня 2013 року передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.
Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.
Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про охорону праці", посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Згідно до ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Частиною 2 ст. 70 КАС України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, згідно з Указом Президента України "Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" від 16 січня 2013 р. № 20/2013, здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України та входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що у ході судового розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції позивачем не доведено, що створення відповідачем загрози життю та здоров'ю людей у зв'язку із експлуатацією нежитлових будівель ФО-П ОСОБА_3, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 не доведено.
Відповідно до стаття 57 Кодексу Цивільного захисту України, виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, обладнання, транспортні засоби, що вводяться в дію чи експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції або технічного переоснащення, а також технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з пожежної безпеки.
Початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб'єктом господарювання об'єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їх частин) здійснюється суб'єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (далі - декларація), а для суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику - також за наявності позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вказані вимоги стосується об'єктів, які проектуються, будуються, реконструюються та розпочинають свою діяльність, позивачем не надано доказів, що будівлі, які належать ФО-П ОСОБА_3 належить до новоутровених.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Приватне підприємство "ЗІП" зареєстроване 05 червня 2000 року, тобто відповідач розпочав роботу до набрання законної сили Кодексу Цивільного захисту України.
Діючим законодавством не передбачено проведення замірів опору ізоляції електричних мереж в будівлях до тих обставин, які створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі), дані обставини не можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Твердження позивача щодо захаращення проходів в виробничих та підсобних приміщеннях позивача, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначене позивачем не доведено та чинне законодавство не передбачає, що захаращення проходів в виробничих та підсобних приміщеннях створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклою пожежі).
Судовим розглядом встановлено, що у приписі позивача від 01 листопада 2013 року за № 74 відповідачу наданий термін для усунення виявлених порушень - 25 листопада 2013 року. У той час, як звернувшись із зазначеною позовною заявою до суду позивач позбавив ФО-П ОСОБА_3 можливості усунути виявлені перевіркою недоліки, якщо такі мали місце.
Згідно вимог частини 8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 9 ст. 7 зазначеного Закону, розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником. Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом.
Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.
Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення.
Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.
Згідно вимог 3.16 "Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України", затвердженого наказом МНС України від 25.05.2012 року №863, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2012 року за №1054/21366 (далі - Порядок), припис про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту (далі - припис) складається у двох примірниках, один з яких не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб'єкта господарювання або органу влади, установи, організації чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник припису з підписом такої особи щодо погоджених строків усунення порушень вимог законодавства зберігається в органі Держтехногенбезпеки України, який здійснював перевірку.
До припису включаються невиконані заходи з попереднього припису із зазначенням строків, з яких вони пропонувалися до виконання, та пропонуються нові строки, а також зазначаються нові заходи, які були виявлені під час перевірки, і строки їх виконання.
Відповідно до вимог 3.18 цього Порядку, строк виконання припису встановлюється посадовою особою органу Держтехногенбезпеки України за погодженням із керівником суб'єкта господарювання або органу влади, іншого підконтрольного об'єкта або його заступником, або уповноваженою ним особою залежно від виявлених порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.
У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання або орган влади, інший підконтрольний об'єкт письмово звертається до органу Держтехногенбезпеки України, який виніс припис, для продовження строків усунення порушень з обґрунтуванням та підтвердними документами (матеріалами), оформленими належним чином, щодо порядку усунення порушень.
При цьому відповідно до вимог п. 3.16.2. зазначеного Порядку, припис може бути оскаржено до Держтехногенбезпеки України або до суду.
З матеріалів справи вбачається, що у складеному приписі від 01 листопада 2013 року №74 зазначений строк його виконання, а саме: 25 листопада 2013 року. Отже, на момент подання позову строки, зазначені у приписі для усунення недоліків - не наступили.
Крім того, у позивача також відсутній доказ, що на час звернення із зазначеним позовом до суду його було отримано відповідачем.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач позбавлений можливості у встановленому законодавством порядку оскаржити або виконати вищаезазначяений припис у передбачений позивачем термін.
Необхідно зазначити, що Кодексом цивільного захисту України регулюються відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Згідно ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підстави для зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а саме: підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду - щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Згідно підпункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежо- небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Згідно ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Згідно Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зазначений закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до ч 4. статті 5 цього Закону, виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем необґрунтовано зазначається, що перелічені ним порушення ФО-П ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі). Між тим, в наданих до позовної заяві документах в якості письмових доказах, в тому числі в акті перевірки та приписі не міститься обґрунтування та навіть посилання на те, що всі перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
А у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стсвоно , того, що враховуючи, що переважна більшість порушень, які зазначено у приписі, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, а усунення решти не пов'язано зі створенням реальної загрози життю та здоров'ю людей, враховуючи принцип пропорційності порушення і покарання, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у примусовому порядку застосовувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю), а саме - зупинення повністю шляхом знеструмлення будівель, споруд (з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання) ФО-П ОСОБА_3, а також зобов'язання відповідача припинити здійснення в них господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ів врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач безпідставно стверджує що перелічені ним порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі). Між тим, в наданих до позовної заяві документах в якості письмових доказах, в тому числі в акті перевірки та приписі не міститься обґрунтування та навіть посилання на те, що всі перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей.
Застосування до суб'єкта господарювання такого засобу реагування як зупинення експлуатації будівель та споруд шляхом їх знеструмлення є фактично зупиненням діяльності підприємства і тягне за собою негативні наслідки як для самого підприємства, так і для його працівників, суд зобов'язав сторони по справі надати суду обґрунтування доцільності або недоцільності застосування до відповідача такого крайнього заходу як зупинення експлуатації будівель та споруд з визначенням , у чому саме, за наявності цих порушень, полягає загроза життю та здоров'ю людей.
Крім того, відповідачем частково усунені порушення, встановлені в акті, інша частина порушень - в процесі усунення, але згідно правової позиції приватного підприємця, яку суд вважає доведеною та обґрунтованою, встановлені порушення можливо усунути лише шляхом значних зусиль та витрат, на які потрібен певний час.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. по справі № 820/10700/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.
Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.
Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2013 р.