ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2013 року 12:23 № 826/17992/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Михайлів С.Р., Соковікова Ю.М. (довіреність від 17.10.2013 р.)
від відповідача: Мельниченко В.О. (довіреність від 29.08.2013 р. № 14.1/1-16/3889)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нольте-Партнер»
до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нольте-Партнер» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому, з урахуванням зав від 29.11.2013 р. та від 26.12.2013 р., просить визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300306/2 від 12.09.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації № 100270000/2013/01716.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що за зовнішньоекономічним контрактом з нерезидентом обумовлювалась поставка товару - водонагрівачів побутових.
Позивач зазначає, що надав митниці повний пакет необхідних для митного оформлення товарів документів. Однак, як зазначає позивач, під час консультацій у позивача було витребувано додатковий пакет документів, вимогу щодо чого позивач вважає необґрунтованою.
Позивач зазначає, що на цей запит додаткові документи не були надані, оскільки позивач вважав, що у повному обсязі надав всі необхідні документи, які підтверджували числові значення митної вартості, та надалі митницею прийнято спірне рішення, в якому митниця визначила митну вартість за третім методом (щодо подібних (аналогічних) товарів), замість визначеної позивачем митної вартості за першим методом.
Із зазначеними рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що позивачем було надано всі документи, які містили всі відомості, необхідні для визнання митної вартості за першим методом, а визначена митницею митна вартість є необґрунтованою, довільною і суперечить вимогам МК України.
Наслідком прийняття рішення про коригування стало прийняття картки відмови, яку позивач також вважає протиправною.
З огляду на зазначене рішення про коригування, як зазначає позивач, він звернувся з новою МД, де митна вартість визначена з урахуванням оскаржуваних рішень. У зв'язку з наведеним позивачем додатково сплачено суми ввізного мита та ПДВ, які, як вважає позивачем є надміру сплаченими, оскільки сплачені на підставі неправомірних рішень.
З урахуванням наведеного у сукупності позивач просить задовольнити позов.
Митниця у запереченнях на позов проти позову не погоджується із заявленими вимогами та по суті зазначає, що декларантом надавались документи, які містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості, що унеможливило визначення митної вартості за першим методом та, у свою чергу, зумовило прийняття спірних рішень про коригування митної вартості на підставі наявної у митного органу інформації.
З підстав, викладених у спірних рішеннях та запереченнях на позов, митниця вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та не вбачає підстав для їх скасування.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем, митницею та казначейством матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ТОВ «Нольте-Партнер» (покупець) та компанією GORENJE TIKI d.o.o. Стара Пазова» (Стара Пазова, Сербія) (продавець) на поставку побутової техніки, електротехніки, засобів зв'язку, супутніх товарів.
Товар поставляться на умовах FCA Стара Пазова (Сербія).
Ціна товару визначається в Євро. Ціна товару визначається на підставі прайс-листів і остаточно вказується в комерційних інвойсах з відображенням знижки, наданої продавцем.
Ціна товару включає вартість упаковки і маркування, вартість завантаження, вартість експортних митних процедур та пов'язані з цим витрати. Ціна товару не включає вартості транспортування, страхування товару, його митного очищення під час імпорту, а також будь-яких інших витрат, пов'язаних з придбанням, постачанням і подальшим продажем товару.
Згідно з п. 4.1. оплата товарів здійснюється на підставі комерційних інвойсів продавця, які виставляються на підставі даних пакувальних листів на конкретні партії товару.
Пунктом 4.2. контракту передбачено, що оплата здійснюється протягом 60 календарних днів після здійснення поставки товару згідно з п. 2.4. контракту.
Згідно з п.2.4. контракту товар вважається належним чином поставленим покупцеві, коли товар завантажений в транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем. Підтвердженням належного здійснення поставки є екземпляр CMR, який передається продавцю з відміткою перевізника.
Згідно з інвойсом від 28.08.2013 р. № 3638008482 підлягав поставці товар - електричні, накопичувальні, непрямого нагрівання (в асортименті) загальною вартістю 37 263 Євро. Оплата (переказ) згідно з інвойсом - 60 днів з дати виставлення рахунку.
Товар представлений для митного оформлення за МД № 100270000/2013/176095 від 02.09.2013 р. Разом з МД подано декларацію митної вартості (далі - ДМВ). Товар задекларований за першим методом.
З надалі прийнятого рішення про коригування митної вартості ; 100270000/2013/300306/2 від 12.09.2013 р. вбачається, що коригування митної вартості здійснено відповідно до ст. 55 МКУ у зв'язку з тим, що надані документи містять невідповідності: (порядок оплати згідно контракту не відповідає умовам розрахунку, який зазначено в інвойсі). В результаті здійснення контролю встановлено, що документ, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.
Як зазначає позивач, було додатково витребувано: за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; виписку з бухгалтерської документації, копію МД країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, каталоги, прейскуранти, специфікації виробника товару.
Як вбачається з матеріалів справи, до прийняття спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови позивачем додаткових документів не подавалось.
У той же час, з первинної МД та Картки відмови вбачається, що позивач вже надавав митному органу копію МД країни відправлення (код документу 9610) і декларацію відповідності товару технічним умовам (код документу 5112).
18.09.2013 р. митницею зареєстровано звернення позивача за № 12 (вх. № 11822), в якому позивач аргументував відсутність розбіжностей та неточностей у поданих документах та про відсутність підстав для сумнівів у достовірності відомостей, застосованих для визначення митної вартості за першим методом.
Водночас, із оскаржуваного рішення вбачається, що метод визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України не прийнятий митницею у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо вартості операцій з ідентичними товарами не може бути прийнятий у зв'язку з відсутності даних щодо вартості товарів з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).
Митну вартість скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. 60 МКУ.
У той же час, зазначається, що митна вартість ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснена за МД від 15.07.2013 р. № 100270000/2013/033546, яка під час розгляду справи суду з боку митниці не надана.
Згідно із цим рішенням: загальна фактурна вартість складає 37263 Євро, у гривнях - 394 195,40. Заявлені складові митної вартості (нарахування до ціни договору) - 10 000 грн.
У графі 28 (розрахована декларантом митна вартість: 38 208,29 євро у грн. - 404 195,40.
Коригування (гр. 30): вартість за одиницю 203,5840 євро та при загальній кількості товару 394, митна вартість визначена митницею за шостим методом - 80 212,09 євро.
Митна вартість таким чином, визначена, як зазначено у рішенні, за третім методом.
На підставі зазначеного рішення прийнято також Картку відмови у прийнятті митної декларації № 100270000/2013/01716 від 12.09.2013 р.
У зв'язку з прийняттям зазначених рішень позивачем подано нову МД від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/177814, де митна вартість товару визначена з урахуванням оскаржуваних рішень та, відповідно, сплачені додаткові митниці платежі.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 МК України).
З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).
Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).
Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до п. 5 та 6 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Водночас, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується відповідно до правил, визначених у ст. 60 МК України.
Так, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України (в редакції на час прийняття спірного рішення) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Слід додати, що згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, на яку міститься посилання у вищезгаданій ч. 1 ст. 55 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи матеріали, які надавались позивачем митниці, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 1 ст. 55 МК України для прийняття оскаржуваного рішення, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування третього методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.
Під час розгляду справи митницею взагалі не надано жодного з витребуваних судом документів, пов'язаних з митним оформленням.
Слід зазначити, що викладені у спірному рішенні доводи митниці, на яких ґрунтувалась вимога про витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень, по суті зводяться до того, що надані документи містять невідповідності (порядок оплати згідно контракту не відповідає умовам розрахунку, який зазначено в інвойсі).
Інших конкретно визначених та деталізованих зауважень щодо початково наданих позивачем документів, митним органом в оскаржуваному рішенні не зазначено.
У той же час, як вже зазначалося, згідно з інвойсом від 28.08.2013 р. № 3638008482 оплата (переказ) коштів здійснюється протягом 60 днів з дати виставлення рахунку, що не суперечить положень п. 4.1. контракту, відповідно до якого оплата товарів здійснюється на підставі комерційних інвойсів продавця.
При цьому, митницею під час розгляду справи взагалі не доведено, що вказані положення супроводжуючих контракт документів (відносно деталізації порядку розрахунків) вплинули або могли вплинути на рівень митної вартості та, як вважає суд, вказані положення не є підставою для виникнення сумніву щодо повноти та достовірності наданих позивачем відомостей щодо числових значень митної вартості та її складових.
Зокрема, надані позивачем для митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, складові митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості.
Виходячи з оцінки сукупності наданих позивачем для митного оформлення документів, слід зазначити, що наведені в них відомості не дають підстав для сумніву щодо повноти, достовірності та обґрунтованості числових значень митної вартості товару та підстав для витребування додаткових документів.
В контексті наведеного, слід зазначити, що виходячи з аналізу норм митного законодавства, за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості.
У той же час, витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала - яку саме бухгалтерську документацію та інші документи слід надати та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин ненадання додаткових документів та, відповідно, прийняття рішення про коригування.
Більш того, як зазначено вище, з первинною МД позивач надав митному органу копію МД країни відправлення, однак, митний орган повторно та, як вважає суд, безпідставно, витребував цей документ у позивача.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Перевіряючи при цьому відповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, слід зазначити, що під час розгляду справи митницею не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішення, та не надано і МД, на яку митниця посилається в оскаржуваному рішенні.
Тобто, всупереч вимогам ч. 2 ст. 55 МК України спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні скоригованої митної вартості.
Митниця лише загально зазначає, що декларантом використано відомості не підтверджені документально.
У спірному рішенні також не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, яка у свою чергу призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом за першим методом.
Відтак, як приходить до висновку суд, відповідачем не наведено переконливих аргументів та не надано доказів на їх підтвердження, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару чи вказували на її заниження, судом не встановлено.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору (за першим методом), а також можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи наведене, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи безпідставність прийняття рішення про коригування митної вартості, суд, відповідно, приходить до висновку про протиправність прийнятої на підставі зазначеного рішення картки відмови у зв'язку з недоведеністю обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органу доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи із вищевикладеного, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень.
Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нольте-Партнер» (код з ЄДР 35252241; адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25 А, літера «Л») задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати: Рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300306/2 від 12.09.2013 та Картку відмови у прийнятті митної декларації № 100270000/2013/01716 від 12.09.2013 р.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови суду складено та підписано 26.12.2013 р.